Постанова 4850 № 360/1270/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2026 року справа №360/1270/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Казначеєва Е.Г., Блохіна А.А., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2025 року у справі № 360/1270/25 (головуючий І інстанції Качанок О.М.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач ), в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 17.12.2017 по 10.04.2025 (крім 2023 року) включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення в розмірі 4463,15 грн в місяць у загальній сумі 338047,61 грн за період з 17.12.2017 по 10.04.2025 (крім 2023 року) включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44; - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку допомоги на оздоровлення за 2017-2022 та 2024, 2025 роки; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2017-2022 та 2024, 2025 роки, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати, індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2017-2022 та 2024, 2025 роки; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2017-2022 та 2024, 2025 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2025 року позов задоволений: - визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 1 березня 2018 року по 11 серпня 2020 року, з 17 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року та з 1 січня 2024 року по 10 квітня 2025 року; - зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату позивачу індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 944,99 грн в місяць за період з 1 березня 2018 року по 11 серпня 2020 року, з 17 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року та з 1 січня 2024 року по 10 квітня 2025 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44; - визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу допомоги на оздоровлення за 2019, 2022, 2024, 2025 роки; - зобов`язано відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2019, 2022, 2024, 2025 роки, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати, індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум; - визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022 та 2025 роки; - зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022 та 2025 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум; - у задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду, прийняти нове про відмову у задоволені позову через порушення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин. Апелянт посилався на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України. Щодо періоду з 01.03.2018 по 31.12.2022 апелянт зазначив, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою встановлені нові підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців. Згідно з офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в квітні 2018 року становив 100,8%, в травні 2018 року 100,0%, в червні 2018 року 100,0%, в липні 2018 року 99,3%, в серпні 2018 року 100,0%, в вересні 2018 року 101,9%, в жовтні 2018 року 101,7%. Отже, лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103% (100,8% * 100,0% * 100,0% * 99,3% * 100,0% * 101,9% * 101,7% * 100) перевищено. При цьому, оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, то задоволені позовні вимоги суду щодо індексації судом першої інстанції необхідно було застосовувати з грудня 2018 року (п.1-1 Порядку №1078). Щодо періоду з 01.01.2024 по 31.12.2024 апелянт зазначив, що лише у липні 2024 року поріг індексації 103% перевищено. При цьому, оскільки індекс інфляції за липень 2024 року опубліковано у серпні 2024, відповідно нарахування та виплата індексації проведена з серпня 2024 року (п.1-1 Порядку №1078), що не було враховано судом першої іннстанції. Щодо періоду з 01.01.2025 по 10.04.2025 відповідач посилався на те, що станом на день звільнення позивача з військової служби індекс споживчих цін не перевищив 103%, відповідно, підстави для нарахування індексації грошового забезпечення в 2025 році, відсутні. Щодо похідної вимоги зобов`язання провести перерахунок та виплатити грошової допомоги на оздоровлення за 2017-2022 та 2024, 2025 роки, та грошової компенсації за невикористані дні відпусток з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати, індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум, зазначає, що суд не зобов`язував здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за спірний період у сумі вказаній позивачем, а відтак підстави вважати, що у разі задоволення позову такий перерахунок не буде зроблений відсутні. Таким чином, дана вимога не підлягає задоволенню. Крім того, виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат здійснюється при виплаті такого грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат. Тому на даний час відсутній спір, щодо виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволені. Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу, який надіслав матеріали справи, які сформовані в електронній формі та частково в паперовій формі. За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3). Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України). За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію. Апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд». Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи у змішаній формі (електронно-паперовій) і дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення, виходячи з наступного. Позивач з 18.12.2017 призвана на військову службу, що вбачається з копії військового квитка останньої. Відповідно до довідки про проходження служби від 09.07.2025 № 08/3723 позивач проходила службу з 16 лютого 2018 року по 10 березня 2020 року у військовій частині НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та з 11 березня 2020 року по 11 серпня 2020 року; з 17 січня 2022 року по 28 березня 2023 року; з 24 липня 2023 року по 10 квітня 2025 року у військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) Державної прикордонної служби України. Згідно із відповіддю № 1959949 від 01.11.