Ухвала КАС ВС № 420/27261/24

УХВАЛА 06 травня 2026 року м. Київ справа № 420/27261/24 адміністративне провадження № К/990/17163/26 Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі № 420/27261/24 за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, третя особа: Національне агентство України з питань державної служби, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, третя особа: Національне агентство України з питань державної служби, в якій просив: - визнати дії Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні щодо відмови у здійсненні перерахунку і виплаті заробітної плати з урахуванням усіх виплат та надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу за період з дня призначення на посаду начальника управління державного контролю на кордоні протиправними; - зобов`язати Південне міжрегіональне головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату з урахуванням усіх виплат та надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (згідно підкатегорії Б1) за період з дня призначення на посаду начальника управління державного контролю на кордоні. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року, в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішеннями попередніх інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. З матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Перевіривши касаційну скаргу відповідача, Судом встановлено, що її зміст не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки ним не обґрунтовано підстави, на якій подана касаційна скарга, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження. Так перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, але при цьому конкретно не зазначає щодо якої норми права відступній висновок. Водночас, у разі посилання на відсутність висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо положень статті 43, 55 Конституції України, ч. 1, 4 статті 6, п. 4 частини 1 статті 7, Закону України "Про державну службу", статей 21, 22 Закону України «Про оплату праці», Постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 «Питання оплати праці працівників державних органів», Положення «Про Національне агентство України з питань державної служби», затвердженого постановою КМУ від 1 жовтня 2014 р. № 500, Положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 р. № 1040, то Суд зазначає наступне. При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. Так у результаті перевірки зазначеної підстави Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій не застосовували Положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 р. № 1040. Водночас, зазначаючи Положення «Про Національне агентство України з питань державної служби», затвердженого постановою КМУ від 1 жовтня 2014 р. № 500, скаржником не вказано конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яку судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно. Також скаржнику необхідно обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Також у касаційній скарзі скаржник зазначає, що апеляційний суд не дослідив всі зібрані у справі докази та не надав належної їм оцінки, але при цьому не посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як підставу касаційного оскарження у взаємозв`язку з п. 1. ч. 2 ст. 353 КАС України. Також слід зауважити, що у разі, якщо скаржник вважає, що суд не дослідив всі зібрані у справі докази, то у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено докази, які скаржник вважає не були досліджено судами. Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження. Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі № 420/27261/24 за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, третя особа: Національне агентство України з питань державної служби, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя В. Е. Мацедонська