Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/1915/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6091/26 Справа № 214/1915/26 Суддя у 1-й інстанції - Сіденко С.І. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2026 року м. Кривий Ріг справа № 214/1915/26 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О. суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в порядку ч.13 ст. 7, ч.2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Страх Вадим Олегович, на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року, яка постановлена суддею Сіденком С.І. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 23 березня 2026 року, ВСТАНОВИВ: В лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири. Ухвалою від 04 березня 2026 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків терміном десять днів з моменту отримання ухвали з урахуванням вимог, викладених у такій ухвалі, а саме: надати до позовної заяви документи що підтверджують анкетні дані відповідача, зокрема реєстраційний номер облікової карти платника податків (для фізичних осіб), дату народження відповідача та/або номер та серію паспорта для фізичних осіб - громадян України. Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Страх В.О., просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неврахування того, що вимоги ухвали суду від 04 березня 2026 року позивач не має можливості виконати, оскільки анкетні данні ОСОБА_2 та реєстраційний номер облікової картки платника податків позивачу невідомий та самостійно він не має можливості її дізнатися, оскільки це стосується персональних даних особи. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала, передбачена п.6 ст. 353 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Право на пред`явлення позову це право особи звернутися до суду з позовом про захист порушених, невизначених або оспорюванних прав, свобод чи інтересів. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири. Ухвалою від 04 березня 2026 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків терміном десять днів з моменту отримання ухвали з урахуванням вимог, викладених у такій ухвалі, а саме: надати до позовної заяви документи що підтверджують анкетні дані відповідача, зокрема реєстраційний номер облікової карти платника податків (для фізичних осіб), дату народження відповідача та/або номер та серію паспорта для фізичних осіб - громадян України. 16 березня 2026 року від представника позивача надійшла до суду першої інстанції надійшла заява про усунення недоліків в якій останній зазначив, що анкетні данні ОСОБА_2 та її реєстраційний номер облікової картки платника податків позивачу невідомий та самостійно він не має можливості дізнатися таку інформацію оскільки це стосується персональних даних особи. Постановляючи ухвалу про визнання неподаною та повернення позивачу позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в не виконано вимоги ухвали суду від 04 березня 2026 року. Проте, колегія судів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. У статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану. Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру». Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Жоффер де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Згідно практики ЄСПЛ, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26 липня 2007 року). Відповідно до положень ст. ст. 185-187 ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви. Статтею 175 ЦПК України встановлено ряд вимог, яким повинна відповідати позовна заява. Так, згідно п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. ст. 175, 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Разом з тим, позивач зазначив, що РНОКПП, паспортні дані та дата народження відповідача йому не відомі. Отже, не вбачається, що позивач ухилився від виконання зазначених в ухвалі про залишення позову без руху вимог, оскільки повідомив суд, що їм невідомий реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер і серія паспорта відповідача. Також, апеляційний суд враховує, що такі дані відповідача як реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер і серія паспорта, є персональними даними, можуть бути не відомі позивачу і не можуть бути витребувані ним без втручання суду, тому судом першої інстанції зроблено передчасні висновки щодо повернення позову у зв`язку з не усуненням недоліків. Вищезазначені положення пункту 2 частини 3 статті 175 ЦПК України чітко містять вимоги до позовної заяви, в тому числі і щодо зазначення реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номеру і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі). Таким чином, колегія суддів вважає, що такі відомості щодо відповідача можуть бути зазначені позивачем лише за умов, що такі йому відомі, а тому суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, з тих підстав, що позивачем не надано паспортних даних та/або реєстраційного номеру облікової картки платника податків відповідача - не дотримався вимог цивільного процесуального закону, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви заявнику у зв`язку з не усуненням недоліків. Більше того, щодо посилання суду першої інстанції на те, що відсутність зазначених вище відомостей унеможливлює вирішення питання про відкриття провадження у справі з дотриманням правил підсудності, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.ч. 6, 10 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Таким чином, якщо в процесі розгляду справи суду першої інстанції стане відомо, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду суд першої інстанції повинен передати справу на розгляд іншому суду. Судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд. ЄСПЛ у рішенні від 18 жовтня 2005 року в справі «МПП «Голуб» проти України» відзначив, що право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимну мету та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Загалом ЄСПЛ у своїй практиці критично оцінює надмірну формалізованість вимог національного законодавства різних держав-учасниць, що перешкоджають доступу до суду. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. Згідно практики Європейського суду з прав людини право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява №12964/87). Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону, не звернув уваги та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов`язує суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та передчасно повернув позовну заяву. Згідно із статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Колегія суддів вважає, що ухвала Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст.ст. 381, 382 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Страх Вадим Олегович, - задовольнити. Ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 07 травня 2026 року. Головуючий: Судді: