Постанова Одеський апеляційний суд № 499/251/25

Номер провадження: 22-ц/813/4160/26 Справа № 499/251/25 Головуючий у першій інстанції Тимчук Р. М. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.04.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач), судді Назарова М.В., Лозко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В., учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" представник позивача - Клименко Тарас Васильович відповідач - ОСОБА_1 представник відповідача - ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Клименка Тараса Васильовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 03 липня 2025 року, ухвалене у складі судді Тимчука Р.М., у приміщенні того ж суду, у цивільний справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредиту та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про визнання кредитного договору неукладеним,- установив: Короткий зміст позовних вимог. Представник позивача Дармограй Анастасія Тимофіївна звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на такі обставини. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.10.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (Далі - Позивач, ТОВ «БІЗПОЗИКА) та ОСОБА_1 (Далі - Позичальник, Відповідач) укладено Договір № 416466-КС-001 про надання кредиту (Далі - Договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» 12.10.2021 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 416466-КС-001 про надання кредиту. 12.10.2021 року ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 416466-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-1278 , на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 12.10.2021 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір № 416466-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням). Також, 14.10.2021 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 416466-КС-001 про надання кредиту (Далі - Додаткова угода), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику додатково кредит в сумі 15 000,00 грн. Комісія пов`язана з наданням додаткового кредиту 2 250,00 грн. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у відповідачки станом на 14.09.2024 року утворилась заборгованість за Договором № 416466-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 44 149,02 грн, що складається з: - Суми прострочених платежів по тілу кредиту - 22 000,00 грн; - Суми прострочених платежів по процентах - 18 849,02 грн; - Суми прострочених платежів за комісією - 3 300,00 грн. Сторона відповідача подала зустрічний позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про визнання кредитного договору неукладеним та обґрунтували його наступними обставинами. Сторона відповідача вважають договір №416466-КС-001 від 12 жовтня 2021 року та Додаткову угоду від 14 жовтня 2021 року про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) таким, що не були укладеними із ОСОБА_1 . Послідовність укладання кредитного договору розроблено і Правилами ТОВ «Бізнес Позика», які затверджені наказом директора від 22 червня 2021 року № 10-ОД (далі Правила). Так, пунктом 2.1. Правил - кредит надається Позичальнику для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника . Заявник перед заповненням Заявки та до укладання Договору має самостійно ознайомитись з інформацією, в тому числі необхідною для отримання Кредиту і про наявні та можливі схеми кредитування у Кредитодавця, що розміщена на Сайті за посиланням: /bizpozyka.com/, /tpozyka.com/, /getfin.com.ua/ ( п. 2.1.1.Правил ). Заявка подається Заявником: через ІТС; шляхом заповнення по телефон (п. 2.12., 2.12.1., 2.12.2. Правил). Після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту в Особистому Кабінеті Заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» та, відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію», включає умови, викладені у цих Правилах, які є невід`ємною частиною Договору. Після отримання Заявником Оферти Заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор (п. 3.1.1. Правил). У випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта вважається не акцептованою Заявником і втрачає силу. При цьому Заявник не позбавляється права знову подати Заявку на отримання (п. 3.1.3. Правил). Необхідно зауважити, що зазначений порядок не було дотримано, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи заявки ОСОБА_1 про отримання кредиту, що є підтвердженням того, що вона не зверталась до Товариства для укладення кредитного договору. Зокрема, «документ», який додано до матеріалів цивільної справи - пропозиція укласти договір (оферта) №416466-КС-001 про надання кредиту від 12 жовтня 2021 року, не містить ані алфавітно-цифрової послідовності, передбаченої законом для одноразового ідентифікатора, ні електронного, ні електронного цифрового підпису, ні аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналогу власноручного підпису), ані кредитодавця, ані позичальника. Відповідно, не можна вважати, що ОСОБА_1 отримала таку пропозицію та була ознайомлена зі змістом цієї пропозиції й прийняла її. Відсутність належним чином заповненої пропозиції (без підпису сторін), підтверджує відсутність пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь Заявника/Позичальника, якому адресована пропозиція укласти Договір про надання кредиту, про повне та безумовне її прийняття (акцепт) надається шляхом надсилання електронного повідомлення Кредитодавця, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», так визначено у п. 3.1.4. Правил. Порядок отримання та надання позики регламентовано п. 3.1.7. Правил, якою передбачено що укладаючи Договір, Кредитодавець та Позичальник визнають усі документи (в тому числі Договір про надання кредиту, Додаткову угоду), підписані з використанням Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноруч, що повністю відповідає положенням ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що Договір, Додаткова угода, укладені в електронній формі, мають таку саму юридичну силу для Сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Представник відповідача, за зустрічним позовом, посилається на договір із ОСОБА_1 , який нібито був укладений директором ТОВ «Бізнес Позика» Крупели А.