Постанова 4802 № 161/12000/24

Справа № 161/12000/24 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М. Провадження № 22-ц/802/482/26 Доповідач: Осіпук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 квітня 2026 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Осіпука В. В., суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., з участю секретаря судового засідання Губарик К. А., представника позивача Матвіїва В. М., відповідача ОСОБА_1 , представників відповідачів Лавренюка Б. О., Чабана Р. Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Луцький комбінат шкільного і студентського харчування» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Конкурент» про визнання поширеної інформації недостовірною, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, за апеляційними скаргами відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Конкурент» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 лютого 2026 року та представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 лютого 2026 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2026 року, В С Т А Н О В И В: У червні 2024 року КП «Луцький комбінат шкільного і студентського харчування» звернулося до суду із зазначеним позовом. Покликалося на те, що відповідачами ОСОБА_1 та ТОВ «Інформаційне агентство «Конкурент» було поширено про нього недостовірну інформацію у дискредитуючій та негативній формі, а саме щодо недоброчесності його посадових осіб під час закупівлі продуктів харчування, їх придбання за завищеними у 3-4 рази цінами, що в результаті спричинило шкоду діловій репутації комунального підприємства. Позивач вказував, що 24 травня 2024 року на засіданні постійної комісії з питань генерального планування, будівництва, архітектури та благоустрою, житлово-комунального підприємства, екології, транспорту та енергоощадності, яке транслювалося онлайн в мережі Інтернет, а відеозапис наявний у відкритому доступі на офіційному вебсайті Луцької міської ради, в присутності керівника КП «Луцький комбінат шкільного і студентського харчування» Шмід С. В., відповідач ОСОБА_1 , який є депутатом міської ради, усно озвучив недостовірну інформацію щодо закупівельних цін на окремі продукти харчування. Не зважаючи на надані пояснення керівника підприємства на цьому ж засіданні комісії та погодження надати документи з підтвердженням реальних закупівельних цін, відповідач ОСОБА_1 . 24 травня 2024 року, через соціальну мережу Інтернету Facebook, на своїй особистій сторінці « ОСОБА_3 » ІНФОРМАЦІЯ_1 розмістив допис «Як в Луцьку крадуть на харчуванні дітей». В цей же день на головній сторінці вебсайту з доменним іменем ІНФОРМАЦІЯ_2 у мережі Інтернет, що належить відповідачу ТОВ «Інформаційне агентство «Конкурент», було розміщено завідомо неправдиву та дискредитуючу позивача інформацію: заголовок « ОСОБА_3 . Як в Луцьку крадуть на харчуванні дітей», який також містив гіперпосилання на публікацію «Луцький комбінат шкільного харчування купує продукти за дуже завищеними цінами, - депутат». Поширені відповідачами вищевказані публікації були доведені до широкого кола осіб та містили недостовірну інформацію про ціни на закупівлю підприємством окремих груп продуктів харчування, які значно перевищують ринкові ціни в порівнянні з вартістю тих же продуктів у мережі магазинів, що викликало негативну соціальну оцінку з боку читачів. Також позивач зазначав, що звертався до відповідачів із заявою від 27 травня 2024 року про спростування недостовірної інформації, визнання факту допущеного порушення та публічного вибачення, однак жодних дій з боку останніх вчинено не було і відповіді йому не надано. Вважає, що вказаними діями відповідачі завдали комунальному підприємству моральну шкоду, яка полягає у приниженні ділової репутації юридичної особи, оскільки підприємство здійснює господарську діяльність у сфері шкільного харчування, в тому числі учнів пільгових категорій. Відповідно співпрацює з комунальними закладами загальної середньої освіти, вчителями і батьківськими комітетами, що є чутливою соціальною сферою і оприлюднення відповідачами недостовірної інформації безпричинно висвітлило його з негативного боку перед педагогами та батьками. З урахуванням наведеного, КП «Луцький комбінат шкільного і студентського харчування», уточнивши позовні вимоги, просило суд визнати недостовірною та такою, що принижує його ділову репутацію, поширену ОСОБА_1 у соціальній мережі Facebook, ТОВ «Інформаційне агентство «Конкурент» у соціальній мережі Facebook і у мережі Інтернет на вебсайті з