Постанова Сумський апеляційний суд № 587/1008/26

Справа №587/1008/26 Номер провадження 22-ц/816/2056/26 Категорія - ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2026 року м. Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Петен Я.Л., Черних О.М., з участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В., у присутності адвоката відповідачки Нежевело В.В., адвоката позивача Рижова С.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Нежевело Валентини Вікторівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 20 березня 2026 року про забезпечення позову в складі судді Степаненка О.А., постановлену в м. Суми (повний текст виготовлено 20 березня 2026 року) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання права власності на частину житлового будинку, в с т а н о в и в : 19.03.2026 адвокат Рижов С.Є. в інтересах ОСОБА_2 подав до Сумського районного суду Сумської області заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , або заборони ОСОБА_1 вчиняти певні дії щодо відчуження нерухомого майна (продажу, дарування, обміну), укладення договорів оренди щодо даного житлового будинку. Свої вимоги мотивував тим, що з 24.07.2010 ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі, під час якого подружжя побудувало житловий будинок за вказаною вище адресою. На даний час стосунки між подружжям фактично припинені, між ними виник спір щодо житлового будинку. 19.10.2015 на підставі свідоцтва про право власності на майно ОСОБА_1 було набуто право власності на даний житловий будинок. Крім того, вказаний будинок був набутий ОСОБА_1 на підставі договору дарування: подарований її матір`ю ОСОБА_3 . Вказував, що оскільки будинок було побудовано під час перебування в зареєстрованому шлюбі за кошти ОСОБА_2 , тому набуття його у власність ОСОБА_3 та перехід права власності до ОСОБА_1 на підставі договору дарування є порушенням майнових прав ОСОБА_2 . Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 20.03.2026 заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено заборону на вчинення певних дій щодо відчуження нерухомого майна (продажу, дарування, обміну), укладення договорів оренди щодо житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , власницею якого є ОСОБА_1 . Допущено негайне виконання ухвали суду. Не погоджуючись з ухвалою суду адвокат Нежевело В.В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду про забезпечення позову скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заява про забезпечення позову не обґрунтована, оскільки 31.07.2014 була затверджена декларація про готовність об`єкта (житлового будинку) до експлуатації, у серпні 2014 об`єкт введений в експлуатацію та будинок заселений, 08.09.2014 видано свідоцтво про право власності на житловий будинок (заявник ОСОБА_2 в жодних документах не фігурував, жодної участі в забудові, введенні в експлуатацію та заселенні будинку не приймав, жодного стосунку до виникнення права власності на будинок та земельні ділянки немає), а 04.03.2015 власник ОСОБА_3 подарувала 52/100 частки житлового будинку та земельної ділянки дочці ОСОБА_1 , яка 19.05.2015 отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно з відповідною державною реєстрацією та з наступним реальним поділом будинковолодіння та земельної ділянки між співвласниками за договором про поділ нерухомого майна від 29.05.2015. Зазначає, що роль ОСОБА_2 у забудові, реальному створенні об`єктів нерухомості, формуванні права власності, укладенні, погодженні та вчиненні зазначених правочинів, у тому числі нотаріальних, практично не простежуються і не підтверджуються. 20.04.2026 представник ОСОБА_2 адвокат Рижов С.Є. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому ухвалу суду першої інстанції просить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. 05.05.2026 третя особа ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скасувати ухвалу суду та відмовити ОСОБА_2 в задоволенні його заяви про забезпечення позову. У судове засідання сторони ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а. с. 91, 97, 100). Заслухавши доповідь судді-доповідача, адвоката відповідачки Нежевело В.В., яка підтримала апеляційну скаргу, адвоката позивача Рижова С.Є., який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку. З матеріалів справи вбачається, що 19.03.2026 адвокат Рижов С.Є. в інтересах ОСОБА_2 подав до Сумського районного суду Сумської області заяву про забезпечення позову. 30.03.2026 адвокат Рижов С.Є. в інтересах ОСОБА_2 подав до Сумського районного суду Сумської області позовну заяву до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , в якій просив визнати за ОСОБА_2 право власності на частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 31.03.2026 відкрито провадження в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку. Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами вбачається спір щодо поділу майна, а невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження спірного об`єкту нерухомого майна, що, у випадку задоволення позову, унеможливить ефективне відновлення прав позивача. Колегія суддів апеляційного суду не повністю погоджується з таким висновком місцевого суду з наступних підстав. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9 судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4). Крім того, пунктами 1 - 4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №754/4437/18 зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У рішенні Дейвіда Горнсбі (David Hornsby) та Ади Енн Горнсбі (Ada Ann Hornsby) проти Грецької Республіки, №18357/91, §40 від 19.03.1997, у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece), Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін». Згідно з ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. У частині 3 ст. 12, частині 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Предметом позову в даній справі є визнання права власності на частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом заборони на вчинення дій щодо відчуження будинку (продажу, дарування, обміну), районний суд правильно виходив з того, що є підстави для забезпечення позову в зазначений спосіб, оскільки він є доцільним та співмірним з вимогами його позову, а невжиття таких заходів може призвести до істотного порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення позову в майбутньому. Апеляційний суд не повністю погоджується з таким висновком районного суду, оскільки ОСОБА_2 просить визнати за ним право власності лише на 1/2 частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , тому забезпечення позову шляхом заборони на вчинення дій щодо відчуження всього будинку є неспірмірним з вимогами позову. У той же час доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не фігурував у жодній документації щодо спірного будинку, не є підставою для відмови в забезпеченні позову в повному обсязі, оскільки це питання буде вирішуватися судом під час розгляду справи по суті. Доводи апеляційної скарги по суті стосуються обґрунтованості позову, відсутності в позивача права на майно, які не можуть досліджуватися при вирішення процесуальних питань щодо забезпечення позову. Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем невірно визначену ціну позову, також не являються підставою для скасування заходів забезпечення позову, оскільки на обраний позивачем спосіб забезпечення позову вартість спірного майна не впливає. Доводи апеляційної скарги про те, що заяву про забезпечення позову необхідно залишити без руху, є необґрунтованими, оскільки зазначене питання вирішується виключно судом першої інстанції. Посилання в апеляційній скарзі на порушення забезпеченням позову прав відповідачки, є безпідставним, оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, вони застосовуються на час розгляду справи, при цьому, особа, яка подала відповідну заяву, довела її обґрунтованість та співмірність зі своїми позовними вимогами. Доводи апеляційної скарги про те, що заява ОСОБА_2 не була належно обґрунтованою, а висновки суду суперечать практиці Верховного Суду, зокрема, викладеній у постановах від 21.02.2024 у справі №201/9686/23, від 01.09.2025 у справі №501/664/24, є необґрунтованими, оскільки судом встановлено реальність цивільно-правового спору між сторонами, об`єктивні ризики утруднення виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог та співмірність вимог заяви про забезпечення позову з вимогами позовної заяви. Крім того, в оскаржуваній ухвалі судом обґрунтовано наявність підстав для забезпечення позову і такі висновки не суперечать висновкам, зазначеним у вказаних постановах Верховного Суду. Крім того, постановляючи ухвалу про забезпечення позову шляхом заборони укладення договорів оренди, місцевий суд не врахував, що позивачем не мотивовано яким саме образом укладення договору оренди спірного будинку може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Не наведено цього і в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 1 - 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням наведеного ухвала місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення заборони на вчинення дій щодо відчуження 1/2 частини нерухомого майна (продажу, дарування, обміну), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, у х в а л и в : Апеляційну скаргу адвоката Нежевело Валентини Вікторівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково. Ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 20 березня 2026 року скасувати та постановити нове судове рішення. Заяву представника ОСОБА_2 адвоката Рижова Сергія Євгеновича про забезпечення позову задовольнити частково. Накласти заборону на вчинення дій щодо відчуження 1/2 частини нерухомого майна (продажу, дарування, обміну), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Строк пред`явлення постанови до виконання три роки. Дані власника майна: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ). Дані заявника: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ). Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 05 травня 2026 року. Головуючий - А.О. Замченко Судді: Я.Л. Петен О.М. Черних