М., та одночасно надає електрону форму цього договору, але докази того, що ця особа мала статус юридичної особи та її надавалися повноваження укладати договори, не підтвердила. Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 1 ст. 638 ЦК України). У матеріалах справи відсутні докази, що особа відповідача, за зустрічним позовом, була належним чином ідентифікована при реєстрації в ІТС відповідним електронним підписом, електронним цифровим підписом чи іншим аналогом власноручного підпису. Тобто, взагалі відсутні будь-які докази щодо укладання кредитного договору з використанням власних персональних даних на отримання кредитних коштів в онлайн-режимі на підставі заявки-анкети. Відсутні будь-які докази, з яких би вбачалось існування між позивачем, за зустрічним позовом, та відповідачем, за зустрічним позовом, кредитних або інших зобов`язальних правовідносин. За "документом"- візуальна форма послідовності дій Клієнта, який надано відповідачем, за зустрічним позовом, як доказ у справі, вбачається, що Клієнт нібито 12.10.2021 з 18:25:26 по 19:42:47, використовуючи номер телефону ідентифікувався в ІТС зайшов в особистий кабінет та оформив кредит. За інформацією, яка розміщена на сайті ТОВ"Бізенс Позика", графік роботи товариства встановлено з понеділка по п`ятницю з 09:00-18:00 години. Хочу звернути увагу, що період часу в якому ОСОБА_1 нібито здійснювала операції щодо оформлення кредиту, є неробочим часом, а тому викликає сумнів щодо здійснення будь-яких операції у неробочий час, а тем паче підписання договору. Більш того, договір та додаткова угода підписані директором Гайворонська М.М., в той час як укладання договорів здійснювалося з директором Крупели А.М. Гайворонська М.М. , як директор, якої нібито надано право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності у тому числі підписувати договори, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, визначені з 12 жовтня 2022 року, тобто через рік після нібито підписаного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України - цей доказ не можна визнати достовірним, на підставі якого можна встановити дійсні обставини справи. Пунктом 4.З.2.1. Правил передбачено, що протягом 3 (трьох) робочих днів з дати укладення Договору (Додаткової угоди) надати Кредит (Суму збільшення) шляхом безготівкового перерахування суми Кредиту (можливе перерахування суми Кредиту (Суму збільшення) однією або декількома транзакціями) на поточний (картковий) рахунок з використанням реквізитів платіжної картки, відкритий на ім`я Позичальника, або по реквізитам рахунку, відкритого на ім`я Позичальника. Зі змісту позовної заяви не відомо яким чином кредитодавець надав гроші позичальнику. На підтвердження нібито перерахованих коштів, представником відповідача, за зустрічним позовом, надано "документи": керівника напрямку взаєморозрахунків з партнерами та платіжними системами АТ «ТАСКОМБАНК», які містять інформацію про, нібито те, що ТОВ "Бізнес Позика" через АТ «ТАСКОМБАНК», 12.10.2021 о 19:47:23 перерахувала коштів ОСОБА_1 згідно до кредитного договору №416466- КС-001 від 12.10.2021 Без ПДВ в сумі 15 000,00 грн. та 14.10.2021 о 12:09:20 перерахувала коштів в сумі 7 000.00 грн., згідно Додаткової угоди та довідку директора Товариства - Гайворонській М.М. про стан заборгованості станом на 16 вересня 2024 року. Інформація про зарахування платежу вказано номер картки НОМЕР_3 , але кому належить ця картка, не визначено. Яким банком України видана ця картка та на чиє ім`я, не вказано. А чи взагалі ця картка видана банками України, не встановлено. Про перерахування кредитних коштів на ім`я ОСОБА_1 , фінансова установа повинна мати беззаперечні належні докази руху коштів у безготівковому порядку з усіма належними реквізитами для ідентифікації платника, одержувача та призначення платежу. «Документи", які додані до матеріалів цивільної справи не містять доказів, які б підтверджував перерахування грошових коштів обумовлених договором на користь ОСОБА_1 та первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, отож підстав вважати, що у позивача за зустрічним позовом виникли будь - які зобов`язання перед відповідачем, за зустрічним позовом, у зв`язку з подачею заявки на отримання кредиту відсутні, а інформація керівника напрямку взаєморозрахунків з партнерами та платіжними системами АТ «ТАСКОМБАНК» та довідка директора Товариства - Гайворонській М.