доменним іменем konkurent.ua та зобов`язати відповідачів спростувати, шляхом оприлюднення в соціальній мережі Facebook на сторінках « ОСОБА_3 », «Конкурент новини Луцька та Волині» та в мережі Інтернет з доменним іменем konkurent.ua у 10 (десятиденний) строк після набрання чинності рішення суду його резолютивної частини, наступну інформацію: 1) «Пропоную вам ознайомитися з цінами, за якими Комбінат закуповував окремі групи товарів (в дужках орієнтовна вартість того ж продукту в Сільпо): картопля - 60 гривень (30 грн.), цукор - 120 гривень (40 грн.), свинина - 520 гривень (200 грн.) філе куряче - 520 гривень (170 грн.), гречка - 175 гривень (50 грн.), яйце -14 гривень за штуку (4 грн.)»; 2) «Комунальне підприємство «Луцький комбінат шкільного та студентського харчування» купує продукти за доволі не ринковими цінами. Зокрема, свинину та курятину за 520 грн/кг, молоко по 160 грн/л, а яйця по 14 грн»; 3) «Окремі ціни на позиції, які купує комбінат: картопля 60 грн/кг, молоко 160 грн/л, свинина і філе куряче 520 грн/кг, цукор 120 грн/кг, яйце 14 грн/шт, гречка 175 грн/кг»; 4) «Різниця між закупівлями комбінату і цінами у крамниці дуже дивує. Ціна комбінату: картопля 60 грн/кг, молоко 160 грн/л, свинина 520 грн/кг, філе куряче 520 грн/кг, цукор 120 грн/кг, яйце 14 грн, гречка 175 грн/кг. Як бачимо, то на деякі позиції ціна різниться в комбінату більше в 3-4 рази». Крім того, позивач просив стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ТОВ «Інформаційне агентство «Конкурент» на свою користь відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 30 000 грн - по 15 000 грн з кожного та понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 лютого 2026 року позовні вимоги КП «Луцький комбінат шкільного і студентського харчування» задоволено, визнано вищевказану інформацію недостовірною і такою, що принижує ділову репутацію позивача. Зобов`язано відповідачів ОСОБА_1 , ТОВ «Інформаційне агентство «Конкурент» спростувати поширену відносно КП «Луцький комбінат шкільного і студентського харчування» недостовірну інформацію, шляхом оприлюднення в соціальній мережі Facebook на сторінках « ОСОБА_3 », «Конкурент новини ОСОБА_4 та Волині» та в мережі Інтернет з доменним іменем konkurent.ua у десятиденний строк після набрання чинності рішення суду, тексту резолютивної частини судового рішення. Стягнуто з відповідачів ОСОБА_1 та ТОВ Інформаційне агентство «Конкурент» на користь позивача КП «Луцький комбінат шкільного і студентського харчування» по 15000 грн з кожного за завдану моральну шкоду. Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2026 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто з відповідачів ОСОБА_1 та ТОВ Інформаційне агентство «Конкурент» на користь позивача КП «Луцький комбінат шкільного і студентського харчування» з кожного по 4542 грн судового збору; по 6502 грн 50 коп. витрат на правничу допомогу, по 19 101 грн 60 коп. витрат за проведення експертизи. Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим та таким, що прийняте судом з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, відповідач ТОВ «Інформаційне агентство «Конкурент» подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача на свою користь понесені судові витрати. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову не відповідають встановленим обставинам справи, оскільки поширена відповідачем ТОВ «Інформаційне агентство «Конкурент» інформація є відтворенням публічного виступу депутата Луцької міської ради відповідача ОСОБА_1 , та у відповідності до частини 1 статті 117 Закону «Про медіа» апелянт не несе відповідальності за її поширення. Крім того зазначав, що вказаними діями не було порушено честі та гідності позивача, а також не було завдано жодної шкоди його немайновим правам і відповідно моральної шкоди. У поданій апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржуване рішення суду першої інстанції від 04 лютого 2026 року та додаткове рішення від 20 лютого 2026 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог КП «Луцький комбінат шкільного і студентського харчування» відмовити та стягнути з позивача на користь його довірителя понесені судові витрати. Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, представник відповідача посилався на те, що поширена його довірителем ОСОБА_1 інформація була реалізацією обов`язку останнього як депутата Луцької міської ради і, враховуючи правдивість фактичних тверджень, які позивач просить визнати недостовірною інформацією, а також допустиму межу критики публічної особи, порушення прав позивача не відбулось, а тому підстави як для задоволення позовних вимог загалом, так і для відшкодування моральної шкоди, зокрема, відсутні, у зв`язку з чим оскаржувані рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, на його думку, підлягають скасуванню. У відзиві на апеляційні скарги позивач КП «Луцький комбінат шкільного і студентського харчування», вважаючи викладені у них доводи безпідставними, просив залишити їх без задоволення, а оскаржувані рішення та додаткове рішення суду без змін. Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення частково з таких підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі ОСОБА_1 та ТОВ «Інформаційне агентство «Конкурент» поширили через мережу Інтернет необмеженому колу осіб інформацію щодо діяльності позивача КП «Луцький комбінат шкільного і студентського харчування», не перевіривши її достовірність, зміст якої ганьбить ділову репутацію останнього, оскільки в ній містяться відомості про факти, які не відповідають дійсності, однак негативно висвітлюють позивача перед суспільством, що є підставою для визнання поширеної інформації недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача, у зв`язку з чим відповідачі зобов`язані спростувати в мережі Інтернет поширену ними інформацію щодо позивача протягом 10 днів після набрання рішенням законної сили та відшкодувати останньому 30 000 грн за завдану їх спільними діями моральну шкоду. Однак, повністю погодитись із зазначеними висновками суду першої інстанції не можна з таких підстав. Встановлено, що позивач КП «Луцький комбінат шкільного і студентського харчування» є юридичною особою публічного права та належить до сфери управління виконавчого комітету Луцької міської ради, основним видом діяльності якого є постачання інших готових страв, постачання готових страв для подій (а.с. 32-38 том 1). Відповідач ОСОБА_1 є депутатом Луцької міської ради та головним редактором ТОВ «Контент менеджмент груп» (а.с. 39-48 том І). Відповідач ТОВ «Інформаційне агентство Конкурент» є юридичною особою приватного права, директором якої є ОСОБА_1 , а основним видом діяльності - діяльність інформаційних агентств. Має в користуванні доменне ім`я konkurent.ua (а.с. 50-56, 73-74 том 1). Також встановлено, що 24 травня 2024 року на засіданні постійної комісії Луцької міської ради з питань генерального планування, будівництва, архітектури та благоустрою, житлово-комунального підприємства, екології, транспорту та енергоощадності у своєму виступі відповідач ОСОБА_1 озвучив таку інформацію: «Пропоную вам ознайомитися з цінами, за якими Комбінат закуповував окремі групи товарів (в дужках орієнтовна вартість того ж продукту в Сільпо): картопля - 60 гривень (30 грн.), цукор - 120 гривень (40 грн.), свинина - 520 гривень (200 грн.) філе куряче - 520 гривень (170 грн.), гречка - 175 гривень (50 грн.), яйце -14 гривень за штуку (4 грн.)» (а.с. 270 том 1). З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 24 травня 2024 року о 17:44 год. відповідач ОСОБА_5 на особистій сторінці « ОСОБА_3 » ІНФОРМАЦІЯ_1 розмістив допис «Як в Луцьку крадуть на харчуванні дітей» (далі публікація №1) (а.с. 142-143 том 1). Вказаний допис мав наступний зміст (дослівно): «Як в Луцьку крадуть на харчуванні дітей Є в Луцьку комунальне підприємство Комбінат шкільного та студентського харчування. Підприємство максимально непублічне, адже ви не побачите його закупівель в Прозорро. І не побачите руху коштів через казначейство. Хоча на підприємстві працює понад 150 людей і обслуговують вони майже всі школи міста, подивитися, по чому ж закуповлює продукти Комбінат, ми не можемо. Навіть мені як депутату приблизно сказали «піди відпочинь». !! А поки я чекатиму відповіді на своє депутатське звернення, пропоную вам ознайомитися з цінами, за якими Комбінат закуповував окремі групи товарів (в дужках орієнтовна вартість того ж продукту в Сільпо): картопля - 60 гривень (30 грн.) цукор - 120 гривень (40 грн.) свинина - 520 гривень (200 грн.) філе куряче - 520 гривень (170 грн.) гречка - 175 гривень (50 грн.) яйце -14 гривень за штуку (4 грн.) !! Отож, Комбінат без тендерів закуповлює в «правильних» підприємців продукти за «правильними» цінами, які в 2-3 рази вищі ринкових. Ми впритул наблизилися до відмітки «яйця по 17». І до слова, за 2023 рік комунальне підприємство при обороті в 73 млн гривень отримало прибутку…(а тут згадайте, і перевірте, наскільки ви близькі до істини) 33 тисячі гривень! І скажіть, ви вірите в те, що це…неподобство може відбуватися без відома міського голови Ігоря Поліщука? Я ні. Більше цікавого, на моєму ТГ https:bit.ly/48KQCqU І ЮТУБІ - https:bit.ly/44Y2Pri» (а.