Постанова 4811 № 457/286/19

Справа № 457/286/19 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І. Провадження № 22-ц/811/1227/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Цяцяк Р.П., судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О., за участю: секретаря Костюк С.О.; позивачок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; Потічної Н.Ю. представниці ТзОВ «Чародійка», розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 04 березня 2025 року, В С Т А Н О В И В: У березні 2019 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чародійка» та державного реєстратора Федурко Руслани Василівни, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_7 , про усунення перешкод в користуванні приміщенням загального користування, скасування реєстрації. 05 серпня 2019 року ухвалою суду було задоволено клопотання позивачів та залучено фізичну особу-підприємця ОСОБА_7 до участі у справі в якості співвідповідача (том 1, а.с. 252). 04 березня 2024 року ухвалою суду замінено позивачку ОСОБА_5 її правонаступницею ОСОБА_8 (том 3, а.с. 153-154). В кінцевій редакції позовних вимог позивачі просили: -зобов?язати ТОВ «Чародійка» усунути перешкоди у користуванні допоміжними приміщеннями об?єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: № 9 - санвузол площею 4.2 кв. м., № 10 - кладова площею 0,7 кв.м., № 11 - санвузол площею 5,7 кв.м., № 12 - коридор площею 5,5 кв.м, № 14 - кладова площею 1,4 кв. м., № 15 - котельня площею 2,5 кв.м., шляхом надання безперешкодного доступу до цих приміщень та надання дублікатів ключів від цих приміщень, з урахуванням дотримання техніки безпеки, санітарно-епідеміологічних норм, пожежної безпеки для убезпечення нещасних випадків; -зобов?язати ТОВ «Чародійка» привести допоміжні приміщення № 9 санвузол площею 4.2 кв.м та № 10 кладова площею 0,7кв. м. до попереднього стану відновивши їхнє функціональне призначення; -скасувати номер запису про право власності 25382628 від 20.03.2018 року об?єкта нерухомого майна нежитлового приміщення, загальна площа 175.3 кв. метрів, адреса: АДРЕСА_2 , зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрацію права власності, державним реєстратором Федурко Русланою Василівною, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна №1513731746115. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 04 травня 1995 році було проведено державну реєстрацію Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Чародійка» за адресою м. Трускавець, вул. Героїв УПА, 2, статутний капітал якого був сформований за рахунок грошових вкладів учасників товариства (в тому числі позивачів), частки яких були рівні і складали по 10 % кожна. 26 березня 2018 року рішенням загальних зборів учасників товариства із складу учасників товариства вийшли позивачі ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 і ОСОБА_5 , якими їхні частки в майні ТОВ було отримано в натуральній формі, а саме: в якості відповідних нежитлових приміщень, які були зареєстровані в реєстрі речових прав на нерухоме майно. В цих нежитлових приміщеннях позивачі працюють та надають косметичні і перукарські послуги. Згідно технічного паспорту допоміжні приміщення, а саме: коридори, туалет, сходова клітка тощо перебувають у спільному користуванні. Однак, директор ТзОВ «Чародійка» надіслала позивачам проект договору, згідно якого останні повинні компенсовувати ТОВ «Чародійка» витрати по обслуговуванню площ загального користування, утриманню бухгалтера товариства та його директора і юриста тощо. Позивачі зазначили, що згідні сплачувати витрати на утримання, обслуговування, експлуатацію та ремонт площ загального користування та прибудинкової території, однак не згідні сплачувати витрати на заробітну плату директора ТОВ «Чародійка», бухгалтера, юриста, єдиний податок товариства, послуги банку та інші управлінські витрати товариства, оскільки не являються його учасниками. 11 травня 2018 року директор ТОВ «Чародійка», отримавши від позивачів відмову від укладення запропонованого договору, без попередження вимкнула постачання електроенергії до нежитлових приміщень, перекрила водопостачання та заборонила проходити через коридор, заборонила користуватися туалетом, замінивши замки до дверей туалету та вхідних дверей коридорів. Крім цього, відповідач розібрав стіну в коридорі загального користуванні і з туалету зробив кабінети. Відповідач чинить позивачам перешкоди у доступі до належних їм нежитлових приміщень, зазначаючи, що коридори, туалет, сходова клітка, які були раніше в загальному користуванні, перебувають у власності товариства. Відповідно до технічного паспорту, виготовленого ФОП « ОСОБА_7 », коридори, сходова клітина, туалети та інші допоміжні приміщення, які мають бути у спільному користуванні, зареєстровано за відповідачем ТОВ «Чародійка». Однак, відповідно до висновку судового експерта Ляша I.I. від 02.11.2023 року приміщення перукарень позначені на плані літ.13, літ.14, літ.15, літ.16, літ.17, літ.18, літ.19, літ.20 і розташовані на 2-му поверсі будівлі побутового обслуговування, що по АДРЕСА_1 , без допоміжних та підсобних приміщень використовувати неможливо (том 1, а.