Постанова 4813 № 521/20748/23

Номер провадження: 22-ц/813/2426/26 Справа № 521/20748/23 Головуючий у першій інстанції Тополева Ю. В. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.05.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Комлевої О.С., суддів Драгомерецького М.М., Сегеди С.М., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Тополевої Ю.В., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Одесагаз» до ОСОБА_1 про стягнення донарахування необлікованого обсягу природного газу, - в с т а н о в и в: У серпні 2023 року Акціонерне товариство «Одесагаз» (далі по тексту АТ «Одесагаз») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення донарахування необлікованого обсягу природного газу, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що між АТ «Одесагаз» та відповідачем укладено типовий договір розподілу природного газу шляхом подачі відповідачем заяви - приєднання. 19.05.2022 року працівниками АТ «Одесагаз» складено акт про порушення № 02607. 19.05.2022 року протоколом №2522 щодо направлення 3ВТ на експертизу, лічильник Gasmeter G-4 заводський №9403582 знятий і опломбований. 10.10.2022 року проведено експертизу та складено акт № 65 експертизи ЗВТ та пломб, яким встановлено наступне: «несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ - лічильник газу типу Gasmeter G-4 заводський № 9403582». 13.10.2022 року ПП «Науково виробничий центр оцінки відповідності «Юг» складено довідку № 014917 про непридатність засобу вимірювальної техніки лічильник газу Gasmeter G-4 заводський № 9403582. 18.11.2022 року відбулось засідання комісії та ухвалено рішення за № 2465 аб, яким визнано акт про порушення № 02607 від 19.05.2022 року правомірним та проведено донарахування в сумі 54231,89 гривень. З огляду на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача донарахування необлікованого обсягу природного газу в сумі 54231,89 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат. Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 06.10.2025 року заявлені АТ «Одесагаз» позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам, зазначаючи, що газовий лічильник встановлений з 1996 року до демонтажу у 2022 році, періодично приходили співробітники АТ «Одесагаз» та здійснювали перевірку, але не зняли лічильник через різницю в діаметрі лічильника та труби, фактів недопуску співробітників до лічильника не має. Скаржником також зауважується про відсутність проведення фотофіксації газового лічильника перед демонтажем, яка б показувала відсутність тріщин на склі, які з`явилися після демонтажу, натомість на відео фіксації розпакування пакета з лічильником видно спробу поставити магніт на лічильник співробітниками АТ «Одесагаз». Апеляційна скарга також мотивована помилковістю висновків суду про відсутність відповідача в судовому засідання. Своїм правом передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України сторони не скористалися, відзив на адресу суду не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на наступне. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 підписала заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу, отже між оператором АТ «Одесагаз» та відповідачем склалися відносини з договору розподілу природного газу, в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом ГРС (а.с. 27). 19.05.2022 року працівниками АТ «Одесагаз» на об`єкті споживання, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено факт несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу), що підтверджено актом про порушення № 02607. У графі «Зауваження споживача (його представника) до цього акту про порушення» ОСОБА_1 зазначено: «претензій до працівників АТ «Одесагаз» не маю» (а.с. 11-12). Працівниками АТ «Одесагаз» в присутності ОСОБА_1 складено протокол № 2522 щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу від 19.05.2022 року, відповідно до якого: «згідно з актом про порушення від 19.05.2022 року № 02607, ЗВТ типу Gasmeter G-4 зав.№ 9403582, рік випуску 1996, з показниками 18560 куб. м., дата проведення повірки , пломба оператора ГРМ на патрубках ЗВТ № свинець, та/або пломби , який встановлений за адресою: м. Одеса, вул.. Спартаківська, 46а, о/р, НОМЕР_1 , споживач ОСОБА_1 ». За фактом підписання протоколу № 2522 щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу від 19.05.2022 року зауважень споживачем ОСОБА_1 до протоколу не внесено. Після зняття ЗВТ запаковано в пакет з поліетилену, який опломбовано пломбою оператора ГРМ з унікальним номером R35108131 (а.