Постанова 4856 № 120/8485/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/8485/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук Костянтин Олександрович Суддя-доповідач - Гнап Д.Д. 05 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючої судді: Гнап Д.Д. суддів: Сушка О.О. Драчук Т. О. , розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного центру Центрального регіону про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії. І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до військово-медичного клінічного центру Центрального регіону про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що на день виключення зі списків особового складу військово-медичного клінічного центру позивачці не проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з врахуванням базового місяця січень 2008 року, з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року з урахуванням базового місяця березень 2018 року та з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, а з 01 січня 2024 року по 31 серпня 2024 року - із застосуванням базового місяця грудень 2023 року та з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військово-медичного клінічного центру Центрального регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно з урахування базового місяця січень 2008 року. Зобов`язано військово-медичний клінічний центр Центрального регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, враховуючи базовий місяць січень 2008 року. Визнано протиправною бездіяльність військово-медичного клінічного центру Центрального регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року та з 01 січня 2024 року по 31 серпня 2024 року з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Зобов`язано військово-медичний клінічний центр Центрального регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Зобов`язано військово-медичний клінічний центр Центрального регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати таких коштів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В апеляційній скарзі Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язання Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону нарахувати та виплатити на користь позивачки індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати таких коштів. Апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а також допустив порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ОСОБА_1 , починаючи з 29 грудня 2004 року по 14 березня 2025 року проходила військову службу у військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону, що підтверджується витягом з послужного списку. Наказом начальника військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (по стройовій частині) від 14 березня 2025 року № 73 позивачку виключено зі списків особового складу клінічного центру та всіх видів забезпечення. Листом військово-медичного клінічного центру Центрального регіону вих. № 549-8921 від 23 травня 2025 року позивачці повідомлено про те, що індексація грошового забезпечення з січня 2016 року по лютий 2018 року їй не виплачувалась у зв`язку з відсутністю фінансового ресурсу. Крім того, з 1 березня 2018 року військовослужбовцям підвищено посадові оклади, тому березень 2018 року став новим базовим місяцем. Індекс споживчих цін перевищив поріг індексації в грудні 2018 року, тому право на індексацію виникло в грудні 2018 року. Водночас відповідно до роз`яснення Міністерства соціальної політики від 04 липня 2017 року № 220/5140 Порядок проведення індексації доходів населення не передбачає механізму виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди. Також у листі йдеться про те, що в 2023 році виплата індексації не здійснювалась на виконання пункту 4 доручення Міністерства оборони України, доведеного до відома Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України № 183/уд від 16 січня 2024 року, та відповідно до вимог статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», згідно з якими грудень 2023 року є базовим місяцем для нарахування індексації в 2024 році. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернувся до суду з даним позовом. ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Правове регулювання спірних правовідносин здійснюється, зокрема, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII, відповідно до статті 9 якого грошове забезпечення військовослужбовців включає посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення та підлягає індексації. Згідно із Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ індексація є обов`язковим механізмом підвищення грошових доходів з метою компенсації зростання споживчих цін і поширюється, зокрема, на грошове забезпечення. Індексація проводиться у разі перевищення індексу споживчих цін порогу індексації (з 01.01.2016 - 103 %). Порядок проведення індексації визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Цим Порядком передбачено два види індексації: поточну та індексацію-різницю. Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу. Відповідно до пункту 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку). Відтак, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Право на поточну індексацію виникає при перевищенні індексу споживчих цін установленого порогу, а її розмір визначається як добуток доходу (у межах прожиткового мінімуму) на величину приросту індексу споживчих цін. Індексація-різниця виникає у місяці підвищення доходу у разі, якщо розмір підвищення є меншим за суму можливої індексації. У такому випадку вона визначається як різниця між сумою можливої індексації та розміром підвищення доходу і підлягає щомісячній виплаті до наступного підвищення окладів (абзаци 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078). Так, відповідачем не нараховувалися та не виплачувалися позивачці суми індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, що підтверджується листом військово медичного клінічного центру Центрального регіону від 23 травня 2025 року вих. № 549-8921. З 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 704, якою змінено розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у зв`язку з чим березень 2018 року є місяцем підвищення доходу, від якого здійснюється подальше обчислення індексу споживчих цін. Відтак, аналіз вказаних приписів свідчить про те, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадового окладу особи. У разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу у місяці підвищення береться за 1 або 100 %, тобто місяць підвищення вважається базовим і індексація в цьому місяці не проводиться, якщо сума підвищення заробітної плати перевищить суму індексації. Варто зазначити, що на момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07 листопада 2007 року № 1294 (надалі - Постанова № 1294), якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців. Відповідно до пункту 13 Постанови № 1294 вказана постанова набирає чинності з 01 січня 2008 року. Отже, з урахуванням приписів пункту 5 Порядку № 1078 саме січень 2008 року є місяцем, в якому відбулося підвищення грошових доходів військовослужбовців та є базовим при проведенні індексації. Крім того, 30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців. Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103) ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року. Відтак, з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року (з 01 березня 2018 року), якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, базовим місяцем для розрахунку індексації є відповідно березень 2018 року. З огляду на зазначене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що військово-медичний клінічний центр Центрального регіону протиправно не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з врахуванням базового місяця січень 2008 року. Щодо апеляційної вимоги, яка стосується нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, то суд зауважує таке. Особливості компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ). Стаття 1 Закону № 2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). За приписами статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-ІІІ). На реалізацію положень Закону № 2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159). Пункти 1, 2 Порядку № 159 подібні за змістом положенням Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсації. Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Відтак підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем заробітної плати за час вимушеного прогулу, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та в пункті 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошового забезпечення та невірно обрахованого розміру складових грошового забезпечення). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - військовою частиною) добровільно чи на виконання судового рішення. При цьому зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 30 вересня 2020 року у справі № 2-а-1/11, від 31 серпня 2021 року у справі № 264/6796/16-а та ряду інших. Таким чином, відповідач, з вини якого не було вчасно нараховано та виплачено позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року, повинен був здійснити виплату таких коштів з одночасною виплатою суми компенсації. З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правомірно зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити позивачці компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати таких коштів. V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду в оскаржуваній відповідачем частині не спростовують. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуюча Гнап Д.Д. Судді Сушко О.О. Драчук Т. О.