с. 7-13; том 3, а.с. 120-128). Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю та необгрунтованість позовних вимог (том 4, а.с. 23-36). Дане рішення оскаржили позивачі. Апелянти просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їхні позовні вимоги у повному обсязі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права (том 4, а.с. 57-67). 08 травня 2025 року ухвалою Львівського апеляційного суду згадану вище апеляційну скаргу в частині оскарження рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 04 березня 2025 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 визнано неподаною та повернуто згаданим апелянтам (том 4, а.с. 132-133). 08 травня 2025 року іншою ухвалою Львівського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (том 4, а.с. 134-135). ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка/апелянт ОСОБА_3 померла (том 4, а.с. 245) і ухвалою суду від 09 лютого 2026 року до участі у справі в якості її правонаступників було залучено ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (том 4, а.с. 254-255), які подали до суду заяву про те, що апеляційну скаргу підтримують та просять апеляційний розгляд справи проводити без їх участі (том 4, а.с. 243-244). 09 лютого 2026 року апелянти (позивачки) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 дали свої пояснення на підтримання доводів апеляційної скарги (том 4, а.с. 250-252). В наступне судове засідання, призначене судом на 27 квітня 2026 року, апелянт ОСОБА_4 , будучи повідомленою під власноручну розписку (том 4, а.с. 253), не з`явилася і про причини такої неявки суд не повідомила. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянтів на підтримання доводів поданої ними апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представниці відповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. ЦПК України встановлено, що: - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81); - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13); - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76); - належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77); - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82); - жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 89). Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, відмову у задоволенні позовних вимог у повному їх обсязі суд мотивував тим, що спірні нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_1 (№ 9 - санвузол площею 4.2 кв. м., № 10 - кладова площею 0,7 кв.м., № 11 - санвузол площею 5,7 кв.м., № 12 - коридор площею 5,5 кв.м, № 14 - кладова площею 1,4 кв. м., № 15 - котельня площею 2,5 кв.м.) не є спільною власністю позивачів та відповідача (ТОВ «Чародійка»), а є власністю ТОВ «Чародійка», і такі не є допоміжними приміщеннями відносно об?єктів нерухомого майна, які належні на праві власності позивачам, а тому суд прийшов до висновку «про відсутність перешкод у позивачів для користування нежитловими приміщеннями № 14,15,16,17,18,19, 20 за адресою АДРЕСА_1 , які перебувають у їх власності, а відтак позивачами не доведено факт порушення їх прав щодо перешкод в користуванні приміщенням загального користування». А «щодо позовних вимог, які полягають в скасуванні номеру запису про права власності від 20 березня 2018 року об`єкта нерухомого майна нежитлового приміщення, загальної площі 175,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , що зареєстровано державним реєстратором Федурко Р.В.», то «відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і «діючим законодавством передбачено, що скасування запису про реєстрацію права власності можливе лише у випадку скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності», а саме дії згаданого вище державного реєстратора позивачами не оскаржувалися і позивачами не було подано до суду доказів про порушення державним реєстратором при згаданій вище реєстрації нерухомого майна вимог закону. Колегія суддів з наведеними вище висновками суду погоджується лише частково, виходячи з наступного. Матеріалами справи (том 1, а.