с. 14-15). Як встановлено вище, представник позивача відповідно до вимог глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС на місці виявлення склав акт про порушення № 02607 від 19.05.2022 року в присутності споживача ОСОБА_1 , який підписано працівником АТ «Одесагаз» та споживачем без зауважень (а.с. 11-12). За результатами експертизи лічильника газу Gasmeter G-4, заводський № 9403582, рік випуску лічильника газу 1996 р., в присутності ОСОБА_1 складено акт № 65 від 10.10.2022 року, відповідно до якого комісією виявлено: «Лічильник газу типу Gasmeter G-4 заводський № 9403582; Несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ: порушено цілісність лічильного механізму на ЗВТ. Скло на суматорі тріснуте. Навколо скла подряпини. Є доступ до лічильного механізму. Від підписання вказаного акту ОСОБА_1 відмовилась (а.с. 16-17). Відповідно до протоколу №____/61 В/О від 13.10.2022 року повірки лічильника газу Gasmeter G-4, заводський № 9403582 вбачається: «Не відповідає критеріям п. 6.4.1 методики повірки Р50-071-98 (наявність пошкодження корпусу відлікового механізму, які можуть перешкоджати роботі лічильника або впливати на його функціювання). Побутовий лічильник газу відсутній в державному реєстрі. Висновок: Не придатний» (а.с. 18). Згідно з довідкою про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки Відокремленого підрозділу ПП «Науково-виробничий центр» оцінки відповідності «БГ» від 13.10.2022 року № 014917 лічильник газу «Gasmeter G-4, заводський № 9403582 не відповідає вимогам ДСТУ 9035:2020 та Р50-071-98, підстави для визнання ЗВТ непридатним - Не відповідає критеріям п. 6.4.1 методики повірки Р50-071-98 (наявність пошкодження корпусу відлікового механізму, які можуть перешкоджати роботі лічильника або впливати на його функціювання). Побутовий лічильник газу відсутній в державному реєстрі (а.с. 18). На підставі акта про порушення від 19.05.2022 року № 02607, з приводу виявлених порушень відповідачу відповідно до акту-розрахунку № 02607 від 18.11.2022 року здійснено донарахування за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживання (фізичної особи), за вартістю закупівлі ВТВ за період виконаного розрахунку. Газове обладнання: ПГ 1 шт. АГВ 1 шт. Всього нараховано: 1943,95 куб. м., на суму 54231,89 грн. (а.с. 25). Рішенням комісії №2465аб від 18.11.2022 року визначено: Акт про порушення задовольнити, здійснити донарахування ОСОБА_1 згідно акту-розрахунку у сумі 54231,89 грн. (а.с. 10). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи підтверджено факт несанкціонованого втручання у роботу засобу вимірювальної техніки шляхом пошкодження лічильника, внаслідок чого об`єм газу, що проходить через лічильник, не обліковується або обліковується частково, що підтверджується актом про порушення та проведеною експертизою. Відповідачем не наведено належних і допустимих доказів, які б безспірно свідчили про неправомірні дії працівників АТ «Одесагаз» при проведенні перевірки лічильника газу, його експертизи з метою перевірки факту несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, пошкодження лічильника, нарахуванні вартості необлікованого об`єму та вартості природного газу. В свою чергу, дії представників АТ «Одесагаз» відповідають положеннями Кодексу ГРС. Крім того, з відеозапису доданого представником позивача не вбачається, що на засіданні комісії, яка відбулась 10.10.2022 року, один з її членів намагався якимось чином пошкодити рамку лічильника і спробував поставити на нього магніт. При тому, підтвердити доводи відповідача, що вказаний відеозапис є неповним не вбачається за можливе. Суд також звертає увагу, що в ході розгляду справи, з метою підтвердження своїх доводів, ОСОБА_1 роз`яснено її право на подання клопотання про призначення судової технічної експертиза газового лічильника, проте відповідач не скористалась своїм правом на призначення експертизи. Доводи апеляційної скарги стосовно допущення в акті-розрахунку помилки в зазначенні кількості зареєстрованих осіб за адресою споживання та врахування наявності твердопаливного котла, колегія суддів вважає необґрунтованими з підстав того, що оскільки відповідно до заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу, підписаної особисто відповідачем, зазначено саме про двох зареєстрованих осіб. Крім того, будь-які відомості, зокрема і в заяві-приєднання, про наявність за адресою споживання твердопаливного котла відсутні. Інші доводи відповідача на висновки суду не впливають та їх не спростовують. