Постанова 4821 № 707/1118/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2026 року м. Черкаси Справа № 707/1118/25 Провадження № 22-ц/821/561/26 категорія: 331400000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Василенко Л. І., суддів: Карпенко О. В., Фетісової Т. Л., секретаря - Кукушкіної А. О., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Драченка Владислава Вікторовича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, у складі: головуючого судді Морозова В. В., повний текст рішення складено 15 грудня 2025 року, в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з даним позовом. Позов мотивує тим, що 02 листопада 2012 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що в книзі реєстрації зроблено відповідний актовий запис за № 1517. Від шлюбу сторони мають доньок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Малолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишаються проживати з матір`ю, а їх батько продовжує брати участь у вихованні дітей та згідно судового наказу Соснівського районного суду міста Черкаси від 07 серпня 2024 року по справі № 712/9247/24 сплачує на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.08.2024 і до досягнення старшою дитиною повноліття. Фактично шлюбні відносини між сторонами припинені у зв`язку з різними поглядами на життя та життєві проблеми, тому рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 20.03.2025 у справі № 712/1969/25 шлюб розірвано. Зазначає, що за час шлюбу сторонами у справі придбано транспортний засіб Citroen C5, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , нежитлове приміщення блоку гаражів зі службовим приміщеннями, площею 49,1 кв. м та збудовано дачний будинок, площею 92,9 кв. м на земельній ділянці площею 0,0127 га, кадастровий номер: 7124982500:02:002:0982. При цьому, власником автомобілю, гаражу з офісом та дачного будинку з земельною ділянкою є відповідач. Обов`язковою умовою призначення грошової компенсації є лише згода співвласника, який заявив вимоги про виділ частки, і не передбачається обов`язковість згоди інших співвласників на такий виділ та не ставиться право співвласника на виділ у залежність до згоди інших співвласників і мотивів, з яких власник має намір реалізувати своє право на виділ. За таких обставин, право власності на транспортний засіб марки Citroen C5, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та нежитлові приміщення блоку гаражів зі службовими приміщеннями має бути визнано одноосібно за відповідачем, як особою на яку оформлено транспортний засіб з гаражем, а він зобов`язаний компенсувати позивачу вартість частки у вказаному майні, у розмірі 1/2 вартості транспортного засобу. Вартість транспортного засобу становить 293712,80 грн (із розрахунку середньо ринкової вартості 7100 доларів США за середнім міжбанківським курсом продажу станом на 06.03.2025 - 41,3680 грн за 1 $). Таким чином 1/2 вартості автомобіля - 146856,40 грн. Вартість нежитлового приміщення блоку гаражів зі службовими приміщеннями згідно висновку оцінювача про вартість майна складає - 446450,00 гривень. Таким чином 1/2 вартості гаражу з офісом становить 223225,00 гривень. У той же час, дачний будинок, площею 92,9 кв. м з земельною ділянкою, площею 0,0127 га, кадастровий номер: 7124982500:02:002:0982 підлягають поділу в рівних частках з визнанням за кожним з подружжя по 1/2 права власності. Просила суд визнати спільним майном подружжя транспортний засіб Citroen С5, 2010 року випуску, д.н.з. С НОМЕР_2 , здійснити його поділ наступним чином. Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на транспортний засіб Citroen С5, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , припинивши, право спільної сумісної власності подружжя. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію 1/2 вартості автомобіля в розмірі 146856,40 грн. Визнати спільним майном подружжя нежитлове приміщення блоку гаражів зі службовими приміщеннями, площею 49,1 кв. м, що знаходиться в гаражно-будівельному кооперативі «Південний» за адресою: АДРЕСА_1 , здійснити його поділ наступним чином: визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на нежитлове приміщення блоку гаражів зі службовими приміщеннями (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 7711871101), що знаходиться в гаражно-будівельному кооперативі «Південний» за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши право спільної сумісної власності подружжя. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію 1/2 вартості нежитлового приміщення блоку гаражів зі службовими приміщеннями в розмірі 223225,00 грн. Визнати спільним майном подружжя дачний будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку, площею 0,0127 га, кадастровий номер: 7124982500:02:002:0982, що розташована в адміністративних межах Руськополянської сільської ради Черкаського району. Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/2 частину дачного будинку АДРЕСА_2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна (2397852171249). Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0127 га, кадастровий номер: 7124982500:02:002:0982 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2397661771249), що розташована в адміністративних межах Руськополянської сільської ради Черкаського району. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2025 року позов задоволено частково. Визнано транспортний засіб Citroen C5, 2010 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_1 об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рівні частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб Citroen C5, 2010 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_1 . У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину транспортного засобу Citroen C5, 2010 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_1 . У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину транспортного засобу Citroen C5, 2010 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_1 . Визнано нежитлове приміщення блоку гаражів зі службовими приміщеннями, площею 49,1 кв. м, що знаходиться в гаражно-будівельному кооперативі «Південний» за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 7711871101) об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рівні частки у праві спільної сумісної власності на нежитлове приміщення блоку гаражів зі службовими приміщеннями, пл. 49,1 кв. м, що знаходиться в гаражно-будівельному кооперативі «Південний» за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 7711871101). У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення блоку гаражів зі службовими приміщеннями, площею 49,1 кв. м, що знаходиться в гаражно-будівельному кооперативі «Південний» за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 7711871101). У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення блоку гаражів зі службовими приміщеннями, площею 49,1 кв. м, що знаходиться в гаражно-будівельному кооперативі «Південний» за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 7711871101). Визнано дачний будинок АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2397852171249) об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рівні частки у праві спільної сумісної власності на дачний будинок АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2397852171249). У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину дачного будинку АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2397852171249). У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину дачного будинку АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2397852171249). Визнано об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,0127 га, кадастровий номер: 7124982500:02:002:0982 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2397661771249), що розташована в адміністративних межах Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області. Визначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рівні частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, площею 0,0127 га, кадастровий номер: 7124982500:02:002:0982 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2397661771249), що розташована в адміністративних межах Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області. У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0127 га, кадастровий номер: 7124982500:02:002:0982 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2397661771249), що розташована в адміністративних межах Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області. У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0127 га, кадастровий номер: 7124982500:02:002:0982 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2397661771249), що розташована в адміністративних межах Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі, представник ОСОБА_1 - адвокат Драченко В. В. просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2025 року в частині поділу автомобіля Citroen C5, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , та прийняти нове рішення, яким визнати спільним майном подружжя транспортний засіб Citroen C5, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснити його поділ наступним чином. Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на транспортний засіб Citroen C5, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , припинивши право спільної сумісної власності подружжя. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію 1/2 вартості автомобіля в розмірі 121721 грн. В іншій частині рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2025 року у справі № 707/1118/25 залишити без змін. Здійснити розподіл судових витрат. Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції вірно встановив, що спільним автомобілем весь час користується відповідач, позивач не претендувала на те, щоб залишити автомобіль собі, припинивши право відповідача на частку в праві спільної сумісної власності з компенсацією йому за цю частку. Вона, навпаки, дала згоду на те, щоб отримати грошову компенсацію за її частку в праві спільної сумісної власності на автомобіль від відповідача. Зазначає, що згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою. Повідомив, що сторона скаржника очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в ході розгляду вказаної справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 7000 грн, а докази понесення таких витрат будуть надані протягом п`яти днів за днем проголошення вступної та резолютивної частини постанови. У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 просить рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2025 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що він має скрутний фінансовий стан, у нього відсутня можливість сплатити вказані кошти за транспортний засіб. Тому не заперечує, якщо ОСОБА_1 сплатить йому 1/2 вартості транспортного засобу в сумі 121721 грн та за нею буде визнано право на 100% власності на автомобіль. Також зазначив, що розмір прогнозованих витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн є явно завищеними, оскільки дана справа не є складною, а написання апеляційної скарги не потребувало затрати значного часу.