с. 164) стверджується та визнається всіма її учасниками (в тому числі і позивачами/апелянтами) те, що станом на 15.02.2018 року саме відповідач (ТОВ «Чародійка») був власником нежитлових приміщень загальною площею 318,5 кв.м в будинку АДРЕСА_1 (в тому числі - і № 9 - санвузол площею 4.2 кв. м., № 10 - кладова площею 0,7 кв.м., № 11 - санвузол площею 5,7 кв.м., № 12 - коридор площею 5,5 кв.м, № 14 - кладова площею 1,4 кв. м., № 15 - котельня площею 2,5 кв.м.), а відтак наведена обставина (у відповідності до частини 1 статті 82 ЦПК України) доказуванню не підлягає. Вже після 15.02.2018 року ряд учасників ТОВ «Чародійка» (зокрема і всі позивачки) виявили бажання вийти зі складу учасників ТОВ «Чародійка» та про свій намір отримати замість вартості своєї частини майна в ТОВ «Чародійка» це майно в натурі. В результаті за згодою всіх учасників товариства позивачкам було виділено та передано в натурі в якості їхньої частки в майні ТОВ «Чародійка»: - ОСОБА_5 - нежитлове приміщення №15 (кімната літ. 11-6 площа 26,2 кв.м.); - ОСОБА_3 - нежитлове приміщення №18 (кімната літ. 11-20 площа 14, 9 кв.м.), нежитлове приміщення №14 (кімната літ.11-4 площа 7,7 кв.м.); - ОСОБА_4 - нежитлове приміщення №17 (кімната літ.11-17 площа 16,8 кв.м.); - ОСОБА_1 - нежитлове приміщення №13 (кімната літ. 11-2 площа 27, 8 кв.м.); - ОСОБА_2 - нежитлове приміщення №16 (кімната літ.11-9 площа 14,3 кв.м., кімната літ.11-10, площа 6,9 кв.м.), нежитлове приміщення №20 (кімната літ. 11-22 площа 10,2 кв.м.); - ОСОБА_6 - нежитлове приміщення №19 (кімната літ.11-21 площа 18,4 кв.м.). При цьому Товариство та учасники Товариства ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_6 підтвердили, що будь-яких фінансових та майнових претензій один до одного не мають. Відповідно, інші нежитлові приміщення (в тому числі і спірні № 9 - санвузол площею 4.2 кв. м., № 10 - кладова площею 0,7 кв.м., № 11 - санвузол площею 5,7 кв.м., № 12 - коридор площею 5,5 кв.м, № 14 - кладова площею 1,4 кв. м., № 15 - котельня площею 2,5 кв.м.) залишились у власності ТОВ «Чародійка», що і знайшло своє відображення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (том 1, а.с. 39). Ні позовна заява, ні апеляційна скарга не містять доводів про незаконність дій державного реєстратора при внесенні ним 20.03.2018 року в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запису про право власності номер 25382628, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для скасування цього запису і доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують. Статтею 41 Конституції України кожному гарантовано право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю приватною власністю, набутою у порядку, визначеному законом. Непорушність права власності закріплено і в статті 321 ЦК України, відповідно до частини першої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном. У разі порушення своїх прав власник згідно зі статтею 391 ЦК України має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Однією з позовних вимог є вимога про зобов?язання ТОВ «Чародійка» усунути позивачам перешкоди у користуванні допоміжними приміщеннями в будинку АДРЕСА_1 (а саме: № 9 - санвузол площею 4.2 кв. м., № 10 - кладова площею 0,7 кв.м., № 11 - санвузол площею 5,7 кв.м., № 12 - коридор площею 5,5 кв.м, № 14 - кладова площею 1,4 кв. м., № 15 - котельня площею 2,5 кв.м.) шляхом надання безперешкодного доступу до цих приміщень та надання дублікатів ключів від цих приміщень, з урахуванням дотримання техніки безпеки, санітарно-епідеміологічних норм, пожежної безпеки для убезпечення нещасних випадків. З долученого позивачами в обґрунтування заявлених ними позовних вимог до матеріалів справи поверхового плану другого поверху будинку АДРЕСА_1 (на якому розміщені, як приміщення, власниками яких є позивачі, так і спірні допоміжні приміщення, власником яких є ТОВ «Чародійка») (том 1, а.с. 48-49) вбачається наступне. Безспірним є те, що для користування належними позивачам приміщеннями є необхідність їх безперешкодного доступу до коридору під № 12 площею 5,5 кв.м. Відповідачем не подано до суду доказів про те, що позивачі мають можливість користуватися іншими санвузлами (туалетом, умивальником тощо), ніж санвузли, які позначені на поверховому плані під № 9 (площею 4.2 кв.м.) та під АДРЕСА_3 (площею 5,7 кв.