Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/16509/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/16509/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Драновський Я.В. Суддя-доповідач - Томчук А.В. 07 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Томчука А.В. суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначала щодо протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 12.09.2025 № 968260137539, яким ОСОБА_1 було відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв`язку із відсутністю права на такий вид пенсії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.02.2026 адміністративний позов задоволено. Визнати протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 12.09.2025 № 968260137539. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 09.08.2024. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 04.09.2025 пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках від 04.09.2025 № 03-11/4066 та від 04.09.2025 № 03-11/4068, виданих Виконавчим комітетом Шепетівської міської ради. Стягнуто на користь ОСОБА_1 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", входить до стажу державної служби, то з урахуванням відомостей трудової книжки позивача, останній належить врахувати період з 04.07.2001 по 09.08.2024 в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби. Більше того, суд дійшов висновку, що оскільки на момент звернення позивача із заявою про переведення на пенсію за віком згідно Закону № 889-VIII він досяг встановленого чинним законодавством пенсійного віку та стаж його державної служби, з урахуванням вищенаведеного, складає понад 10 років станом на 01.05.2016, а тому позивач має право на призначення вищевказаної пенсії. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій ,області подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. За доводами апеляційної скарги, відповідач вказує, що відповідно до статті 3 Закону № 889 його дія не поширюється, зокрема, на депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування. Водночас скаржник наголошує, що 04.07.2001 набрав чинності Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 року № 2493-ІІІ, відповідно до якого посади місцевих рад та їх виконавчих комітетів віднесені до відповідних категорій посадових осіб місцевого самоврядування, а не до відповідних категорій посад державних службовців. Апелянт переконує суд у неможливості призначення позивачу пенсії державного службовця, адже станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 працювала на посаді завідувача сектора економіки управління економічного розвитку у Виконавчому комітеті Шепетівської міської ради, що не відноситься до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону 3723-XII та стаж державної служби позивача не досягає 20 років, що унеможливлює призначення останній пенсії державного службовця. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV. 04.09.2025 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою щодо переведення на пенсію за віком відповідно до Закону «Про державну службу» з врахуванням довідок про заробітну плату № 03-11/4066 від 04.09.2025 та № 03-11/4068 від 04.09.2025, виданих виконавчим комітетом Шепетівської міської ради. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 968260137539 від 12.09.2025 відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VIII з врахуванням довідок про заробітну плату № 03-11/4066 від 04.09.2025 та № 03-11/4068 від 04.09.2025, виданих виконавчим комітетом Шепетівської міської ради, оскільки станом на 01.05.2016 відсутній факт перебування на посаді державного службовця та немає як 10-річного так і 20-річного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. У рішенні вказано, що до стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців для визначення права на призначення пенсії відповідно до пунктів 10 і 12 розділу ХІ Закону № 889 зараховуються періоди роботи в органах місцевого самоврядування до набрання чинності Законом № 2493-ІІІ (до 04.07.2021). 15.09.2025 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із адвокатським запитом щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з врахуванням довідок від 04.09.2025 № 03-11/4066, № 03-11/4067, № 03-11/4068, виданих виконавчим комітетом Шепетівської міської ради. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 2200-0304-8/71079 від 18.09.2025 повідомлено представнику позивачки про відсутність підстав для призначення пенсії державного службовця. Позивач не погоджуючись із цим, ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою. Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частинами першою та другою статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України регламентовано, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Поряд із цим частинами першою, другою та четвертою статті 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі - № 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу. Пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Таким чином, за наявності в особи станом на 01 січня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.01.2025 по справі № 560/2123/24. Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що частиною 1 статті 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII було визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу. Згідно із пунктом 1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Судом апеляційної інстанції встановлено, що пенсійний орган не заперечує той факт, що тривалість стажу роботи ОСОБА_1 на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби становить 05 років 01 місяць 24 дні, до цього стажу враховано стаж набутий позивачем до 04.07.2001 (дати набрання чинності Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 року № 2493-ІІІ). Водночас спірним у межах цієї справи є можливість зарахування до стажу державної служби періоду роботи ОСОБА_1 в органах місцевого самоврядування у період з 04.07.2001 по 09.08.2024, та факту наявності у особи відповідного стажу роботи на посадах віднесених до державної служби станом на 01.01.2016. З трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 05.06.1978, зазначений стаж включає: - 23.07.1999 призначена на посаду старшого економіста комітету економіки Шепетівського міськвиконкому; - 27.04.2000 назва посади перейменована на спеціаліст І категорії; - 03.01.2002 прийнято присягу посадової особи органу місцевого самоврядування; - розпорядженням від 25.05.2007 присвоєно 11 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування; - 01.02.2008 переведена спеціалістом І категорії в управління економічного розвитку; - 01.04.2008 переведена на посаду головного спеціаліста сектору економіки управління економічного розвитку; - 21.04.2010 переведена на посаду завідувача сектору економіки управління економічного розвитку; - 13.02.2017 переведена на посаду начальника відділу економіки управління економічного розвитку; - 01.03.2019 присвоєно 10 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування; - 01.03.2021 присвоєно 9 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування; - 09.08.2024 звільнено з роботи. Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII. Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби було визначено "Порядком обчислення стажу державної служби", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок №283). Відповідно до пункту 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування. Порядок № 283 втратив чинність у зв`язку із затвердженням 25.03.2016 постановою № 229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби. Згідно з п. 4 Порядку № 229 до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування". Відповідно до ст. 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" № 2493-III від 07.06.2001, в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема: шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад. У пункті 4 частини 2 статті 46 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування". Таким чином, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", входить до стажу державної служби. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 червня 2018 року по справі №735/939/17. Враховуючи наведене, період роботи позивача з 04.07.2001 по 09.08.2024 в органах місцевого самоврядування підлягає зарахуванню до стажу державної служби. Колегія суддів звертає увагу, що досягнення позивачем необхідного віку і загального страхового стажу не є спірним у даній справі. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що на момент звернення позивача із заявою про переведення на пенсію за віком згідно Закону № 889-VIII вона досягла встановленого чинним законодавством пенсійного віку та стаж її державної служби, з урахуванням самостійно зарахованого відповідачем стажу на посадах державної служби тривалістю 05 років 01 місяць 24 дні, складає понад 10 років станом на 01.05.2016, а тому позивач має право на призначення вищевказаної пенсії. Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 12.09.2025 № 968260137539. Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в частині того, що у спірному випадку слід здійснити нарахування та виплату позивачу з 04.09.2025 пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках від 04.09.2025 № 03-11/4066 та від 04.09.2025 № 03-11/4068, виданих Виконавчим комітетом Шепетівської міської ради. За змістом пункту 5 Порядку призначення пенсії деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII видаються довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6. У таких довідках (додатки 1-6 до Порядку № 622) зазначаються складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця. Форми довідок про заробітну плату, що подаються для призначення пенсії державним службовцям, затверджені Постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3. Як встановив суд першої інстанції встановив і що не спростовано доводами апеляційної скарги, довідки Виконавчого комітету Шепетівської міської ради від 04.09.2025 № 03-11/4066 та від 04.09.2025 № 03-11/4068 містять дані про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця і відповідають встановленій для таких довідок формі. Верховний Суд у подібних правовідносинах неодноразово вирішував питання про належний спосіб захисту порушених прав позивачів, зазначаючи, що у таких випадках слід зобов`язати відповідача (пенсійний орган) з дати звернення позивача із заявою про переведення на пенсію державного службовця призначити та здійснити нарахування й виплату йому пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках. Такі висновки Верховний Суд викладав, зокрема у постановах від 12.02.2025 у справі №580/6600/24, від 28.01.2025 у справі №560/2123/24 та від 27.01.2023 у справі №340/4184/21, на які покликається представниця позивачки у касаційній скарзі, і вони узгоджуються з висновками, які сформулювала Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статей 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий Томчук А.В. Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.