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом апеляційної скарги рішення суду першої інстанції оскаржуються тільки в частині вирішення позову про поділ автоморбіля Citroen C5, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , а тому апеляційний суд переглядає це рішення лише в означеній частині. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду в оскаржуваній частині відповідає повною мірою. Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 4 СК України кожна особа має право на проживання в сім`ї та на повагу до свого сімейного життя. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Конструкція норми ст. 60 СК України вказує на презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 372 ЦК України в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, яке існує на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання такого майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1 та ч. 2 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України). Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 71 СК України). Тлумачення ч. 1 ст. 71 СК України свідчить, що як поділ спільного сумісного майна в натурі, так і визначення розміру часток кожного з них, може здійснюватися на підставі: договору подружжя, рішення суду при наявності спору між подружжям. У п. 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 зазначено таке: «Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч. 2, ч. 4 та ч. 5 ст. 71 СК України)». Верховний Суд при розгляді справи № 522/17831/20 у постанові від 17 січня 2024 року зазначив, що при вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 615/1364/16-ц, провадження № 61-6575 св 19, від 17 серпня 2022 року у справі № 522/8676/20, провадження № 61-1714 св

22. Слід зазначити, що у ст. ст. 60, 70 СК України, ст. 368 ЦК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на її особисті кошти, не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Згідно з ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а в разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільності майна подружжя, покладається на того з подружжя, хто її спростовує. Судом встановлено, що 02.11.2012 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції у Черкаській області було зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис № 1517 (а.с. 107). Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.03.2025 у справі № 712/1969/25, шлюб між сторонами розірвано. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 06.03.2025, ОСОБА_2 є власником транспортного засобу Citroen С5, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , з 17.11.2020 (а.с. 6). Згідно висновку експерта №103 від 29.07.2025 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи, який складено судовим експертом автотоварознавцем Березовським А. А. відповідно до ухвали суду від 20.05.2025, ринкова вартість транспортного засобу марки «Citroen C5» 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на дату проведення експертизи складає 243442 грн (а.с. 55-68). Згідно платіжної інструкції № 1227078879.1 від 21.07.2025, ОСОБА_1 сплачено 3500 грн Березовському А. А. за визначення ринкової вартості автомобіля марки «Citroen C5» 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач посилався на те, що спірний транспортний засіб був придбаний за рахунок його особистих коштів. У підтвердження вказаної обставини відповідач надавав договори дарування грошових коштів, однак суд першої інстанції встановивши, що долучені до справи договори перевищують п`ятдесяти кратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян станом на 2014 та на 2019 рік, не є нотаріально посвідченими, вірно дійшов висновку про їх нікчемність в силу закону. Отже, відповідачем не спростована презумпція спільності права власності подружжя. При цьому, відповідач не оскаржує рішення суду, в тому числі в частині визнання автоморбіля Citroen C5, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 спільним сумісним майном подружжя. Проте, сторони не дійшли згоди щодо того, кому має залишитись транспортний засіб, та хто має сплатити іншій стороні грошову компенсацію. Як під час розгляду справи судом першої інстанції, так під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції жодна зі сторін не бажала отримання у власність спірного автомобіля, а навпаки виявляли згоду на отримання грошової компенсації від іншого з подружжя. Суд першої інстанції врахував вказану обставину та дійшов висновку про визнання права власності на 1/2 частину транспортного засобу Citroen C5, 2010 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_1 за кожним із них. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції здійснив поділ про який сторони не просили, колегія суддів оцінює критично з огляду на те, що обрання судом варіанту поділу майна подружжя, за наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просили сторони, не може бути розцінене як вихід за межі позовних вимог, оскільки суд вирішує спір в межах заявленого позову про поділ спільного майна подружжя та визначає спосіб поділу майна, який за установлених у кожній конкретній справі обставин, є найбільш прийнятним для обох сторін та відповідає засадам розумності та справедливості. Зазначене повністю відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 615/1364/16, від 23 лютого 2022 року у справі № 496/1069/18. Проаналізувавши зміст рішення суду першої інстанції з точки зору застосування норм права, які стали підставою для позову по суті, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції в оскаржуваній частині, ухвалене рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих доказів, які мають індивідуальний характер. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Драченка Владислава Вікторовича - залишити без задоволення. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови складено 05 травня 2026 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: О. В. Карпенко Т. Л. Фетісова