с. 142 том 1). Крім того, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 о 18:05 год. на головній сторінці вебсайту з доменним іменем konkurent.ua у мережі Інтернет, що належить відповідачу ТОВ «Інформаційне агентство «Конкурент» було розміщено інформацію: заголовок « ОСОБА_3 . Як в Луцьку крадуть на харчуванні дітей», який також містив гіперпосилання на публікацію «Луцький комбінат шкільного харчування купує продукти за дуже завищеними цінами, - депутат» (далі публікація № 2) (а.с. 148-154 том 1). Вказаний допис, поміж іншого, містив такі вислови: - «Комунальне підприємство «Луцький комбінат шкільного та студентського харчування» купує продукти за доволі не ринковими цінами. Зокрема, свинину та курятину за 520 грн/кг, молоко по 160 грн/л, а яйця по 14 грн»; - «Окремі ціни на позиції, які купує комбінат: картопля 60 грн/кг, молоко 160 грн/л, свинина і філе куряче 520 грн/кг, цукор 120 грн/кг, яйце 14 грн/шт, гречка 175 грн/кг»; - «Різниця між закупівлями комбінату і цінами у крамниці дуже дивує. Ціна комбінату: картопля 60 грн/кг (у супермаркеті - 29,89 грн/кг), молоко 160 грн/л (у супермаркеті - 41,19 грн/л), свинина 520 грн/кг (у супермаркеті 140 грн/кг), філе куряче 520 грн/кг (у супермаркеті 162,6 грн/кг), цукор 120 грн/кг (у супермаркеті - 35 грн/кг), яйце 14 грн (у супермаркеті 4,13 грн/шт.), гречка 175 грн/кг (у супермаркеті -30,79 грн/кг). Як бачимо, то на деякі позиції ціна різниться в комбінату більше в 3-4 рази». Розміщення вищезазначеної інформації у мережі Інтернет з відкритим доступом в соціальній мережі Facebook на сторінках «Андрій Лучик», «Конкурент новини Луцька та Волині» та в мережі Інтернет з доменним іменем konkurent.ua ТОВ «ІА «Конкурент» зафіксовано протоколами № 1, № 2 огляду та фіксації змісту вебсторінок від 27 травня 2024 року за участю адвоката Матвіїва В. М. та керівника КП «Луцький комбінат шкільного та студентського харчування» ОСОБА_6 та підтверджено звітом за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес від 20 червня 2024 року № 196/2024-ЗВ (а.с. 126-184 том 1). З роздруківок коментарів, що містяться під публікаціями № 1, № 2 в мережі Інтернет, вбачається, що вказана інформація була доведена відповідачами до широкого кола осіб та викликала негативне ставлення читачів до діяльності позивача (а.с. 60-65 том 1). З наявних в матеріалах справи письмових доказів слідує, що позивачем 27 травня 2024 року на адресу ТОВ «Інформаційне агентство «Конкурент» було надіслано лист № 21 про вимогу спростування недостовірної інформації шляхом донесення до загалу, що на вебпорталі останнього у повідомленні «Луцький комбінат шкільного харчування купує продукти за дуже завищеними цінами, - депутат», було опубліковано неправдиву інформацію; визнання факту допущеного порушення та вибачення публічно перед Луцьким комбінатом шкільного і студентського харчування; спростування неправдивої інформації щодо закупівельних цін та видалення заголовку «Як в Луцьку крадуть на харчуванні дітей» (а.с. 257-259 том 1). У відповідь на вищезазначений лист ТОВ «Інформаційне агентство «Конкурент» 25 червня 2024 року повідомило позивача, що його редакція частково внесла зміни в текст, проте, щодо спростування неправдивої інформації, які стосуються закупівельних цін, просила надати підтверджуючі документи, які засвідчують, що інформація дійсно є неправдивою і такою, що підлягає спростуванню (а.с. 50 том 2). Також, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2024 року у даній справі було призначено судово-лінгвістичну семантико-текстуальну експертизу. З долученого до матеріалів справи висновку судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 26 травня 2025 року № СЕ-19/123-25/4694-ЛД, зробленого на виконання вказаної вище ухвали судовими експертами Хмельницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, встановлено, що: 1) Цитата, взята із висловлювання, зробленого ОСОБА_1 24 травня 2024 року на засіданні постійної комісії Луцької міської ради з питань генерального планування, будівництва, архітектури та благоустрою, житлово-комунального підприємства, екології, транспорту та енергоощадності («Пропоную вам ознайомитися з цінами, за якими Комбінат закуповував окремі групи товарів (в дужках орієнтовна вартість того ж продукту в Сільпо): картопля - 60 гривень (30 грн.), цукор - 120 гривень (40 грн.), свинина - 520 гривень (200 грн.) філе куряче - 520 гривень (170 грн.), гречка - 175 гривень (50 грн.), яйце -14 гривень за штуку (4 грн.)») містить певну інформацію про КП «Луцький комбінат шкільного та студентського харчування», однак, вона не виражена в принизливій чи непристойній формі, оскільки не виходить за межі загальноприйнятих моральних норм і не ображає нічиєї гідності. Через неправильне трактування сутності закупівельних і відпускних цін наведена в цитаті інформація має дискредитуючий характер для КП «Луцький комбінат шкільного та студентського харчування», оскільки підриває довір`я до нього. Оскільки не можна встановити достовірність наведеної інформації, то її слід вважати фактичним твердженням. 