Постанова 4813 № 521/22513/23

від 07.05.2026 ·

Номер провадження: 22-ц/813/2064/26 Справа № 521/22513/23 Головуючий у першій інстанції Михайлюк О. А. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.05.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 30 вересня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із нерухомого майна, що є об`єктом спільної часткової власності, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ частки із нерухомого майна, що є об`єктом спільної часткової власності, посилаючись на те, що йому та відповідачці на праві приватної спільної часткової власності належить по 1/2 земельної ділянки та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вказує, що будинок під АДРЕСА_1 складається із трьох житлових кімнат загальною площею 35,1 кв. м., кухні площею 6,7 кв. м., ванної кімнати площею 6,2 кв. м., кімнати площею 8,4 кв. м., кладової площею 6,2 кв.м. Позивач разом з неповнолітньою донькою, проживав в двох кімнатах: 2-1 площею 8,4 кв. м., 2-4 площею 8,6 кв. м. з жовтня 2014 року. Відповідачка зі своєю сім`єю проживала в кімнаті 1-4 площею 18,4 кв. м., та кімнаті 1-3 площею 8,5 кв.м. Будівля має окремі два входи, кухнею, ванною, вбиральнею користувалися сумісно. Після отримання сторонами свідоцтв про право на спадщину, за відсутності позивача, відповідачка заклала цеглою вхід із кімнати 2-4 в кімнату 1-3, позбавивши його і його доньку можливості користуватися кухнею, ванною, вбиральнею, а кімната 2-4 площею 8,6 кв м. стала коридором так як у кімнаті немає вікон. У зв`язку з тим, що мирним шляхом позивач не зміг вирішити питання з відповідачкою, ОСОБА_1 був вимушений звернутися в своїх інтересах та в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 до Малиновського районного суду м.Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про вселення, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням. Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 11 квітня 2017 року по справі №521/213/16-ц зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати йому та його неповнолітній дочці в користуванні приміщеннями житлового будинку літ «А» за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 1-3 житлова, площею 8,5 кв. м., 2-4 - житлова, площею 8,6 кв. м., 1-1 ванна, площею 6,2 кв. м., 1-2 кухня, площею 6,7 кв. м. Однак, після прийняття судом рішення жодних змін в проживанні з відповідачкою в одному будинку не змінилося. Перешкоджання користування вказаним у рішенні приміщеннями здійснюються й надалі, конфліктні ситуації, скандали, виклики працівників правоохоронних органів продовжуються, що унеможливлюють нормальне життя позивача та безперешкодне користування своїми правами як власника житлового будинку. У зв`язку з цим, позивач вважає, що доцільним буде виділ часток житлового будинку та земельної ділянки в натурі та виділення в подальшому окремих адрес. Також позивач вказує, що він та відповідачка мають окремі виходи на вулицю, комунікації та окремі лічильники, окрім суспільного електропостачання. Позивач просить суд виділити в натурі майно, що належить ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності, а саме: 1/2 частка житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 ; виділити в натурі частину 1/2 земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137300:53:015:0018; припинити право спільної часткової власності на земельну ділянку та на будинок АДРЕСА_1 . Рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси від 30 вересня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із нерухомого майна, що є об`єктом спільної часткової власності відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 30 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. В засіданні судової колегії 21.04.2026 року ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. При цьому позивач-скаржник не заперечував проти виділу його частки (по факту поділу домоволодіння та земельної ділянки за запропонованим експертом варіантом № 3, на який погоджувалась в суді першої інстанції відповідач. В засіданні судової колегії 21.04.2026 року відповідач ОСОБА_2 просила в апеляційній скарзі відмовити, залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому відповідач підтвердила, що дійсно для неї із запропонованих експертом варіантів поділу є варіант № 3 з зауваженням, що горище має бути у спільній власності співвласників будинку (без реального поділу), а також дворовий колодязь також залишався в її користуванні, так як та вода, яка є в колодязі може нею використовуватися, для технічних цілей. Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, призначене на 07.05.2026 року на 09:30 год. учасники справи в судове засідання не з`явивлися, про причини не явки не повідомили, заяв про відкладення судового засідання або про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку не подавали. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Оскільки явка учасників до апеляційного суду не є обов`язковою, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. Спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не сама по собі відсутність у судовому засіданні представників сторін, а саме неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні за їхньою відсутністю. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників, які відсутні в судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18. Враховуючи наведені обставини, колегія суддів не вбачає підстав для подальшого відкладення судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частинами першою-п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду першої інстанції відповідає не у повній мірі. Відмовляючи у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із нерухомого майна, що є об`єктом спільної часткової власності,суд першої інстанції з посиланням на висновок експерта №24-101 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 12.11.2024 року, виходив з того, що: - не надається за можливе провести розподіл житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 із дотриманням вимог п. п. 147, 152 «Порядку проведення технічної інвентаризації» згідно ідеальних часток кожного в житловому будинку, оскільки до складу об`єкту, що підлягає розподілу входять об`єкти, побудовані без дотримання вимог законодавства у сфері будівництва (самочинні), а також те, що об`єкт розподілу складається з одного житлового будинку садибного типу; - разом з тим у разі відступу від вимог «Порядку проведення технічної інвентаризації», але при дотриманні статті 367 Цивільного кодексу України, Постанови Пленуму Верховного суду України від 4 жовтня 1991 року №7 та вимог ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», можливо провести поділ земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідно до ідеальних часток співвласників, при цьому поділ в натурі житлового будинку по АДРЕСА_1 можливо провести тільки із відступом від ідеальних часток співвласників в житловому будинку. При цьому визначити фактичну частку кожного із співвласників у земельній ділянці не надається за можливе, оскільки чітких меж у порядку користування земельною ділянкою між співвласниками по факту не встановлено, а тільки умовні; - частка, яку просить виділити в натурі позивач, не є відокремленою, подільною, з технічною можливістю виділу в натурі, тому її виділ в натурі не можливий Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується. Судом встановлено наступні обставини, що: - ОСОБА_1 є власником 1/2 частки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №30577705 від 06.12.2014 року, свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06.12.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №3-1911 державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори Михальовою Л.І.; - ОСОБА_1 також є власником 1/2 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №30576872 від 06.12.2014 року, свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06.12.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №3-1905 державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори Михальовою Л.І.; - відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №30577783 від 06.12.2014 року, свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.12.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №3-1914 державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори Михальовою Л.І. власником 1/2 частки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 ; - ОСОБА_2 є власником 1/2 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №30576981 від 06.12.2014 року, свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06.12.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №3-1908 державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори Михальовою Л.І.; - згідно із вказаними свідоцтвами про право на спадщину за законом щодо земельної ділянки спадщина, на яку в указаних частках видано свідоцтва, складається з: земельної ділянки площею 0,0491га, кадастровий номер 5110137300:53:015:0018, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Основна категорія земель за цільовим призначенням, до якої належить вищезазначена земельна ділянка - землі житлової та громадської забудови. Ця земельна ділянка належала спадкодавцю ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 296415, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори Михальовою Л.І. від 28 серпня 2003 року за реєстровим № 3-2990 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010650500155 від 08.02.2006 року. Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 року № 1051, не зареєстровані, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданого управлінням Держземагенства у м. Одесі Одеської області Головного управління Держземагенства в Одеській області Державного агентства земельних ресурсів України 03.06.2014 року за №НВ-5101155372014. Вартість майна згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси, виданого управлінням Держземагенства у м. Одесі Одеської області Головного управління Держземагенства в Одеській області Державного агентства земельних ресурсів України 09.06.2014 за № 94/М - двісті сорок шість тисяч чотириста дев`яносто одна гривня 82 копійки; - згідно із зазначеними свідоцтвами про право на спадщину за законом щодо житлового будинку спадщина, на яку в указаних частках видано свідоцтва, складається з: житлового будинку з надвірними спорудами під АДРЕСА_1 . Цей житловий будинок належав спадкодавцю ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори 28.08.2003 року за реєстровим № 3-2987, право власності на який зареєстровано в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості 21.10.2003 року, в книзі 157, на стор. 252, під реєстровим № 157630. Житловий будинок складається в цілому з одного кам`яного житлового будинку під літерою "А", загальною житловою площею 35,1 кв. м., та надвірних споруд під літерами: "Г" - вбиральня, № 1 - огородження, розташованих на земельній ділянці, площею 0,0491га, кадастровий номер 5110137300:53:015:0018, яка знаходиться в приватній власності; - рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2017 року