Постанова 4816 № 584/506/24
від 07.05.2026 ·ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2026 року м.Суми Справа №584/506/24 Номер провадження 22-ц/816/1801/26 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Черних О. М. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Замченко А. О. за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М. в присутності представників АТ «Укрзалізниця» - Мельниченко Н.М. та Матях Н.І. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми та в режимі відеоконференції у спрощеному провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 15 січня 2026 року, ухвалене в складі судді Токарєва С.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, заподіяною смертю потерпілого, УСТАНОВИВ: Описова частина Короткий зміст позовних вимог У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») про відшкодування моральної шкоди. Позовну заяву обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 19:56 годині в с. Заворичі Броварського району Київської області потяг скоїв наїзд на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який від отриманих травм помер. Внаслідок смерті ОСОБА_3 , його матері - ОСОБА_1 було спричинено моральну шкоду. Сам факт загибелі людини під час ДТП є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань його рідних. Смерть сина, через транспортну пригоду на залізничному транспорті, негативно вплинула на позивачку, є причиною її душевних страждань, розладу нервової діяльності, пригнічення, роздратування, порушення сну, погіршення здоров`я, зміни способу життя та необхідності докладати надзвичайних зусиль для організації життя, чим їй завдано моральної шкоди. Враховуючи викладене, просила суд стягнути з АТ «Укрзалізниця» на її користь 300 000,00 грн - відшкодування моральної шкоди Короткий зміст рішення суду Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 15 січня 2026 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі, ухвалено стягнути з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 300000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» в дохід держави 2400 грн судового збору. Рішення суду першої інстанції про задоволення позову обґрунтовано тим, що причиною загибелі ОСОБА_4 , стали травми, завдані внаслідок наїзду на нього вантажного потягу, що є джерелом підвищеної небезпеки, за недоведеності умислу потерпілого або існування обставин непереборної сили. Тому суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої матері загиблого. Моральна шкода виявилася у глибоких емоційних переживаннях та моральних стражданнях позивачки через передчасну смерть сина, порушення укладу її життя. Суд вважав, що заявлений позивачкою розмір відшкодування у сумі 300 000,00 грн відповідає засадам розумності та справедливості. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги 23 лютого 2026 року АТ «Укрзалізниця» звернулося до Сумського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 15 січня 2026 року у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила суд скасувати судове рішення суду першої інстанції, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи свою позицію, АТ «Укрзалізниця» вказує, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що оскаржуване судове рішення не ґрунтується на висновках матеріалів досудового розслідування, яким встановлено, що ОСОБА_3 , не дотримався правил безпеки на залізничному транспорті України, і що саме його неправомірна поведінка призвела до його загибелі, проте цей факт судом залишено поза увагою. Крім того, вказав, що очевидним, на думку скаржника, є те, що ОСОБА_3 бажав тяжких наслідків для себе. Отже, вважає, що висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи. Зазначає, що при необережності, на відміну від умислу, вольова ознака полягає в тому, що особа або не передбачає наслідків своїх дій, хоча повинна і могла їх передбачати, або передбачала наслідки, але легковажно розраховувала на їх відвернення. Зважаючи на встановлену судом сукупність фактичних обставин справи, очевидним є те, що лише за наявності умислу потерпілого у даній обстановці йому могла бути спричинена шкода. Тому, на думку скаржника, беручи уваги, що смерть ОСОБА_3 настала не від умисних протиправних дій будь-яких осіб, а в результаті самогубства, вважає, що шкода, завдана потерпілому внаслідок його свідомого умислу на самогубство не відшкодовується. Крім того, вважає, що суд першої інстанції не врахував те, що при визначенні розміру моральної шкоди, крім наявності грубої необережності потерпілого (порушення ним Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54) підлягає також врахуванню характер та обсяг страждань позивачки з урахуванням їх тривалості, істотності вимушених змін у життєвих обставинах, що розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа. Відповідно розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи і доведеності позову. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 лютого 2026 року справу передано судді-доповідачеві - Черних О.М. Ухвалою Сумського апеляційного суду від 16 березня 2026 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишено без руху Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 24 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження в указаній справі. Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 24 березня 2026 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Позиція апеляційного суду У судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду справи позивачка та її представник не з`явилась, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали. Від представника позивачки надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність позивачки та її представника, просив рішення суду залишити без зміни. За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом. При вищевикладених обставинах, на підставі ст.ст.371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності учасників справи, які не з`явились 2.
