Ухвала КАС ВС № 440/1013/25

УХВАЛА 05 травня 2026 року м. Київ справа №440/1013/25 адміністративне провадження № К/990/7588/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мацедонської В.Е., суддів - Білак М.В., Желєзного І. В., перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі № 440/1013/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому просив: - визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо обчислення та виплати йому грошового забезпечення з 25.02.2022 по 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022; - зобов`язати в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення з 25.02.2022 по 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 01.01.2023 по 09.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023; - зобов`язати в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 по 09.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та провести їх виплату за вирахуванням виплачених сум; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 09.05.2023 включно у фіксованій величині 4087,92 грн на місяць відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; - зобов`язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4087,92 грн на місяць за період з 25.02.2022 по 09.05.2023 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з відрахуванням військового збору та податку з доходів фізичних осіб, сума якого компенсується відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №

44. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних та додаткових відпусток як учаснику бойових дій, грошової допомоги при звільненні за період з 25.02.2022 по 09.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних та додаткових відпусток як учаснику бойових дій, грошової допомоги при звільненні за період з 25.02.2022 по 09.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". В решті вимог - позов залишено без задоволення. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 в справі № 440/1013/25 - скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Ухвалено в цій частині постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 31.12.2022 включно у фіксованій величині 4087,92 грн. на місяць, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4087,92 грн. на місяць за період з 25.02.2022 по 31.12.2022 включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з відрахуванням військового збору та податку з доходів фізичних осіб, сума якого компенсується відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №

44. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 у справі № 440/1013/25 залишено без змін. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2026 року касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху з установленням скаржнику строку у 10 днів для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції касаційної скарги в новій редакції із зазначенням вимог особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції; касаційної скарги в новій редакції із обґрунтуванням наявності виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України; документу про сплату судового збору в розмірі 1937 грн 92 коп. На виконання цієї ухвали та в межах встановленого у ній строку, скаржник направив до суду клопотання про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі № 440/1013/25. Продовжено Військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги на десять днів з дня вручення копії цієї ухвали. 22 квітня 2026 року до Верховного Суду надійшла заява про відстрочку сплати судового збору. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Так перевіркою змісту поданої у цій справі заяви установлено, що скаржник просить відстрочити сплату судового збору по справі № 440/1013/25 за подання касаційної скарги військовою частиною НОМЕР_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2026 до ухвалення судового рішення у справі та відкрити касаційне провадження. В обґрунтування зазначає, що попри вжиття військовою частиною НОМЕР_1 залежних від неї заходів, спрямованих на своєчасне замовлення коштів та сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, з незалежних від неї причин військова частина НОМЕР_1 в дійсний час не має на своєму рахунку коштів за КЕКВ 2800, необхідних для сплати судового збору по даній справі. Досліджуючи дане прохання Суд виходить з наступного. Відповідач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов`язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб`єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення сплати судового збору. Таким чином, особа, яка звертається до суду касаційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов`язку. Наведені доводи не містять безсумнівних відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок скаржника, призначених для сплати судового збору, й жодним чином не підтверджують виникнення у нього можливості сплатити такий збір до ухвалення судового рішення у справі. Також посилання скаржника на зазначені обставини не може надавати переваги суб`єкту владних повноважень з-поміж інших суб`єктів. Неможливість своєчасної сплати скаржником судового збору через недостаніть фінансування та/або відсутність грошових коштів необхідних для такої сплати, не свідчить про наявність об`єктивних обставин, які б перешкоджали йому в межах наданого строку усунути зазначений недолік, оскільки заявник не доводить того, що до ухвалення судового рішення у справі судовий збір ним буде сплачено. Отже, держава в особі органів влади, що діють як суб`єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків. Принагідно Суд зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін. З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги, що судом вже продовжувався відповідачу строк для усунення недоліків, підстави для задоволення повторного клопотання про відстрочення сплати судового збору відсутні. Водночас, Суд звертає увагу, що скаржником також не усунуто інших недоліків касаційної скарги, визначених в ухвалі від 11 березня 2026 року, а саме не надано до суду касаційної інстанції касаційної скарги в новій редакції із зазначенням вимог особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції; касаційної скарги в новій редакції із обґрунтуванням наявності виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, що свідчить про формальний підхід до усунення визначених недоліків. Таким чином, недоліки касаційної скарги у межах наданого строку не усунуто, а тому така касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику. Керуючись статтями 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі № 440/1013/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська Судді М. В. Білак І. В. Желєзний