Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 161/18477/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 161/18477/25 пров. № А/857/52912/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Затолочного В.С., Обрізка І.М. секретаря судового засідання Михайлівської Р.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 листопада 2025 року (головуючий суддя Кихтюк Р.М., м.Луцьк) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 , в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оформлене листом від 02.08.2025 №064-064/ Д-2353-4626 та зобов`язати відповідача, відповідно до ст. 297-7 КУпАП внести зміни до постанови серії № 2КІ № 0000644435 від 19.02.2025, щодо визначення субґєктом правопорушення зміни суб`єкта правопорушення ОСОБА_1 . Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 листопада 2025 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить таке скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В апеляційній скарзі зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, посилаючись на ст.14-2, ст.279-1 КУпАП, входив з того, що: «доводи представника позивача про керування транспортним засобом саме позивачем і зазначення про наявність такого права у порталі «Дія» (шерінг авто) жодними доказами не підтверджується і не доводиться, у зв`язку з чим суд не вбачає протиправних дій відповідача стосовно відмови по внесенню змін до постанови про притягнення до відповідальності в частині суб`єкта правопорушення». Згідно вимог ст.14-1 КУпАП до адмінвідповідальності за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючим в автоматичному режимі технічними засобами, притягаються власники транспортних засобів. За наявності обставин, які свідчать про вчинення даного порушення іншою особою, власник транспортного засобу може протягом десяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу повідомити про відповідні обставини орган, що виніс постанову про накладення стягнення, що транспортний засіб знаходився у користуванні іншої особи. На період з`ясування та перевірки цих обставин виконання постанови про накладення адмінстягнення зупиняється до моменту встановлення особи, яка вчинила дане правопорушення. Разом з тим, згідно ст. 279-3 КУпАП, відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили: особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу. Отже, вказані правові норми передбачають притягнення до відповідальності за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючим в автоматичному режимі технічними засобами: власників транспортних засобів або особи, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, та надають право такій особі, на звернення із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності. У даному випадку, 19 лютого 2025 року близько 14 год. він, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки ВМW 5401, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку автомобіля по вул. Юрія Іллєнка, 36/1 в м. Києві, чим порушив п.3.34 ПДР, а саме: за зупинку в зоні дії дорожнього знаку «Зупинку заборонено», за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вказані обставини, не заперечувались власником автомобіля ОСОБА_2 . Як вірно встановлено судом, що «Згідно фотокопій наданих представником відповідача вбачається, що позивач здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку «Зупинку заборонено» у місці і часі, вказаному у постанові та вказана обставина сторонами не оспорюється». Натомість, суд встановивши зазначені обставини, що саме він здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку «Зупинку заборонено» у місці і часі, вказаному у постанові, відмовив у позові з підстав: не доведення їх жодними доказами. Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Отже, суд встановивши, що саме він керував транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, не застосував до спірних правовідносин ст. 279-3 КУпАП, яка передбачає притягнення до відповідальності за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючим в автоматичному режимі технічними засобами, зокрема особи, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, та надають право такій особі, на звернення із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, при цьому суд послався на те, що власником автомобіля був сплачений штраф. При цьому, суд не з`ясував та не надав належної правової оцінки, тому, що листом Департаменту територіального контролю міста Києва від 02.08.2025 №064-064/ Д-2353-4626 йому було відмовлено у внесення змін до постанови серії № 2КІ № 0000644435 від 19.02.2025 щодо зміни суб`єкта правопорушення з підстав, що «заява про визнання факту вчинення адміністративного правопорушення від 19.02.2025 подана з пропуском термінів, встановлених Кодексом України про адміністративні правопорушення», а не з підстав недоведеності вчинення вказаного правопорушення. Крім того, суд безпідставно поклав на нього обов`язок доказування протиправності рішення відповідача, адже частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що 19.02.2025 року власник автомобіля BMW 5401, р.н. КН77772КН керував транспортним засобом та здійснив зупинку по вул. Юрія Іллієнка,36/1 в м.Києві, тобто в зоні дії дорожнього знаку «Зупинку заборонено», чим порушив вимоги п.3.34 ПДР та був притягнутий до відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ст. 279-1 КУпАП якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення). Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі. Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У відповідності до п.3.34 ПДР забороняється зупинка в зоні дії дорожнього знаку «Зупинку заборонено». Згідно ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У відповідності до ст. 14-2 КУпАП режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відео фіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, час (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При цьому, при здійсненні фотозйомки обов`язкова є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів. З фотокопій, наявних в матеріалах справи, вбачається, що автомобіль BMW 5401, р.н. НОМЕР_2 здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку «Зупинку заборонено» у місці і часі, вказаному у постанові. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що суд першої інстанції помилково вказав, що саме позивач здійснив зупинку, оскільки на вказаних фотокопіях відсутня особа порушника яка здійснила зупинку транспортного засобу. Згідно постанови від 19.02.2025 року власника автомобіля BMW 5401, р.н. НОМЕР_2 притягнуто до відповідальності за порушення п.3.34 ПДР, а саме: за зупинку в зоні дії дорожнього знаку «Зупинку заборонено» та накладено штраф за ст.122 ч.1 КУпАП в розмірі 340 грн. З цього приводу, колегія суддів також звертає увагу на те, що постанова винесена 19.02.2025 року об 13:59:58, а штраф сплачено цього ж дня об 14 год 23 хв. ОСОБА_2 , котрий являється власником автомобіля BMW 5401, р.н. НОМЕР_2 .(а.с.123, 124). Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що у повідомленні про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серія 2КІ №0000644435 надано роз`яснення положень ст. 279-3 КУпАП згідно якого відповідальна особа, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили: ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу. Матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем чи ОСОБА_2 таких дій. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, наявні у справі докази не підтверджують твердження позивача про порушення саме ним Правил дорожнього руху(зупинки, стоянки, паркування). За таких обставин, суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що в діях відповідача не вбачається протиправних дій стосовно відмови щодо внесення відповідних змін до постанови про притягнення власника авто до відповідальності, а тому у задоволенні позову відмови обґрунтовано. З урахуванням вказаного, колегія судді вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального прав, тому таке слід залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 листопада 2025 року у справі №161/18477/25 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя М.А. Пліш судді В. С. Затолочний І. М. Обрізко