Постанова 4801 № 132/509/25

Справа № 132/509/25 Провадження № 22-ц/801/1077/2026 Категорія: 88 Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєлін Є. В. Доповідач:Міхасішин І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2026 рокуСправа № 132/509/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В., суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В. з участю секретаря судового засідання: Закерничної А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу № 132/509/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Орган опіки та піклування Калинівської міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_1 адвоката Маліцького Миколи Володимировича на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 09 березня 2026 року в частині призначення опікуна, ухвалене у складі судді Сєліна Є. В., - встановив: 18.02.2025 року до Калинівського районного суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 із заявою про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, в якій просить суд визнати його батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Нова Гребля Калинівського району Вінницької області, недієздатним, встановити над ним опіку, та призначити його опікуном. В обґрунтування цих вимог зазначив, що він є рідним сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Нова Гребля Калинівського району Вінницької області, який через стан свого здоров`я, потребує стороннього догляду, який він фактично здійснює, а тому вимушений звернутися до суду із вказаною заявою. Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 09 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи Орган опіки та піклування Калинівської міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Нова Гребля Калинівського району Вінницької області, недієздатним. У задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині призначення його опікуном недієздатної особи ОСОБА_2 - відмовлено. Визначено строк дії рішення суду - два роки з моменту набрання ним законної сили. Не погодившись із таким рішенням, представники заявника ОСОБА_1 адвокат Маліцький Микола Володимировичподав апеляційну скаргу, в яких посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати в частині вирішення заяви про встановлення опіки та призначення опікуната ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити дану вимогу у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, не надав належну оцінку поданим доказам. Відзив на апеляційні скарги не надходив. В судовому засіданні представник заявника Маліцкий М.В. апеляційну скаргу підтримав просив суд їх задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі N 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги на рішення суду, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав. Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду оскаржується в частині відмови у призначенні заявника опікуном недієздатного, а відтак в іншій частині це рішення відповідно до положень статті 367 ЦПК України колегією суддів не переглядається. Судом першої інстанції встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець села Кіровка Калинівського району Вінницької області, є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Нова Гребля Калинівського району Вінницької області, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 09 грудня 1978 року виконавчим комітетом Кіровської сільської ради Калинівського району Вінницької області. Як вбачається з довідки № 113, виданої 23 квітня 2024 року Мирненським старостинським округом Калинівської міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець села Нова Гребля Калинівського району Вінницької області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки № 01-5/526, виданої 24 травня 2023 року Управлінням соціального захисту та охорони здоров`я Калинівської міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець села Нова Гребля Калинівського району Вінницької області, проживає разом із дружиною ОСОБА_3 , та потребує постійного стороннього догляду. Подружжя має єдиного сина ОСОБА_1 , який до мобілізації, здійснював за ними догляд, але на теперішній час проходить службу в Збройних Силах України. Згідно акту № 16 про обстеження умов проживання, складеного 17 листопада 2023 року комісією Управління соціального захисту та охорони здоров`я Калинівської міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець села Нова Гребля Калинівського району Вінницької області, проживає разом із дружиною ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , та потребує постійного стороннього догляду. Подружжя має єдиного сина ОСОБА_1 , який до мобілізації, здійснював за ними догляд, але на теперішній час проходить службу в Збройних Силах України. За висновком лікарської консультативної комісії № 113, а також висновком № 113 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, складеними 29 березня 2024 року Комунальним підприємством «Калинівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Калинівської міської ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець села Нова Гребля Калинівського району Вінницької області, за станом свого здоров`я, потребує постійного стороннього догляду, у зв`язку із чим рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 622 від 31 липня 2025 року, ОСОБА_2 страждає на хронічний стійкий психічний розлад у вигляді іншої судинної деменції (F01.8), внаслідок свого захворювання не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому потребує встановлення над ним опіки. За поданням Опікунської ради виконавчого комітету Калинівської міської ради Вінницької області від 24 грудня 2025 року № 15 «Про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над батьком ОСОБА_2 у випадку визнання його Калинівським районним судом Вінницької області недієздатним», затвердженим рішенням виконавчого комітету Калинівської міської ради Вінницької області від 21 січня 2026 року № 34 «Про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над батьком ОСОБА_2 у випадку визнання його Калинівським районним судом Вінницької області недієздатним», визнано за доцільне призначити опікуном над ОСОБА_2 у випадку визнання його Калинівським районним судом Вінницької області недієздатним сина ОСОБА_1 . Частиною першою статті 30 ЦК України визначено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Відповідно до статі 36 ЦК України, суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України). Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частини перша-третя статті 41 ЦК України). Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України). Системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод. Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації. Частиною третьою статті 297 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про стійкий психічний розлад, внаслідок якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (стаття 298 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 636/398/19 (провадження № 61-5685св20) зазначено, що за положеннями частини першої статті 39 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов`язаний визнати фізичну особу недієздатною. Частиною другою статті 39 ЦК України передбачено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України. Відповідно до статті 239 ЦПК України, суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з`ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними. Стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначає презумпцію психічного здоров`я. Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України. Відповідно до положень частини першої статті 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Згідно зі статтею 105 ЦПК України, призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити, зокрема психічний стан особи. Порядок проведення судово-психіатричної експертизи затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 травня 2018 року № 865, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 червня 2018 року за № 719/32171. Предметом судово-психіатричної експертизи є психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу. Психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу визначається з метою надання відповіді на запитання, поставлені особою або органом, яка (який) залучила(в) експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Об`єктами експертизи є: матеріали цивільної справи, медична документація, аудіовізуальні матеріали та інша інформація про психічний стан особи, відповідно якої проводиться експертиза. Статтею 110 ЦПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Відповідно до положень статті 299 ЦПК України, справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування. Згідно положень частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як зазначено вище, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 622, складеного 31 липня 2025 року провідним експертом, начальником Вінницької філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України» Марункевичем М.І. ОСОБА_2 страждає на хронічний стійкий психічний розлад у вигляді іншої судинної деменції (F01.8), внаслідок свого захворювання не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому потребує встановлення над ним опіки. За положеннями частин першої, шостої статті 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. Дослідивши висновок судово-психіатричного експерта № 622 від 31 липня 2025 року, суд першої інстанції вірно вважає його повним і чітким та таким, що не викликає сумнівів у його правильності, ґрунтується на дослідженні медичної документації, матеріалів цивільної справи, амбулаторному дослідженню психічного стану ОСОБА_2 та не суперечить наявним у справі доказам. Відтак, на переконання суду, висновок експерта про психічний стан ОСОБА_2 є належним та допустимим доказом для підтвердження недієздатності. Встановивши, що ОСОБА_2 має хронічний стійкий психічний розлад, який позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керування ними, у зв`язку з чим він потребує постійного стороннього догляду та нагляду, тобто потребує опіки, суд дійшов висновку про визнання його недієздатним. Що стосується вимоги про призначення заявника опікуном, то суд першої інстанції вірно зазначив. Відповідно до статті 41 ЦК України, над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Згідно зі статтею 55 ЦК України, опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. За статтею 58 ЦК України, опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними. Частиною першою статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України). Системно проаналізувавши зміст частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України можливо дійти висновку, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (номер провадження 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (номер провадження 61-3053св21), від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21 (номер провадження 61-16349св23), від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23 (номер провадження 61-6358св24), від 04 грудня 2024 року у справі № 634/1126/23 (номер провадження 61-9837св24), від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 (номер провадження 61-16711св24) та від 17 вересня 2025 року у справі № 686/21841/24 (номер провадження 61-4759св25). Відповідно до статті 62 ЦК України, опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника. Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. Згідно частини першої статті 67 ЦК України, опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88. Згідно з підпунктами 3.2, 3.3 Правил опіки та піклування опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину. Документи, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна: повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян); копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, - рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров`я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов`язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов`язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім`ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі. Отже, можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов`язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування. Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20). Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2025 року у справі № 689/1554/24 (номер провадження 61-11537св25) зауважив, що подання органу опіки і піклування має рекомендаційний характер та не може бути самостійним засобом захисту порушеного права. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений. У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 496/4271/16-а, Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок про те, що рішення виконавчого комітету як органу опіки та піклування є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у осіб, яких рекомендовано призначити опікунами, таке рішення не порушує прав та обов`язків інших опікунів та підопічного. Правові наслідки для інших опікунів, підопічного виникають виключно в результаті постановлення рішення судом, в процесі чого саме і відбувається оцінка усіх доказів у сукупності, зокрема й оскаржуваного рішення органу опіки та піклування, яке не має наперед встановленої сили для суду, який розглядає справу і вирішує правове питання призначення опікуна недієздатній особі. У своїх висновках Верховний Суд неодноразово вказував на критерії належної обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, та виснував, що такими критеріями є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб`єкта владних повноважень; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права. Постанова Верховного Суду від 11 вересня 2023 року у справі № 420/14943/21 (адміністративне провадження № К/990/8225/23). Отже, як вбачається з вищевикладеного, саме на органи опіки та піклування відповідно до покладених на них завдань та розподілу повноважень між структурними підрозділами відповідних управлінь і відділів місцевої державної адміністрації покладено обов`язок вирішення питань про встановлення опіки та піклування та проведення іншої діяльності щодо забезпечення прав та інтересів повнолітніх осіб, які потребують опіки та піклування. Висновки, щодо можливості/доцільності призначення того чи іншого опікуна недієздатному, органом опіки та піклування викладають у формі мотивованого та логічно-структурованого рішення, на підставі якого даний орган звертається до суду з поданням (процесуальна форма звернення). З аналізу положень Закону України «Про психіатричну допомогу», Конвенції про права осіб з інвалідністю, яка набрала чинності для України 06 березня 2010 року, Резолюції 46/119 Генеральної Асамблеї ООН «Принципи захисту психічно хворих осіб і покращення психіатричної допомоги» від 17 грудня 1991 року (пункт 17) вбачається, що контрольний орган при ухваленні будь-яких рішень щодо осіб, які страждають на психічні захворювання має бути незалежним та неупередженим, діючим відповідно до положень, викладених внутрішнім законодавством, а також більш детально надавати оцінку наданим документам та отримувати допомогу від одного чи більше кваліфікованих і незалежних психіатричних робітників і приймати до уваги їх поради. Усі заходи, пов`язані з реалізацією правоздатності, мають передбачати належні та ефективні гарантії недопущення зловживань відповідно до міжнародного права з прав людини. Такі гарантії повинні забезпечувати, щоб заходи, пов`язані з реалізацією правоздатності, орієнтувалися на повагу до прав, волі та переваг особи, були вільні від конфлікту інтересів і недоречного впливу, були співрозмірними обставинам цієї особи й пристосовані до них, застосовувалися протягом якомога меншого строку й регулярно перевірялися компетентним, незалежним та безстороннім органом чи судовою інстанцією. Опікунською радою виконавчого комітету Калинівської міської ради Вінницької області до суду подане подання № 15 від 24 грудня 2025 року «Про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над батьком ОСОБА_2 у випадку визнання його Калинівським районним судом Вінницької області, недієздатним». Відповідно до цього подання, опікунська рада з питань забезпечення прав повнолітніх осіб, які потребують опіки (піклування) при виконавчому комітеті Калинівської міської ради Вінницької області вважає, що ОСОБА_1 може бути призначений опікуном над батьком ОСОБА_2 , у випадку визнання судом його недієздатним. Перевіривши відповідність цього подання (висновку) вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що даний висновок складений з недотриманням вимог закону. Так, подання про можливість призначення ОСОБА_1 опікуном не містить належних відомостей (даних) про те, що орган опіки та піклування досліджував його особистий сімейний, майновий стан, та фактичну здатність виконувати функції опікуна виходячи із конкретних обставин