Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/18847/25

Головуючий І інстанції: Мороко А.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2026 р. Справа № 520/18847/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Мінаєвої К.В. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/18847/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Центру оцінювання функціонального стану особи , Пенсійного фонду України , Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» , Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" про визнання протиправним та скасування висновку, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Центру оцінювання функціонального стану особи, Пенсійного фонду України, Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України», Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування висновку, в якому просив (з урахуванням уточнень) суд: визнати протиправними та скасувати висновки медико-соціальної експертизи Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» та висновки розширеної експертної комісії Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної військової адміністрації про невизнання інвалідом ОСОБА_1 ; - визнати протиправними дії Пенсійного фонду України, зобов`язати Пенсійний фонд України поновити виплату пенсії, з виплатою недоотриманої пенсії в розмірі 94 985,00 грн. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 закрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Центру оцінювання функціонального стану особи, Пенсійного фонду України, Державного закладу Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України, Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування висновку в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування висновків медико-соціальної експертизи Державного закладу Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України та висновки розширеної експертної комісії Комунального закладу охорони здоров`я Обласний центр медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної військової адміністрації про невизнання інвалідом ОСОБА_1 . В іншій частині позовних вимог (тобто в частині визнання протиправними дії Пенсійного фонду України, зобов`язати Пенсійний фонд України поновити виплату пенсії, з виплатою недоотриманої пенсії в розмірі 94 985,00 грн)- продовжено розгляд справи. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 частково задоволено адміністративний позов. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії по інвалідності з 01.03.2025. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення у повному обсязі. В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що оскільки позивача з 24.01.2024 не визнано особою з інвалідності, то на підставі цього позивачу припинено виплату пенсії з 01.03.2025. Вказує, що статтею 65 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що особи, винні в порушенні законодавства про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, зазначених у цьому Законі, а також у несвоєчасному оформленні або поданні документів для призначення пенсії, у видачі для оформлення пенсій недостовірних даних і документів, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом. Позивач подав відзив в якому останній просить апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України у Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 року - залишити без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, з 24.01.2024 є особою з інвалідності ІІ групи безстроково на підставі довідки МСЕК Серії 12 ААГ №310864. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 по справі №520/14149/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" (вул. Літературна, буд. 6, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61058, код ЄДРПОУ 03327753), Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласна клінічна лікарня" (просп. Незалежності, буд.13, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 02003563) про визнання протиправним та скасування рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації, від 31.12.2024, викладене у формі довідки №122 про невизнання особою з інвалідністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Рішення суду набрало законної сили. Згідно ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Як вбачається з матеріалів справи, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.02.25 року за № 70/6-1588/1 позивачу повідомлено, що слідчим відділом Управлінням СБ України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023220000001560 від 30.11.2023 р. за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.255, ч.4 ст. 28 ч.1 ст.114-1, ч.4 ст.28 ч.1 ст. 366, ч.4 ст. 28 с. 332, ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1 КК України, за підозрою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 255, ч.4 ст.28 ч.1 ст. 114-1, ч.4 ст.28 ч. 1 ст. 366, ч.4 ст.28 ч.3 ст. 332 КК України, за підозрою ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.1 ст. 114-1 КК України, за підозрою ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч. 1 ст. 114-1, ч.3, ч.4 ст. 358 КК України, ОСОБА_12 та інших. В листі зазначено, що «згідно висновків медико-соціальної експертизи Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» та висновків розширеної експертної комісії Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної військової адміністрації наступним особам скасована група інвалідності та вони не визнані інвалідами». В переліку цих осіб за № 310 зазначений ОСОБА_13 . Відповідно до атестату про зняття з обліку за № 387 від 12 березня 2025 року позивачу припинено виплату пенсії по інвалідності із зазначенням причини «не визнаний інвалідом» за листом СБУ № 70/6-1588/1 від 28.02.25. Також згідно з розрахунком № 29 від 13.03.2025 року нарахована позивачу пенсія у розмірі 250 058,70 грн., яка виплачена за період з січня 2024 року по лютий 2025 року, підлягає утриманню за підставою відновлення здоров`я/визнання працездатності з 24.01.2024 року. Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що підставою для припинення нарахування та виплати позивачу пенсії з 12.03.2025 став лист Управління Служби безпеки України в Харківській області від 20.02.2025 №70/6-1588 від 28.02.2025 №70/6-1588/1, яким повідомлено, що згідно висновків медико-соціальної експертизи Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» та висновків розширеної експертної комісії Комунального заклад охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» департаменту охорони здоров`я Харківської обласної військової адміністрації, позивачу скасовано групу інвалідності та не визнаний особою з інвалідністю з 24.01.2024 року. Враховуючи, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 скасовано рішення Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації, від 31.12.2024, викладене у формі довідки №122 про невизнання особою з інвалідністю ОСОБА_1 , суд вважав що виплата пенсії по інвалідності повинна бути поновлена. Ухвалюючи рішення в частині відмови у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в діях Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відсутня протиправність дій, оскільки відповідач діяв на підставі відповідної інформації від уповноважених установ, отриманої ними в результаті виконання своїх функціональних обов`язків. Також, суд зазначив, що оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України ще не нараховано пенсію по інвалідності позивачу, вимога щодо виплати недоотриманої пенсії в розмірі 94985,00 грн, є передчасною та такою, що звернута на майбутнє, а отже не підлягає задоволенню. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в частині задоволених позовних вимог. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положення статті 46 Конституції України передбачають, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (надалі за текстом - Закон № 875-ХІІ). Відповідно до статті 2 Закону № 875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Згідно до ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності. Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в подальшому - Закон № 1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Закон № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 1058-IV, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 2016 року по 2019 рік приймав участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі, стримуванні збройної агресії РФ в Донецькій, Луганській областях. З 13.12.2022 після повторного медичного обстеження МСЕК відповідно до акту огляду № 642 від 27.12.2022 позивач визнаний інвалідом 2 групи за захворюваннями, пов`язаними із захистом Батьківщини, з повторним оглядом 13.12.2023, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК за № 326988 серія 12 ААВ. Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачу з 24.01.2024 продовжено ІІ групу інвалідності безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК №310864 серія 12 ААГ. Підставою для припинення нарахування та виплати позивачу пенсії з 12.03.2025 став лист Управління Служби безпеки України в Харківській області від 20.02.2025 №70/6-1588 від 28.02.2025 №70/6-1588/1, яким повідомлено, що згідно висновків медико-соціальної експертизи Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» та висновків розширеної експертної комісії Комунального заклад охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» департаменту охорони здоров`я Харківської обласної військової адміністрації, позивачу скасовано групу інвалідності та не визнаний особою з інвалідністю з 24.01.2024 року. Виплату пенсії припинено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.03.2025. Відповідно до пункту 1 підпунктів 1, 5 статті 49 Закону №1058, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості та в інших випадках, передбачених Законом. Територіальні органи Пенсійного фонду України припиняють виплату пенсії, зокрема на підставі відповідної інформації від уповноважених установ, отриманої ними в результаті виконання своїх функціональних обов`язків. Враховуючи, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 скасовано рішення Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації, від 31.12.2024, викладене у формі довідки №122 про невизнання особою з інвалідністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , колегія суддів погоджується з висновком суд у першої інстанції про те, що виплата пенсії по інвалідності повинна бути поновлена. А отже, з метою належного поновлення та захисту прав позивача, суд першої інстанції правильно вважав за доцільне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з 01.03.2025. При ухваленні цього рішення суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з якою з огляду на усталену практику, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Таким чином, судом були вивчені і інші аргументи, однак вони є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, адже вищенаведених висновків суду не спростовують. Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 по справі № 520/18847/25 в частині задоволених позовних вимог - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді К.В. Мінаєва І.М. Ральченко