Постанова 4850 № 200/6797/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2026 року справа №200/6797/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року у справі № 200/6797/25 (головуючий І інстанції Черникова А.О.) за позовом Трофімчука Віталія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : Трофімчук Віталій Вікторович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення № 053130014497 від 22.07.2025; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію за віком з 13.08.2025, зарахував до страхового стажу періоди навчання з 01.09.1980 по 28.03.1982, періоди роботи з 29.03.1982 по 07.02.1983, з 15.03.1983 по 13.07.1984, з 14.08.1984 по 02.04.1987, з 13.04.1987 по 09.02.1989, з 26.02.1989 по 22.08.1989, з 17.10.1989 по 01.04.1991, з 02.04.1991 по 05.05.1992, виплатити неотриману пенсію. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 053130014497 від 22.07.2025 про відмову у призначенні пенсії; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивачкм від 14 липня 2025 року, з урахуванням висновків суду у цій справі, зарахувавши до її страхового стажу періоди навчання з 01.09.1980 по 28.03.1982, періоди роботи з 29.03.1982 по 07.02.1983, з 15.03.1983 по 13.07.1984, з 14.08.1984 по 02.04.1987, з 13.04.1987 по 09.02.1989, з 26.02.1989 по 22.08.1989, з 17.10.1989 по 01.04.1991, з 02.04.1991 по 05.05.1992; - в іншій частині позовних вимог - відмовлено. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову через порушення норм матеріального права. Апелянт зазначив, що суд не врахував, що перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України КАС України) критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. До страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1980 по 09.07.1982 згідно з дипломом від 09.07.1982 № 019871, оскільки по-батькові не відповідає паспортним даним позивачки. За результатами розгляду наданих документів та індивідуальними відомостями: вік позивача - 59 років, страховий стаж 27 років 09 місяців 12 днів. Керуючись вищенаведеним, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області 22.07.2025 прийнято рішення № 053130014497 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки. Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволені. Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду». За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3). Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України). За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію. Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Позивачка звернулась 14 липня 2025 року до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. На момент звернення позивача до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком їй виповнилось 59 років 11 місяців. Заява була розглянута за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 053130014497 від 22 липня 2025 року позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Рішення обґрунтовано наступним. Пенсійний вік відповідно до частини 1 статті 26 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 60 років. Необхідний страховий стаж відповідно до частини 1 статті 26 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058) становить з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років Результати розгляду документів, доданих до заяви: При обчисленні страхового стажу не зараховано трудову книжку від 29.03.1982 НОМЕР_1 , оскільки виправлення по батькові та дописану дату народження заявниці не завірено належним чином, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 №

58. Разом з цим не зараховано період навчання з 01.09.1980 по 09.07.1982 згідно диплому від 09.07.1982 № 019871, оскільки наявне виправлення по батькові заявниці. За наведених обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення відмовити заявнику в призначенні пенсії за віком відповідно до ч.1 ст. 26 Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки. Відповідно до довідки форми РС-право до страхового стажу позивача зараховано періоди наступним чином: - 14.09.1985 по 13.09.1988 - Догляд за дитиною до 3 років 3 роки 0 місяців 0 днів; - 20.04.1993 по 19.04.1996 Догляд за дитиною до 3 років - 3 роки 0 місяців 0 днів; - 19.07.2001 по 30.09.2003 - ПІДПРИЄМЕЦЬ/ СПРОЩЕНА СИСТЕМА 2 роки 2 роки 12 днів; - 01.10.2003 по 31.10.2003 - 0 років 1 місяць 0 днів; - 01.11.2003 по 31.12.2003- ПІДПРИЄМЕЦЬ (ВНЕСКИ) П. 3.1 (ПП ЗУ № 1058) - 0 років 2 місяці 0 днів; - 01.01.2004 по 28.02.2005 - 2396517907 1 рік 2 місяці 0 днів; - 01.03.2005 по 31.12.2007 - ПІДПРИЄМЕЦЬ (ВНЕСКИ) П. 3.1 (ПП ЗУ № 1058) - 2 роки 10 місяців 0 днів; - 01.01.2008 по 30.06.2010 - ПІДПРИЄМЕЦЬ (ВНЕСКИ) П. 3.1 (ПП ЗУ №1058) 2396517907 2 роки 6 місяців 0 днів; - 01.07.2010 по 29.02.2020 - 2396517907 - 9 років 7 місяців 0 днів; - 01.03.2020 по 31.05.2020 - ФОП (карантин 01.03-31.05.2020), ЗУ № 533-IX - 0 років 3 місяці 0 днів; - 01.06.2020 по 28.02.2022 - 2396517907 1 рік 9 місяців 0 днів; - 01.10.2023 по 31.12.2024 - 2396517907 - 1 рік 3 місяці 0 днів; Всього: 27 років 9 місяців 12 днів. Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне. Спірні правовідносини регулюються Законом України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-ХІІ) та Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV). За ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років таза наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. За статтею ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Тобто, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах. За п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (в редакції, чинній станом на час прийняття спірного рішення) (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). Отже, основним та достатнім документом (за наявності відповідних записів в ній), що підтверджує стаж роботи, за період є трудова книжка; а у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. З довідки РС-право вбачається, що відповідачем не зараховані періоди роботи позивача: з 29.03.1982 по 07.02.1983, з 15.03.1983 по 13.07.1984, з 14.08.1984 по 02.04.1987, з 13.04.1987 по 09.02.1989, з 26.02.1989 по 22.08.1989, з 17.10.1989 по 01.04.1991, з 02.04.1991 по 05.05.1992. В трудовій книжці позивачки зазначені наступні періоди її роботи: - з 29.03.82 по 07.02.83 на посаді касира-контролера магазину №11 Іркутської контори Гастроном (записи №№ 3-4); - з 15.03.83 по 13.07.84 на посаді молодшого продавця магазинів №№48,28 ОРС Нерюнгривугілля (записи №№ 5-7) ; - з 14.08.84 по 02.04.87 на посаді молодшого продавця, касира Кіровського відділу ВО Стахановугілля (записи №№ 8-10); - з 13.04.87 по 09.02.89 на посаді учениці швачки мотористки, комплектувальника крою та готових виробів фабрики Грація (записи №№ 11-13); - з 26.02.89 по 22.08.89 на посаді продавця, завідуючої магазином Скиф кооперативу Контракт (записи №№ 14-16); - з 17.10.89 по 01.04.91 на посаді старшого продавця ОГП Комерційний центр (записи №№ 17-18); - з 01.04.91 по 05.05.92 на посаді продавця фірми Джентри (записи №№ 19-20). При обчисленні страхового стажу відповідачем не зараховано трудову книжку від 29.03.1982 НОМЕР_1 , оскільки виправлення по батькові та дописану дату народження заявниці не завірено належним чином, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 №