2) Цитата («Комунальне підприємство «Луцький комбінат шкільного та студентського харчування» купує продукти за доволі не ринковими цінами. Зокрема, свинину та курятину за 520 грн/кг, молоко по 160 грн/л, а яйця по 14 грн») фактичне твердження, що має дискредитуючий характер, але позбавлене непристойного і принизливого змісту. 3) Цитата («Окремі ціни на позиції, які купує комбінат: картопля 60 грн/кг, молоко 160 грн/л, свинина і філе куряче 520 грн/кг, цукор 120 грн/кг, яйце 14 грн/шт, гречка 175 грн/кг») та цитата («Різниця між закупівлями комбінату і цінами у крамниці дуже дивує. Ціна комбінату: картопля 60 грн/кг (у супермаркеті - 29,89 грн/кг), молоко 160 грн/л (у супермаркеті - 41,19 грн/л), свинина 520 грн/кг (у супермаркеті 140 грн/кг), філе куряче 520 грн/кг (у супермаркеті 162,6 грн/кг), цукор 120 грн/кг (у супермаркеті - 35 грн/кг), яйце 14 грн (у супермаркеті 4,13 грн/шт.), гречка 175 грн/кг (у супермаркеті -30,79 грн/кг). Як бачимо, то на деякі позиції ціна різниться в комбінату більше в 3-4 рази») є фактичними твердженнями, тому що вказані ціни можна перевірити за накладними. Інформація має дискредитуючий характер через неправильне трактування сутності закупівельних і відпускних цін, чим підривається довір`я до комбінату (а.с. 136-173 том 4). З приєднаних до матеріалів справи письмових доказів також встановлено, що 14 березня 2024 року відповідач ОСОБА_1 звертався до позивача КП «Луцький комбінат шкільного і студентського харчування» із депутатським зверненням № 90, в якому, у зв`язку із зверненням виборців з приводу роботи підприємства, просив надати перелік контрагентів, які надавали роботи, послуги чи постачали товари комунальному підприємству у 2022, 2023 та 2024 році з розбивкою по роках, у відповідь на яке, за вих. №13 від 25 березня 2024 року, позивачем була надана запитувана інформація (а.с. 227-233 том 2). Повторно 08 травня 2024 року відповідач ОСОБА_1 звертався до позивача із депутатським зверненням № 99, в якому просив надати інформацію за 2024 рік щодо цін та постачальників за наступними категоріями продуктів: картопля, яблука, свинина, філе куряче, борошно, цукор. На дане звернення 20 травня 2024 року позивачем була надана відповідь про те, що для підготовки обґрунтованої відповіді потрібен додатковий час та є необхідність продовження строку розгляду зазначеного депутатського звернення додатково на 10 робочих днів на підставі ч. 3 ст. 13 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» (а.с. 234-235 том 2). Однак, не заважаючи на це, як зазначалося вище 24 травня 2024 року відповідачами у соціальній мережі Facebook та на вебсайті ІА «Конкурент» були розміщені публікації «Як в Луцьку крадуть на харчуванні дітей» та «Луцький комбінат шкільного харчування купує продукти за дуже завищеними цінами, - депутат». Крім того встановлено, що після розміщення відповідачами спірної інформації, за зверненням відповідача ОСОБА_1 слідчим відділом Луцького РУП ГУНП у Волинській області було внесено відомості до ЄРДР за №43024032010000107 від 27 травня 2024 року за ч. 4 ст. 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем у великих розмірах). Постановою Луцького РУП ГУНП у Волинській області від 23 листопада 2024 року зазначене вище кримінальне провадження щодо можливого привласнення посадовими особами Департаменту освіти Луцької міської ради, закладів освіти Луцької міської ради та КП «Луцький комбінат шкільного та студентського харчування» було закрито. В ході досудового розслідування не встановлено відомостей, які б свідчили про вчинення посадовими особами злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, у зв`язку із відсутністю в їх діях жодного з елементів цього складу злочину, оскільки встановлено реальну вартість закупівлі продуктів харчування, яка є середньоринковою на момент закупівлі, відповідно інформація, викладена у зверненні ОСОБА_7 , не знайшла свого підтвердження (а.