м.). Як вбачається з Відзиву відповідача на позовну заяву, відповідач визнає, що згадані вище приміщення є «площами загального користування» (том 1, а.с. 151), а оскільки позивачі, як власники окремих приміщень, відмовились від укладення з відповідачем (як власником згаданих приміщень «загального користування») договорів, якими б було передбачено грошову компенсацію за користування згаданими приміщеннями, то позивачі і не мають права на користування цими приміщеннями (том 1, а.с. 147-159). Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, суд першої інстанції також прийшов до висновку про те, що спірні приміщення є саме допоміжними приміщеннями. Відповідно до Висновку судового експерта Ляша І.І. за результатами будівельно-технічної експертизи № 518/2023 від 02 листопада 2023 року, приміщення перукарень позначені на плані літ.13, літ.14, літ.15, літ.16, літ.17, літ.18, літ.19, літ.20 і розташованих на 2-му поверсі будівлі побутового обслуговування, що по АДРЕСА_1 , без допоміжних та підсобних приміщень використовувати неможливо (том 3, 71-82). Безспірним є те, що чинення позивачам перешкод у користуванні коридором та санвузлами на другому поверсі будинку АДРЕСА_1 (на поверховому плані під №№ 9, АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 ) фактично унеможливлює використання за призначенням належних позивачам на цьому ж поверсі нежитлових приміщень, що дає їм право на звернення до суду на підставі статті 391 ЦК України за захистом свого права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а саме: шляхом вимоги усунення перешкод у здійсненні права користування ними нежитловими приміщеннями, власниками яких вони є, шляхом усунення їм перешкод у користуванні коридором та санвузлами, які призначені для загального користування. В свою чергу, відповідач, як власник згаданих коридору і санвузлів та юридична особа, яка їх утримує, вправі вимагати від користувачів приміщеннями загального користування оплати за вже надані послуги по утриманню цих приміщень. Відповідачем не подано до суду заперечень (спростувань тощо) на твердження позивачів стосовно того, що відповідачем ліквідовано приміщення № 9, яке функціонувало в якості санвузла, так само, як не було подано доказів про отримання дозволів (погоджень тощо) на таку ліквідацію. За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що позовна вимога про зобов`язання відповідача привести допоміжне приміщення № 9 до попереднього стану шляхом відновлення його функціонування в якості санвузла площею 4,2 кв.м також підлягає до задоволення. Як вбачається з матеріалів справи, спірне приміщення № 15 площею 2,5 кв.м. є котельною, яка обслуговує щонайменше приміщення цілого другого поверху будинку. Котельня є джерелом підвищеної небезпеки, а тому до неї виходячи з міркувань технічної та пожежної безпеки може і повинне мати доступ лише обмежене коло осіб, які мають право та відповідні навики на експлуатацію такої котельні. З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що позовна вимога про забезпечення «безперешкодного доступу» усіх позивачів до котельні до задоволення не підлягає. Ні позовна заява, ні апеляційна скарга не містять доводів стосовно того, в який саме спосіб користування відповідачем на власний розсуд належними йому на праві власності кладовами № НОМЕР_1 (площею 0,7 кв.м.) та № 14 (площею 1,4 кв. м) чинить перешкоди позивачам у користуванні належними їм приміщеннями. Відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що і в цій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 пункти 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частково задовольнити. Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 04 березня 2025 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чародійка» частково задовольнити. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Чародійка» усунути перешкоди у користуванні допоміжними приміщеннями на другому поверсі будинку АДРЕСА_1 , а саме: № 9 - санвузлом площею 4.2 кв. м., № 11 - санвузлом площею 5,7 кв.м. та № 12 - коридором площею 5,5 кв.м, шляхом надання безперешкодного доступу до цих приміщень та надання позивачам (їх правонаступникам) дублікатів ключів від цих приміщень. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Чародійка» привести допоміжне приміщення № 9 (санвузол площею 4.2 кв.м) до попереднього стану, відновивши його функціональне призначення в якості санвузла. В задоволенні усіх інших позовних вимог відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 06 травня 2026 року. Головуючий: Цяцяк Р.П. Судді: Ванівський О.М. Шеремета Н.О.