58. На момент першого заповнення трудової книжки позивача порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162). Відповідно до п.2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. У трудову книжку вносяться відомості про працівника (прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність), відомості про роботу (прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення), відомості про нагородження і заохочення (нагородження орденами й медалями, присвоєння почесних звань), заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну, інші заохочення відповідно до чинного законодавства, відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. За пунктом 2.11 Інструкції № 162 встановлено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Суд враховує, що записи у трудовій книжці виконано до вимог законодавства, чітко, розбірливо, записи не містять виправлень, описок чи підчисток. Всі записи в трудовій книжці виконані послідовно, не містять суперечливих відомостей про періоди страхового стажу та узгоджуються між собою. Виявлені відповідачем недоліки в заповненні трудової книжки не є такими, що виключають можливість зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивача. Отже, відповідач не ставить під сумнів достовірність записів, внесених до трудової книжки позивача, а вказує лише на окремі недоліки в її заповненні. Водночас відповідачем не враховано, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, оскільки визначальним для вирішення питання про призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11.05.2022 року у справі № 120/1089/19-а. Таким чином, суд вважає, що відповідач зобов`язаний при обчисленні страхового стажу позивачки врахувати записи трудової книжки від 29.03.1982 НОМЕР_1 . Щодо незарахування періоду навчання з 01.09.1980 по 09.07.1982 згідно диплому від 09.07.1982 № НОМЕР_2 , оскільки наявне виправлення по-батькові заявниці, суд зазначає наступне. За ч. 1 ст. 38 Закону України Про професійну (професійно-технічну) освіту від 10.02.1998 № 103/98-ВР (далі - Закон № 103/98-ВР) час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. Аналіз наведених вище правових норм, надає підстави для висновку, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. При цьому період навчання може бути зарахований до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільговій основі і прирівнюється до роботи, яка слідувала після навчання, за умови того, що після закінчення відповідного навчального закладу особо влаштовується на роботу саме за набутою професією. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року справа № 426/17400/16-а, від 04 березня 2020 року справа № 367/945/17, від 05 листопада 2020 року справа № 681/1567/17, від 11.07.2022 справа № 160/6695/21. Згідно копії диплому № НОМЕР_2 від 9 липня 1982 року вбачається, що диплом виданий на ім`я ОСОБА_2 , у тому, що вона 01 вересня 1980 року поступила в Іркутське професіонально-технічне торгівельне училище та 09 липня 1982 року закінчила повний курс технічного училища за професією контролер-касир продовольчих товарів. Відповідно до записів трудової книжки, позивач з 29.03.1982 прийнята на роботу на посаду касира-контролера магазину №11 Іркутської контори Гастроном (запис №3). Зміна прізвища позивача з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 . Перерва між днем закінчення навчання позивача та днем прийняття на роботу не перевищує 3 місяці. З урахуванням наведеного, період навчання позивача з 01.09.1980 по 09.02.1982, згідно диплому № НОМЕР_2 частково (з 01.09.80 по 28.03.82) належить зарахувати до страхового стажу. Враховуючи зазначене, наявні підстави для зарахування до страхового стажу спірного періоду. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 053130014497 від 22 липня 2025 року про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком. Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить законуі забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Однак, беручи до уваги встановлені обставини справи, за результатами вирішення цього спору суд не вбачає достатніх передумов для покладення на відповідача обов`язку із зарахування періодів, які зазначені у трудовій книжці позивача та як наслідок призначити пенсію за віком. Оскільки суд враховує, що пенсійний орган не зарахував позивачу відповідні періоди роботи, не провівши належного аналізу її трудової книжки, яка є основним документом для підтвердження стажу, не взяв до уваги підтверджуючі довідки, які за наслідками розгляду цієї справи визнані такими, що належно підтверджують роботу позивача. Крім того, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо зарахування страхового стажу/призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта. Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків. Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення. За рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя. За цих обставин суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та самостійно робити висновки з питань, які не були предметом його розгляду, і, тим паче, ухвалювати з цих питань рішення. На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про: - зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивачкм від 14 липня 2025 року, з урахуванням висновків суду у цій справі, зарахувавши до її страхового стажу періоди навчання з 01.09.1980 по 28.03.1982, періоди роботи з 29.03.1982 по 07.02.1983, з 15.03.1983 по 13.07.1984, з 14.08.1984 по 02.04.1987, з 13.04.1987 по 09.02.1989, з 26.02.1989 по 22.08.1989, з 17.10.1989 по 01.04.1991, з 02.04.1991 по 05.05.1992. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року у справі № 200/6797/25 за позовом Трофімчука Віталія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Повний текст постанови складений 6 травня 2026 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді: А.А. Блохін Е.Г. Казначеєв