Постанова 4813 № 511/1831/24

Номер провадження: 22-ц/813/4265/26 Справа № 511/1831/24 Головуючий у першій інстанції Бобровська І. В. Доповідач Коновалова В. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 23.04.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів: Лозко Ю.П., Назарової М.В., за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є., учасники справи: позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 червня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог В травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в обґрунтування якого зазначила, що 03.10.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який зареєстровано Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального у правління міністерства юстиції (м. Одеса), про що був зроблений, актовий запис № 1194. В період шлюбу, а саме 18.05.2023 року ОСОБА_2 здобув право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5123981400:01:002:0399, площею 0,121 га та садовий будинок розташований на ній, загальною площею 41,18 кв.м, зазначені об`єкти нерухомого майна розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, за час спільного проживання, за спільні кошти, у спірному будинку, був зроблений ремонт, а саме: залита відмостка, замінені вікна, зроблена каналізація (септик). замінено електропроводка та сантехніка. Також в зазначений будинок були придбані побутова техніка та меблі: двокамерний холодильник НІТАСНІ вартістю 22099 грн, бензиновий генератор Dakkin вартістю 9999 грн, соковижималка Severin вартістю 9799 грн, пральна машинка Whirlpool вартістю 17455 грн, подрібнювач садовий Ryob вартістю 10925 грн, рукомийник вартістю 188 грн, тент камуфляжний вартістю 311 грн, збирач фруктів вартістю 267 грн, насос вібраційний вартістю 1428 грн, бойлер HI-THERM вартістю 8750 грн, унітаз вартістю 3460 грн, умивальник мармурний вартістю 6000 грн. ОСОБА_1 , звертаючись до суду із позовом, просить про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь, посилаючись на положення ст 69 - 72 СК України та ст.. 372 ЦК України. Позивач просила суд про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації за: 1/2 частину земельну ділянку кадастровий номер 5123981400:01:002:0399, площею 0,1121 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 75000 грн; 1/2 частину садового будинок загальною площею 41,18 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 75000 грн; 1/2 частину двокамерного холодильника НІТАСНІ вартістю 11049 грн; 1/2 частину бензинового генератора Dakkin вартістю 4999 грн; 1/2 частину соковижималки Severin вартістю 4899 грн; 1/2 частину пральної машинки Whirlpool вартістю 8727 грн; 1/2 частину подрібнювача садовий Ryob вартістю 5462 грн; 1/2 частину рукомийник вартістю 94 грн; 1/2 частину тенту камуфляжного вартістю 155 грн; 1/2 частину збирача фруктів вартістю 133 грн; 1/2 частину насоса вібраційного вартістю 714 грн; 1/2 частину бойлера HI-THERM вартістю 4375 грн; 1/2 частину унітаза вартістю 1730 грн; 1/2 частину умивальника мармурного вартістю 3000 грн. Загальна вартість 1/2 спільного майна подружжя - 195337 грн. В липні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, в обґрунтування зазначив, що 03.10.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, рішенням Київського районного суду м. Одеси (справа № 947/12809/24) шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Під час перебування у шлюбі відповідачем набуте наступне майно: транспортний засіб типу загальний легковий кабріолет, марки «SMART MC 01», 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ; вага: 805 кг, об`єм двигуна 599, сірого кольору; грошові кошти у розмірі 455000,00 гривень. Під час перебування у шлюбі позивачем набуте наступне майно: садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складається з садового будинку літ. «А» загальною площею 41,18 кв.м. житловою площею 19,95 кв.м. , веранди літ. «а», басейну літ. «Б», сараю літ. «В», туалету літ. «Г», воріт 1-1, огорожі І, мощіння ІІ, цистерни ІІІ, розташованих на земельній ділянці площею 0,1121 га з кадастровим номером: 5123981400:01:002:0399. Земельна ділянка з кадастровим номером: 5123981400:01:002:0399 за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення якої: для індивідуального садівництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; площею 0,1121 га в тому числі за угіддями: багаторічні насадження 0,0936 га, капітальна 0,0185 га. Зазначає, що автомобіль, був придбаний за час шлюбу, тому він є спільною сумісною власністю позивача та відповідача. Позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення автомобіля, однак, відповідач повідомив, що відповідно до договору купівлі-продажу відчужив спірний автомобіль. Позивач згоди на відчуження автомобіля не надавав, і вважає його спільною сумісною власністю подружжя, отримані кошти з відчуженого майна були використані не в інтересах сім`ї. Дана обставина підтверджує що даний правочин був відповідачем вчинений свідомо аби запобігти в подальшому розподілу між подружжям вказаного майна, що порушує його права на вказаний автомобіль. Крім того, з щорічної декларації відповідача за 2023 рік, вбачається, що у розділі грошові активи відповідач визначив готівкові кошти у розмірі 500000,00 грн. Таким чином, під час шлюбу відповідачем було набуто 455000,00 грн грошових коштів, які є майном, яке набуто під час шлюбу. Позивач за зустрічним позовом просив суд визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 455000,00 грн, садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складається з садового будинку літ. «А» загальною площею 41,18 кв.