Мотивувальна частина Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників АТ «Укрзалізниця» Мельниченко Н.М. та Матях Н.І., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга представника відповідача - адвоката Таргонія В. М. підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Фактичні обставини справи, встановлені судом З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 7) ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 8) Згідно довідки форми № 106/о № 402 від 19 червня 2021 року причиною смерті ОСОБА_4 була відкрита черепно-мозкова травма (а.с. 10) Згідно акту службового розслідування від 22 червня 2021 року щодо обставин нещасного випадку невиробничого характер на РФ «Південно-Західна залізниця» виробничий підрозділ «Ніжинська дистанція колії» встановлено: нещасний випадок стався ІНФОРМАЦІЯ_2 о 19 год. 56 хв. на перегоні Заворичі-Бобровиця, парної колії, 792 км пк. 8 (зуп. платформа Трубіж) електропоїзд № 6922 ЕР9М-546, під керуванням машиніста ОСОБА_5 та помічника машиніста ОСОБА_6 , зокрема, локомотивна бригада побачила людину, яка з з.п. Трубіж раптово кинулась під поїзд. Машиніст негайно застосував екстрене гальмування, відбувся удар автозчепленням першого (головного) вагону. Помічник машиніста виявив чоловіка, який знаходився під четвертим вагоном без ознак життя. Машиніст викликав поліцію та швидку. Причиною нещасного випадку встановлено порушення потерпілим Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України р.2п.2.1;2.2;2.3;2.5;2.6. Встановлено діагноз: тяжкі поранення не сумісні із життям. Для попередження нещасного випадку вживались заходи: подання оповіщувального сигналу великої гучності та застосування екстреного гальмування. Внаслідок розслідування комісія прийшла до висновку, що вини працівників залізничного транспорту у даному випадку не вбачається, порушення потерпілим Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України р.2п.2.1;2.2;2.3;2.5;2.6. (а.с. 52-54) Як вбачається з копії постанови слідчого СВ Броварського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області від 13 липня 2021 року ним були розглянуті матеріали досудового розслідування внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021111130001094 від 19 червня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України. Під час досудового розслідування слідчим було встановлено, що ОСОБА_3 не дотримався правил безпеки на залізничному транспорті України, що призвело до його загибелі. А тому, кримінальне провадження було закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України (а.с. 91) Згідно висновку КОБ СМЕ експерта № 402 від 18 червня 2021 року, смерть ОСОБА_3 настала від відкритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому кісток черепа з крововиливами під оболонки в речовину та шлуночки головного мозку. В крові трупа ОСОБА_3 метиловий, етиловий спирти, а також пропіловий, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери не виявлені (а.с. 94-95) Згідно експертного дослідження № 2287 від 06 липня 2021 року у крові ОСОБА_3 метиловий, етиловий спирти, а також пропіловий, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери не виявлені (а.с. 96) Електропоїзд перебуває на балансі виробничого підрозділу «Моторвагонне депо Фастів-1» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця». Машиніст вказаного електропоїзду ОСОБА_5 працює у виробничому підрозділі «Моторвагонне депо Фастів-1» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» на посаді машиніст електропоїзда з 27.08.2018 по теперішній час. Мотивувальна частина За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральну шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням і зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Таким чином, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку незалежно від вини такої особи. Статтею 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 червня 2020 року у справі № 439/1213/18 (провадження № 61-8734 св 19), від 05 серпня 2020 року у справі № 439/1218/18 (провадження № 61-11853 св 18). У частині другій статті 1193 ЦК України визначено, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У справі, що переглядається, АТ «Українська залізниця» не спростувало презумпцію завдавача шкоди як власника джерела підвищеної небезпеки та не довело, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим, суд першої інстанції при визначені розміру шкоди взагалі не дав оцінку і не врахував ступінь вини (наявність грубої необережності) загиблого ОСОБА_3 , яка була встановлена як актом службового розслідування, так і постановою слідчого СВ Броварського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області від 13 липня 2021 року Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно зі статтею 27 Конституції України, кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини. Статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що право кожного на життя охороняється законом. Підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України. Безпека руху поїздів - це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв (частини 1-2 статті 11 Закону України «Про залізничний транспорт»). Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54 визначено, що пішоходам дозволено переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо); перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо); при наближенні поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід (пункти, 2.1 - 2.3). Пішоходам заборонено ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів; переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м. (пункти, 2.5, 2.6). Встановивши, що причиною загибелі ОСОБА_3 стали травми, завдані внаслідок наїзду на нього електропотягу, які були спричинені джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку зі здійсненням експлуатації останнього та порушенням потерпілим правил безпеки на залізничному транспорті (за недоведеності умислу потерпілого або існування обставин непереборної сили), суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої матері загиблого ОСОБА_1 . Проте, суд першої інстанції, під час винесення рішення не звернув увагу на те, що оскільки ДТП сталася внаслідок грубої необережності потерпілого, а відповідачем правил безпеки або експлуатації залізничного транспорту порушено не було, розмір відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди смертю потерпілого підлягає зменшенню, при цьому, відповідач, будучи власником джерела підвищеної небезпеки, зобов`язаний відшкодувати позивачу моральну шкоду, завдану смертю її сина, незалежно від вини. Колегія суддів, погоджується з тим, що позивачці ОСОБА_1 була заподіяна моральна шкода, яка пов`язана з глибокими емоційними переживаннями та моральними стражданнями через передчасну смерть сина, порушення укладу її життя. Факт загибелі ОСОБА_3 є безумовним свідченням спричинення позивачці глибоких моральних страждань. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19). Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи. А тому, беручи до уваги наведене, з урахуванням відсутності доказів порушення працівниками залізниці правил безпеки руху або експлуатації транспорту, водночас за наявності особистої грубої необережності самого потерпілого, апеляційний суд, з урахуванням принципів розумності і справедливості, вважає за необхідне зменшити розмір стягнутої судом першої інстанції моральної шкоди з 300 000 грн до 100 000 грн. Доводи АТ «Укрзалізниця» щодо самогубства ОСОБА_3 колегія суддів не приймає, оскільки доказів щодо вказаних обставин, як і загибелі внаслідок дій третьої особи, матеріли справи не містять. За наведених обставин, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині стягнутого розміру завданої позивачу моральної шкоди, і, відповідно, в частині вирішення питання про розподіл судового збору. Щодо судових витрат Щодо розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді апеляційній інстанції колегія суддів виходить з наступного. Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Підпунктом 1 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» становлено судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнена від сплати судового збору в усіх судових інстанціях. З урахуванням зміни рішення суду першої інстанції позов задоволено частково, що у відсотковому співвідношенні до ціни позову становить 33 % Отже, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 990 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог Підпунктом 6 пункту 2 частини 2 Закону України «Про судовий збір» встановлено судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. За подання апеляційної скарги АТ «Укрзалізниця» сплатило судовий збір у розмірі 4500 гривні, що підтверджується платіжною квитанцією 47517 від 29.01.2026 (а.с. 146). Апеляційна скарга задоволена на 67 % . Отже, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог АТ «Укрзалізниця» необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3015 гривні Тому у справі слід провести взаємозалік судових витрат і в результаті АТ «Укрзалізниця» необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір -2025гривні (3015-990). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з пунктом 4 четвертим частиною першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального або неправильне застосування судом норм матеріального права. Ухвалене судом рішення не в повній мірі відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, а тому колегія суддів проходить до висновку про необхідність змінити судове рішення в частині розміру відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнути з АТ «Укрзаліниця» на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково. Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 15 січня 2026 року змінити в частині відшкодування моральної шкоди. Стягнуту з АТ «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ) моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 15 січня 2026 року в частині вирішення питання щодо судових витрат - скасувати Судові витрати Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) в сумі 2025 гривень компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 07 травня 2026 року. Головуючий - О. М. Черних Судді: В. І. Криворотенко А. О. Замченко