с. 212-215 том 3). Також встановлено, що у відповідь на адвокатський запит представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 від 19 серпня 2024 року, позивачем були надані запитувані документи, а саме договори на поставку товарів 2023-2024 років з видатковими накладними за січень-червень 2024 року, які містять вичерпну інформацію про закупівельні ціни КП «Луцький комбінат шкільного та студентського харчування» на окремі групи продуктів (а.с. 36-97 том 3). Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та Законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з частиною 1 статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Як передбачено частиною 1 статті 94 ЦК України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу. Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію і таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. Верховний Суд у справі № 761/32924/19 від 22 листопада 2021 року зазначив, що у справах про захист гідності, честі та ділової репутації суд повинен розмежовувати відомості, які принижують честь та гідність особи, від думок, поглядів, критичних висловлювань, ідей, оцінок, висловлених у порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова. Згідно з частиною 1 статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до положень частини 2 статті 34 ГК України дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання. Частиною 2 статті 275 ЦК України передбачено, що захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, зокрема, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК України). Згідно з частиною 4 статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. У пунктах 7, 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що, відкриваючи провадження у справі, суд має з`ясувати, за правилами якого судочинства підлягає розгляду заява. При цьому слід виходити з компетенції суду щодо розгляду цивільних справ, зазначеної в статті 15 ЦПК України та враховувати положення статей 1, 12 ГПК України. Оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим (незалежно від суб`єктного складу), то всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб`єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються в порядку господарського судочинства. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. З огляду на характер спірних правовідносин та встановлених обставин справи місцевим судом зроблено правильний висновок про те, що позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування. Згідно з пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Відповідно до частини 3 статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Під поширенням інформації слід розуміти опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Lingens v. Austria» зазначено, що суду необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не можна. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе. Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки й поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського Суду з прав людини щодо тлумачення положень статті 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 8 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria). Так, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом. Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів. Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 4 статті 10 ЦПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Отже, нормами діючого законодавства прямо передбачена можливість обмеження здійснення права на свободу слова та встановлені підстави для такого обмеження, що в повній мірі узгоджується із практикою ЄСПЛ, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що преса не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації та прав інших осіб (рішення ЄСПЛ від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії», рішення ЄСПЛ від 26 квітня 1995 року у справі «Праґер і Обершлік проти Австрії»). Проаналізувавши зміст оспорюваних публікацій та беручи до уваги висновок судово-лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідні висловлювання мали стверджувальну негативну форму, при цьому автор не використовував мовні засоби, характерні для припущень, повідомлення суб`єктивних думок або власних поглядів, а відтак, поширена інформація, враховуючи її зміст та загальний контекст, не може вважатись оціночними судженнями, а є констатацією фактів та має дискредитуючий характер. Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачами не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували правдивість спірної інформації, поширеної ними стосовно позивача, то, на думку колегії суддів, наявні підстави для визнання такої інформації недостовірною та зобов`язання відповідачів спростувати її шляхом оприлюднення в соціальній мережі Facebook та в мережі Інтернет тексту резолютивної частини судового рішення. Апеляційний суд також погоджується з висновком місцевого суду про те, що оскільки власником вебсайту https://konkurent.ua, на якому була поширена недостовірна інформація щодо позивача, є володілець облікового запису - відповідач ТОВ «Інформаційне агентство «Конкурент», то останній, як і автор публікації відповідач ОСОБА_1 , вважається таким, що поширив недостовірну інформацію щодо позивача, оскільки створив технологічну можливість та умови для її поширення. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог в частині визнання недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію КП «Луцький комбінат шкільного і студентського харчування», поширену ОСОБА_1 , ТОВ «Інформаційне агентство «Конкурент» у соціальній мережі Facebook і в мережі Інтернет на вебсайті з доменним іменем konkurent.ua та правомірно зобов`язав відповідачів спростувати цю інформацію. Разом з тим, крім вимоги про визнання поширеної інформації недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію, позивач також заявив вимогу про стягнення моральної шкоди, завданої колективному підприємству поширенням цієї інформації, в розмірі 30000 грн. Відшкодування моральної шкоди передбачено статтею 23 ЦК України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Приписами ч. 1, 2 статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. З аналізу наведеної норми зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності) чи неправомірного рішення. Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю, рішеннями) інших осіб. За загальним правилом, зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає з вини відповідача. У справах про відшкодування моральної шкоди, позивач має довести, які саме дії спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (стаття 22 ЦК України, стаття 225 ГК України). Разом з тим, позивачем не було подано до суду жодних належних і допустимих доказів на підтвердження заподіяння такої шкоди, втрат немайнового характеру, а також доказів наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та шкодою (зниження престижу, ділової репутації тощо), як і не надано обґрунтування розміру заявленої до стягнення суми. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ТОВ Інформаційне агентство «Конкурент» на користь позивача КП «Луцький комбінат шкільного і студентського харчування» по 15000 грн в рахунок відшкодування завданої останньому моральної шкоди. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, то відповідно до вимог статті 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду у цій частині. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із задоволенням позову частково, а саме однієї із двох заявлених позовних вимог, понесені позивачем судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу необхідно стягнути з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: по 2 271 грн судового збору та по 3 251 грн 25 коп. витрат на правничу допомогу з кожного, у зв`язку із чим додаткове рішення суду необхідно змінити. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В : Апеляційні скарги відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Конкурент» та представника відповідача ОСОБА_1 Лавренюка Богдана Олександровича задовольнити частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 лютого 2026 року в частині стягнення моральної шкоди скасувати. Додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2026 року в частині розміру стягуваних сум зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу змінити. У задоволенні позову Комунального підприємства «Луцький комбінат шкільного і студентського харчування» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Конкурент» в частині стягнення моральної шкоди відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Луцький комбінат шкільного і студентського харчування» 2 271 грн судового збору, 3 251 грн 25 коп. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Конкурент» на користь Комунального підприємства «Луцький комбінат шкільного і студентського харчування» 2 271 грн судового збору, 3 251 грн 25 коп витрат на правничу допомогу. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді