Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/8561/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/8561/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар Павло Анатолійович Суддя-доповідач - Граб Л.С. 06 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-СЕРВІС" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-СЕРВІС" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому просило: -визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.05.2024: №0190360701 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток в розмірі 250 000 грн.; №0190350701 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 375 000 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням 300 000 грн. та за штрафними санкціями 75 000 грн; №0190380701 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в частині суми 479 166,25 грн. в тому числі за податковим зобов`язанням - 383 333 грн, та за штрафними санкціями в сумі 95833,25 грн. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24.02.2026 позов задоволено: -визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.05.2024 №0190360701 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 250 000 грн.; -визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.05.2024 №0190350701 про збільшення грошового зобов`язання податку на прибуток в сумі 375 000 грн. в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 300 000 грн та за штрафними санкціями у сумі 75 000 грн.; -визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.05.2024 №0190380701 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в частині зобов`язання на суму 479 166,25 грн. в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 383 333,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 95833,25 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "ГАРАНТ-СЕРВІС" зареєстровано 08.04.1997 Вінницьким міським управлінням юстиції та взято на облік в органах Державної податкової служби 10.04.1997 року. Посадовими особами ГУ ДПС у Вінницькій області на підставі наказу від 14.03.2024 №1408к проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "ГАРАНТ-СЕРВІС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2021 по 31.12.2023, з питань внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки. За результатами перевірки складено Акт №16876/02-32-07-12/21389255 від 24.04.2024 на підставі якого винесено податкові повідомлення - рішення від 24.05.2024: -№0190360701 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток нас суму 3 170 0511 грн. -№0190350701, яким відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, пп. 58.1 ст. 58 ПКУ та п. 123.2 ст123 ПКУ ТОВ "ГАРАНТ-СЕРВІС" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у сумі 300000 грн. та за штрафними санкціями на 75 000 грн. -№0190380701, яким згідно з відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, пп. 58.1 ст. 58 ПКУ та п. 123.2 ст123 ПКУ ТОВ "ГАРАНТ-СЕРВІС" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 552685 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями на 138 172 грн. Позивач не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішенням в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток в розмірі 250 000 грн. (ппр №0190360701), збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в частині суми 479 166,25 грн. в тому числі за податковим зобов`язанням - 383 333 грн, та а штрафними санкціями в сумі 95833,25 грн. (ппр №0190380701) та з податковим повідомленням - рішенням №0190350701 вцілому, звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності. У підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України міститься визначення, що господарська діяльність-діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. В силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі Закон №996-XIV), господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (стаття 9 Закону № 996-XIV). Частиною першою статті 11 Закону № 996-XIV визначено, що підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Фінансова та бухгалтерська звітність підприємств (в тому числі собівартість реалізованих робіт та послуг) формується на підставі регістрів бухгалтерського обліку, які в свою чергу формуються на підставі первинних бухгалтерських документів. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема на формування валових витрат та податкового кредиту. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень. У разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи мають свідчити про беззаперечний факт реального їх вчинення з належним відображенням у бухгалтерському та податковому обліку підприємства, що і є підставою для формування платником податкового обліку. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №0240/2168/18-а. Як вбачається зі змісту Акту перевірки, в ході перевірки контролюючий орган дійшов висновків про те, що ТОВ "ГАРАНТ-СЕРВІС" до складу собівартості реалізованої продукції віднесено вартість послуг отриманих від ТОВ "РЄЛІЗПРОЕКТ" на загальну суму 11 916 667 грн на підставі первинних документів, складених з порушенням вимог статті 9 Закону №996-ХІV та які не можливо достовірно оцінити. Також в Акті зазначено, що ТОВ "РЄЛІЗПРОЕКТ" перебуває на обліку В ГУ ДПС в Одеській області, основний вид діяльності 41.10 - організація будівництва будівель. Проведеним аналізом ЄРПН за період 2021-2022 роки встановлено, що роботи, пов`язані з будівництвом доріг були надані лише ТОВ "ГАРАНТ-СЕРВІС". Роботи, що надавалися іншим контрагентам стосуються саме будівництва будівель та внутрішньобудинкових робіт. Крім того, відповідно до актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2в ТОВ "РЄЛІЗППОЕКТ" роботи для ТОВ "ГАРАНТ-СЕРВІС" надавалися із використанням спеціальної техніки: бульдозери, катки, екскаватори. Проведеною перевіркою встановлено, що відповідно до даних фінансової звітності за 2021 рік балансова вартість основних засобів ТОВ "РЄЛІЗПРОЕКТ" становить 142,1 тис. грн., відомості про основні засоби (звітність за формою 20-ОПП) до контролюючого органу підприємства не подано. Разом з тим, відповідно до даних ЄРППН встановлено відсутність придбання ТОВ "РЄЛІЗПРОЕКТ" ПММ, запчастин та інших товарно-матеріальних цінностей, які б свідчили про наявність у підприємства транспортних засобів, машин чи механізмів. На підставі вищезазначеного, контролюючий орган дійшов висновку, що у ТОВ "РЄЛІЗПРОЕКТ" немає достатньої матеріально-технічної бази для можливості фактичного виконання підрядних робіт на об`єкті будівництва автомобільної дороги загального користування державного значення М-28 Одеса-Южний-/М-14/ з під`їздами в Одеській області. В свою чергу, із наданих позивачем доказів слідує, що між ТОВ "ГАРАНТ-СЕРВІС" (Замовник) та ТОВ "РЄЛІЗПРОЕКТ" (підрядник) укладений договір від 07.09.2021 №53 на виконання підрядних робіт на об`єкті будівництва автомобільної дороги загального користування державного значення М-28 Одеса-Южний-/М-14/ з під`їздами в Одеській області. На виконання договору позивач надав акти наданих послуг, які підписані між сторонами, за формою КБ-2в на загальну суму 2 300 000 грн. При цьому, як підставно зауважено судом першої інстанції, висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій грунтуються виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС. Проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.06.2020 (справа №826/23538/15). Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 01.02.2023 у справі № 300/1753/21 зазначив, що правовідносини контрагента з третіми особами в ланцюгах постачання, з якими платник не вступав у господарські відносини, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин з безпосередніми контрагентами. У постанові від 23.05.2023 у справі № 360/1283/20 Верховний Суд зауважив, що покликання на недотримання контрагентами податкового законодавства не може слугувати одноосібною підставою для позбавлення платника податкової вигоди, оскільки відповідальність настає лише в разі доведення податковим органом недобросовісності дій платника, наміру останнього отримати необґрунтовану податкову вигоду шляхом змови та здійснення узгоджених, взаємозалежних, необумовлених ринковими механізмами дій суб`єктів (юридичних або фізичних осіб), які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних результатів для одного з суб`єктів оподаткування. За змістом постанови Верховного Суду від 19.06.2023 у справі № 813/4501/13-а узагальнена податкова інформація, зроблена за результатами податкового контролю щодо господарської діяльності контрагентів платника в контексті оцінки реальності господарських операцій не відповідає критерію юридичної значущості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону. Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (постанова Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №804/9072/16). Варто зазначити і про те, що залучення ресурсів для надання послуг позивачу могло відбуватись без оформлення трудових відносин з працівниками та без укладання відповідних цивільно-правових договорів, зокрема й щодо придбання матеріального втілення результатів надання таких послуг. У такому разі може йти мова про порушення контрагентами позивача вимог законодавства при оформленні відносин з отримання певних ресурсів. Також, як вірно вказав суд першої інстанції, в акті перевірки відсутня інформація про проведення органами ДПС зустрічної або будь-якої іншої перевірки ТОВ "РЄЛІЗПРОЕКТ" з питань здійснення господарських операцій з ТОВ "Гарант-Сервіс". В той же час контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що грунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності засвідченої наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості вказані в цих документах неповні, недостовірні чи суперечливі. Колегія суддів звертає увагу і на те, що висновки відповідача в основному ґрунтуються на припущеннях та податковій інформації стосовно контрагента позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді позивача з останнім, що, в свою чергу не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.