у справі №521/213/16-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , про вселення, усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 та його неповнолітній дочці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користуванні приміщеннями житлового будинку літ «А» за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 1-3 житлова, площею 8,5 кв. м., 2-4 - житлова, площею 8,6 кв. м., 1-1 ванна, площею 6,2 кв. м., 1-2 кухня, площею 6,7 кв. м. Зобов`язано ОСОБА_1 за власний рахунок знести самовільно збудовану прибудову літ. «А1» до будинку літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 , та привести лінійні розміри будівель на земельній ділянці відповідно до технічної документації КП «ОМБТІ та РОН» від 15.05.2003 року. Зобов`язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 в користуванні: ІІ - теплицею та ІІІ колодязем, літньою кухнею літ. «Е» площею 14,0 кв. м. відповідно до технічного паспорту, складеному 18.12.2014 року КП «БТІ» Одеської міської ради; - ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 червня 2017 року у справі №521/213/16-ц рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2017 року залишено без змін; - постановою Верховного суду від 25 червня 2018 року у справі №521/213/16-ц рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 червня 2017 року залишено без змін; - на теперішній час рішення суду у справі №521/213/16-ц не виконано, виконавчий лист №521/213/16-ц щодо зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок знести самовільно збудовану прибудову літ. «А1» до будинку літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 , та привести лінійні розміри будівель на земельній ділянці відповідно до технічної документації КП «ОМБТІ та РОН» від 15.05.2003 року перебуває на виконанні в Малиновському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавче провадження №65908943; - згідно з висновком експерта №24-101 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 12.11.2024 року вбачається, що не надається за можливе провести розподіл житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 із дотриманням вимог п. п. 147, 152 «Порядку проведення технічної інвентаризації» згідно ідеальних часток кожного в житловому будинку, оскільки до складу об`єкту, що підлягає розподілу входять об`єкти, побудовані без дотримання вимог законодавства у сфері будівництва (самочинні), а також те, що об`єкт розподілу складається з одного житлового будинку садибного типу. При умові відступу від вимог «Порядку проведення технічної інвентаризації», але при дотриманні статті 367 Цивільного кодексу України, Постанови Пленуму Верховного суду України від 04 жовтня 1991 року №7 та вимог ДБН В.2.2-15:2019 року «Житлові будинки. Основні положення» (детально на сторінках 22-25 дослідницької частини даного висновку), можливо провести поділ земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідно до ідеальних часток співвласників, при цьому поділ в натурі житлового будинку по АДРЕСА_1 можливо провести тільки із відступом від ідеальних часток співвласників в житловому будинку. Дійсні частки в житловому будинку АДРЕСА_1 , які відповідають часткам житла у фактичному користуванні сторін наведено у таблицях 8 та 9 на сторінках 17-19 дослідницької частини даного висновку. При цьому визначити фактичну частку кожного із співвласників у земельній ділянці не надається за можливе оскільки чітких меж у порядку користування земельною ділянкою між співвласниками по факту не встановлено, а тільки умовні. Також кожний із співвласників користується має окремим виходом на вулицю; Із урахуванням висновків зазначених у другому абзаці по першому питанню, на розгляд суду пропонується чотири можливих варіантів поділу в натурі житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки на якій розташований будинок по АДРЕСА_1 . За Варіантом №1 (докладна схема поділу у додатку Б до даного висновку експерта) пропонується наступне: І співвласнику (рожевий колір на схемах у додатку Б до даного висновку експерта) виділяється частина житлового будинку, загальною площею 39,8 кв. м. що складається з: 1-1 - ванна площею 6,2 кв. м.; 1-2 - кухня площею 6,7 кв. м.; 1-3 - житлова площею 8,5 кв. м.; 1-4 - житлова площею 18,4 кв. м., 1/2 огорожі №1, що становить 62/100 частки від загальної площі житлового будинку та 60/100 частки в оціночній вартості будівель і споруд, а також 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 245,5 кв. м.; ІІ співвласнику (блакитний колір на схемах у додатку Б до даного висновку експерта) виділяється частина житлового будинку, загальною площею 24,7 кв. м. що складається з: 2-1 кухня площею 8,4 кв. м.; 2-2 - комора площею 6,2 кв. м.; 2-3 - коридор площею 1,5 кв. м.; 2-4 = житлова площею 8,6 кв. м., вбиральня літ. Г, 1/2 огорожі №1, що становить 38/100 частки від загальної площі житлового будинку та 40/100 частки в оціночній вартості будівель і споруд, а також 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 245,5 кв. м. Даний варіант відповідає сформованому порядку користування приміщеннями житлового будинку, однак має значене відхилення від рівності часток співвласників (до 10%) та у площі житлового будинку (до 12 %). Крім того співвласнику II виділяється квартира яка має площу 24,7 кв. м., що на 3,3 кв. м. менша за мінімально необхідну відповідно до вимог ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення»[15]-28,0 кв. м., а також єдину житлову кімнату площею 8,6 кв. м., площа якої менша за мінімально необхідну та яка не має природного освітлення, що не відповідає вимогам розділу