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та з огляду на доводи апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити наступне. Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначені Кодексом газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС, далі - у редакції, чинній для спірних правовідносин). Підпунктом 4 пункту 1 глави 9 розділу Х Кодексу ГРС передбачено, що суміжні суб`єкти ринку природного газу, зокрема, Оператор ГРС та споживач, під час введення в експлуатацію або протягом експлуатації комерційного ВОГ та його складових, у тому числі, в разі позаштатної ситуації чи виникнення спірних питань щодо результатів вимірювань об`єму природного газу, мають право здійснювати з дотриманням вимог цього Кодексу перевірку комерційного ВОГ та його складових щодо відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та/або несанкціонованого газопроводу. Підпунктом 6 пункту 7 глави 9 розділу Х Кодексу ГРС передбачено, що у разі виявлення під час перевірки комерційного ВОГ чи його складових або контрольного огляду вузла обліку ознак нижченаведених порушень представник Оператора ГРМ на місці перевірки складає у порядку, визначеному цим Кодексом, акт про порушення, зокрема про: 1) пошкодження пломб; 2) пошкодження ЗВТ (лічильника газу); 3) наявність зміни параметрів параметризації обчислювача чи коректора об`єму газу; 4) непрацездатність комерційного ВОГ чи його складових та/або його (їх) невідповідність умовам експлуатації чи узгодженій проєктній документації або умовам договору; 5) наявність ознак несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ; 6) наявність несанкціонованого газопроводу; 7) несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок чого перевищується діапазон обчислення лічильника газу (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення лічильником газу). Згідно з підпунктом 3 пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належить несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу). Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу є втручанням в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (у тому числі, лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об`єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу. Несанкціонованим втручанням є не лише доведення факту пошкодження конструкції ЗВТ/лічильника, а й встановлення факту викривлення даних обліку природного газу (коли витрати природного газу комерційним вузлом обліку не обліковуються, обліковуються частково чи з порушенням) (постанова Верховного Суду від 31.07.2019 року у справі № 904/4030/18, Пунктами 1, 8, 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРСМ передбачено, що у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 20 до цього Кодексу. Акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. За результатами розгляду акту про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акту про порушення. При задоволенні комісією акту про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості. Згідно з пунктами 4, 5 глави 6 розділу Х Кодексу ГРС за збереження і цілісність комерційних та дублюючих ВОГ та пломб (відбитків їх тавр) відповідає власник (користувач), на території або у приміщенні якого вони встановлені, що має бути зафіксовано у відповідному акті про пломбування. За положеннями пункту 6 глави 5 розділу XI Кодексу ГРС у разі незгоди споживача (несанкціонованого споживача) із зафіксованим в акті про порушення порушенням, яке стосується пошкодження пломб (крім факту їх відсутності або спрацювання магнітного індикатора), пошкодження ЗВТ/лічильника газу (крім явних ознак навмисного в них втручання), він може вимагати проведення їх експертизи чи позачергової або експертної повірки у порядку, визначеному цим Кодексом. Матеріалами справи встановлено, що 19.05.2022 року працівниками АТ «Одесагаз» на об`єкті споживання, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено факт несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу), що підтверджено актом про порушення № 02607. Протоколом 2522 від 19.05.2022 року ЗВТ демонтовано в присутності споживача ОСОБА_1 , що підтверджується підписом останньої у вказаному протоколі, та направлено на експертизу (а.