Постанова 4857 № 300/2115/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/2115/25 пров. № А/857/35211/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Довгої О.І., Запотічного І.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Чуприна О.В.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в м. Івано-Франківську 21 липня 2025 року у справі № 300/2115/25 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними, В С Т А Н О В И В : 31.03.2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Івано-Франківської митниці, просила: визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України №UA206060/2025/000007; визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці Державної митної служби України №UA206000/2025/000016/2 від 21.01.2025. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів, при цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Суд першої інстанції вказав, що митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару. Суд першої інстанції зазначив, що надані позивачем документи не містять розбіжностей щодо ціни, транспортного засобу, а також сторін Договору. Суд першої інстанції також вказав, що митний орган не висловлював жодних зауважень чи застережень стосовно вказаного документу, а ні на етапі консультацій, а ні на момент прийняття спірних рішень. Суд першої інстанції зауважив, що позивач оплатив за товар готівкою, без використання банківської платіжної системи, а тому позивачка об`єктивно і правомірно не подала і не повинна була подавати банківський платіжний документ. Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не вказано, які саме конкретні причини (підстави, передумови, невідповідності) стали підставою для витребування від нього додаткових документів. Також суд першої інстанції вказав, що внесення відомостей про технічний стан транспортного засобу в товаросупровідних документах не є обов`язком, натомість така інформація міститься, зокрема в Договорі від 13.01.2025 та довідці СТО від 20.01.2025 за №20/01/25.Суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи митного органу щодо відсутності ушкоджень транспортного засобу є безпідставними, оскільки акт митного огляду від 21.01.2025 містить позначку про відповідність фактичного стану автомобіля відомостям, наведеним у графі 31 митної декларації, де прямо зазначено перелік технічних несправностей і зовнішніх пошкоджень, а у графі 8.3.4 акту огляду не зафіксовано жодних зауважень або невідповідностей, що додатково підтверджує достовірність зазначених у декларації характеристик. Суд першої інстанції виснував, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності і ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових) й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Івано-Франківська митниця подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що здійснюючи митний контроль у інспектора, що прийняв в роботу митну декларацію позивача при перевірці поданих документів, виник обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, оскільки до митного оформлення не було подано повний перелік документів, зокрема, документи на підтвердження ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за даний товар та підтвердження понесених витрат на транспортування, а також наявність розбіжностей. Скаржник вказує, що інформація про транспорті витрати, яка на думку суду підтверджує їх фактичне понесення та міститься у матеріалах справи не може вважатись належним документом що підтверджує понесення таких витрат, оскільки вона не підписана жодною із сторін, відсутня інформація про маршрут та його ціну, також відсутні відомості про особу яка надавала такі послуги. Скаржник також зазначає, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, не надано документи, які б підтверджували понесені транспортні витрати наявні розбіжності у документах. Скаржник вважає, що митним органом при здійсненні митного контролю не встановлено та не підтверджено декларантом додатковими документами всі складові заявленої митної вартості. Скаржник звертає увагу, що декларантом не виконано законної вимоги митного органу про надання додаткових документів, тому вищезазначені обставини обґрунтовано викликали об`єктивні сумніви у інспектора який здійснював митне оформлення. Також вказує, що оскільки у поданих документах наявні суттєві розбіжності, наявна різниця вартісних показників у товаросупровідних документах. Зауважує, що у МД від 19.11.2024 № 24UA408040008833U3 задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України є транспортний засіб, що був у використанні, того самого року випуску, марки, моделі, той самий об`єм двигуна, колісна формула, потужність двигуна. Скаржник вважає, що МД не могла бути оформлені за основним методом за ціною договору, бо суми, які зазначені в рахунку-фактурі, не були підтверджені, наявні розбіжності у документах, не підтверджені складові митної вартості, не надано на вимогу митного органу витребуваних документів. Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 13.01.2025 ОСОБА_1 придбала у продавця-нерезидента Йоганн Біркель (Скорпіон-Авто) транспортний засіб марки PEUGEOT моделі «3008», номер кузова НОМЕР_1 за 5 800 Євро, що засвідчується договором купівлі-продажу від 13.01.2025. Згідно рахунку-фактури (інвойс) [квитанції] від 13.01.2025 ОСОБА_1 сплатила продавцю-нерезиденту Skorpion Auto, Йоганн Біркель, 5 800 Євро готівки за транспортний засіб марки PEUGEOT моделі «3008». Вказаний автомобіль імпортований з Німеччини, що підтверджено оформленою митною декларацією країни відправлення (супровідний експортний документ) MRN №25DE511150957170B1 від 15.01.2025. ФОП ОСОБА_2 21.01.2025 подав до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України електронну митну декларацію №25UA206060000277U7, якою задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України, а саме: легковий автомобіль марки PEUGEOT модель «3008» з дизельним типом двигуна, номер кузова НОМЕР_1 , потужність двигуна 96kW, загальна кількість місць включаючи водія - 5, бувший у використанні, авто в не справному стані, несправності з паливною системою двигуна, несправності з системою вихлопних газів, несправності з гальмівною системою, несправності бортового комп`ютера та електрики, царапини, сколи по кузову, затертості сидіння та салону, робочий об`єм циліндрів двигуна - 1499 см.куб., календарний рік виготовлення - 2019, модельний рік виготовлення - 2019, виробник PEUGEOT, країна виробництва - Fr. В графі «42» (ціна товару) декларації визначено 5 800 Євро. А в графах «45» (коригування) і «46» (статистична вартість) зазначено 265 348,78 гривень, яка із урахуванням графи «23» (обмінний курс) 43,49980000, а також з урахуванням витрат на транспортування транспортного засобу (300,00 EUR) становить 265 348,78 гривень. Митну вартість товару визначено за першим (1) методом, тобто ціною договору (контракту), на підтвердження чого заповнено графу «43» митної декларації. Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено: довідку станції технічного обслуговування від 20.01.2025 за №20/01/25 (а.с.39), інформацію про транспортні витрати від 20.01.2025 (а.с.42), договір купівлі-продажу від 13.01.2025 (а.с.45), електронну декларацію країни відправлення MRN №25DE511150957170B1 від 15.01.2025 (а.с.46, 50), рахунок фактуру-інвойс (а.с.49). Митним органом розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме банківські платіжні документи, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару, висновок про вартість товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією (а.с.41). ОСОБА_1 надала відповідь, у якій зазначила, що відповідно до частини 2 статті 53 МК України надала всі підтверджуючі документи для підтвердження заявленої митної вартості автомобіля: договір купівлі-продажу авто з перекладом, де вказано продавцем про несправності автомобіля та продаж авто за готівку від 13.01.2025, платіжний документ виданий продавцем від 13.01.2025, копія митної декларації країни відправлення №25DE511150957170B1 від 15.01.2025, довідка СТО про несправності даного авто від 20.01.2025, фото для ідентифікації авто. Івано-Франківська митниця Державної митної служби України, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації №25UA206060000277U7 від 21.01.2025 та доданих до неї документів, відмовила у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до картки відмови №UA206060/2025/000007. Відповідно до пункту 33 Рішення про коригування митної вартості товарів UA206000/2025/000016/2 від 21.01.2025: «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості. Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. На вимогу митного органу декларантом не було надано: висновок про вартість товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Таким чином, митницею не встановлено та не підтверджено додатковими документами всі складові заявленої митної вартості. Крім того, заявлений технічний стан транспортного засобу не підтверджено товаросупровідними документами (рахунок - фактура), а також результатами проведення митного огляду. Про спростування несправності транспортного засобу свідчать наступні факти: - ввезення (переміщення) транспортного засобу "своїм ходом"; - робочий стан щітка приладів, що відображено на фото під час проведення митного огляду та фото долучені декларантом до митної декларації, - відсутність відомостей про технічний стан транспортного засобу в товаросупровідних документах і відмова декларанта надати експертне заключення про вартість товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією з врахуванням технічного стану переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України товару. Відповідно до вимог частини 6 статті 54 МК України, неподання декларантом документів згідно з або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 26 (стаття 60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про угоди щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД від 19.11.2024 за №24UA408040008833U3 на товар «Легковий автомобіль, що був у користуванні, марка PEUGEOT, модель 3008, рік випуску 2019, ідент.номер НОМЕР_2 , тип двигуна дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна 1499 см3, номер двигуна NV, колір сірий, загальна кількість місць, включаючи місце водія 5», де визначена вартість становить 10 500 євро». Митним органом, за резервним методом скориговано задекларовану митну вартість товару з 265 348,78 гривень на 456 750,00 гривень (а.с.51). На підставі оскаржуваного рішення, 21.01.2025 ФОП ОСОБА_2 подав декларацію №24UA206060000309U0, в графі 43 якої метод визначення митної вартості позначив «1/6», при цьому в графі 47В нарахування платежів визначив із скоригованих відповідачем показників (а.с.54). Не погоджуючись із такою відмовою у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи. Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 1, 2 статі 51 МК України). Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження обґрунтованості заявленої в МД митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією такі документи: - довідку станції технічного обслуговування від 20.01.2025 за №20/01/25; - інформацію про транспортні витрати від 20.01.2025; - договір купівлі-продажу від 13.01.2025; - електронну декларацію країни відправлення MRN №25DE511150957170B1 від 15.01.2025; - рахунок-фактуру інвойс (квитанція). Митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною договору. У апеляційній скарзі митний орган вказує, що до митного оформлення не було подано повний перелік документів, зокрема, документи на підтвердження ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за даний товар та підтвердження понесених витрат на транспортування, також наявність розбіжностей. У рішенні про коригування митної вартості товарів UA206000/2025/000016/2 від 21.01.2025 вказано, що на вимогу митного органу декларантом не було надано висновок про вартість товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Крім того, заявлений технічний стан транспортного засобу не підтверджено товаросупровідними документами (рахунок - фактура), а також результатами проведення митного огляду. Про спростування несправності транспортного засобу свідчать наступні факти: - ввезення (переміщення) транспортного засобу «своїм ходом»; - робочий стан щітка приладів, що відображено на фото під час проведення митного огляду та фото долучені декларантом до митної декларації, - відсутність відомостей про технічний стан транспортного засобу в товаросупровідних документах і відмова декларанта надати експертне заключення про вартість товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією з врахуванням технічного стану переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України товару. Суд апеляційної інстанції зауважує, що у наданому до митного оформлення Договору купівлі-продажу від 13.01.2025 вказано, що: «Двигун глухне, можливе пошкодження двигуна, проблеми з електрикою та AdBlue». Також позивач надала відповідачу довідку станції технічного обслуговування від 20.01.2025 за №20/01/25, видану ПП ОСОБА_3 , згідно з якою при технічному огляду транспортного засобу марки PEUGEOUT модель «3008», номер кузова НОМЕР_3 , 2019 року випуску, виявлені несправності з паливною системою двигуна, несправності з системою вихлопних газів (відсікання роботи AdBlue - рідкий реагент, який використовується для очищення вихлопних газів дизельних двигунів методом селективної каталітичної нейтралізації), несправності з гальмівною системою, несправності в роботі бортового комп`ютера авто та електрики. Окрім того, графа 31 митної декларації від 21.01.2025 за №25UA206060000277U7 містить інформацію про те, що авто в не справному стані, несправності з паливною системою двигуна, несправності з системою вихлопних газів, несправності з гальмівною системою, несправності бортового комп`ютера та електрики, царапини, сколи по кузову, затертості сидіння та салону. Відповідно до акта огляду легкового автомобіля за митною декларацією №25UA206060000277U7 в місці доставки ЗМК м/п «Калуш», ЗМК ФОП ОСОБА_2 , Калуський район, с. Пійло, вул. Львівська, 90, від 21.01.2025 у колонці 8.3.3. «Відмітка про відповідність характеристик товарів даним, зазначеним у митній декларації (інших документах) позначається знаком «Х» у відповідній колонці)» «так» міститься позначка «Х». У графі 8.3.4. вказаного акта відсутня інформація про невідповідність автомобіля марки PEUGEOUT моделі 3008 заявленим у митний декларації відомостям. Вказане у своїй сукупності, на переконання суду апеляційної інстанції, підтверджує, що ввезений транспортний засіб перебував у не справному стані, а відомості, вказані декларантом у графі 31 митної декларації №25UA206060000277U7 щодо якісних характеристик товару, зокрема, про ушкодження автомобіля, відповідають виявленим під час проведення огляду такого. Щодо відсутності інформації про технічний стан транспортного засобу у товаросупровідних документах (рахунку фактурі), то суд апеляційної інстанції зауважує, що рахунок-фактура - це комерційний документ, який відображає продаж товару або надання певної послуги, та є підтвердженням будь-якої комерційної операції, тому повинен містити перелік товарів і послуг, їхню кількість та суму коштів, яку покупець має за них сплатити. Отже, як правильно вказав суд першої інстанції, внесення таких відомостей у рахунок-фактуру не є обов`язковим, натомість така інформація міститься в перелічених вище документах. Щодо аргументів скаржника про ввезення (переміщення) транспортного засобу «своїм ходом» та робочий стан щітки приладів, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати таке. Так, ані в митній декларації №25UA206060000277U7, ані в Договір №1, ані в довідці станції технічного обслуговування від 20.01.2025 за №20/01/25 не зазначено про пошкодження «щітки приладів». Фото автомобіля марки PEUGEOUT моделі 3008, для підтвердження/спростування вказаного ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не подані. Аргументи скаржника в цій частині належними та достатніми доказами не підтверджені, а тому не спростовують висновки суду першої інстанції про безпідставність доводів митного органу щодо відсутності ушкоджень транспортного засобу. Інформація про пошкодження такого елемента транспортного засобу взагалі не заявлялась як обставина, що впливає на ціну, та не була предметом жодних посилань з боку сторін. Згідно з інформацією про транспортні витрати від 20.01.2025 здійснювалось саме перевезення вантажу до кордону України - транспортного засобу марки «PEUGEOUT» моделі «3008», номер кузова НОМЕР_3 , вага вантажу 1505 кг. Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано скаржником належними та достатніми доказами, витрати на здійснення перевезення транспортного засобу «своїм ходом» були б меншими ніж заявлені позивачем транспортні витрати, розмір яких при проведенні митного оформлення транспортного засобу митний орган під сумнів не ставив. При розгляді справи суд апеляційної інстанції не встановив у документах, які подані декларантом до митного оформлення, ознак їх підробки чи відсутності у таких усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Окрім того, митний орган вказував на не подання банківських платіжних або інших платіжних документів, які свідчать про здійснення оплати за товар Суд апеляційної інстанції зауважує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В контексті вказаного Верховний Суд у постанові від 11.06.2019 у справі № 813/1755/17 зазначив, що відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 17.04.2018 по справі № 815/329/17 та від 26.11.2020 по справі № 540/2455/19, які відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховані судом при ухваленні рішення у цій справі. Згідно з частиною 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. До того ж, суд апеляційної інстанції зауважує, що зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17). З огляду на встановлені вище обставини, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що в межах спірних правовідносин відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Відповідач не підтвердив належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості не доведена. Статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. Коригування митної вартості ввезеного товару здійснена за резервним методом. Статтею 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Відповідно до частини 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар. Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті

1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари. У випадках, коли митна вартість не може бути визначена згідно з положеннями статті 1, як правило, повинен проводитися процес консультацій між митною адміністрацією та імпортером для визначення основи вартості згідно з положеннями статті 2 або

3. Наприклад, може статися так, що імпортер має інформацію про митну вартість ідентичних або подібних імпортних товарів, якої безпосередньо немає в митної адміністрації в пункті ввезення. З іншого боку, митна адміністрація може мати інформацію про митну вартість ідентичних або подібних товарів, якої безпосередньо немає в імпортера. Процес консультацій між двома сторонами дозволить обмінятися інформацією за умови дотримання вимог комерційної конфіденційності для визначення належної основи визначення вартості для митних цілей. Відповідно до статті 5 Угоди якщо імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні-імпортері в тому стані, як вони імпортуються, митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї статті ґрунтується на ціні одиниці товарів, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари таким чином продаються в найбільшій сукупній кількості в той час або майже в той час, коли відбувається імпорт товарів, які оцінюється, особам, що не пов`язані з особами, у яких вони купують такі товари, за умови дотримання таких відрахувань: i) чи комісійних, які звичайно сплачуються або на сплату яких отримано згоду, чи надбавок, які звичайно робляться для прибутку й покриття загальних витрат у зв`язку з продажем у такій країні імпортних товарів того самого класу або виду; ii) звичайних витрат на транспорт та страхування й пов`язаних із цим витрат у країні імпорту; iii) у разі необхідності коштів та витрат, зазначених у пункті 2 статті 8; iv) мита й інших національних податків, що підлягають сплаті в країні імпорту з причини імпорту або продажу товарів. Згідно з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів №UA206000/2025/000016/2 від 21.01.2025 для визначення митної вартості за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України), використано за основу дані митної декларації від 19.11.2024 за №24UA40804008833U3, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) товару. Разом з тим, за митною декларацією від 19.11.2024 за №24UA40804008833U3 здійснювалось митне оформлення транспортного засобу, який не мав несправностей та дефектів, що має істотний вплив на ринкову вартість автомобіля. Також країна відправлення (експорту) ввезених транспортних засобів за обома деклараціями відмінна, що впливає на вартість транспортування такого товару, яка є складовою митної вартості, в залежності від протяжності маршруту до кордону України. До того ж, слід враховувати різницю обмінного курсу валют у різні періоди подання вказаних декларацій. За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Волинською митницею не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості автомобіля у митній декларації, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено. Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності рішення відповідача про коригування митної вартості товару та картки відмови, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі № 300/2115/25 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді О. І. Довга І. І. Запотічний