Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/15778/25

Справа № 344/15778/25 Провадження № 33/4808/350/26 Категорія ч. 2 ст. 126 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Руденко Д. М. Суддя-доповідач Повзло П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2026 року м. Івано-Франківськ Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., ознайомившись з матеріалами справи за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, ВСТАНОВИВ : Постановою судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень та стягнуто судовий збір. ОСОБА_1 звертається з апеляційною скаргою на це судове рішення, де також просить про поновлення строку на апеляційне оскарження. Обґрунтовує клопотання тим, що про винесене судове рішення йому стало відомо 29 квітня 2026 року, коли він отримав відповідь на його заяву, щодо розгляду його справи.. Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді враховую наступне. Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року). У рішенні Європейського суду з прав людини справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року (заява № 23436/03), суд нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року), не є абсолютним воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Оскаржену постанову винесено 25 листопада 2025 року, десятиденний строк для подання апеляційної скарги, згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП, триває до 05 грудня 2025 року включно. Як вбачається зі штампу суду першої інстанції, апеляційну скаргу Бурда О.І. подає 30 квітня 2026 року - з пропуском строку на апеляційне оскарження постанови судді. В той час, апелянт просить про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді. Перевіривши доводи апелянта доходжу висновку про те, що в клопотанні не наведено таких обставин, які є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді. Про поважність причин для поновлення строку на апеляційне оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду з апеляційною скаргою, яку можна змінювати та доповнювати, протягом встановленого законом строку, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом. Як свідчить зміст судового рішення, ОСОБА_1 разом із законним представником Бурдою О.С. були присутній в судовому засіданні суду першої інстанції, ОСОБА_1 були роз`яснені його права. Крім того, ОСОБА_1 було відомо про складання протоколу, про те, що в Івано-Франківському міському суду Івано-Франківської області розглядається справа про адміністративне правопорушення щодо нього. Також, суд першої інстанції неодноразово повідомляв ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи. Особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі. Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі своєчасно дізнатись про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк. Аналізуючи зміст п. 27 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Шевченко проти України» враховую, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_1 намагався реалізувати процесуальну можливість звернутися з апеляційною скаргою у встановлений законом строк та існували обставини, які перешкоджали скористатися таким правом. Твердження апелянта про те, що подати вчасно апеляційну скаргу не зміг, оскільки не знав про прийняте рішення, а дізнався лише після видачі наручно рішення за його заявою не є слушним, оскільки він був присутній в судовому засіданні суду першої інстанції, надавав пояснення та користувався процесуальними правами, відповідно обізнаний про результат розгляду справи судом першої інстанції. З переглянутих відеозаписів, що містяться в матеріалах справи, вбачається що працівники поліції також роз`яснили ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, зокрема право особи користуватися юридичною допомогою адвоката. За відсутності доказів існування обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість оскаржити постанову у встановлений законом строк особисто чи залучити для цього захисника, не залежали від волевиявлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та виникли протягом строку, який пропущено, не можливо дійти висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Звертаю увагу, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді, доводи щодо законності, обґрунтованості оскарженого рішення не перевіряються, оскільки така оцінка може бути дана тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті. За таких обставин, в задоволенні клопотання Бурди О.І. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді належить відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту. Керуючись ст. 294 КУпАП, ПОСТАНОВИВ: Відмовити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2025 року. Апеляційну скаргу з додатками повернути апелянту - ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Повзло