Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/33641/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/33641/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року (суддя Кальник В.В.) у справі №160/33641/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) ОСОБА_1 за період з 12.11.2022 року по 31.12.2022 року включно та з 01.01.2024 року по 27.08.2025 року включно із застосуванням індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації) в сумі 83951,49 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію) за період з 12.11.2022 року по 31.12.2022 року включно та з 01.01.2024 року по 27.08.2025 року включно в загальній сумі 83951,49 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 12.11.2022 року по день фактичної виплати цієї індексації грошового забезпечення, відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. В обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у період проходження військової служби. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 12.11.2022 року по 31.12.2022 року включно та з 01.01.2024 року по 27.08.2025 року включно. зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 3903,94 грн. в місяць за період з 12.11.2022 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 27.08.2025 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставне не нарахування і не виплату позивачу індексацію різницю за період з 12.11.2022 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 27.08.2025, оскільки грошовий дохід позивача, внаслідок збільшення посадових окладів у березні 2018 року, не перевищив суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу та дорівнювала 4463,15грн. Суд також дійшов висновку про право позивача на компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №

44. Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач вказує на відсутність у позивача права на індексацію. Зазначає, що з березня 2018 року по листопад 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, що вказує на відсутність підстав для виплати індексації у вказаний період. Звертає увагу на те, що позивачем надано довідку про розмір грошового забезпечення, в якій зазначено лише загальні суми нарахованого доходу за лютий та березень 2018 року, без визначення видів грошового забезпечення. Щодо висновків суду першої інстанції про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, відповідач вказує на те, що у спірному випадку суми індексації виплачені не були, а у цій справі встановлюється лише право позивача на індексацію грошового забезпечення. Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 з 12.11.2022 року по 27.08.2025 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Позивач вважаючи, що відповідачем в порушення норм абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення не виплачено на його користь індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 12.11.2022 року по 31.12.2022 року включно та з 01.01.2024 року по 27.08.2025 року у фіксованій величині 3903,94 грн., звернувся з позовом до суду. За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Так, предметом спору у цій справі є зобов`язання відповідачів виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 передбачають обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: - сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); - якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац 4). Суд першої інстанції правильно зазначив, що для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи, що відбувся у зв`язку зі зміною посадових окладів згідно рішень Уряду; суму індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу що відбувся у зв`язку зі зміною посадових окладів згідно рішень Уряду (березень 2018 року); і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці підвищення посадових окладів. Правильно встановлено судом першої інстанції і те, що місяцем підвищення доходів у спірному випадку є березень 2018 року, оскільки з вказаного періоду було підвищено грошове забезпечення на підставі положень постанови КМУ №704. Обгрунтованим є і висновок суду першої інстанції про те, що сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078). У березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін - 253,30 %. Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року, враховуючи положення абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078, становила 4463,15 грн (1 762,00 грн х 253,30 % / 100 = 4 463,15 грн). Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Відповідно до доданої позивачем довідки про грошове забезпечення, у березні 2018 року грошовий дохід позивача збільшився на 559,21 грн. порівняно з лютим 2018 року (11818,01 11258,80 = 559,21 грн). Отже, грошовий дохід позивача березні 2018 оку збільшився на суму 559,21грн. в порівнянні з лютим 2018 року, що не перевищило суму можливої індексації (4463,15 грн.). Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн 559,21 грн = 3903,94 грн. З цих підстав суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивач має право на виплату індексації-різниці у спірному періоді у розмірі 3903,94грн. щомісяця. В апеляційній скарзі відповідач, не погоджуючись з вказаними висновками суду першої інстанції, посилається на те, що з березня 2018 року по листопад 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, що, за позицією відповідача, вказує на відсутність підстав для виплати індексації у вказаний період. З приводу таких аргументів відповідача слід зазначити те, що вони не стосуються права на виплату індексації-різниці, оскільки перевищення індексу споживчих цін (103%) є підставою для виплати поточної індексації, що не є предметом спору у цій справі. З приводу аргументів відповідача про те, що надана позивачем довідка про грошове забезпечення містить лише інформацію про загальний розмір нарахованого грошового забезпечення в лютому та березні 2018 року, без ідентифікації конкретних видів грошового забезпечення, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Так, суд погоджується з позицією відповідача про те, що відповідно до положень абз.5 пункту 5 Порядку №1078 при визначенні розміру грошового забезпечення приймаються до уваги виключно ті складові грошового забезпечення, які не мали разового характеру. Натомість, відповідачем не доведено того, що у наданій суду довідці до розміру грошового забезпечення включені види грошового забезпечення, які мали разовий характер. Відповідач, в апеляційній скарзі, пропонує суду витребувати довідку про розмір грошового забезпечення позивача у військової частини НОМЕР_2 (попереднє місце служби позивача), натомість, не зазначає у чому полягає неможливість витребування та надання такої довідки відповідачем самостійно. Отже, проаналізувавши аргументи відповідача, з якими він пов`язує незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції, в частині права позивача на отримання індексації-різниці, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для висновку про те, що суд першої інстанції неправильно вирішив справу про право позивача на індексацію грошового забезпечення. Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб Відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 № 44 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 січня 2005 р. № 17), цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби. За правилами пунктів 2, 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб. Пунктами 4, 5 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Отже, аналізу наведених норм Порядку № 44 суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Таким чином, з урахуванням наведеного правового регулювання та фактичних обставин справи, які свідчать про те, що оскільки позивач набув право на індексацію грошового забезпечення, то виплата індексації грошового забезпечення має відбутися із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують обгрунтованість висновків суду першої інстанції. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд,- У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі №160/33641/25 без змін. Постанова набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.328, 329 КАС України. Повне судове рішення складено 06.05.2026 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя І.Ю. Добродняк суддя А.В. Суховаров