м. житловою площею 19,95 кв.м. , веранди літ. «а», басейну літ. «Б», сараю літ. «В», туалету літ. «Г», воріт 1-1, огорожі І, мощіння ІІ, цистерни ІІІ, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2736461351100), розташованих на земельній ділянці площею 0,1121 га з кадастровим номером: 5123981400:01:002:0399, земельну ділянку з кадастровим номером: 5123981400:01:002:0399 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2736465851239) за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення якої: для індивідуального садівництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; площею 0,1121 га в тому числі за угіддями: багаторічні насадження 0,0936 га, капітальна 0,0185 га. Поділити майно, що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на праві спільної сумісної власності наступним чином: здійснити поділ садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складається з садового будинку літ. «А» загальною площею 41,18 кв.м. житловою площею 19,95 кв.м. , веранди літ. «а», басейну літ. «Б», сараю літ. «В», туалету літ. «Г», воріт 1-1, огорожі І, мощіння ІІ, цистерни ІІІ, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2736461351100), розташованих на земельній ділянці площею 0,1121 га з кадастровим номером: 5123981400:01:002:0399, та земельної ділянки з кадастровим номером: 5123981400:01:002:0399 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2736465851239) за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення якої: для індивідуального садівництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; площею 0,1121 га в тому числі за угіддями: багаторічні насадження 0,0936 га, капітальна 0,0185 га, шляхом визначення розміру ідеальних часток співвласників в розмірі по 1/2 частці кожному. Визнати право власності на частку в розмірі 1/2 в праві власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складається з садового будинку літ. «А» загальною площею 41,18 кв.м. житловою площею 19,95 кв.м. , веранди літ. «а», басейну літ. «Б», сараю літ. «В», туалету літ. «Г», воріт 1-1, огорожі І, мощіння ІІ, цистерни ІІІ, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2736461351100), розташованих на земельній ділянці площею 0,1121 га з кадастровим номером: 5123981400:01:002:0399, за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ). Залишити право власності на частку в розмірі 1/2 в праві власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складається з садового будинку літ. «А» загальною площею 41,18 кв.м. житловою площею 19,95 кв.м, веранди літ. «а», басейну літ. «Б», сараю літ. «В», туалету літ. «Г», воріт 1-1, огорожі І, мощіння ІІ, цистерни ІІІ, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2736461351100), розташованих на земельній ділянці площею 0,1121 га з кадастровим номером: 5123981400:01:002:0399, за ОСОБА_2 . Визнати право власності на частку в розмірі 1/2 в праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 5123981400:01:002:0399 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2736465851239), за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення якої: для індивідуального садівництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; площею 0,1121 га в тому числі за угіддями: багаторічні насадження 0,0936 га, капітальна 0,0185 га, за ОСОБА_1 . Залишити право власності на частку в розмірі 1/2 в праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 5123981400:01:002:0399 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2736465851239), за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення якої: для індивідуального садівництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; площею 0,1121 га в тому числі за угіддями: багаторічні насадження 0,0936 га, капітальна 0,0185 га, за ОСОБА_2 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину грошових коштів збережених ОСОБА_1 у розмірі 227500,00 гривень. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 від вартості набутого та відчуженого за час шлюбу автомобіля у розмірі 61253,00 грн. Вирішити питання розподілу судових витрат. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Роздільнянський районний суд Одеської області рішенням від 19 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, задовольнив. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, задовольнив частково. Визнав земельну ділянку площею 0,1121 га, кадастровий номер: 5123981400:01:002:0399, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнав садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з садового будинку літ. «А» загальною площею 41,18 кв.м., житловою площею 19.95 кв.м, веранди літ. «а», басейну літ. «Б», сараю літ. «В», туалету літ. «Г», воріт 1-1, огорожі І, мощіння ІІ, цистерни ІІІ, розташованих на земельній ділянці площею 0,1121 га з кадастровим номером 5123981400:01:002:0399 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнав двокамерний холодильник HITACHI, бензиновий генератор Dakkin, соковижималку Severin, пральну машинку Whirlpool, подрібнювач садовий Ryob, рукомийник, тент камуфляжний, збирач фруктів, насос вібраційний, бойлера НІ-THERM, унітаз, умивальник мармурний спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Провів поділ спільного сумісного майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином: виділив у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1121 га, кадастровий номер: 5123981400:01:002:0399, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Виділив у приватну власність ОСОБА_2 садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з садового будинку літ. «А» загальною площею 41,18 кв.