М. про стан заборгованості станом на 16 вересня 2024 року, не є належними та допустимими доказами щодо перерахування коштів на користь ОСОБА_1 . Отже, правові підстави позову не доведенні, належних доказів перерахування на користь позивача, за зустрічним позовом, кредитних коштів в сумі 15 000,00 грн. в справі немає. Також не можна вважати наведеними належні докази щодо перерахування на користь ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 7 000,00 грн. за додатковою угодою від 14.10.2021 до кредитного договору №416466-КС-001 від 12.10.2021 Без ПДВ, з вищенаведених підстав. Грошові кошти ОСОБА_1 , не отримувала, не користувалася, що є доказом укладення договору під впливом обману та шахрайських дій невідомої особи. Навпаки, коли 12 жовтня 2021 року до неї прийшла невідома людина, яка скористалася її довірою, мотивуючи тим, що діє Президентська програма для пенсіонерів із встановлення пластикових вікон, але для цього необхідно оформити заяву, і через три дні у її будинку поміняють старі вікна на пластикові, обманним шляхом отримав доступ до даних її мобільного телефону, і можливо оформив заявку. Через деякий час, ОСОБА_1 , запідозривши в недобре, 26 жовтня 2021 року звернулась до відділу поліції №1 (смт Іванівка), Березівського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області та повідомила про шахрайські дії громадянина, який назвався ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який використовуючи її особисті документи оформив позику, яку вона не отримала. За даним фактом відділенням поліції відомості до ЄРДР своєчасно не були внесені з невідомих їй причин, але 06 вересня 2024 року, коли ОСОБА_1 звернулась до поліції надати відповідь на її заяву від 26 жовтня 2021 року, їй запропоновано подати повторно заяву, за результатами розгляду якої внесена відомості до ЄРДР за №12024167260000055 за ч. 1 ст. 190 КК України. В зв`язку з вищезазначем сторона позивача по зустрічному позову просили визнати кредитний договір №416466-КС-001 від 12 жовтня 2021 року та додаткову угоду до Договору №416466-КС-001 від 14 жовтня 2021 року між ТОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 таким, що не був укладеним та відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Бізнес Позика". Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 03 липня 2025 року у задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», в особі представника Дармограй Анастасії Тимофіївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про визнання кредитного договору неукладеним - задоволено в повному обсязі. Визнано кредитний договір №416466-КС-001 від 12 жовтня 2021 року та додаткову угоду до Договору №416466-КС-001 від 14 жовтня 2021 року між ТОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 таким, що не був укладеним. В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів укладення кредитного договору між сторонами, а подані електронні документи не містять електронного підпису чи іншого аналога власноручного підпису, а тому не можуть вважатися належними доказами. Відсутні докази належної ідентифікації відповідача при укладенні договору та у справі відсутні докази подання відповідачем заявки на отримання кредиту. Крім того, позивачем не доведено факт перерахування та отримання кредитних коштів відповідачем. Вказує, що надані документи не підтверджують виникнення між сторонами кредитних правовідносин, у зв`язку з цим суд дійшов висновку, що договір є неукладеним. Доводи апеляційної скарги. Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" подав апеляційну скаргу в якій просив рішення Іванівського районного суду Одеської області від 03 липня 2025 року скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та дійшов помилкових висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи. На думку скаржника, безпідставно визнано кредитний договір неукладеним, оскільки відповідач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження таких доводів, а її позиція ґрунтується лише на припущеннях. Представник позивача за первісним позовом наполягає, що судом було проігноровано ключову обставину це фактичне перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, що підтверджується банківськими документами, які є первинною бухгалтерською документацією та належними доказами. Крім того, зазначається, що суд неправильно оцінив надані докази, зокрема матеріали відео-верифікації, дані кредитної історії та електронні докази, які підтверджують як ідентифікацію особи, так і її волевиявлення на укладення договору. Вказує, що договір було укладено в електронній формі відповідно до вимог законодавства, шляхом акцепту оферти та підписання одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до власноручного підпису. Суд першої інстанції неправильно застосував норми права, що регулюють електронні правочини, а також безпідставно не врахував презумпцію правомірності правочину. Також звертає увагу, що факт отримання коштів та подальші дії відповідача свідчать про визнання нею зобов`язання, що виключає можливість визнання договору неукладеним. Додатково зазначається, що судом проігноровано усталену практику Верховного Суду та апеляційних судів у подібних правовідносинах. У зв`язку з наведеним вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову. Позиція учасників справи. Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, представник ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що позовні вимоги ТОВ "Бізнес Позика" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість не підлягають задоволенню, з підстав того, що такий договір не було укладено, відповідно будь-яких зобов`язань у ОСОБА_1 , не існує. В обґрунтування зазначає, що що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Представник відповідача за первісним позовом зазначає, що кредитодавцем не доведено факту укладення кредитного договору, оскільки відсутні належні докази подання заявки, належної ідентифікації особи та акцепту оферти, а надані електронні документи не містять обов`язкових реквізитів, зокрема електронного підпису або одноразового ідентифікатора, що виключає їх юридичну силу. Також зазначається, що кредитодавець не довів факту передачі примірника договору споживачу, що є його обов`язком за законом, а отже порушено вимоги законодавства про споживче кредитування. Вказує, що відсутні належні та допустимі докази фактичного перерахування коштів саме відповідачу, зокрема встановлено, що банківська картка, на яку нібито здійснювався переказ, не належить відповідачу, а довідки банку та внутрішні документи позивача не є належними доказами здійснення господарської операції, навіть у разі формального існування документів, кредитний договір є реальним і вважається укладеним лише з моменту передачі коштів, а оскільки такого факту не доведено, договір є неукладеним Крім того, ставиться під сумнів процедура відео-верифікації, її достовірність та належність, а також відсутність доказів повноважень осіб, які діяли від імені кредитодавця. Щодо явки сторін. Сторони належним чином повідомлені про час, місце та дату судового засідання, однак до судового засідання не з`явились, заяв про відкладення не подано, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи відповідно до ст. 372 ЦПК України. Позиція апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України). Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12.10.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (Далі - Позивач, ТОВ «БІЗПОЗИКА) та ОСОБА_1 (Далі - Позичальник, Відповідач) укладено Договір № 416466-КС-001 про надання кредиту (Далі - Договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» 12.10.2021 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 416466-КС-001 про надання кредиту. 12.10.2021 року ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 416466-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-1278 , на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 12.10.2021 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір № 416466-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням). Також, 14.10.2021 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 416466-КС-001 про надання кредиту (Далі - Додаткова угода), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику додатково кредит в сумі 7 000,00 грн. Комісія пов`язана з наданням додаткового кредиту 1 050,00 грн. Зважаючи на ці обставини, як зазначає позивач за первісним позовом, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у відповідачки станом на 14.09.2024 року утворилась заборгованість за Договором № 416466-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 44 149,02 грн, що складається з: - Суми прострочених платежів по тілу кредиту - 22 000,00 грн; - Суми прострочених платежів по процентах - 18 849,02 грн; - Суми прострочених платежів за комісією - 3 300,00 грн. Суд першої інстанції відмовивши у задоволенні первісних позовних вимогах та задовольнивши зустрічні позовні вимоги зазначив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів укладення кредитного договору між сторонами, а подані електронні документи не містять електронного підпису чи іншого аналога власноручного підпису, а тому не можуть вважатися належними доказами. Відсутні докази належної ідентифікації відповідача при укладенні договору та у справі відсутні докази подання відповідачем заявки на отримання кредиту. Крім того, позивачем не доведено факт перерахування та отримання кредитних коштів відповідачем. Вказує, що надані документи не підтверджують виникнення між сторонами кредитних правовідносин, у зв`язку з цим суд дійшов висновку, що договір є неукладеним. Однак колегія суддів не погоджується з вказаним висновком виходячи з наступного. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ст. 610 ЦКУ, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 ЦКУ, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 625 ЦКУ, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань. У відповідності до ст. 626 ЦКУ договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За приписами ст. 627 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 628 ЦКУ зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ст. 629 ЦКУ, договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до ст. 1046 ЦКУ за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ст. 1049 ЦКУ, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст. 1054 ЦКУ за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Частиною 2 ст. 638 ЦКУ передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Частина 1 ст. 640 ЦКУ визначає, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Статтями 641 та 642 ЦКУ встановлено, що: - пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору; - пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття; - пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису; - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. - якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Відповідно до статті 204 ЦКУ правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Згідно з ст. 205 ЦКУ правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦКУ правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦКУ використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. Згідно положень ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦКУ договір може бути укладений у будьякій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Таким чином, ЦК України розглядає декілька окремих рівноправних випадків дотримання письмової норми правочину, до яких у відповідності з нормами частини другої статті 202 ЦК України належить і Кредитний договір. Відтак, з огляду на вищезазначене кожний із вищеперелічених способів, визначений в ЦК як спосіб дотримання письмової форми правочину, має всі підстави для застосування при реалізації положень норми статті 1055 ЦК України (щодо обов`язкового дотримання письмової форми кредитного договору). З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Відповідно до абзацу першого ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Відповідно до абзацу третього ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Відповідно до абзацу четвертого ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Згідно з ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. Суб`єкти електронного документообігу використовують електронні підписи та електронні печатки у випадках, встановлених законодавством, або за домовленістю між відповідними суб`єктами. Відповідно до абзацу першого ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Відповідно до абзацу другого ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» у разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Відповідно до абзацу шостого ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством. Згідно з ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційнокомунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію» цей закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: -електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем (п.7); -електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п. 5); -електронна форма представлення інформації - спосіб документування інформації, що означає створення, запис, передачу або збереження інформації у цифровій чи іншій нематеріальній формі за допомогою електронних, магнітних, електромагнітних, оптичних або інших засобів, здатних до відтворення, передачі чи зберігання інформації. Електронною формою представлення інформації вважається документування інформації, що дає змогу її відтворювати у візуальній формі, придатній для сприйняття людиною (п.3); -електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6); -одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12). Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» термін "електронний підпис" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Термін "електронний документ" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про електронні документи та електронний документообіг". Порядок укладення електронного договору визначений ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Згідно з. ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційнокомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: -електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; -аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Відповідно до абзацу першого ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідно до абзацу першого ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Відповідно до абзацу другого ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до абзацу другого ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Крім того, повідомленням Нацкомфінпослуг від 13.02.2019р. «Щодо порядку укладення електронного договору», встановлено, що для Нацкомфінпослуг належним доказом підтвердження укладення фінансовою установою зі споживачем електронного договору може бути посвідчена керівником фінансової установи роздруківка інформації з електронного файлу, що визначає послідовні дії учасників електронної комерції (фінансової установи та споживача) в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС), якою зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладання електронного договору в інформаційнотелекомунікаційній системі, яку фінансова установа використовує для укладення електронних договорів. Апеляційний суд бере до уваги, що до позовної заяви були додані візуальні форми послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору та Додаткової угоди, у яких детально відображені всі дії ТОВ «Бізнес Позика» та Відповідача щодо укладення Кредитного договору та Додаткової угоди в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Ці візуальні форми послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору та Додаткової угоди були посвідчені директором ТОВ «Бізнес Позика» Гайворонською М.М. З матеріалів справи вбачається та підтверджено, що 12.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 416466-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» 12.10.2021 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 416466-КС-001 про надання кредиту. 12.10.2021 року ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 416466-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-1278, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 12.10.2021 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір № 416466-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ОСОБА_1 , через веб-сайт Кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення Логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету, ввійшов до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через Інформаційнотелекомунікаційну систему (ІТС) подав Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказує номер свого поточного (карткового) рахунку. Відповідно до п.п. 3.1.1. Правил Після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту в Особистому Кабінеті Заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Після отримання Оферти Заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор. У випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта вважається не акцептованою Заявником і втрачає силу (п.