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) є правонаступником ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_2 . За витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.04.2025 № 367-ОС Про особовий склад позивач виключена зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 10.04.2025. У вказаному наказі, зокрема, зазначено, що відповідно до частини 14 статті 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку: за 2022 рік - 20 календарних днів, за 2023 рік 10 календарних днів, за 2025 рік 08 календарних днів. У наказі також вказано, що ОСОБА_1 допомогу для оздоровлення за 2025 рік отримала. На виконання ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 відповідачем надано до суду довідку-розрахунок індексації грошового забезпечення від 21.08.2025 № 967 за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 . За довідкою від 21.08.2025 № 967 за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 позивачу сплачено 1867,48 грн індексації (базовий місяць березень 2018 року, грудень 2023 року). Виплату відповідачем індексації-різниці матеріалами справи не підтверджено. На виконання ухвали суду першої інстанції від 23.06.2025 Галузевим державним архівом Державної прикордонної служби України до суду надіслано копії особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 , зокрема, за 2019 рік у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ). Також проінформовано, що у справах з особистими картками грошового забезпечення фонду ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) та ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) за 2018 рік картка на прізвище ОСОБА_1 відсутня. Разом з тим, відповідно до довідки б/н б/д щодо складових частин грошового забезпечення, які враховувались під час розрахунку індексації та фіксованої індексації (базових місяців) ( ОСОБА_1 ) розмір грошового забезпечення, який враховувався для визначення індексації, становить: у лютому 2018 року в сумі 4774,24 грн, у тому числі: посадовий оклад 685,00 грн, оклад за військове звання 40,00 грн, надбавка за вислугу років 0,00 грн, надбавка за особливі умови служби 102,75 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 652,50 грн, премія 3219,50 грн, винагорода по ПКМУ 889 - 74,49 грн; у березні 2018 року в сумі 8292,40 грн, у тому числі: посадовий оклад 2910,00 грн, оклад за військове звання 670,00 грн, надбавка за вислугу років 0,00, надбавка за особливі умови служби 0,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 0,00 грн, премія 4712,40 грн, винагорода по ПКМУ 889 - 0,00 грн. У вказаній довідці також зазначено, що сума індексації, що припадала на березень 2018 року, з урахуванням базового місяця - січень 2008 року. З наявних у матеріалах справи копій архівних відомостей за період 2017 - 2022, 2024, 2025 років судом встановлено, що позивачу військовою частиною НОМЕР_1 виплачувалась допомога на оздоровлення у 2019, 2022, 2024 та 2025 роках. Відповідно до розрахункового листа позивача за квітень 2025 року, останній при звільненні було виплачено компенсацію невикористаної щорічної відпустки у сумі 38670,57 грн. В позовній заяві позивачем вказано, що з наявної інформації в наданих відповідачем архівних відомостях стало зрозуміло, що під час проходження військової служби відповідачем не в повному обсязі нараховувалась та виплачувалось грошове забезпечення, не було нараховано та в подальшому не виплачувалась індексація-різниця грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. В частині вимог, що стосуються спірного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, позивач просить зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення в розмірі 4463,15 грн в місяць у загальній сумі 338047,61 грн за період з 17.12.2017 по 10.04.2025 (крім 2023 року) включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №

44. Окрім цього, у запереченнях від 28.08.2025 на додаткові пояснення відповідача позивач вказує саме на протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 10.04.2025 включно, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, фіксованій величині 4388,66 грн в місяць та як мовилось вище, задля відновлення прав та інтересів позивача просить зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 10.04.2025 включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у фіксованій величині 4388,66 грн в місяць, з урахуванням раніше виплачених сум. Спірним у даній справі (в цій частині) є ненарахування та невиплата саме індексації-різниці грошового забезпечення. Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне. За частиною першою статті 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації. За частинами 1-3 статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Відповідно до статті 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. За статтею 19 Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Відповідно до статті 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. За ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Статтею 3 Закону № 1282-XII визначено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. За частинами першою, другою статті 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. З аналізу положень Законів № 2011-XII та № 1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20. Крім того, згідно з висновками Верховного Суду, зробленими у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення. Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 206/4411/16-а). Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078). За п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. За пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. За абзацами 1 та 2 пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. За пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. В рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 233 КЗпП України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Суд зазначає, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації - різниці. Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної. У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір. Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункту 4 Порядку № 1078). Проте, як вказувалось вище, зважаючи на предмет позовних вимог, не є спірним у даній справі нарахування та виплата поточної індексації. Щодо фіксованої суми індексації, то слід зазначити, що Закон України Про індексацію грошових доходів населення і Порядок № 1078 такого поняття не містять. Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте, постановою Уряду № 1013 від 09.12.2015 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується. З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4). У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078). Відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078, до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078, позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704, яка набрала чинності 01 березня 2018 року, затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців. З огляду на зазначене, суд враховує, що березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача та, відповідно, і інших складових грошового забезпечення, є місяцем підвищення доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. При вирішенні питання наявності підстав для нарахування позивачу індексації-різниці слід звернути увагу на положення абзаців четвертого-п`ятого пункту 5 Порядку № 1078, згідно з якими, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 400/9920/21 та від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці. Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац другий пункту 11, абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци другий, п`ятий пункту 4 Порядку № 1078). З 1 грудня 2015 року в абзацах третьому-шостому пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Абзаци третій, четвертий пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій); - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац четвертий). Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Для правильного застосування абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі № 400/3826/21, судам потрібно встановити: - розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року); В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078). - суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Порядку № 1078)); - чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А). Керуючись вище вказаним способом, застосованим Верховним Судом у справі № 400/3826/21, суд зазначає таке. Так, у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів у військовослужбовців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб. Як уже вказувалось та слідує з довідки відповідача щодо складових частин грошового забезпечення, які враховувались під час розрахунку індексації та фіксованої індексації (базових місяців), грошове забезпечення позивача становило: у лютому 2018 року в сумі 4774,24 грн, у тому числі: посадовий оклад 685,00 грн, оклад за військове звання 40,00 грн, надбавка за вислугу років 0,00 грн, надбавка за особливі умови служби 102,75 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 652,50 грн, премія 3219,50 грн, винагорода по ПКМУ 889 - 74,49 грн; у березні 2018 року в сумі 8292,40 грн, у тому числі: посадовий оклад 2910,00 грн, оклад за військове звання 670,00 грн, надбавка за вислугу років 0,00, надбавка за особливі умови служби 0,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 0,00 грн, премія 4712,40 грн, винагорода по ПКМУ 889 - 0,00 грн. Суд зазначає, що в наявній в матеріалах справи копії архівної відомості з січня по грудень 2018 року, вбачається, що позивачу було нараховано у лютому 2018 року: компенсація 2471,40 грн, посадовий оклад 685,00 грн, оклад за військове звання 40,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 652,50 грн, премія 3219,50 грн, надбавка за особливі умови служби 102,75 грн, грошова допомога на оздоровлення 4699,75 грн, додаткова винагорода 4330,48 грн. Відповідач стверджує, що додаткова винагорода у сумі 4330,48 грн нарахована до виплати у лютому 2018 року згідно з постановою № 889 та в її контексті сплачена за січень 2018 року. До того ж, винагорода по ПКМУ 889 у сумі 74,49 грн сплачена у березні 2018 року, а нарахована за лютий 2018 року, а тому і входить до розрахунку лютого 2018 року. Вказане не спростовано позивачем. Слід вказати, що відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій (далі - Постанова № 889) (втратила чинність 01.03.2018) встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Таким чином, щомісячна додаткова грошова винагорода, яка була передбачена Постановою № 889, входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, про що неодноразово висловлювався Верховний Суд в постановах від 16.05.2019 у справі № 826/11679/17, від 29.11.2019 у справі № 822/112/18. При цьому, зі змісту Постанови № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер, отже вона враховується при розрахунку індексації. За п. 2 зазначеної Постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються, зокрема, Адміністрацією