Постанова 4857 № 380/5122/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/5122/23 пров. № А/857/20672/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідачаСала П.І., суддів:Димарчук Т.М., Москаля Р.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача, адвоката Савіцького Романа Євгенійовича, на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року (суддя Гавдик З.В.) про відмову у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У березні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 у справі № 380/5122/23, яке набрало законної сили, вказаний позов повністю задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, скерованої ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.11.2022 № с/9598 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01.11.2022 № с/9598 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум. 12.03.2026 представник позивача подав до суду заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення у цій справі. Заяву обґрунтував тим, що тривалий час відповідач не виконує в повному обсязі рішення суду від 31.05.2023, а саме не здійснив позивачу фактичної виплати донарахованої пенсії за період з 01.04.2019 по 31.10.2023 в сумі 194378,12 грн. Відтак, посилаючись на положення частини третьої статті 378 КАС України, просив змінити спосіб та порядок виконання судового рішення на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області вказаної заборгованості Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 у задоволенні заяви позивача про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі № 380/8781/24 відмовлено повністю. Не погодившись з цією ухвалою, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нове рішення про задоволення заяви. Вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Наголошує на наявності підстав, передбачених частиною третьою статті 378 КАС України, для зміни рішення суду зобов`язального характеру, ухваленого в цій справі, на стягнення з пенсійного органу невиплачених позивачу сум пенсії. Також звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, зроблений у постанові від 28.10.2025 у справі № 380/7706/22. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2026 про відкриття апеляційного провадження апеляційний розгляд справи призначено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами (за змішаною формою). Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало відзив, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що донараховані позивачу кошти включено до Реєстру судових рішень, який ведеться органами Пенсійного фонду України. Відповідна заборгованість буде виплачена позивачу з урахуванням черговості її виникнення, після виділення необхідних для цього коштів з державного бюджету, оскільки за нормами статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з частинами другою-четвертою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Аналогічні за змістом норми закріплено у статті 14 КАС України. Крім того, згідно із статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012). Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, у свою чергу, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/0) звернув увагу на те, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Так, у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України. Тому обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов`язок. Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. Особливо якщо йдеться про виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах діє від імені держави. Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням суду від 21.05.2023 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01.11.2022 № с/9598 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум. Тобто обов`язок відповідача в межах ухваленого судом рішення полягає не лише у здійсненні перерахунку пенсії, але й у виплаті різниці між фактично виплаченою позивачу за попередній період сумою пенсії та належною до сплати після проведення перерахунку пенсії на підставі вказаної довідки. Як видно з матеріалів справи, внаслідок проведеного перерахунку доплата за період з 01.04.2019 по 31.10.2023 склала 194 378,12 грн. Водночас на час вирішення судом заяви представника позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення залишок невиплачених коштів змінився та становив 193 713,07 грн, що підтверджується запереченнями Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 17.03.2026 та доданими до них доказами. Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Частиною третьою статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. Колегія суддів наголошує, що зазначена норма процесуального закону має імперативний характер та фактично покладає на суд обов`язок змінити порядок та спосіб виконання судового рішення у певних категоріях адміністративних справ, у разі його невиконання суб`єктом владних повноважень понад два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили. Водночас ухвалене у цій соціальній справі на користь позивача судове рішення не виконується вже тривалий час (близько трьох років) з дня набрання ним законної сили. У свою чергу, це порушує принцип обов`язковості судових рішень, закріплений у статті 129-1 Конституції України, і суперечить праву особи на ефективний засіб юридичного захисту відповідно до статей 6 та 13 Європейської конвенції з прав людини. Наведене також вказує на недотримання необхідного балансу між публічними інтересами та правом позивача на своєчасне отримання пенсійних виплат. Колегія суддів зауважує, що положення частини третьої статті 378 КАС України були доповнені абзацом другим вищезазначеного змісту на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 21 листопада 2024 року № 4094-IX (далі - Закон № 4094-IX), який набрав чинності з 19.12.2024. Цією нормою встановлено самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати. При цьому згідно із пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом. Як зазначено у пояснювальні записці до проекту Закону № 4094-ІХ, він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№ 40450/04)/Бурмич (№ 46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 1218-р. Метою внесення цих змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень. Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом № 4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення. Тобто прийняттям Закону № 4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення. Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту. Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України. Аналогічна позиція наведена у постанові КАС ВС від 25.10.2025 у справі № 380/7706/22. Додатково колегія суддів враховує, що зміни до частини третьої статті 378 КАС України були внесені Законом № 4094-IX в умовах дії воєнного стану та за наявності значної заборгованості державного бюджету з виконання судових рішень у справах цієї категорії, що свідчить про те, що відповідні обставини враховувались законодавцем як такі, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, але не можуть бути перешкодою на шляху виконання судового рішення. Крім того, колегія суддів відхиляє посилання суду першої інстанції на відсутність достатнього бюджетного фінансування як на підставу для відмови у задоволенні заяви позивача, оскільки можливість застосування передбаченого частиною третьою статті 378 КАС України способу виконання судових рішень у відповідній категорії спорів закон не ставить у залежність від наявності коштів державного бюджету. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у відзиві на апеляційну скаргу посилається на висновки Верховного Суду, які були зроблені, зокрема, у постановах від 10.07.2018 у справі № 755/7078/16-а, від 27.02.2023 у справі № 420/6671/18, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18 та підтверджують неможливість зміни способу виконання рішення суду в адміністративній справі шляхом стягнення коштів. Однак колегія суддів вважає вказані висновки нерелевантними до спірних правовідносин, оскільки вони стосувалися застосування положень статті 378 КАС України в редакції, чинній до внесення змін на підставі Закону № 4094-IX від 21.11.2024. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. 2 ст. 317 КАС України). Таким чином, ураховуючи висновки, викладені в мотивувальній частині цієї постанови, апеляційну скаргу належить задовольнити, а оскаржувану ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 скасувати з прийняттям нового рішення про часткове задоволення заяви представника позивача про зміну способу та порядку виконання рішення від 31.05.2023 в частині зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з проведенням її перерахунку - на стягнення з пенсійного органу на користь позивача заборгованих пенсійних виплат за період з 01.04.2019 по 31.10.2023 в сумі 193 713,07 грн. Виплати, які були здійснені після постановлення оскаржуваного судового рішення та не були предметом оцінки суду першої інстанції колегія суддів не враховує з огляду на межі апеляційного перегляду, визначені положеннями ст. 308 КАС України. За правилами, передбаченими частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом з тим, оскільки судових витрат, які б підлягали розподілу за результатами апеляційного перегляду не встановлено, питання про їх розподіл не вирішується. Керуючись ст.ст. 308, 312, 315, 317, 322, 325, 328, 378 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника позивача задовольнити. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення задовольнити. Змінити спосіб та порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі № 380/5122/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження юридичної особи: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) донараховані пенсійні виплати після перерахунку пенсії за період з 01 квітня 2019 року по 31 жовтня 2023 року в сумі 193 713,07 грн (сто дев`яносто три тисячі сімсот тринадцять гривень 07 копійок). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач П. І. Сало судді: Т. М. Димарчук Р. М. Москаль