Постанова 4803 № 205/10502/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4892/26 Справа № 205/10502/25 Суддя у 1-й інстанції - Приходченко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2026 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Свистунової О.В., суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю., за участю секретаря - Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 14 січня 2026 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту, що має юридичне значення , - В С Т А Н О В И Л А: У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Новокодацького районного суду міста Дніпра із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, де третя особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Заявник у своїй заяві посилалася на те, що ОСОБА_1 з 22 жовтня 2021 року перебуває в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. москва рф вона народила дитину жіночої статі, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим органами РАЦС м. москви, а також медичними документами заявниці та новонародженої дитини. Через відсутність медичної довідки про народження дитини, форма якої затверджена наказом МОЗ України, а видана рф медична довідка є неприйнятною на території України, заявниця позбавлена можливості зареєструвати народження нею дитини в органах РАЦС. Також у своїй заяві зазначала, що до повномасштабного вторгнення рф до України вона проживала у м. Маріуполі, проте через воєнні дії була змушена вихати на територію держави-агресора разом з чоловіком. Оскільки заявниця та її чоловік - батько народженої нею дитини, є громадянами України, дитина теж є громадянином України. Реєстрація народження дитини можлива лише на підставі судового рішення. При цьому, заявник вказала, що оригінали документів вона загубила у м. Москві під час свого повернення в Україну. Встановлення факту народження заявником дитини необхідне для підтвердження правового статусу громадянина України та передбачених цим прав та реєстрації її народження в органах РАЦС. Просила суд встановити факт народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. москві рф дитини жіночої статі - ОСОБА_3 , батьками якої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У своїй заяві до суду представник заявника просив справу розглядати за його відсутності та відсутності заявника, заяву задовольнити. Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 14 січня 2026 року відмовлено у задоволенні позову. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Учасники справи не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 22 жовтня 2021 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 зареєстрували шлюб (а.с. 10). Згідно з паспортом зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , виданим Приморським РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області 31 жовтня 2007 року, ОСОБА_2 є громадянином України (а.с. 37-39). Відповідно до паспорта зразка 2016 року № НОМЕР_2 , виданого Приморським відділом у місті Одесі ГУ ДМС України в Одеській області 23 листопада 2021 року, ОСОБА_1 є громадянкою України (а.с. 33-34, 35-36). ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. москві російської федерації ОСОБА_1 народила дочку, ОСОБА_3 , батьком якої зазначений ОСОБА_2 , про що Органом ЗАГС москви № 136 Багатофункціонального центру надання державних послуг району Комунарка зроблений актовий запис про народження № 110249775013600754002 від 28 жовтня 2024 року та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 11). Свою заяву ОСОБА_1 обґрунтовувала неможливістю реєстрації в органах РАЦС України народження нею дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки реєстрація її народження відбулася за законодавством іноземної держави, посилаючись на «Намібійський виняток» у практиці Міжнародного суду ООН, згідно з яким невизнання документів, виданих окупаційною владою, призведе до порушення або обмеження прав, та зазначаючи, що подання заяви про встановлення факту народження пов`язане зі збройною агресією рф. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення основних прав, наданих конституцією або законом, а також право на доступ до правосуддя та справедливий і публічний розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом є одними із невід`ємних прав людини, які закріплені в Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року (статті 8, 10). Ця норма кореспондує зі статтею 6 "Право на справедливий суд" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року. У статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб. У частинах першій та другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частини 3, 4 статті 49 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 144 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану України. Невиконання цього обов`язку є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові. Реєстрація народження дитини засвідчується свідоцтвом про народження, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України. Відповідно до частин першої, четвертої статті 13 Закону України від 1 липня 2010 року № 2398-VI "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до СК України. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров`я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок утворення медичної консультаційної комісії та положення про неї затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я. Медична консультаційна комісія видає документ про народження у разі встановлення факту народження жінкою дитини. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження. Відповідно до статті 22 Закону України "Про міжнародне приватне право" до особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом. Згідно з частиною першою статті 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. Аналогічно регламентовано зазначене питання у пункті 7 глави 1 розділу II Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, відповідно до якого документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року (далі - Конвенція 1993 року), укладеної Державами-членами Співдружності Незалежних Держав (зокрема, Україною і російською федерацією) та ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою та скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення; документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів. 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон № 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року", відповідно до якого дію Конвенції зупинено у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь. Це означає, що дія Конвенції 1993 року, у тому числі і статті 13, зупиняється щодо будь-яких документів, виданих і посвідчених у Російській Федерації та Республіці Білорусь, незалежно від дати їх видачі, посвідчення. Разом з тим, з дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка була підписана 5 жовтня 1961 року в місті Гаазі (далі - Конвенція 1961 року). Відповідно до Закону України від 10 січня 2002 року № 2933-III "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних документів" Конвенція набрала чинності для України з 22 грудня 2003 року та залишається чинною у відносинах України з російською федерацією та Республікою Білорусь. Водночас для захисту прав і свобод громадян України та інших осіб, що мають документи вказаних країн, Кабінет Міністрів України врегулював питання використання документів цих країн на час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування. Так, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2023 року № 107 "Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав" під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення. Таким чином, станом на день розгляду справи судами першої і апеляційної інстанцій свідоцтво про народження, видане на території російської федерації, не потребує будь-якої легалізації. Подібний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 29 листопада 2023 року у справі № 202/4449/22 (провадження № 61-4479св23), від 5 серпня 2024 року у справі № 643/8133/23 (провадження № 61-11539св24) та від 4 серпня 2025 року у справі № 757/27745/24-ц (провадження № 2461св25). Таким чином, факт народження дочки заявника у місті москві російської федерації зафіксовано відповідним державним органом іноземної держави - Органом ЗАГС Москви № 136 Багатофункціонального центру надання державних послуг району Комунарка складено актовий запис про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , № 110249775013600754002 від 28 жовтня 2024 року та видано відповідне свідоцтво серії НОМЕР_3 , копію якого заявник долучила до заяви про встановлення факту. Зважаючи на встановлені обставини справи та надані докази, колегія суддів дійшла висновку, що свідоцтво про народження ОСОБА_3 , видане 25 жовтня 2024 року компетентним органом іноземної держави відповідно до її законодавства, є належним, допустимим і достатнім доказом, який підтверджує факт народження дитини. Оскільки зазначений факт уже офіційно засвідчений у передбаченому законом порядку на території держави, де відбулося народження, необхідність у його додатковому встановленні в судовому порядку відсутня. Така правова позиція узгоджується із постановою ВС від 10 вересня 2025 року у справі № 361/2105/24. У зв`язку з вищевикладеним колегія суддів вважає заявлені вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 14 січня 2026 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 06 травня 2026 року. Повний текст судового рішення складено 07 травня 2026 року. Головуючий О.В. Свистунова Судді: М.М. Пищида І.Ю. Ткаченко