м., житловою площею 19.95 кв.м, веранди літ. «а», басейну літ. «Б», сараю літ. «В», туалету літ. «Г», воріт 1-1, огорожі І, мощіння ІІ, цистерни ІІІ, розташованих на земельній ділянці площею 0,1121 га з кадастровим номером 5123981400:01:002:0399. Виділив у приватну власність ОСОБА_2 двокамерний холодильник HITACHI вартістю 11049 грн, бензиновий генератор Dakkin вартістю 4999 грн, соковижималку Severin вартістю 4899 грн, пральну машинку Whirlpool вартістю 8727 грн, подрібнювач садовий Ryob вартістю 5462 грн, рукомийник вартістю 94 грн, тент камуфляжний вартістю 155 грн, збирач фруктів вартістю 133 грн, насос вібраційний вартістю 714 грн., бойлера НІ-THERM вартістю 4375 грн, унітаз вартістю 1730 грн., умивальник мармурний вартістю 3000 грн. Стягнув на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 компенсацію за частину майна в порядку поділу майна подружжя в розмірі 195337 гривень. Право на частку сумісної власності ОСОБА_1 припиняється з дня отримання компенсації (частина 2 статті 364 ЦК України). У задоволені решти вимог зустрічного позову - відмовив. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вказане майно перебуває у фактичному користуванні відповідача, спільне користування неможливе, оскільки сторони дружніх стосунків не підтримують, будинок маленької площі, однокімнатний. Суд вважав, що позивачці ОСОБА_1 слід присудити відповідну компенсацію за її частку в спірному нерухомому майні за рахунок іншого із подружжя відповідача ОСОБА_2 , який цим нерухомим майном користується, незалежно від його згоди. При цьому, судом враховано, що представник відповідача при зверненні до суду із зустрічним позовом, вартість нерухомого майна при його поділі визначав відповідно до договору купівлі-продажу станом на травень місяць 2023 року, з чим суд не погодився. Вартість спірного будинку та земельної ділянки під будинком позивачка визначила, виходячи з ринкової вартості аналогічного майна у даній місцевості станом на час звернення до суду з позовом про поділ майна та враховуючи проведені поліпшення нерухомого майна за час користування будинком разом з відповідачем ОСОБА_2 . Так, вартість будинку позивачкою визначена у сумі 150000 грн, вартість земельної ділянки 150000 грн. Суд зазначив, що відповідач своїм правом на подачу доказів не скористався, не спростував вказаної позивачкою вартості спірного майна, не надав звіту про оцінку спірного майна станом на час розгляду справи в суді, не заявив клопотання про проведення оціночної експертизи. Щодо вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину грошових коштів, збережених ОСОБА_1 у розмірі 227500,00 грн та 1/2 від вартості набутого та відчуженого за час шлюбу автомобіля у розмірі 61253,00 грн, суд вважав, що вказані вимоги відповідача задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем не доведено, що подружжя за час перебування у шлюбі за спільні кошти придбало транспортний засіб типу - загальний легковий кабріолет, марки «SMART МС 01», 2001 року випуску. Також суд не вбачав підстав для стягнення з позивачки на користь відповідача 1/2 частину грошових коштів, збережених ОСОБА_1 у розмірі 227500,00 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 , від імені якого діє представник Бандура Х.Ю., в апеляційній скарзі проситьрішення Роздільнянського районного суд Одеської області від 19.06.2025 року по справі № 511/1831/24 скасувати і ухвалити нове рішення у справі, яким в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя відмовити, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задовольнити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга вмотивована тим, що садовий будинок, що був придбаний у шлюбі є двоповерховим за рахунок мансарди і складається з 4 кімнат, кухні, веранди і балкона. Санвузол та душова знаходяться на вулиці разом з господарськими будівлями, даний будинок не є неділимим майном, докази що зазначений садовий будинок не підлягає поділу у справі відсутні. ОСОБА_2 вважає, що виділ і спільне володіння і користування майном є можливим, на дачі він буває рідко через віддаленість майна від міста роботи. Скаржник посилається, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем офіцером Державної прикордонної служби України, працює в місті Одесі і окрім заробітної плати інших доходів немає. Власного житла в м. Одесі ОСОБА_2 також немає. Під час шлюбу проживав у квартирі дружини наразі після розлучення змушений винаймати житло, яке знаходиться біля місця служби. На утриманні ОСОБА_2 є неповнолітній син, що проживає в місті Києві, отже, присудження компенсації складає для нього надмірний фінансовий тягар. Вважає, що за таких обставин присудження за рішенням суду грошової компенсації частки позивача з відповідача, який сплатити таку компенсацію неспроможний та визнання за останнім всупереч його волі права власності на частку позивача є використанням одним співвласником свого права власності на шкоду іншому співвласнику, що суперечить вимогам ст. 319 ЦК України, та принципу пропорційності цивільного судочинства та порушення розумного балансу приватних інтересів. Скаржник посилається, що для встановлення реальної ринкової вартості майна подружжя ОСОБА_2 замовив звіт про незалежну оцінку майна домоволодіння, яке складається з садового будинку загальною площею 41,180 кв.