п. 3.1.2, 3.1.3 Правил). Як описано вище, ТОВ «БІЗПОЗИКА» 12.10.2021 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 416466-КС-001 про надання кредиту. Відповідь Заявника/Позичальника, якому адресована пропозиція укласти Договір про надання кредиту, надається шляхом надсилання електронного повідомлення Кредитодавцю. 12.10.2021 року ОСОБА_1 , прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 416466-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора G-1278, (направленого Позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 вказаного Позичальником в Заявці) електронного повідомлення СМС-повідомлення. Аналогічним чином шляхом обміну електронними повідомленнями була укладена Додаткова угода до Кредитного договору, у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», підписана з використанням одноразового ідентифікатора «G-8498». Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Заявником/Кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений. Аналогічні висновки викладені в Постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, у якій Верховний Суд зазначив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смсповідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінеті пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Встановивши вказані обставини, колегія суддів доходить висновку про те, що Кредитний договір та додаткова угода підписані Боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Також апеляційний суд бере до уваги те, що матеріали справи містять відео-верифікацію, під час якої ОСОБА_1 : -Зазначила, що вона самостійно подала заявку на отримання кредиту; -Надала повну згоду на проведення відео-верифікації та фото-фіксації екрану з її зображенням та зображенням документів, що були пред`явлені нею під час здійснення відео-верифікації; -Підтвердила, що на неї не чинить тиск або вплив будь-яка інша особа з метою отримання кредиту; -Зазначила свій номер телефону НОМЕР_1 ; -Зазначила серію та номер свого паспорта НОМЕР_4 та дату його видачі; -Зазначила свою дату народження ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказані обставини у сукупності з іншими наявними у справі доказами, зокрема даними щодо використання особистого кабінету, направлення та введення одноразового ідентифікатора (OTP), а також перерахування грошових коштів на реквізити, зазначені відповідачем, свідчать про наявність реального, вільного та усвідомленого волевиявлення ОСОБА_1 на укладення кредитного договору. Доводи відповідача про відсутність її волі на укладення договору спростовуються зазначеними доказами та не знаходять свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Щодо перерахування відповідачу кредитних коштів за Кредитним договором. Апеляційний суд встановив, що відповідно до умов Кредитного договору ТОВ «БІЗПОЗИКА» надало Позичальнику грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн на умовах строковості, поворотності та платності, а Позичальник зобов`язався їх повернути та сплатити проценти. На виконання умов договору позивач здійснив перерахування вказаних коштів на банківську картку № НОМЕР_2 , яка була зазначена самим Відповідачем під час заповнення анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується витягом з інформаційно-телекомунікаційної системи («анкета клієнта»). Факт перерахування грошових коштів підтверджується довідкою, сформованою у платіжній системі «ТАС Pay», відповідно до якої на вказану банківську картку було здійснено платіж у розмірі 15 000,00 грн. Зазначена довідка надана Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК», яке діяло як фінансовий посередник на підставі договору №83 про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам від 11.11.2020. Аналогічно, на виконання Додаткової угоди від 14.10.2021 року, укладеної між сторонами в електронній формі, позивачем було додатково перераховано грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн на ту ж банківську картку, що також підтверджується відповідною довідкою з платіжної системи «ТАС Pay». Достовірність зазначених документів підтверджується наявністю кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи АТ «ТАСКОМБАНК», перевірка якого можлива за допомогою QR-коду та відповідного протоколу перевірки електронного підпису. Таким чином, надані позивачем докази у своїй сукупності, є належними, допустимими та достатніми доказами, які підтверджують факт перерахування грошових коштів Відповідачу та виконання позивачем своїх зобов`язань за Кредитним договором та Додатковою угодою. Доводи відповідача про відсутність факту отримання коштів спростовуються зазначеними доказами та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Крім того, матеріали справи не містять доказів зарахування коштів третій особі без волі відповідача, оскільки саме нею було зазначено вказаний рахунок. Апеляційний суд звертає увагу, що зазначення позичальником банківської картки, відкритої на ім`я іншої особи, саме по собі не спростовує факту укладення кредитного договору та не звільняє позичальника від виконання зобов`язань, оскільки кредитні кошти перераховуються на реквізити, визначені ним під час укладення договору. ТОВ «Бізнес Позика» не є банківською установою та здійснює перерахування коштів через фінансових посередників із використанням платіжних систем, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Надані довідки платіжних систем та банків-посередників є належними та допустимими доказами перерахування коштів. Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, договір не може вважатися неукладеним після його фактичного виконання сторонами. Щодо розрахунку заборгованості, апеляційний суд зазначає, що вищезазначений розрахунок заборгованості ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи. Згідно з ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ст. 77 ЦПКУ належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Згідно з ст. 81 ЦПКУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Відповідно до норм ЦК України та умов договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти, які є платою за користування кредитом, нараховуються на залишок заборгованості та не є штрафними санкціями. Позичальник, уклавши договір, був ознайомлений з його умовами, добровільно їх прийняв і не оскаржував, а тому зобов`язаний їх виконувати. Нарахування процентів здійснено відповідно до умов договору та вимог закону і є правомірним. Разом з тим, відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», комісія за надання кредиту є складовою загальних витрат за кредитом та може встановлюватися договором, при цьому відповідач погодився з її умовами під час укладення договору. З огляду на викладене, нарахування процентів та комісії є правомірним, відповідає умовам договору та вимогам закону. Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, контррозрахунок суду не надано. Апеляційний суд погоджується із представником ТОВ «Бізнес позика», що наявне кримінальне провадження за участю відповідача не має жодного значення для розгляду даної цивільної справи за позовом ТОВ «Бізнес Позика», предметом розгляду якої є стягнення заборгованості за Кредитним договором. Відповідачка звернулася до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення 06.09.2024, а у розділі «короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення» зазначено, що « ОСОБА_4 використав особисті документи Відповідачки та оформив позику на її ім`я в загальній сумі 27 000,00 грн». При цьому предметом розгляду даної цивільної справи є стягнення заборгованості за Кредитним договором, який був укладений між Позивачем та Відповідачем 12.10.2021 (Додаткова угода до Кредитного договору була укладена між сторонами 14.10.2021) та за яким на вказану Позичальницею під час укладення Кредитного договору банківську картку було перераховано загалом 22 000,00 грн (15 000,00 грн за Кредитним договором та 7 000,00 грн за Додатковою угодою). Відповідно, вищезазначене кримінальне провадження немає жодного значення для розгляду даної цивільної справи за позовом ТОВ «Бізнес Позика», предметом розгляду якої є стягнення заборгованості за Кредитним договором. Суд погоджується з посиланнями сторони позивача по первісному позову, що сам по собі факт звернення відповідачки до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення відносно неї не свідчить про недійсність укладеного договору. Доказів на підтвердження укладення кредитного договору під впливом інших осіб відповідачка не надавала. Сторона Відповідача по первісному позову не надала рішення суду у кримінальній справі, яким відповідача було визнано потерпілою особою внаслідок шахрайство або інших протиправних дій щодо неї. Посилання суду першої інстанції на неробочий час, особу директора та сумніви щодо електронних доказів ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені належними доказами та не спростовують встановленого факту укладення договору. Таким чином, апеляційний суд доходить висновку, що між сторонами було укладено кредитний договір у встановленому законом порядку, відповідач була належним чином ідентифікована, отримала кредитні кошти та не виконала взяті на себе зобов`язання щодо їх повернення. Надані позивачем за первісним позовом докази є належними, допустимими та достатніми, їх сукупність підтверджує обґрунтованість вимог про стягнення заборгованості. Водночас доводи відповідача за первісним позовом, викладені у зустрічному позові, щодо неукладення договору, відсутності волевиявлення та отримання коштів, спростовуються встановленими судом обставинами та наданими доказами і не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. У зв`язку з викладеним, підстави для задоволення зустрічного позову відсутні. За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову є не належно обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Апеляційний суд вважає за необхідне ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити. Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика"підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 6056 грн. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- ухвалив: Апеляційну скаргу адвоката Клименка Тараса Васильовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" - задовольнити частково. Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 03 липня 2025 року - скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредиту - задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про визнання кредитного договору неукладеним - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за договором №416466-КС-001 від 12.10.2021 у сумі - 44149,02 грн., що складаються з тіла кредиту - 22000 грн, комісії - 3 300 грн, відсотків за користування - 18849,02 грн.. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (ЄДРПОУ 41084239) судовий збір за подання позову та апеляційної скарги у розмірі - 6056 грн.. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді М.В. Назарова Ю.П. Лозко