його життєдіяльності та виконання передбачених законом обов`язків. До подання органу опіки та піклування не додано доказів, які б свідчили про те, що орган опіки та піклування належним чином з дотриманням Правил опіки та піклування перевірив можливість заявника бути опікуном і посилань на наявність таких доказів, у поданні немає. Слід також звернути увагу на те, що заявник ОСОБА_1 у поданій до суду заяві також не зазначив об`єктивних відомостей (даних) про свій особистий сімейний, майновий стан, та фактичну здатність виконувати функції опікуна виходячи із конкретних обставин життєдіяльності та виконання передбачених законом обов`язків, та на їх підтвердження не надав жодних належних доказів. Окрім цього, як вбачається з наявних довідки Управління соціального захисту та охорони здоров`я Калинівської міської ради Вінницької області від 24 травня 2023 року № 01-5/526, та акту № 16 Управління соціального захисту та охорони здоров`я Калинівської міської ради Вінницької області про обстеження умов проживання від 17 листопада 2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець села Нова Гребля Калинівського району Вінницької області, проживає разом лише із дружиною ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, єдиний син подружжя - ОСОБА_1 проходить службу в Збройних Силах України за мобілізацією. ОСОБА_1 під час розгляду справи не надав жодних доказів на спростування обставин, які зазначені в довідці Управління соціального захисту та охорони здоров`я Калинівської міської ради Вінницької області від 24 травня 2023 року № 01-5/526, та акті № 16 Управління соціального захисту та охорони здоров`я Калинівської міської ради Вінницької області про обстеження умов проживання від 17 листопада 2023 року. В ході розгляду справи, заявником та його представником не доведено жодними належними та допустимими доказами, що ОСОБА_1 був демобілізований та на час розгляду справи судом постійно проживає разом із своїми батьками, зокрема батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець села Нова Гребля Калинівського району Вінницької області, та здійснює за ним постійний догляд. Подання органу опіки та піклування не містить належної мотивації призначення саме ОСОБА_1 опікуном на батьком ОСОБА_2 , зважаючи на наявність інших осіб, які можуть бути опікунами, а саме дружини (матері заявника) ОСОБА_3 , яка в силу вимог закону, зобов`язана доглядати за своїм чоловіком. Суд звертає увагу на ту обставину, що орган опіки та піклування навіть не встановив дійсний склад сім`ї ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Нова Гребля Калинівського району Вінницької області, та наявність у нього дружини ОСОБА_3 , а також фактичну здатність ОСОБА_3 виконувати функції опікуна виходячи із конкретних обставин життєдіяльності та виконання передбачених законом обов`язків. Об`єктивних обставин, які б унеможливлювали та/або увільняли від права (обов`язку) піклування та виконання функцій опікуна зі сторони дружини ОСОБА_3 , органом опіки та піклування у поданні не наведено. Посилання заявника ОСОБА_1 у заяві на незадовільний стан своєї матері ОСОБА_3 , через який вона фактично не має можливості здійснювати постійний догляд за своїм чоловіком ОСОБА_2 , а також зазначення цієї обставини в довідці та акті Управління соціального захисту та охорони здоров`я Калинівської міської ради Вінницької області судом не приймаються до уваги, оскільки дана обставина не підтверджена жодними належними та допустимими доказами (медичними документами, висновками). Отже, орган опіки та піклування в порушення вимог закону не перевірив можливість призначення опікунами інших близьких родичів ОСОБА_2 : його дружини ОСОБА_3 . Таким чином, твердження про те, що дружина (мати заявника) ОСОБА_3 в силу стану свого здоров`я не може здійснювати опіку над чоловіком ОСОБА_2 , не перевірено органом опіки та піклування. Саме лише бажання ОСОБА_1 бути опікуном свого батька ОСОБА_2 не може бути безумовною підставою для призначення його опікуном. Суд першої інстанції зазначив, що можливість певної особи здійснювати повноваження опікуна (піклувальника) перевіряється виключно органом опіки та піклування, який висловлює свою пропозицію щодо доцільності (недоцільності) призначення опікуна. З урахуванням наведеного, не встановлення об`єктивних обставин, які б унеможливлювали та/або увільняли від права (обов`язку) піклування та виконання функцій опікуна зі сторони дружини (матері заявника) ОСОБА_3 , поставили під сумнів зроблені у поданні висновки. При внесенні подання орган опіки та піклування має як найкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка. Проте, як встановлено з подання, орган опіки та піклування взагалі не досліджував взаємини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У поданні органу опіки та піклування відсутня будь-яка об`єктивна інформація про те, чи відповідає призначення ОСОБА_1 якнайкращим інтересам ОСОБА_2 , та чи сприятиме його нормальному життєзабезпеченню. Орган опіки та піклування не довів належними та об`єктивними доказами спроможність заявника ОСОБА_1 здійснювати опіку над батьком ОСОБА_2 , можливість дбати про нього, створювати йому необхідні побутові умови, забезпечувати його постійним доглядом та лікуванням, тобто здійснювати нормальне його життєзабезпечення, та виконання заявником обов`язків опікуна відповідно до частини першої статті 67 ЦК України. Таким чином, подання органу опіки та піклування не містить належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань чи мотивів з посиланням на наявні докази щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, а тому таке подання не відповідає вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, що є підставою для відмови у задоволенні заяви в частині призначення опікуном над недієздатною особою. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 11 листопада 2025 року у справі № 202/21605/23 (номер провадження 61-6490св25), від 08 жовтня 2025 року у справі № 127/13397/24 (номер провадження 61-6009св25), від 30 жовтня 2025 року у справі № 689/1554/24 (номер провадження 61-11537св25), від 08 жовтня 2025 року у справі № 127/13397/24 (номер провадження 61-60009св25), від 17 вересня 2025 року у справі № 686/21841/24 (номер провадження 61-4759св25), від 10 вересня 2025 року у справі № 565/1311/24 (номер провадження 61-8220св25), від 23 липня 2025 року у справі № 279/3630/24 (номер провадження 61-1047св25), від 04 червня 2024 року у справі № 753/1417/24 (номер провадження 61-15890св24), від 04 червня 2025 року у справі № 348/1679/24 (номер провадження 61-3728св25). Згідно положень статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідно до пункту 10 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: опікун особи, визнаної судом недієздатною. Натомість, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу». Згідно підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). Верховний Суд у своїй постанові від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 (провадження № 61-16711св24) виснував, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належним чином мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого. Інститут опікунства базуються на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства. Загальні засади (принципи) мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання повинні відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. Справедливість - це одна з основних засад права, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені правові висновки про дотримання принципу справедливості виклав Конституційний Суд України у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства. Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників сімейних правовідносин, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц). Зловживання інститутом опікунства з метою ухилення від мобілізації, суперечить його основним цілям захисту особистих немайнових, майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які внаслідок певних життєвих обставин, за станом здоров`я не можуть самостійно реалізувати свої цивільні права і виконувати цивільні обов`язки. Орган опіки та піклування Калинівської міської ради Вінницької області, як свідчить зміст подання № 15 від 24 грудня 2025 року, не з`ясував, чи не намагається ОСОБА_1 застосувати інститут опікунства з метою уникнення виконання свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, та не мотивував своє подання з цього приводу. Під час розгляду справи в суді першої інстанції адвокат Маліцький М.В. зазначив, що мати заявника ОСОБА_3 не заперечує проти призначення саме сина ОСОБА_1 опікуном над її чоловіком ОСОБА_2 . Однак, зазначену позицію суд першої інстанції вірно не прийняв до відома, оскільки не має можливості з`ясувати, чи правильно розуміє ОСОБА_3 зміст відмови від здійснення опіки над своїм чоловіком, чи немає сумнівів у добровільності її позиції, а також роз`яснити їй наслідки вчинення відповідної розпорядчої дії. Відповідно до положень частини 4 статті 206 ЦПК України, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Згідно приписів частини 3 статті 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом. Визнання будь-якою особою, яка за законом може бути опікуном ОСОБА_2 , вимог ОСОБА_1 за встановлених у даній справі обставин, суперечить закону та порушує права та інтереси ОСОБА_2 . Таким чином, висновок опікунської ради та подання про можливість призначення заявника ОСОБА_1 опікуном, суд вважає необґрунтованим. Без доведення передбачених законом умов, подання Органу опіки та піклування не може бути підставою для призначення опікуна у судовому порядку. За наведених обставин, у задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині призначення його опікуном недієздатної особи ОСОБА_2 , необхідно відмовити. Відмова в задоволенні цієї вимоги не позбавляє орган опіки та піклування вирішити питання опіки над недієздатним ОСОБА_2 відповідно до законодавства. У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 545/1691/16-ц (номер провадження 61-4475св18) сформульовано висновок про те, що законодавством не передбачено обов`язку того, що визнання особи недієздатною і призначення опікуна в обов`язковому порядку має відбуватися в єдиному судовому процесі. Відповідно до статті 65 ЦК України, до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування. З урахуванням наведеного, до встановлення опіки і призначення опікуна у встановленому законом порядку, тимчасово, відповідну опіку над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем села Нова Гребля Калинівського району Вінницької області, має здійснювати Орган опіки та піклування за місцем проживання останнього, якому необхідно надіслати копію даного судового рішення після набрання ним законної сили, для виконання. Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованих висновків суду першої інстанції, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянтів, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, постановив : Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 адвоката Маліцького Миколи Володимировича залишити без задоволення. Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 09 березня 2026 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: І.В. Міхасішин Судді: Ю.Б. Войтко М.В. Матківська