Постанова 4812 № 487/9187/25

05.05.26 22-ц/812/898/26 Провадження №22-ц/812/898/26 П О С Т А Н О В А Іменем України 05 травня 2026 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого: Базовкіної Т.М., суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М., із секретарем судового засідання: Шурмою Є.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників цивільну справу №487/9187/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана її представником адвокатом Розніним Володимиром Андрійовичем, на ухвалу, яку постановив Заводський районний суд міста Миколаєва під головуванням судді Кузьменка Вячеслава Володимировича у приміщенні цього суду 26 лютого 2026 року, дата складання повного судового рішення не зазначена, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, у с т а н о в и в : У грудні 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Ротар А.Л., звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири. Позов мотивовано тим, що позивачка є власником нерухомого майна, а саме: квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 24 липня 2025 року ОСОБА_2 виявила, що її квартира залита водою: у коридорі виявлена волога стеля по всієї площі, шпаклювальний шар від намокання частково обвалилася, відбулося намокання штукатурного оздоблення по всьому периметру коридору на відстані 0,3 м від підлоги, була пошкоджена стеля та кухонні меблі. 28 липня 2025 року комісія ТОВ «УК «Николаевдомсервис» у складі головного інженера Ангелової К.І. та майстра ділянки ОСОБА_3 склала акт обстеження, відповідно до якого виявлено залиття вказаної квартири, причин якого - прорив з`єднувального шлангу на сантехнічному обладнанні мийки у кухні квартири АДРЕСА_2 , яка розташована над квартирою позивачки та право власності на яку зареєстровано за відповідачкою. З метою належного встановлення розміру завданої матеріальної шкоди позивачкою було замовлено зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва у ТОВ «ІНГІРОЕКТСЕРВІС», згідно якого загальна вартість ремонту її квартири складає 102928 грн, з яких: 84392 грн 61 коп. - будівельні роботи; 1380 грн 72 коп. - інші витрати; 17154 грн 67 коп. - податок на додану вартість. Вартість пошкоджених кухонних меблів становить 44000 грн. Посилаючись на викладене, а також, що відповідачка завданої залиттям квартири шкоди не компенсувала, позивачка просить стягнути з відповідачки матеріальну шкоду у розмірі 146928 грн та 10000 грн моральної шкоди, а також 26469 грн судових витрат. У відзиві на позовну заяву відповідачка просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що заявлено розмір матеріальної шкоди є завищений та не надано належних й необхідних доказів, які б підтверджували завдання моральної шкоди. Крім того, сума витрат позивачки на правничу допомогу підлягає зменшенню, виходячи з фактичного обсягу процесуальних дій, або відмові в їх стягненні. 07 січня 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 , звернулася до суду із клопотанням про призначення судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої поставити питання: - Яка технічна причина затоплення (залиття) 24 липня 2025 року квартири АДРЕСА_3 ? - Чи сталося затоплення (залиття) квартири АДРЕСА_3 саме з квартири АДРЕСА_4 ? - Чи знаходяться всі пошкодження, виявлені в квартирі АДРЕСА_3 , у причиннонаслідковому зв`язку із залиттям 24 липня 2025 року саме з квартири АДРЕСА_4 ? - Які пошкодження квартири АДРЕСА_3 виникли в наслідок залиття 24 липня 2025 року з квартири АДРЕСА_4 ? - Яка вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень унаслідок залиття квартири АДРЕСА_3 ? - Який розмір завданої матеріальної шкоди квартирі АДРЕСА_3 ? Проведення судової будівельно-технічної експертизи просила доручити експерту Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз. У запереченнях на клопотання ОСОБА_2 про призначення експерти представник відповідачки просить в його задоволенні відмовити, посилаючись на зловживання позивачем своїми правами. Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 26 лютого 2026 року клопотання про призначення експертизи задоволено. Призначено по справі будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання: - Яка технічна причина затоплення (залиття) 24 липня 2025 року квартири АДРЕСА_3 ? - Чи сталося затоплення (залиття) квартири АДРЕСА_3 саме з квартири АДРЕСА_4 ? - Чи знаходяться всі пошкодження, виявлені в квартирі АДРЕСА_3 , у причиннонаслідковому зв`язку із залиттям 24 липня 2025 року саме з квартири АДРЕСА_4 ? - Які пошкодження квартири АДРЕСА_3 виникли в наслідок залиття 24 липня 2025 року з квартири АДРЕСА_4 ? - Яка вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень унаслідок залиття квартири АДРЕСА_3 ? - Який розмір завданої матеріальної шкоди квартирі АДРЕСА_3 ? Проведення судової будівельно-технічної експертизи доручено експерту Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (адреса: вул. Генерала Олекси Алмазова, буд. 27, м. Миколаїв, 54038). Попереджено експертів про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 КК України. Оплату витрат по проведенню експертизи покладено на ОСОБА_2 . Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Рознін В.А. просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні клопотання про призначення експертизи відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції поставив на вирішення судової будівельно-технічної експертизи 6 питань, які, на думку представника, є безпідставними, необґрунтованими, логічно суперечливими та такими, що не відповідають нормативній методології проведення експертиз. Так, питання №2, №3 та №4 сформульовані з використанням логічної хиби «передбачення підстави», тобто суд закладає у формулювання питання обставину, яка ще не доведена матеріалами справи - ствердження, що джерелом залиття є «саме квартира АДРЕСА_2 ». Крім того, питання №4 є дублюванням питання №3, що призводить до безпідставного розширення обсягу експертизи та понесення витрат сторонами. Щодо питання №1, то адвокат вважає, що встановити технічну причину аварії, що відбулася понад півроку тому, шляхом огляду виключно наслідків у квартирі АДРЕСА_5 , об`єктивно неможливо, а відповідь експерта за відсутності вихідних даних (документальної фіксації стану труб у квартирі вище на день аварії) неминуче матиме форму припущення. Крім того, питання №5 та №6, які стосуються грошової оцінки, на думку представника відповідачки, є передчасними, оскільки матеріали справи не містять допустимих доказів (Акту), які б беззаперечно ідентифікували квартиру АДРЕСА_2 як джерело залиття. Призначення експертизи з цих питань на даному етапі не сприяє встановленню об`єктивної істини щодо вини, а лише створює ілюзію обґрунтованості позовних вимог. Також ОСОБА_5 наголошує, що судом проігноровано детальні заперечення відповідача щодо призначення експертизи. Крім того, суд в ухвалі послався на норми Сімейного кодексу України щодо поділу майна у справі про деліктне відшкодування шкоди, що свідчить про механічне скопіювання тексту іншого рішення та ухвалення рішення без оцінки його дійсної доцільності. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися, про день, час та місце судового засідання були повідомлені відповідно до вимог цивільно-процесуального закону. Зважаючи на вимоги частини 6 статті 128, частин 1, 2 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення учасників справи, які не з`явилися, належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи, взявши до уваги також заяви представників позивачки та відповідачки, які надійшли через підсистему «Електронний суд» про розгляд справи без сторін та їхніх представників. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Вимоги до судового рішення викладені у статтях 263, 264 ЦПК України. Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Ухвала суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 146928 грн. майнової шкоди та 10000 грн. моральної шкоди, завданих внаслідок залиття квартири АДРЕСА_3 , посилаючись на те, що вказана шкода завдана з вини відповідачки власниці квартири АДРЕСА_4 , а саме - внаслідок несправності сантехнічного обладнання, розміщеного в цій квартирі. Відповідачка заперечувала проти позову, вказувала, зокрема, на недоведеність причин затоплення квартири позивачки, а також розміру майнової шкоди. Посилаючись на те, що відповідачка позов не визнає, з метою встановлення обставин, що мають значення для вирішення спору, представник позивачки 07 січня 2026 року подала суду клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини 1, 2 статті 2 ЦПК України). Цивільно-процесуальним законодавством закладені принципи та засади, які визначають права та обов`язки учасників справи, зокрема щодо розподілу обов`язку доказування своїх вимог та заперечень, їх доведення, здійснення доказування певними доказами, вільного розпорядження своїми процесуальними правами. В силу принципу диспозитивності, закріпленого статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Частиною 1 статті 81 ЦПК України обов`язок доказування і подання доказів визначений наступним чином: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (частина 3 статті 81 ЦПК України). Згідно із статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються певними засобами, зокрема, висновками експертів (стаття 76 ЦПК України). У справі, яка розглядається, спір виник з приводу відшкодування ОСОБА_2 шкоди, завданої внаслідок пошкодження її майна квартини після затоплення з вини, як вважає позивачка, ОСОБА_1 . Спірні правовідносини регулюються наступними положеннями матеріального права. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди. У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. Згідно із частинами 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (часина 4 статті 263 ЦПК України). З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину (схожий висновок див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21). Таким чином до предмету доказування при вирішенні справи щодо відшкодування майнової шкоди внаслідок залиття квартири входить встановлення факту такої шкоди, причини її виникнення та вартості відновлювальних робіт. Згідно із положеннями частини 2 статті 76 ЦПК України одним із видів доказів у цивільній справі є висновок експерта. Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»). Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (частина 1 статті 102 ЦПК України). За частиною 3 статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Відповідно до частини 1 статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Суд призначає експертизу у справі згідно статті 103 ЦПК України за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Вирішення питання про призначення експертизи, вирішення заяв та клопотань учасників справи віднесені статтею 197 ЦПК України до завдань суду у підготовчому судовому засіданні, яке є етапом підготовчого провадження у справі. Одним з основних видів експертиз є будівельно-технічна експертиза (підпункту 1.2.2. пункту 1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5) (далі Інструкція № 53/5). Згідно із пунктом 5 розділу ІI «Інженерно-технічні експертизи» Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08 жовтня 1998 року у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5 (далі - Науково-методичні рекомендації), основними завданнями будівельно-технічної експертизи є, серед інших, визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань об`єктів та їх елементів; визначення вартості будівельних робіт, пов`язаних з переобладнанням, усуненням наслідків залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу тощо. Оскільки у справі, яка розглядається, для з`ясування обставин, що мають значення для справи, а саме причин виникнення пошкоджень майна (квартири) позивачки та вартості робіт, необхідних для відновлення цього майна, необхідні спеціальні знання в галузі будівництва та техніки, а сторонами не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань, з урахуванням характеру спору, змісту заявлених позовних вимог та обставин, які підлягають з`ясування у справі, яка переглядаються, суд обґрунтовано задовольнив клопотання представника позивачки про призначення у справі, яка розглядається, будівельно-технічної експертизи, оскілки такий висновок є допустимим та належним доказом по спорах про відшкодування майнової шкоди. При цьому апеляційний суд також виходить з того, що призначення будівельно-технічної експертизи сприяє повному та всебічному з`ясуванню обставин справи, що буде відповідати завданню цивільного судочинства та вирішення спору відповідно до вимог закону. Доводи апеляційної скарги зводяться до заперечення відповідачем викладених в оскаржуваній ухвали питань, які суд поставив перед експертом, колегія суддів враховує наступне. Так, заперечуючи проти задоволення клопотання представника позивачка про призначення експертизи, представник відповідачки не скористався правом, передбаченим частиною 5 статті 103 ЦПК України та не запропонував суду питання, роз`яснення яких, на його думку, потребує висновку експерта. Аналіз поставлених в оскаржуваній ухвалі питань до експерта свідчить про те, що вони за своїм змістом в цілому відповідають підпункту 5.1.1. «Орієнтовний перелік вирішуваних питань» Науково-методичних рекомендацій. Також апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 2.1 Інструкції № 53/5розділу І Інструкції № 53/5 експерт має право, серед іншого, відповідно до процесуального законодавства заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи; у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення невідкладно заявляти клопотання органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), щодо уточнення поставлених експертові питань; указувати у висновку експерта на факти, виявлені під час проведення експертизи, які мають значення для справи, але стосовно яких йому не були поставлені питання, та на обставини, що сприяли (могли сприяти) вчиненню правопорушення. Тому у разі виявлення нових обставин, які не були окреслені в ухвалі суду, виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення експерт має можливість заявити клопотання щодо уточнення поставлених експертові питань; указувати у висновку експерта на факти, виявлені під час проведення експертизи, які мають значення для справи, але стосовно яких йому не були поставлені питання. За такого колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив клопотання представника позивачки про призначення будівельно-технічної експертизи, такий висновок відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому в силу статті 375 ЦПК України відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду. З огляду на положення статті 141 ЦПК України відсутні підстави для розподілу судових витрат апеляційним судом, які мають бути стягнуті за результатами вирішення справи. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана її представником адвокатом Розніним Володимиром Андрійовичем, залишити без задоволення, ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 26 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Головуючий Т.М. Базовкіна Судді: Л.М. Царюк Ж.М. Яворська _________________________________________ Повна постанова складена 06 травня 2026 року