10. ДБН 8.2,2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення»[15] - Санітарно-гігієнічним норми (безпека життя та здоров`я), а саме: п.10.4. Природне освітлення повинні мати житлові кімнати, кухні, вхідні тамбури до будинків, сходові клітки і загальні коридори у житлових будинках коридорного типу. Тому при розподілі по Варіанту №1 співвласнику II необхідно виконати роботи по влаштуванню віконного прорізу для забезпечення природного освітлення в кімнаті 2-4. Однак по факту до єдиної можливої стіни у якій можливо зробити віконний проріз примикає сараї літ. Ж (самочинне будівництво), у результаті чого влаштування віконного прорізу в кімнаті 2-4 без знесення сараю літ. Ж не надається за можливе. Для приведення загальної та житлової площі квартири АДРЕСА_2 до вимог ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» [15] необхідно розробити проектну та дозвільну документацію на влаштування житлової прибудови до кв. АДРЕСА_2 (житлова прибудова літ. А1 по факту вже існує, але на час проведення експертизи є самочинною). Розподіл горища проводимо по лінії розподілу поверху. За Варіантом №1 компенсація співвласнику II із часткою 40/100 від співвласника І із часткою 60/100 за зменшення частки становить 86274,50 (вісімдесят шість тисяч двісті сімдесят чотири грн. 50 коп.). Оскільки на дослідження експерту була надана топографічна зйомка земельної ділянки кадастровий номер №5110137300:53:015:0018, що розташована по АДРЕСА_1 , без прив`язки на місцевості будівель та споруд, експерт може запропонувати на розгляд суду тільки орієнтовні межі земельної ділянки які потребують послідуючого уточнення на місцевості відповідними фахівцями із застосуванням спеціального обладнання а саме: межа розподілу проходить від точки правої межі розташованої на відстані 11,33 м. від передньої межі по стіні прибудови літ. а1- 1,80 м., по стіні житлового будинку -2,40 м., по межі поділу житлового будинку літ. А між приміщеннями 1-4 та 2-4 - 3,00 м., по межі поділу житлового будинку літ. А між приміщеннями 1-3 та 2-4 -4,50 м., по стіні житлового будинку літ. А, стіні прибудови літ. а та земельній ділянці загальною довжиною - 8,00 м., поворот ліворуч по земельній ділянці 2,80 м., поворот ліворуч до лівої межі земельної ділянки - 8,50 м. За Варіантом №2 (докладна схема поділу у додатку В до даного висновку експерта) пропонується наступне: І співвласнику (рожевий колір на схемах у додатку Б до даного висновку експерта) виділяється частина житлового будинку, загальною площею 31,3 кв. м. що складається з: 1-1 ванна площею 6,2 кв. м.; 1-2 - кухня площею 6,7 кв. м.; 1-4 - житлова площею 18,4 кв. м., 1/2 огорожі №1, що становить 62/100 частки від загальної площі житлового будинку та 60/100 частки в оціночній вартості будівель і споруд, а також 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 245,5 кв. м. II співвласнику (блакитний колір на схемах у додатку Б до даного висновку експерта) виділяється частина житлового будинку, загальною площею 33,2 кв. м. що складається з: 2-1 кухня площею 8,4 кв. м.; 2-2 - комора площею 6,2 кв. м.; 2-3 - коридор площею 1,5 кв. м.; 2-4 житлова площею 8,6 кв. м., 1-3 - житлова площею 8,5 кв. м.; вбиральня літ. Г, 1/2 огорожі №1, що складає 38/100 частки від загальної площі житлового будинку та 40/100 частки в оціночній вартості будівель і споруд, а також 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 245,5 кв. м. Не зважаючи на те, що даний варіант відрізняється від сформованого порядку користування приміщеннями житлового будинку, однак при ньому відхилення від рівності часток співвласників незначне (3%) та у площі житлового будинку (1 %), а також кожен із співвласників отримає квартиру із площею, яка відповідає вимогам ДБН 8.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення»[15]. При розподілі по Варіанту №2 необхідно: Співвласнику І розробити проектну та дозвільну документацію на прибудову для передпокоїв до житлової кімнати 1-4 та санвузла І-І (прибудова літ. а З по факту вже існує, але на час проведення експертизи є самочинною). Співвласнику І та співвласнику II: розібрати закладений дверний проріз між житловими кімнатами 1 -3 та 2-4 та залишити відкритий проріз для забезпечення нормативної площі загальної кімнати та відповідного її освітлення; закласти дверні прорізи між приміщеннями 1-3 та 1-1, а також 1-3 та 1-4; замість віконного прорізу між приміщеннями 1-4 та 1 -5 (самочинне) влаштувати дверний проріз для входу до приміщення 1-4. Розподіл горища проводимо по лінії розподілу поверху. За Варіантом №2 компенсація співвласнику І із часткою 47/100 від співвласника II із часткою 53/100 за зменшення частки становить 25882,30 (двадцять п`ять тисяч вісімсот вісімдесят дві грн. 30 коп.). Оскільки на дослідження експерту була надана топографічна зйомка земельної ділянки кадастровий номер №5110137300:53:015:0018, що розташована по АДРЕСА_1 , без прив`язки на місцевості будівель та споруд, експерт може запропонувати на розгляд суду тільки орієнтовні межі земельної ділянки які потребують послідуючого уточнення на місцевості відповідними фахівцями із застосуванням спеціального обладнання а саме: межа розподілу проходить від точки правої межі розташованої на відстані 11,33 м. від передньої межі по стіні прибудови літ. а1- 1,80 м., по стіні житлового будинку -2,40 м., по межі поділу житлового будинку літ. А між приміщеннями 1-4 та 2-4+1-3 - 5,90 м., по стіні житлового будинку літ. А між приміщеннями 1-3 та 1-2 - 4,50 м., по стіні прибудови літ. а та земельній ділянці загальною довжиною - 