Постанова 4857 № 380/8782/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/8782/25 пров. № А/857/283/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року про відмову в задоволенні заяви про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення в справі № 380/8782/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,- суддя в 1-й інстанції Лунь З.І., час ухвалення рішення 12 грудня 2025 року, місце ухвалення рішення м.Львів, дата складання повного тексту рішення не зазначено, в с т а н о в и в: У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року, із зазначенням відомостей про розміри надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень та премії у грошовому виразі, для перерахунку пенсії з 01.02.2023 року. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо визначення в довідці №1159/12/5960 від 25.03.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 надбавки за особливості проходження служби та премії в зменшеному розмірі. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розмір надбавки за особливості проходження служби та премії, виходячи з розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, визначених з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 у розмірі 2684,00грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Надалі, позивачем подано до суду заяву про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення заяви. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року по справі № 380/8782/25 відповідач виготовив довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 рік. Проте вона є ідентичною, що була отримана на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 року по справі № 380/2230/24 та розрахована не у відповідності до резолютивної та мотивувальної частини рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року по справі № 380/8782/25. Позивач зазначає, що дані, які зазначені відповідачем у довідці про розмір грошового забезпечення, виданої на виконання судового рішення, не відповідає змісту рішення суду, Постанови №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та Порядку №260, таким чином, заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду обґрунтована та підлягає задоволенню у повному обсязі. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання рішення суду від 09.06.2025 у справі 380/8782/25, ІНФОРМАЦІЯ_2 підготував та надав до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29.10.2025 №1159/12/20180 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 для обчислення пенсії з 01.02.2023. Отже, відповідачем вчинено дії на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 у справі 380/8782/25. Водночас, зазначені позивачем обставини не є підставою для застосування ст.382 КАС України, оскільки рішенням не було зобов`язано відповідача видати довідки з визначенням конкретних розмірів додаткових складових грошового забезпечення та конкретного розміру прожиткового мінімуму для їх обчислення, а лише зобов`язано підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 з включенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії. Колегія суддів не погоджується з таким висновком, з огляду на наступне. Відповідно до статей 129,129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ст. 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Аналогічна норма закріплена в ст. 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ч.1 ст. 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Згідно з ч.2 ст. 381-1 КАС України, суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу. За приписами частини 1 статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Відповідно до ч.1 ст. 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч.2 ст. 382-1 КАС України). Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.97 у справі "Горнсбі проти Греції" ("Hornsby v. Greece", заява № 18357/91) суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40). У рішенні у справі «Трихліб проти України» (рішення від 20 вересня 2005 року, заява № 58312/00) Європейський суд вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції покладає на Договірні Сторони обов`язок організувати правову систему таким чином, щоб їх повноваження відповідали її вимогам. Право на доступ до суду включає право на своєчасне виконання рішення, призупинення виконання судового рішення може бути виправдане, тільки якщо це є необхідністю для задоволення суспільних потреб або вирішення проблем громадського характеру. Про важливість забезпечення гарантованого права особи на судовий захист в частині виконання судового рішення також зазначається у Висновку Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) №13 (2010) щодо ролі суддів у виконанні судових рішень, а саме, що ефективне виконання обов`язкового судового рішення є фундаментальним елементом принципу верховенства права. При цьому наголошується, що незалежність судової влади і право на справедливий судовий розгляд є даремними, якщо рішення не виконується. Проблема невиконання остаточних рішень проти держави розглядалась у пілотному рішенні ЄСПЛ проти України у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009 (заява № 40450/04), а також у ряді інших справ проти України, які також розглядались на основі усталеної практики Суду з цього питання. У пункті 53 цього рішення ЄСПЛ зауважив, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі Войтенка; рішення у справі "Ромашов проти України", № 67534/01, від 27.07.2004; у справі "Дубенко проти України", № 74221/01, від 11.01.2005; та у справі "Козачек проти України", № 29508/04, від 07.12.2006). ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до неї та вказав, що вони є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає в систематичному невиконанні державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв`язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту. Судова колегія зауважує, що предметом спору в справі № 380/8782/25 є дії відповідача щодо обчислення в виготовленій довідці про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача станом на 01.01.2023 року надбавки за особливості проходження служби та премії. У питанні встановлення судового контролю, потрібно відштовхуватися як від змісту судового рішення, так і зважити на зміст резолютивної частини судового рішення, у якій суд, власне, визначив спосіб захисту порушеного права. Як встановлено судом, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року в цій справі, яке набрало законної сили 14 липня 2025 року, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розмір надбавки за особливості проходження служби та премії, виходячи з розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, визначених з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн. Ухвалюючи таке рішення, що вбачається з його мотивувальної частини, суд ствердив, що в довідці №1159/12/5960 від 25.03.2025 про розмір грошового забезпечення визначено надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% та премію в розмірі 140%. При цьому виходячи з вищезазначених розмірів, надбавка за особливості проходження служби (65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років) має становити 16009,50 грн., а премія (140% посадового окладу) 19838,00 грн. В свою чергу вищенаведена довідка містить наступні суми надбавки за особливості проходження служби 10510,50 грн. та премія 13020,00 грн. Отже в рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року в справі № 380/8782/25, яке набрало законної сили 14 липня 2025 року, чітко визначено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн - встановлений станом на 01.01.2023), з якого повинен визначатися посадовий оклад, оклад за військове звання та надбавка за вислугу років, для цілей розрахунку розміру надбавки за особливості проходження служби та премії. Більше того, мотивувальна частина судового рішення містить відповідні розрахунки того, що «надбавка за особливості проходження служби (65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років) має становити 16009,50 грн., а премія (140% посадового окладу) 19838,00 грн». Водночас з довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.10.2025 року №1159/12/20180, виданої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року в справі № 380/8782/25, колегією суддів встановлено, що в такій числові значення надбавки за особливості проходження служби (65%) та премії (140%) становлять 10510,50 грн та 13020,00 відповідно, тобто є аналогічними тим, що вказані в довідці від 25.03.2024 року №1159/12/5960, протиправність складання якої, констатовано судовим рішенням в цій справі. Більше того, колегія суддів звертає увагу на те, що Законом України № 4094-IX від 21.11.2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень», який набрав чинності 19.12.2024 року, внесено зміни до низки процесуальних кодексів України, зокрема до Кодексу адміністративного судочинства України. Так, в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Так варто врахувати, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 12 грудня 2023 року у справі № 380/1907/23 відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року в справі № 380/14933/22, та сформував правовий висновок про те, що видача довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії державними органами, зазначеними в пункті 2 Порядку № 45, є одним з етапів реалізації права особи на перерахунок пенсії в порядку, установленому статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Отже, в даному випадку колегія суддів, констатуючи волю законодавця з цього питання, а також проблему невиконання остаточних рішень, наголошує, що в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг, встановлення судового контролю, шляхом подання звіту про виконання судового рішення за заявою заявника, є обов`язком суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Відтак колегія суддів, з огляду на характер спірних правовідносин, звертає увагу, що розглядувана адміністративна справа стосується перерахунку пенсійних виплат, тобто встановлення судового контролю в якій, у порядку ст.382 КАС України, є імперативом. З огляду на викладене, суд вживає заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подання звіту. Також варто зазначити, що відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви. У контексті праворозуміння інституту судового контролю за виконанням рішення суду, суд повинен врахувати, що такий контроль передбачено з метою реалізації завдань адміністративного судочинства, тому суд повинен займати активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили. Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі " Класс та інші проти Німеччини", із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури. Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29). Зважаючи на те, що, за частиною першою статті 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, та те, що колегія суддів окреслила коло обставин, які вимагали уваги та правничої оцінки, заява про встановлення судового контролю, яку подав позивач, підлягає розгляду у встановленому законом порядку, а належим судом для цього є той, який розглянув справу як суд першої інстанції, тобто Львівський окружний адміністративний суд, якому апеляційний суд і повертає справу (в частині розгляду заяви про встановлення судового контролю) для продовження розгляду. Керуючись ст.ст.308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року про відмову в задоволенні заяви про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення в справі № 380/8782/25 скасувати та направити справу в цій частині до Львівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді С. М. Кузьмич О. І. Мікула Повне судове рішення складено 06 травня 2026 року.