Ухвала КАС ВС № 215/6090/25

УХВАЛА 06 травня 2026 року м. Київ справа №215/6090/25 провадження №К/990/17169/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Смоковича М. І., суддів: Білак М. В., Мацедонської В. Е., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 22 липня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про визнання протиправним і незаконним розпорядження, встановлення наявності компетенції (повноважень) та зобов`язання вчинити певні дії, у с т а н о в и в : 13 квітня 2026 року зазначену скаргу подано засобами поштового зв`язку. 16 квітня 2026 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 КАС України, після їх перегляду в апеляційному порядку. Положеннями частини четвертої статті 328 КАС України визначено перелік підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті. При цьому, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним. Так, за приписами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Отже, підставами касаційного оскарження можуть бути помилки судів першої та (або) апеляційної інстанцій в питаннях права (застосування норм матеріального та дотримання норм процесуального права), але не в питаннях факту. Своєю чергою, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону; застосування закону, який не належить застосуванню; незастосування закону, який підлягав застосуванню. Положеннями статті 330 КАС України визначено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги. За приписами частини другої цієї статті у касаційній скарзі зазначаються: підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) (пункт 4); у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій та третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (абзац 4). Отже, касаційна скарга повинна містити покликання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Автор касаційної скарги повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. У скарзі не викладено передбачених абзацом 2 частини четвертої статті 328 КАС України підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку. Автор касаційної скарги чітко не зазначає у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права із посиланням на відповідні норми права. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди автора касаційної скарги із оскаржуваним судовим рішенням, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. За змістом частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. З матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 30 вересня 2025 року, а касаційну скаргу до суду касаційної інстанції надіслано 13 квітня 2026 року, тобто з пропуском установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження. Поряд із цим, ОСОБА_1 подано заяву про звільнення від сплати судового збору в порядку пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Враховуючи положення пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI, Верховний Суд дійшов висновку, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання, зокрема, касаційної скарги у цій справі, оскільки вона є особою з інвалідністю 1 групи, що підтверджується копією виписки із акту огляду МСЕК №538742. Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних правовідносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, правовідносини стають стабільними. Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо своєчасного оскарження судових рішень. Одночасно з касаційною скаргою автор заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що копію оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції отримано нею 03 квітня 2026 року, що підтверджується штрихкодовим ідентифікатором на конверті за номером 067084502453. Вказує, що докази отримання оскаржуваного судового рішення знаходиться в матеріалах справи. Окрім того, за інформацією офіційного сайту АТ «Укрпошта» дані про відправлення за номером 067084502453 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі. Автором не подано до суду належних доказів, які дали можливість ідентифікувати відправника та одержувача (суд та учасника справи), а також з`ясувати, зміст вкладення поштового відправлення (судове рішення та номер справи) за вказаним автором штрихкодовим ідентифікатором 067084502453. Отже, саме лише зазначення штрихкодового ідентифікатора установи поштового зв`язку без надання поштового конверту (копії), яким направлялося автору скарги оскаржуване судове рішення та який містить відомості щодо відправника та одержувача, а також відбиток календарного штемпеля установи поштового зв`язку, не є належним доказом на підтвердження дати вручення поштового відправлення одержувачу. Так, норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Враховуючи положення частин першої та другої статті 329 КАС України, не надання автором касаційної скарги доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання поважними причини пропуску автором касаційної скарги строку на касаційне оскарження. Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга належить залишенню без руху з установленням автору касаційної скарги строку для усунення її недоліків шляхом надання уточненої касаційної скарги з належним обґрунтуванням підстав, на яких подається касаційна скарга, із визначенням передбачених статтею 328 КАС України підстав з урахуванням висновків, наведених у цій ухвалі та заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з обґрунтуванням причин його пропуску та належними доказами на підтвердження дати отримання оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції (конверта з відбитками та штрихкодовими ідентифікаторами установи поштового зв`язку, довідки відділення поштового зв`язку тощо). На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, у х в а л и в :

1. Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження ухвали Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 22 липня 2025 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 215/6090/25.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 22 липня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 215/6090/25 за позовом ОСОБА_1 до Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про визнання протиправним і незаконним розпорядження, встановлення наявності компетенції (повноважень) та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

3. Надати скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується. Суддя-доповідач М. І. Смокович Судді М. В. Білак В. Е. Мацедонська