5,10 м., поворот ліворуч по земельній ділянці 1,15 м., поворот ліворуч до лівої межі земельної ділянки - 8,50 м. За Варіантом №3 (докладна схема поділу у додатку Г до даного висновку експерта) пропонується наступне: І співвласнику (рожевий колір на схемах у додатку Г до даного висновку експерта) виділяється частина житлового будинку, загальною площею 39,8 кв. м. що складається з: 1-1 ванна площею 6,2 кв. м.; 1-2 - кухня площею 6,7 кв. м.; 1-3 - житлова площею 8,5 кв. м.; 1-4 - житлова площею 18,4 кв. м., навіс літ. З, 1/2 огорожі №1, вимощення І, що становить 62/100 частки від загальної площі житлового будинку та 49/100 частки в оціночній вартості всіх будівель і споруд, а також 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 245,5 кв. м. ІІ співвласнику (блакитний колір на схемах у додатку Б до даного висновку експерта) виділяється частина житлового будинку, загальною площею 24,7 кв. м. що складається з: 2-1 кухня площею 8,4 кв. м.; 2-2 - комора площею 6,2 кв. м.; 2-3 - коридор площею 1,5 кв. м.; 2-4 житлова площею 8,6 кв. м., вбиральня літ. Г, теплиця II, колодязь ІІІ, 1/2 огорожі №1, що становить 38/100 частки від загальної площі житлового будинку та 51/100 частки в оціночній вартості всіх будівель і споруд, а також 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 245,5 кв. м. Даний варіант відповідає сформованому порядку користування приміщеннями житлового будинку та має мінімальне відхилення від рівності часток співвласників (1%), однак значне відхилення у площі житлового будинку (12%). Крім того співвласнику II виділяється квартира яка має площу 24,7 кв., що на 3,3 кв. м. менша за мінімально необхідну відповідно до вимог ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення»[15] - 28,0 кв. м., а також єдину житлову кімнату площею 8,6 кв. м., площа якої менша за мінімально необхідну та яка не має природного освітлення, що не відповідає вимогам розділу

10. ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення»[15] - Санітарно-гігієнічним норми (безпека життя та здоров`я), а саме: п.10.4. Природне освітлення повинні мати житлові кімнати, кухні, вхідні тамбури до будинків, сходові клітки і загальні коридори у житлових будинках коридорного типу. Тому при розподілі по Варіанту №3 співвласнику II необхідно виконати роботи по влаштуванню віконного прорізу для забезпечення природного освітлення в кімнаті 2-4. Однак по факту до єдиної можливої стіни у якій можливо зробити віконний проріз примикає сараї літ. Ж (самочинне будівництво), у результаті чого влаштування віконного прорізу в кімнаті 2-4 без знесення сараю літ. Ж не надається за можливе. Для приведення загальної та житлової площі квартири АДРЕСА_2 до вимог ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» [15] необхідно розробити проектну та дозвільну документацію на влаштування житлової прибудови до кв. АДРЕСА_2 (житлова прибудова літ. А1 по факту вже існує, але на час проведення експертизи є самочинною). Розподіл горища проводимо по лінії розподілу поверху. За Варіантом №3 компенсація співвласнику І із часткою 49/100 від співвласника II із часткою 51/100 за зменшення частки становить 8627,50 (вісім тисяч шістсот двадцять сім грн. 50 коп.). Оскільки на дослідження експерту була надана топографічна зйомка земельної ділянки кадастровий номер №5110137300:53:015:0018, що розташована по АДРЕСА_1 , без прив`язки на місцевості будівель та споруд, експерт може запропонувати на розгляд суду тільки орієнтовні межі земельної ділянки які потребують послідуючого уточнення на місцевості відповідними фахівцями із застосуванням спеціального обладнання а саме: межа розподілу проходить від точки правої межі розташованої на відстані 11,33 м. від передньої межі по стіні прибудови літ. а1- 1,80 м., по стіні житлового будинку -2,40 м., по межі поділу житлового будинку літ. А між приміщеннями 1-4 та 2-4 - 3,00 м., по межі поділу житлового будинку літ.А між приміщеннями 1-3 та 2-4 -4,50 м., по стіні житлового будинку літ. А, стіні прибудови літ. а та земельній ділянці загальною довжиною - 8,00 м., поворот ліворуч по земельній ділянці 2,80 м., поворот ліворуч до лівої межі земельної ділянки - 8,50 м. За Варіантом №4 (докладна схема поділу у додатку Д до даного висновку експерта) пропонується наступне: І співвласнику (рожевий колір на схемах у додатку Г до даного висновку експерта) виділяється частина житлового будинку, загальною площею 39,8 кв. м. що складається з: 1-1 ванна площею 6,2 кв. м.; 1-2 - кухня площею 6,7 кв. м.; 1-4 - житлова площею 18,4 кв. м.; навіс літ. З; 1/2 огорожі №1; вимощення І, що становить 62/100 частки від загальної площі житлового будинку та 49/100 частки в оціночній всіх вартості будівель і споруд, а також 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 245,5 кв. м. ІІ співвласнику (блакитний колір на схемах у додатку Б до даного висновку експерта) виділяється частина житлового будинку, загальною площею 24,7 кв. м. що складається з: 2-1 кухня площею 8,4 кв. м.; 2-2 - комора площею 6,2 кв. м.; 2-3 - коридор площею 1,5 кв. м.; 2-4 - житлова площею 8,6 кв. м.; 1-3 - житлова площею 8,5 кв. м.; вбиральня літ. Г; теплиця П; колодязь ПІ; 1/2 огорожі №1, що становить 38/100 частки від загальної площі житлового будинку та 51/100 частки в оціночній вартості всіх будівель і споруд, а також 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 245,5 кв. м. Даний варіант відрізняється від сформованого порядку користування приміщеннями житлового будинку, однак кожен із співвласників отримає квартиру із площею, яка відповідає вимогам ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення»[15]. При цьому даний варіант має мінімальне відхилення від рівності часток у площі житловому будинку (1%) однак має значні відхилення від рівності часток співвласників (12%). При розподілі по Варіанту №4 необхідно: Співвласнику І розробити проектну та дозвільну документацію на прибудову для передпокоїв до житлової кімнати 1-4 та санвузла 1-1 (прибудова літ. а З по факту вже існує, але на час проведення експертизи є самочинною). Співвласнику І та співвласнику II: розібрати закладений дверний проріз між житловими кімнатами 1-3 та 2-4 та залишити відкритий проріз для забезпечення нормативної площі загальної кімнати та відповідного її освітлення; закласти дверні прорізи між приміщеннями 1-3 та 1-1, а також 1-3 та 1-4; - замість віконного прорізу між приміщеннями 1-4 та 1-5 (самочинне) влаштувати дверний проріз для входу до приміщення 1-4. Розподіл горища проводимо по лінії розподілу поверху. За Варіантом №4 компенсація співвласнику І із часткою 40/100 від співвласника II із часткою 60/100 за зменшення частки становить 86274,50 (вісімдесят шість тисяч двісті сімдесят чотири грн. 50 коп.). Оскільки на дослідження експерту була надана топографічна зйомка земельної ділянки кадастровий номер №5110137300:53:015:0018, що розташована по АДРЕСА_1 , без прив`язки на місцевості будівель та споруд, експерт може запропонувати на розгляд суду тільки орієнтовні межі земельної ділянки які потребують послідуючого уточнення на місцевості відповідними фахівцями із застосуванням спеціального обладнання а саме: межа розподілу проходить від точки правої межі розташованої на відстані 11,33 м. від передньої межі по стіні прибудови літ. а1- 1,80 м., по стіні житлового будинку -2,40 м., по межі поділу житлового будинку літ. А між приміщеннями 1-4 та 2-4+1-3 - 5,90 м., по стіні житлового будинку літ. А між приміщеннями 1-3 та 1-2 - 4,50 м., по стіні прибудови літ. а та земельній ділянці загальною довжиною - 5,10 м., поворот ліворуч по земельній ділянці 1,15 м., поворот ліворуч до лівої межі земельної ділянки - 8,50 м.; - відповідно до результату №928 санітарно-мікробіологічного дослідження, протоколу №1123 дослідження проб води від 14 серпня 2025 року ДУ «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб» Міністерства охорони здоров`я України досліджений зразок води з колодязю за адресою: м. Одеса, вул. Сурикова, 10, не відповідає вимогам Д Сан ПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною»; - рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2017 року у справі №521/213/16-ц зобов`язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 в користуванні, в тому числі, колодязем. Колегія суддів виходить з наступного. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб. За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном. При цьому володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості. Статтею 355 ЦК України встановлено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Згідно з частиною першою статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Відповідно до частини четвертої статті 355 та частини першої статті 356 ЦК України спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Зі змісту вказаних статей випливає, що право кожного із співвласників пов`язується із часткою у праві спільної власності і кожен із співвласників є власником не певної частини майна, а всього спільного майна у цілому. У постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 442/7505/14-ц Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду виснував, що спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Причому право спільної часткової власності може стосуватися як подільних / неподільних речей, так і майнових прав та обов`язків. Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Згідно зі статтею 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. Аналіз статті 361 ЦК України дозволяє зробити висновок, що об`єктом розпорядження співвласника є частка у праві спільної часткової власності, а не частка у майні. Тобто право самостійного розпорядження часткою у праві власності, не є тотожним розпорядженню частиною майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному зі співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна. Частиною третьою статті 358 ЦК України встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Відповідно до частини третьої статті 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу. Порядок поділу спільного майна встановлено у статях 367 та 372 ЦК України. Так, статтею 367 ЦК України визначено, що майно, яке є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. За статтею 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. За змістом частини третьої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі поділу об`єкта нерухомого майна або виділу з нього частки формується нова реєстраційна справа з відкриттям відповідного розділу в Державному реєстрі прав. Проаналізувавши наведені норми матеріального права Велика Палата Верховного Суду формулює такі висновки. У результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень - також з врахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК, частини першої статті 50 Житлового кодексу України. Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається. Із цього також можна зробити висновок, що за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві. Поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо). У тих випадках, коли в результаті поділу співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13. При цьому, вирішуючи питання поділу спільного майна або виділення частки з нього, слід пам`ятати, що згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників. Отже, добудови, прибудови або будь-які поліпшення житлового будинку, які зробив один із його співвласників без згоди іншого (інших), не можуть впливати на розмір часток співвласників при поділі цього будинку, а відтак і їх вартість, проте, якщо це технічно можливо, залишаються у володінні того, хто їх збудував. Таким чином, системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено його відокремлену частину, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася. Відповідно до статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки. Таким чином, якщо межі земельної ділянки при домоволодінні не встановлені (є умовними), суд встановлює їх на підставі експертного висновку, розірвавши спільну сумісну власність і створивши окремі ділянки пропорційно до часток у будинку. У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 2114/2-3819/11 (провадження № 61-1070св19) наголошено на необхідності забезпечення дійсного вирішення у дієвий спосіб спору, що виник та існує між сторонами та існування якого позбавляє їх можливості спільно використовувати єдиний об`єкт нерухомості без його поділу (виділу частки) в натурі. Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Тому в подібних спорах виникає доцільність проведення відповідної експертизи щодо можливості виділення частки (09 березня 2023 року Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 296/1402/20, провадження № 61-9588св22 (ЄДРСРУ № 109491595). У справі, яка переглядається, міститься висновок експерта № 24-101 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 12.11.2024 року, відповідно до якого вбачається, що поділ житлового будинку по АДРЕСА_1 можливо провести за умови тільки із відступом від ідеальних часток співвласників в житловому будинку, а поділ земельної ділянки при даному домоволодінні можливо провести відповідно до ідеальних часток співвласників. Експертом було запропоновано 4 самостійні варіанти поділу житлового будинку та земельної ділянки. В суді першої інстанції позивач наполягав на варіанті № 4, а відповідач не заперечував проти варіанту № 3 із зауваженнями щодо залишення у спільному користуванні горища будинку та колодязю, який розташований на присадибній земельній ділянці (в середині теплиці). Тобто один із двох співвласників будинку наполягав на його поділі та поділі земельної ділянки, на якій розташований будинок, а інший співвласник не заперечував проти такого поділу за умови запропонованого експертом варіанту № 3 із зауваженнями щодо горища будинку та колодязю з не питною водою на подвір`ї будинку. Як вбачається з матеріалів справи, підтверджується висновком експерта і не заперечується сторонами, між співвласниками будинку за адресою: АДРЕСА_1 вже склався фактичний порядок користування приміщеннями в самому будинку. Склад приміщень, яким фактично користується кожен із співвласників будинку фактично утворюють дві окремі квартири, які крім того мають окреме одна від одної підключення до систем водопостачання (квартира АДРЕСА_3 користувач ОСОБА_2 підключена до водопостачання по АДРЕСА_1 , а квартира АДРЕСА_2 користувач ОСОБА_1 підключена до водопроводу, який проходить по провулку); окремі вигреби (квартира АДРЕСА_4 на земельній ділянці з боку провулку); окремі газові лічильники, індивідуальне газове обладнання від газових котлів, а також гаряче водопостачання від двоконтурного газового котла в кв. АДРЕСА_2 та від газової колонки в кв. АДРЕСА_3 . Що стосується електрики, то в будинку присутній єдиний від електроопори по АДРЕСА_1 до загального електролічильника із встановленням додаткових електролічильників у кожній квартирі. На прибудинковій території за адресою: АДРЕСА_1 дійсно містяться самочинні будівлі, проте дані самочинні будівлі експертом не враховувались при підготовці варіантів поділу будинку та земельної ділянки. Крім того у запропонованому експертом варіанті № 3 поділу будинку, позивачу для приведення загальної та житлової площі квартири АДРЕСА_2 необхідно отримати проектну та дозвільну документацію на влаштування житлової прибудови до кв. АДРЕСА_2 (житлова прибудова літ. А1 по факту вже існує, але на час проведення експертизи є самочинною). Колегія суддів звертає увагу, що отримання дозволів на перепланування об`єкта нерухомості здійснюється власниками, якщо техніко-юридичними нормами встановлена вимога щодо отримання дозвільних документів у разі втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування чи в інших випадках, передбачених будівельними нормами та правилами. Наявність чи відсутність станом на час ухвалення судом відповідного рішення таких дозволів чи погоджень, необхідних для фактичного виконання робіт з поділу спірного майна, немає значенні для суду, який ухвалює рішення про поділ незалежно від того, чи є у сторін у справі проєктна документація з поділу, чи затверджена вона, чи отримано ними документи на право виконання відповідних будівельних робіт, а також незалежно від того, чи вимагається за законом в конкретному випадку розробка такої проєктної документації та отримання дозвільної документації. Положення статті 152 ЖК України не стосуються вирішення питань технічної можливості поділу спірної нерухомості та визначення необхідності його здійснення. Тобто, стаття 152 ЖК України не застосовується при вирішенні спору співвласників про поділ спільного майна або про виділ з нього частки. Тому відсутність у матеріалах справи