Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/9827/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/9827/25 Головуючий у 1-й інстанції: Капинос Оксана Валентинівна Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б. 07 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці до Державної регуляторної служби України про визнання протиправним та скасування подання, В С Т А Н О В И В : Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної регуляторної служби України в якому просило: -визнати протиправним та скасувати акт перевірки від 1903 2025 № 16/48-К-2025; - визнати протиправним та скасувати подання Державної регуляторної служби України "Про усунення Центрально-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці порушень Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 24.03.2025 №

14. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року провадження у справі закрито. Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав. Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно із ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". Визначення поняття «адміністративної справи» наведено у статті 4 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. При цьому, публічно-правовий спір спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Таким чином, до адміністративних відносяться ті справи, що виникають зі спорів в публічно-правових відносинах, що стосується тих відносин, в яких один із його учасників- суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що даний спір між двома державними органами не може бути вирішений у судах жодної юрисдикції, оскільки є спором держави із самою собою. Так, позивач у даній справі звертається із вимогою скасувати рішення суб`єкта владних повноважень, якому відповідно до Закону № 877-V він підзвітний і підконтрольний, і який, реалізуючи свою компетенцію у сфері нагляду за додержанням позивачем вимог Закону № 877-V під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, провів відповідну перевірку. Разом з тим, приписами статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" від 17 березня 2011 року № 3166-VI передбачено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Водночас, згідно зі статтею 21 Закону № 877-V право судового оскарження рішень органів державного нагляду (контролю) надано лише суб`єкту господарювання. Зважаючи на те, що право Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про скасування подання Державної регуляторної служби України про усунення виявлених порушень не закріплені у жодному нормативно-правовому акті, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці у цій справі не має права на звернення до суду з таким позовом. З такими висновками колегія суддів не погоджується, оскільки визначальним в даному спорі є не статус органів влади, а юридичний вплив акта на суб`єкта щодо якого він прийнятий. Так, у даному випадку між сторонами виник публічно-правовий спір, оскілки Державна регуляторна служба України видала індивідуальний правовий акт - подання від 24.03.2025 №14, який адресований Центрально-Західному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці та спрямований на покладення на нього конкретних обов`язків у визначений термін. Таки чином, подання Державної регуляторної служби України не просто інформаційний лист і не просто рекомендація. Воно адресоване конкретному органу; оформлюється як результат контрольного заходу; містить письмову вимогу про усунення порушень; встановлює строки; запускає обов`язок відповісти й відзвітувати; невиконання/непереконливе виконання може спричинити нову перевірку. Отже, оскаржуване подання створює юридичні наслідки, є обов`язковим для виконання та впливає на права й інтереси позивача. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для застосування до вказаної адміністративної справи положень п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України відсутні, що виключає можливість закриття провадження по справі. Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права. Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці задовольнити. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.