с. 14-15). На підтвердження факту несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ до матеріалів справи позивачем долучено акт № 65 експертизи ЗВТ та пломб від 10.10.2022 року, згідно якого встановлено наявність порушення цілісного лічильного механізму та корпусу ЗВТ, скло на суматорі тріснуте, навколо скла подряпини та є доступ до лічильного механізму (а.с. 16-17). При цьому, з даного акту вбачається, що експертизу проведено в присутності споживача ОСОБА_1 , яка в свою чергу від підпису акту відмовилася. При цьому, слід зауважити, що згідно вищевикладених положень Кодексу ГРС саме на споживача в даному випадку покладений обов`язок по забезпеченню збереження і цілісності газового лічильника. Відповідач в свою чергу своїм правом на звернення із відповідними запереченнями відносно наведених в акті про порушення обставин, а саме щодо виявлення факту несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ не скористалася, із клопотанням про призначення експертизи ЗВТ у встановленому вищенаведеними положеннями Кодексу ГРС не зверталася. Наявність будь-яких порушень в діях працівників АТ «Одесагаз» під час демонтажу ЗВТ споживача матеріалами справи не встановлено. Посилання скаржника на встановлення вказаного газового лічильника в 1996 року, що безпосередньо є причиною наявності порушення цілісності корпусу та лічильного механізму ЗВТ належними та обґрунтованими доказами в розумні положень ст.ст. 76, 77 ЦПК України не підтверджено. При цьому, в матеріалах справи наявні акти складені працівниками ПАТ «Одесагаз» про відсутність доступу до газового обладнання споживача ОСОБА_1 , а саме: № 2/200 від 10.08.2018 року, № 8569 від 26.12.2017 року, № 5305 від 30.08.2016 року. № 735 від 31.07.2014 року (а.с. 20-23), що в свою чергу також спростовує доводи апеляційної скарги щодо відсутності фактів недопуску співробітників до лічильника. Доводи апеляційної скарги в частині появи тріщин на склі вже після демонтажу газового лічильника будь-якими доказами скаржником також не підтверджено та вказані доводи спростовують безпосередньо поясненнями споживача ОСОБА_1 , зафіксованими на відеозаписи фіксації розпакування пакету з лічильником, наявного в матеріалах справи (а.с. 55). Щодо тверджень скаржника про наявність спроби працівника АТ «Одесагаз» встановити магніт на лічильник під час огляду такого, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що вказаним твердженням відповідача судом першої інстанції надана відповідна оцінка, наведена в змісті оскаржуваного рішення, яка в свою чергу підтверджується відео фіксацією проведеного огляду лічильника. Окрім наведеного, з наявних матеріалів справи також вбачається, що відповідач ОСОБА_1 була повідомлена судом першої інстанції про дату та час розгляду справи по суті 06.10.2025 року, що підтверджується розпискою протоколом судового засідання від 25.09.2025 року (а.с. 149) та розпискою про повідомлення (а.с. 157), та відповідно згідно довідки секретаря судового засідання від 06.10.2025 року в судове засідання не з`явилася, у зв`язку із чим фіксація судового засідання не відбувалася (а.с. 158). Доказів на спростування наведених обставини матеріали справи не містять, з огляду на що відповідні доводи апеляційної скарги в даній частині також відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані. Відповідно, з огляду на викладене в своїй сукупності та за відсутності будь-яких доказів на спростування встановлених судом першої інстанції та викладених в оскаржуваному судовому рішенні обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне зауважити щодо правильних висновків суду в частині доведення наявними матеріалами справи факту порушення споживачем положень Кодексу ГРС, встановлення несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та як наслідок стягнення з споживача донарахування необлікованого обсягу природного газу. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Також колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03). Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Таким чином, оскільки наведені скаржником доводи апеляційної скарги не спростували правильні по суті висновки суду першої останці, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення визначені положеннями ст. 376 ЦПК України відсутні. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. З огляду на положення п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 05 травня 2026 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ М.М. Драгомерецький ______________________________________ С.М. Сегеда