технічних висновків про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, правилам пожежної безпеки тощо не перешкоджає суду ухвалити рішення про суті спору, якщо наявний висновок судової будівельно-технічної експертизи. Отже, ухвалення рішення суду про поділ нерухомого майна в натурі між його співвласниками не потребує попереднього (до ухвалення такого рішення) подання до суду сторонами документів, що дають право на виконання відповідних будівельних робіт, навіть у тому випадку, коли такий поділ вимагатиме переобладнання та перепланування спірної нерухомості з проведенням робіт, які передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 707/2516/18 (провадження № 61-5919сво22). Сам по собі той факт, що даний варіант (як і інші запропоновані у висновку експерта) не передбачають поділу в частках, які повністю відповідають рівності часток співвласників будинку, однак разом з тим відхилення від рівності 51/100 на 49/100 (зменшення частки відповідача) є мінімальним і експертом передбачено виплату позивачем грошової компенсації відповідачці у розмірі 8 627 грн. 50 коп., на що обидві сторони заперечень не подали, підтвердивши прийнятність такого варіанту для обох сторін. При таких обставинах у суду першої інстанції не було достатніх підстав для відмови: - у поділі будинку; - з посиланням на те, що до складу об`єкту, що підлягає розподілу входять об`єкти, побудовані без дотримання вимог законодавства у сфері будівництва (самочинні), а також те, що об`єкт розподілу складається з одного житлового будинку садибного типу; - у поділі земельної ділянки; - з посиланням на те, що визначити фактичну частку кожного із співвласників у земельній ділянці не надається за можливе, оскільки чітких меж у порядку користування земельною ділянкою між співвласниками по факту не встановлено, а тільки умовні. Тому рішення суду не може залишатись в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення. Ухвалюючи власне судове рішення апеляційний суду виходить з такого. В засіданні судової колегії позивач ОСОБА_1 , наполягаючи на поділі будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , погодився на поділ за варіантом № 3 висновку № 24-101 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 12.11.2024 року, проти якого не заперечувала в суді першої інстанції і відповідач за наведеними нею зауваженнями. Проте самі зауваження відповідача стосовно горища та колодязю позивач вважав неприйнятними, наполягаючи на виключенні можливості спільного користування приміщеннями самого будинку та будь-якою частиною земельної ділянки. Сам колодязь містить воду, яка не відповідає вимогам, які ставляться до питної води, а будинок обладнаний водопроводом, який використовує кожен із співвласників будинку самостійно. В свою чергу присутня в засіданні судової колегії 21.04.2026 року відповідач ОСОБА_2 підтвердила свою раніше виказану в суді першої інстанції позицію про прийнятність для неї поділу будинку та земельної ділянки за варіантом № 3 висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 12.11.2024 року з зауваженнями щодо перебування у спільному користуванні приміщення горища будинку та колодязю на подвір`ї будинку в середині теплиці. Тобто обидва співвласника будинку досягли спільної думки про прийнятність для обох варіанту поділу будинку та земельної ділянки при домоволодінні за варіантом № 3 висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 12.11.2024 року в цілому за виключенням поділу горища житлового будинку та користування колодязем з не питною водою, розташованого всередині теплиці на прибудинковій території. Як вже зазначалось, за Варіантом №3 (докладна схема поділу у додатку Г до даного висновку експерта) пропонується наступне: І співвласнику (рожевий колір на схемах у додатку Г до даного висновку експерта) виділяється частина житлового будинку, загальною площею 39,8 кв. м. що складається з: 1-1 ванна площею 6,2 кв. м.; 1-2 - кухня площею 6,7 кв. м.; 1-3 - житлова площею 8,5 кв. м.; 1-4 - житлова площею 18,4 кв. м., навіс літ. З, 1/2 огорожі №1, вимощення І, що становить 62/100 частки від загальної площі житлового будинку та 49/100 частки в оціночній вартості всіх будівель і споруд, а також 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 245,5 кв. м. ІІ співвласнику (блакитний колір на схемах у додатку Б до даного висновку експерта) виділяється частина житлового будинку, загальною площею 24,7 кв. м. що складається з: 2-1 кухня площею 8,4 кв. м.; 2-2 - комора площею 6,2 кв. м.; 2-3 - коридор площею 1,5 кв. м.; 2-4 житлова площею 8,6 кв. м., вбиральня літ. Г, теплиця II, колодязь ІІІ, 1/2 огорожі №1, що становить 38/100 частки від загальної площі житлового будинку та 51/100 частки в оціночній вартості всіх будівель і споруд, а також 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 245,5 кв. м. Даний варіант відповідає сформованому порядку користування приміщеннями житлового будинку та має мінімальне відхилення від рівності часток співвласників (1%), однак значне відхилення у площі житлового будинку (12%). Крім того співвласнику II виділяється квартира яка має площу 24,7 кв., що на 3,3 кв. м. менша за мінімально необхідну відповідно до вимог ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення»[15] - 28,0 кв. м., а також єдину житлову кімнату площею 8,6 кв. м., площа якої менша за мінімально необхідну та яка не має природного освітлення, що не відповідає вимогам розділу

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»

Постанова 4813 № 521/22513/23

Дізнатися більше

Дізнатися більше

Дізнатися більше