м. та земельної ділянки (кадастровий номер: 5123981400:01:002:0399) загальною площею 0,1121 г, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до звіту про незалежну оцінку від 04.08.2025 вартість земельної ділянки та садового будинку складає 146000,00 грн 00 коп, в тому числі ринкова вартість земельної ділянки складає 93000,00 грн 00 коп та ринкова вартість садового будинку складає 53000,00 грн 00 коп. З зазначеного вбачаєтеся, що вартість будівлі і земельної ділянки визначена позивачем без належного обґрунтування, не відповідає дійсній ринковій вартості об`єктів. Враховуючи те, що садовий будинок та земельна ділянка були придбані за час шлюбу то вони є спільною сумісною власністю сторін. З урахуванням змісту наведених вище норм скаржник має право на 1/2 частку майна та має право на визначення ідеальної частки у розмірі 1/2 у праві спільної сумісної власності подружжя. Щодо побутового майна, яке було придбане у шлюбі, то за умови виділення сторонам по 1/2 спірного будинку зазначене майно також може бути поділене між ними в рівних частках і використовуватись за призначенням. Щодо поділу грошових коштів в сумі 455000 грн, скаржник зазначає, що довідка про склад грошового забезпечення ОСОБА_1 не містить даних за 2022 рік в якому вона задекларувала дохід в сумі 385000 грн. Щодо 2023 року в якому позивачка задекларувала дохід в сумі 500000 грн, то відповідно довідки про склад грошового забезпечення не підтверджується, що зазначена сума може складатись тільки з премій та допомоги на оздоровлення отриманих у 2023. Задекларована як дохід сума в 500000 грн цілком може складатись з її заробітної плати і позивачем не доведено зворотнього. Відповідач ОСОБА_2 про наявність заощаджених дружиною коштів дізнався тільки під час розгляду справи з її декларації про доходи, тому і не відображав їх у своїй майновій декларації. Зазначає, що розглядаючи дану позовну вимогу судом не надано належної правової оцінки нормам статей 355, 368, 369 ЦК України та статей 60, 65 СК України, які визначають порядок розпорядження майном, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, зокрема, грошовими коштами. Таким чином на підставі зазначених норм грошові кошти в розмірі 455000,00 грн, що є задекларованим доходом позивачки, без відома чоловіка, підлягають визнанню спільною сумісною власністю подружжя. (2) Позиція інших учасників справи Одеський апеляційний суд ухвалою від 19.08.2025 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою, роз`яснив ОСОБА_1 право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу. ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 копію ухвали про відкриття провадження отримали 21.08.2025 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками. Представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримав 21.08.2025 року та 11.08 2025 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками. ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження отримала у відповідності п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України. Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. ОСОБА_2 , його представник ОСОБА_3 та представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 судові повістки-повідомлення отримали 29.01.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками. ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити. Представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 в судовому засіданні просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вказане майно перебуває у фактичному користуванні відповідача, спільне користування неможливе, оскільки сторони дружніх стосунків не підтримують, будинок маленької площі, однокімнатний. Суд вважав, що позивачці ОСОБА_1 слід присудити відповідну компенсацію за її частку в спірному нерухомому майні за рахунок іншого із подружжя відповідача ОСОБА_2 , який цим нерухомим майном користується, незалежно від його згоди. При цьому, судом враховано, що представник відповідача при зверненні до суду із зустрічним позовом, вартість нерухомого майна при його поділі визначав відповідно до договору купівлі-продажу станом на травень місяць 2023 року, з чим суд не погодився. Вартість спірного будинку та земельної ділянки під будинком позивачка визначила, виходячи з ринкової вартості аналогічного майна у даній місцевості станом на час звернення до суду з позовом про поділ майна та враховуючи проведені поліпшення нерухомого майна за час користування будинком разом з відповідачем ОСОБА_2 . Так, вартість будинку позивачкою визначена у сумі 150000 грн, вартість земельної ділянки 150000 грн. Суд зазначив, що відповідач своїм правом на подачу доказів не скористався, не спростував вказаної позивачкою вартості спірного майна, не надав звіту про оцінку спірного майна станом на час розгляду справи в суді, не заявив клопотання про проведення оціночної експертизи. Щодо вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину грошових коштів, збережених ОСОБА_1 у розмірі 227500,00 грн та 1/2 від вартості набутого та відчуженого за час шлюбу автомобіля у розмірі 61253,00 грн, суд вважав, що вказані вимоги відповідача задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем не доведено, що подружжя за час перебування у шлюбі за спільні кошти придбало транспортний засіб типу - загальний легковий кабріолет, марки «SMART МС 01», 2001 року випуску. Також суд не вбачав підстав для стягнення з позивачки на користь відповідача 1/2 частину грошових коштів, збережених ОСОБА_1 у розмірі 227500,00 грн. Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі в оскаржуваній частині, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). В статті 68 СК України зазначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України. Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням. Згідно з положеннями частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Із матеріалів справи вбачається, що 03.10.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, про що складно актовий запис № 1194 та підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актіу цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13.06.2024 року, яке набрало законної сили 16.07.2024 року, шлюб між подружжям розірвано. (справа №947/12809/24). Спільних дітей сторони від шлюбу не мають. Судом встановлено, що під час перебування у шлюбі, сторонами набуте майно, а саме: 18.05.2023 року відповідач ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 18.05.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А., зареєстровано в реєстрі за № 1693 набув право власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складається з садового будинку літ. «А» загальною площею 41,18 кв.м, житловою площею 19,95 кв.м, веранди літ. «а», басейну літ. «Б», сараю літ. «В», туалету літ. «Г», воріт 1-1, огорожі І, мощення ІІ, цистерни ІІІ, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2736461351100), розташованих на земельній ділянці площею 0,1121 га з кадастровим номером: 5123981400:01:002:0399, та земельну ділянку з кадастровим номером: 5123981400:01:002:0399 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2736465851239) за адресою: АДРЕСА_2 (п`ятдесят дріб шістдесят два), цільове призначення якої: для індивідуального садівництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; площею 0,1121 га в тому числі за угіддями: багаторічні насадження 0,0936 га, капітальна 0,0185 га. Звертаючись до суду із позовною заявою ОСОБА_1 просила здійснити поділ спільного майна сторін, припинити свою частку у спільному майні подружжя і стягнути з відповідача компенсацію за частину земельної ділянки площею 0,1121 га, кадастровий номер: 5123981400:01:002:0399, частину садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , частину наступного майна: двокамерний холодильник HITACHI вартістю 11 049 грн., бензиновий генератор Dakkin вартістю 4999 грн, соковижималку Severin вартістю 4899 грн, пральну машинку Whirlpool вартістю 8727 грн, подрібнювач садовий Ryob вартістю 5462 грн, рукомийник вартістю 94 грн, тент камуфляжний вартістю 155 грн, збирач фруктів вартістю 133 грн, насос вібраційний 714 грн, бойлер НІ-THERM вартістю 4375 грн, унітаз вартістю 1730 грн, умивальник мармурний вартістю 3000 грн, на загальну суму 195 337 грн. Відповідач звернувся із зустрічним позовом в якому просив визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 455000,00 грн, садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку з кадастровим номером: 5123981400:01:002:0399, за адресою: АДРЕСА_2 та поділити вказане майно шляхом визначення розміру ідеальних часток співвласників в розмірі по 1/2 частці кожному. Визнати право власності на частку в розмірі 1/2 в праві власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером: 5123981400:01:002:0399 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2736465851239), за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 . Залишити право власності на частку в розмірі 1/2 в праві власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку з кадастровим номером: 5123981400:01:002:0399, за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину грошових коштів, збережених ОСОБА_1 у розмірі 227500,00 гривень. Отже сторонни звернулися до суду з метою поділу спільного сумісного майна придбаного у період шлюбу. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України). Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Відповідно до положень статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Аналіз змісту положень статті 71 СК України дає підстави для висновку, що частини четверта та п`ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку. У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, провадження № 14-182цс21, Велика Палата Верховного Суду вказала, що: «Приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні». Судом встановлено, що майно перебуває у фактичному користуванні відповідача, спільне користування неможливе, оскільки сторони дружніх стосунків не підтримують, будинок маленької площі, однокімнатний. Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем за первісним позовом суду не надано. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України). ЄСПЛ визнає допустимість застосування у цивільних справах стандарту доказування «баланс ймовірностей» (balance of probabilities) (див. наприклад п. 43 рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України», заява № 22750/02; рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Khamidov v. russia», заява №72118/01; рішення від 23 серпня 2016 року у справі «J.K. and others v. Sweden», заява № 59166/12) та вказує на його відмінність із стандартом доказування у кримінальних справах - «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). На відмінність між стандартами доказування у цивільних та кримінальних справах звертав увагу і Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 січня 2026 року у справі №755/9838/23. Водночас стандарт доказування «баланс ймовірностей» чи «перевага доказів» не є просто припущенням, заснованим на здогадках або підозрах, він обов`язково має ґрунтуватися на певних доказах та їх оцінці судом. Вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року у справі № 754/3132/16-ц. Разом з тим, зазначене слід оцінювати у контексті із принципом змагальності цивільного процесу. Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. На підтвердження ринкової вартості майна, яке підлягає поділу між подружжям, ОСОБА_1 подано роздруківки із сайтів на аналогічні земельні ділянки та садові будинки у вказаному населеному пункті. Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач вартість нерухомого майна при його поділі визначав відповідно до договору купівлі-продажу станом на травень місяць 2023 року. Із клопотанням про призначення у справі судової експертизи відповідач за первісним позовом під час розгляду справи в суді першої інстанції не звертався. Так і не надав суду першої інстанції звіт про оцінку спірного майна станом на час розгляду справи в суді першої інстанції. Одеський апеляційний суд ухвалою від 23.04.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовив у приєднанні до матеріалів справи доказів доданих до апеляційної скарги, а саме: звіту про незалежну оцінку садового будинку від 04.08.2025 року, звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 04.08.2025 року, довідки про доходи № 19 від 06.08.2025 року, технічний паспорт, на садовий будинок, з огляду на таке. Вказані звіти складені суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 04.08.2025 року, та на вказану дату визначена вартість майна, тобто після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення суду. Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частиною 3 статті 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Під час розгляду справи в суді першої інстанції участь приймав представник відповідача за первісним позовом адвокат Хрипко М.Ю., надавав відзив на позовну заяву, докази, приймав участь у судових засіданнях 12.10.2024 року, 22.01.2025 року, 17.02.2025 року, 22.04.2025 року. Зазначені вище обставини свідчать про те, що відповідач за первісним позовом не був позбавлений можливості заявляти клопотання, подавати докази та користуватися іншими процесуальними правами, передбаченими ЦПК України. Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не містить посилань про причини, які б перешкоджали відповідачу або його представнику у визначений ЦПК України строк подати докази під час розгляду справи в суді першої інстанції або заявити клопотання про призначення експертизи, та не надано доказів неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача. Вартість спірного будинку та земельної ділянки під будинком позивачка визначила, виходячи з ринкової вартості аналогічного майна у даній місцевості станом на час звернення до суду з позовом про поділ майна та враховуючи проведені поліпшення нерухомого майна за час користування будинком разом з відповідачем ОСОБА_2 . Так, вартість будинку позивачкою визначена у сумі 150000 грн, вартість земельної ділянки 150000 грн. Доказів на спростування вартості садового будинку та земельної ділянки вказаних позивачем за первісним позовом, відповідачем за первісним позовом суду не надано. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання. У разі поділу спільної сумісної власності необхідно настільки, наскільки це можливо, встановити, для кого зі сторін спору майно, яке є предметом поділу, має більше значення, враховуючи різні обставини його набуття та використання сім`єю (див. пункт 66.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21). З урахуванням конкретних обставин справи, суд першої інстанції правильно вважав за необхідне у порядку поділу спільного майна подружжя виділити у приватну власність ОСОБА_2 садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером: 5123981400:01:002:0399, з одночасним присудженням грошової компенсації вартості 1/2 його частки на користь позивача за первісним позовом у справі, які перебувають у фактичному користуванні відповідача, спільне користування неможливе, оскільки сторони дружніх стосунків не підтримують, будинок маленької площі, однокімнатний. Отже такий розподіл спільного майна, з урахуванням суті спору, буде справедливим, співмірним, відповідати інтересам обох сторін. Щодо рухомого майна, то суд першої інстанції вважав, оскільки рухоме майно придбано сторонами у період шлюбу воно є спільним сумісним майном подружжя, ці речі є неподільними, придбавались саме для обслуговування садового будинку, там же знаходяться, ними користується відповідач, тому підлягають поділу шляхом залишення рухомих речей у власності відповідача з присудженням компенсації половини їх вартості позивачу. Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58)). Найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)). Із матеріалів справи вбачається, що за час спільного проживання, за спільні кошти сторонами придбано побутову техніку, а саме: двокамерний холодильник марки «Hitachi» вартістю 22099,00 грн, бензиновий генератор марки «Dakkin», вартістю 9999,00 грн, соковижималка марки «Severin» вартістю 9799 грн, пральна машинка Whirlpool вартістю 17455 грн, подрібнювач садовий марки «Ryob», вартістю 10925,00 грн, рукомийник вартістю 188,00 грн, тент камуфляжний, вартістю 311,00 грн, збирач фруктів, вартістю 267,00 грн, насос вібраційний, вартістю 1428,00 грн, бойлер марки «Hi Therm», вартістю 8750,00 грн. ОСОБА_1 вжила всіх можливих заходів для доведення вартості вказаного рухомого майна, надавши товарні чеки та видаткові накладні, тоді як відповідач за первісним позовом, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження вартості вказаного майна на час вирішення спору, а також не спростував вартість спірного майна, зазначену у документах наданих позивачем за первісним позовом. Виділяючи відповідачу за первісним позовом рухоме майно, і стягуючи з нього на користь позивача за первісним позовом в рахунок компенсації права на належну частку у спільному сумісному майні,судпершої інстанції обґрунтовано виходив з того, що рухоме майно придбано сторонами у період шлюбу воно є спільним сумісним майном подружжя, ці речі придбавались саме для обслуговування садового будинку, там же знаходяться. Разом з тим, судова колегія вважає, що суд першої інстанції безпідставно включив до переліку спільного сумісного майна подружжя частину спірного рухомого майна, а саме: унітаз та умивальник мармуровий, оскільки позивачем за первісним позовом на підтвердження цих обставин не зважаючи на вимоги ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, не були надані до суду належні та допустимі докази, а саме: квитанції, накладні, тощо, відповідачем за первісним позовом заперечувалося. Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що речі, а саме: двокамерний холодильник марки «Hitachi» вартістю 22099,00 грн, бензиновий генератор марки «Dakkin», вартістю 9799, 00 грн, соковижималка марки «Whirlpool», вартістю 17455,00 грн, подрібнювач садовий марки «Ryob», вартістю 10925,00 грн, рукомийник, вартістю 188,00 грн, тент камуфляжний, вартістю 311,00 грн, збирач фруктів , вартістю 267,00 грн, насос вібраційний, вартістю 1428,00 грн, бойлер марки «Hi Therm», вартістю 8750,00 грн, які є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя іпідлягають поділу шляхом залишення у власності відповідача з присудженням компенсації половини їх вартості позивачу у сумі 40513грн. Щодо вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 1/2 частини грошових коштів, збережених ОСОБА_1 у розмірі 227500,00 гривень, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Частиною першою статті 57 СК України встановлено перелік майна, яке є особистою приватною власністю дружини, чоловіка: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведенню. Із матеріалів справи вбачається, що у декларації за 2022 рік, яка подана ОСОБА_1 та міститься у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у розділі 11 Доходи, у тому числі подарунки, зазначено: заробітна плата отримана за основним місцем роботи у розмірі 225985 грн; дохід від відчуження рухомого майна у розмірі 45000 грн. У розділі 12 Грошові активи зазначено: готівкові кошти у розмірі 45000 грн. У декларації за 2023 рік, яка подана ОСОБА_1 та міститься у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у розділі 11 Доходи, у тому числі подарунки, зазначено: заробітна плата отримана за основним місцем роботи у розмірі 450664 грн. У розділі 12 Грошові активи зазначено: готівкові кошти, 500000 грн. Згідно зі статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а», «в-г» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Відповідно до пункту восьмого статті 46 Закону у декларації зазначаються відомості про наявні у суб`єкта декларування або членів його сім`ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, та кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах. Відомості щодо грошових активів включають дані про вид, розмір та валюту активу, а також найменування та код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України установи, в якій відкриті відповідні рахунки або до якої зроблені відповідні внески. Заперечуючи проти поділу грошових кошів відповідач за зустрічним позовом вказував, що частина заощаджень у розмірі 45000 грн отримана від реалізації дошлюбного автомобіля, а інша частина складається із отриманих ОСОБА_1 коштів у якості премій та нагород, матеріальної допомоги від держави на оздоровлення. На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 надано довідку про склад грошового забезпечення за період 2019 рік, довідку про склад грошового забезпечення за період 2020 рік, довідку про склад грошового забезпечення за період 2021 рік, довідку про склад грошового забезпечення за період 2023 рік. Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не заперечував, що задекларовані ОСОБА_1 готівкові кошти у розмірі 45000 грн, були заощаджені з реалізації нею дошлюбного автомобіля, які дають підстави вважати вказані кошти особистим майном ОСОБА_1 . ОСОБА_1 декларація за 2023 рік подавалась у зв`язку із займанням посади інспектора СЮП відділу превенції Головного управління Національної поліції в Одеській області. Грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 року № 988 із змінами та доповненнями, Відповідно до частини другої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню (частина третя статті 57 СК України). Преміювання здійснюється у двох формах: преміювання, передбачене системою оплати праці; преміювання як вид заохочення (поза системою оплати праці). Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої, заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. З довідки про складові грошового забезпечення за період з січня 2023 року по грудень 2023 року вбачається, що дохід ОСОБА_1 за Місяць складається із посадового окладу, окладу за спеціальні звання, надбавки за стаж служби, надбавки за специфічні умови проходження служби, пермії щомісячної, додаткової винагороди, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Апеляційний суд вважає, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань отримана ОСОБА_1 у 2023 році у розмірі 15000 грн не відноситься до премії, яка входить до заробітної плати. Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що отримане ОСОБА_1 у 2023 році грошове забезпечення за вирахуванням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже зазначені у декларації за 2023 рік ОСОБА_1 готівкові кошти у розмірі 440000 грн (500000 грн 45000 грн 15000 грн) є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Будь-яких доказів, що задекларовані ОСОБА_1 готівкові кошти, були заощаджені з джерел, які дають підстави вважати вказані кошти особистим майном відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 , остання суду не подала. Отже, презумпція спільності майна подружжя в даному випадку також не спростована відповідачем за зустрічним позовом, а тому дані кошти є предметом поділу та мають бути поділені шляхом стягнення з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 на користь позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 їх частини. Колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 в порядку взаємозаліку підлягає стягненню компенсація вартості спільного майна подружжя в сумі 29487 грн, виходячи з наступного: 4440000 грн (грошові заощадження)/2 = 220000 грн - 190513 грн (300000 грн вартість садового будинку та земельної ділянки + 81026 грн вартість рухомого майна/ 2). З урахуванням викладених обставин посилання скаржника на те, що присудження компенсації за частку садового будинку та земельної ділянки складатиме для відповідача за первісним позовом надмірний фінансовий тягар не заслуговують на увагу. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. mutatis mutandis постанови від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 42), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (пункт 69)). Колегія суддів зауважує, що у справах про поділ спільного сумісного майна подружжя суд у мотивувальній частині рішення встановлює обсяг спільно нажитого майна подружжя, вирішуючи питання щодо доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності. Відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна. Для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та зазначення про це у резолютивній частині судового рішення не є необхідними. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вимога про поділ спільного сумісного майна (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (пункт 70)). Метою позивача за зустрічним позовом є поділ спільного сумісного майна, набутого за час шлюбу. Тому позовна вимога про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності не є ефективним способом захисту права позивача за зустрічним позовом на такий поділ. З огляду на це у задоволенні вимоги про визнання грошових коштів у розмірі 455000,00, садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки з кадастровим номером: 5123981400:01:002:0399, за адресою: АДРЕСА_2 об`єктами спільної сумісної власності подружжя слід відмовити. Щодо суті апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 червня 2025 року в частині позовних вимог про поділ грошових коштів, задовлення вимоги про визнання земельної ділянки, садового будинку та рухомого майна спільним сумісним майном подружжя, стягнення компенсації за частину майна в порядку поділу майна подружжя в розмірі 195 337 гривень, визначення часу припинення права на частку сумісної власності слід скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільним сумісним майном подружжя грошові кошти, земельну ділянку площею 0,1121 га, кадастровий номер: 5123981400:01:002:0399, садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відмовити. Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ грошових коштів задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , в порядку взаємозаліку компенсацію вартості спільного майна подружжя в сумі 29487 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, 376, ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів, у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 червня 2025 року в частині позовних вимог про поділ грошових коштів, задовлення вимоги про визнання земельної ділянки, садового будинку та рухомого майна спільним сумісним майном подружжя, стягнення компенсації за частину майна в порядку поділу майна подружжя в розмірі 195 337 гривень, визначення часу припинення права на частку сумісної власності скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільним сумісним майном подружжя грошові кошти, земельну ділянку площею 0,1121 га, кадастровий номер: 5123981400:01:002:0399, садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відмовити. Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ грошових коштів задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , в порядку взаємозаліку компенсацію вартості спільного майна подружжя в сумі 29487 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 01 травня 2026 року. Головуючий В.А. Коновалова Судді Ю.П. Лозко М.В. Назарова