Державної прикордонної служби. Згідно з пунктом 6 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 № 73 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 217/28347 (далі - Інструкція № 73), яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби; начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників. Отже, розмір грошового забезпечення позивача з урахуванням складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру (враховуючи приписи Інструкції № 73), складав: - у лютому 2018 року - 4774,24 грн (посадовий оклад 685,00 грн + оклад за військове звання 40,00 грн + надбавка за особливі умови служби 102,75 грн + надбавка за виконання особливо важливих завдань 652,50 грн + премія 3219,50 грн + винагорода по ПКМУ 889 - 74,49 грн); - у березні 2018 року - 8292,40 грн (посадовий оклад 2910,00 грн + оклад за військове звання 670,00 грн + премія 4712,40 грн). Таким чином, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року склав 3518,16 грн (8292,40 грн (грошове забезпечення за березень 2018 року) - 4774,24 грн (грошове забезпечення за лютий 2018 року)). При цьому, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року становить 4463,15 грн (1762,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року) * 253,30 (величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, здійснена за наростаючим принципом з лютого 2008 року) / 100 %). Отже, сума індексації-різниці в березні 2018 року складає 944,99 грн (4463,15 грн (сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року) - 3518,16 грн (розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року)). За таких обставин судом встановлено, що у березні 2018 року підвищення грошового забезпечення позивача не перевищило суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, тому відповідач відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078 мав розрахувати позивачу суму індексації-різниці та здійснити її виплату. Відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Тобто, позивачу необхідно було з березня 2018 року виплачувати індексацію-різницю грошового забезпечення (різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу), а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить фіксовану суму індексації. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 816/1728/16. Водночас, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні, тобто військовими частинами. Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20, від 06.04.2023 у справі № 420/5664/21, згідно з якими виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні, тобто військовими частинами. Суд встановив, що позивач проходила службу з 16 лютого 2018 року по 10 березня 2020 року у військовій частині НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та з 11 березня 2020 року по 11 серпня 2020 року, з 17 січня 2022 року по 28 березня 2023 року, з 24 липня 2023 року по 10 квітня 2025 року у військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) Державної прикордонної служби України. Разом з тим, позивач призвана на військову службу з 18.12.2017. Отже, позивач не проходила військову службу 17.12.2017, окрім цього у період з 18.12.2017 по 16.02.2018 не проходила службу у військовій частині НОМЕР_2 , правонаступником якого є відповідач. Оскільки у даній справі вирішується питання невиплати позивачу індексації-різниці, то враховуючи викладені судом вище висновки, а також зважаючи на те, що позивач до 16.02.2018 не проходила службу у військовій частині НОМЕР_2 , у останньої був відсутній обов`язок щодо нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення у період з 18.12.2017 по 28.02.2018. За абзацом 18 пункту 3 «Прикінцевих положень» Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік зупинено на 2023 рік дію Закону України Про індексацію грошових доходів населення. Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік та Законом України Про Державний бюджет України на 2025 рік вказані обмеження щодо зупинення виплати індексації не застосовано, отже позивач мала право на нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 10.04.2025. Водночас слід наголосити, що не є спірним виплата індексації за 2023 рік. Зважаючи на викладені обставини, позивач має право на отримання індексації-різниці грошового забезпечення у сумі 944,99 грн щомісячно за період з 01.03.2018 по 11.08.2020, з 17.01.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 10.04.2025 щомісячно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Щодо позовних вимог про виплату грошової допомоги на оздоровлення, а також грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2017-2022 та 2024, 2025 роки, без урахування індексації грошового забезпечення при їх обрахунку, суд враховує наступне. Судом з архівних відомостей, наявних у матеріалах справи, у межах спірного періоду встановлено, що під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 та військовій частині НОМЕР_1 позивачу було виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2019, 2022, 2024, 2025 роки. Також, позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 та 2025 роки. Однак, вказані виплати проведено без врахування індексації грошового забезпечення. За пунктом 1 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Пунктами 2 та 3 статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Пунктом 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Постановою Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Відповідно до пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до пункту 1 статті 101 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. За пунктом 2 статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України. Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260). Відповідно до пункту 1 розділу І названого Порядку у редакції на час виникнення спірних правовідносин, він визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам. Розділ ХХІІІ цього Порядку № 260 містить приписи, що регулюють питання виплати допомоги для оздоровлення. За пунктом 1 Розділу ХХІІІ Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Відповідно до пункту 6 Розділу ХХІІІ Порядку № 260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку допомоги для оздоровлення. За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2019, 2022, 2024 та 2025 роки. Водночас, судом не встановлено виплату позивачу військовою частиною НОМЕР_2 та військовою частиною НОМЕР_1 допомоги на оздоровлення у 2018, 2020 роках, а у 2017 та 2021 роках позивач не проходила службу у вказаних військових частинах, а тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні. Що стосується вимог про виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2017-2022 та 2024, 2025 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, слід вказати, що згідно з пунктом 3 розділу XXXI Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби Порядку № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Відповідно до пункту 6 розділу XXXI вказаного Порядку (в редакції до внесених змін наказом Міністерства оборони від 26.09.2023 № 566), розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Після внесення змін наказом Міністерства оборони від 26.09.2023 № 566 пункт 6 розділу XXXI вказаного Порядку викладений у такій редакції: розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Як мовилось вище, у витязі з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.04.2025 № 367-ОС Про особовий склад вказано на виплату позивачу грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік - 20 календарних днів, за 2023 рік 10 календарних днів, за 2025 рік 08 календарних днів. Зважаючи на те, що позивачу була виплачена грошова компенсація за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за спірні періоди - 2022 та 2025 роки, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог про нарахування та виплату суми індексації з компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, суд враховує наступне. Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. У пункті 3 вказаного Порядку визначено: виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб. Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. З огляду на викладене, вимоги позивача про проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 15.01.2004 № 44, підлягають задоволенню. Враховуючи встановлені обставини справи суд зазначає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу в повному розмірі індексації-різниці грошового забезпечення за спірний період відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, а також щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу допомоги на оздоровлення та грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки. Відновленням порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 944,99 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 11.08.2020, з 17.01.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 10.04.2025 щомісячно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, а також зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2019, 2022, 2024, 2025 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 та 2025 роки, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення. Щодо строку звернення до суду з цим позовом, суд враховує наступне. За частинами 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, від 03 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22 та у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22. Предметом спору в даній справі є, зокрема, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення та його перерахунок з її урахуванням за період з 17.12.2017 по 10.04.2025. З розрахунковим листом про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні позивач ознайомлена 10.04.2025. До суду з позовною заявою позивач звернулась 18.06.2025. Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не пропущено процесуальний строк звернення до суду. За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін. На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої про: - визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 1 березня 2018 року по 11 серпня 2020 року, з 17 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року та з 1 січня 2024 року по 10 квітня 2025 року; - зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату позивачу індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 944,99 грн в місяць за період з 1 березня 2018 року по 11 серпня 2020 року, з 17 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року та з 1 січня 2024 року по 10 квітня 2025 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44; - визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу допомоги на оздоровлення за 2019, 2022, 2024, 2025 роки; - зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2019, 2022, 2024, 2025 роки, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати, індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум; - визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022 та 2025 роки; - зобов`язання Військової частинт НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022 та 2025 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум. Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2025 року у справі № 360/1270/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Повний текст постанови складений 6 травня 2026 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді: Е.Г. Казначеєв А.А. Блохін