Постанова 4855 № 320/12756/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/12756/25 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 травня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., при секретарі Керімові К.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В : Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями та відповідно до наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 20.06.2024 року № 4293-п, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді переказів на рахунок фізичної особи із використанням електронних платіжних засобів (р2р - платежів) фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року. 12.08.2024 року посадовою особою відповідача складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 96462/Ж5/26-15-24-02-08/3208013321. Посадовою особою відповідача встановлено позивачем наступні порушення: - п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, п. 179 .1 ст. 179 розділу IV Кодексу з урахуванням вимог п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу, не подано до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДПС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи з відповідними додатками за 2023 рік; - п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п.п. «а» п. 176.1 п. 176 Кодексу, не надано документів пов`язаних з предметом перевірки для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу; - п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, з урахуванням вимог п. 163.1 ст. 163, п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, не задекларовано дохід у вигляді переказів на рахунок фізичної особи із використанням електронних платіжних засобів (р2р - платежів), що підлягає оподаткуванню на загальну суму - 4 958 772,00 грн та відповідно занижено суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за 2023 рік, на загальну суму - 892 578,96 гривень; - п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних Положень Кодексу, не задекларовано дохід у вигляді переказів на рахунок фізичної особи із використанням електронних платіжних засобів (р2р - платежів), що підлягає оподаткуванню на загальну суму - 4 958 772,00 грн та відповідно занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за 2023 рік, на загальну суму- 74 381,58 гривень; - п.п. 73.3.3 п. 73.3 ст. 73 Кодексу, а саме, не надано до податкових органів відповіді на письмовий запит про надання інформації. За результатом виявлених порушень, відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 16.09.2024 року №103815240208. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин) (далі - ПК України). Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Пунктом 74.1 ст. 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Згідно із пп. 75.1.2 п. 75 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу. У відповідності до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, серед іншого, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. За положеннями п. 79.1 ст. 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Також, п. 79.2 ст. 79 ПК України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення позапланової документальної перевірки позивача було отримання податковим органом інформації, наданої Національним банком України листом від 20.03.2024 року №24-0006/21625/БТ, щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р - платежі) у 2023 році, про що зазначено у копії наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 » від 20.06.2024 року № 4293-п. Вказаний висновок відповідача ґрунтувався на тому, що листом Держаної податкової служби України від 26.03.2024 року № 8651/7/99-00-24-01-02-07 повідомлено контролюючий орган про отриману від Національного банку України інформацію листом від 20.03.2024 року № 24-0006/21625/БТ (вх. ДПС №33529/5 від 22.03.2024) щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р - платежі) у 2023 році, зокрема фізичної особи ОСОБА_1 дебетовий оборот по рахунку якої складає 4 946 572 грн, кредитовий оборот 4 958 772 грн. Цим листом також визначено, що при опрацюванні зазначеної інформації слід забезпечити направлення/вручення платникам податків повідомлень про обов`язок подання декларації про майновий стан та доходи за звітний (податковий) рік та залучення до декларування зазначених платників податків, а у разі неподання декларацій забезпечити одержання від згаданих платників податків - фізичних осіб відповідних пояснень та їх документального підтвердження згідно з положеннями п. 73.3 ст. 73 ПК України та у разі підтвердження фактів порушень вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на органи ДПС, забезпечити залучення таких платників податків до декларування одержаних доходів, а у разі невиконання платниками податків податкового обов`язку - здійснення контрольно-перевірочних заходів з урахуванням вимог та обмежень, встановлених Кодексом. Враховуючи вищевикладене, з огляду на отримання відповідачем від Державної податкової служби України інформації, наданої листом Національного банку України від 20.03.2024 № 24-0006/21625/БТ щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у 2023 році, зокрема фізичної особи ОСОБА_1 дебетовий оборот по рахунку якої складає 4 946 572 грн, кредитовий оборот 4 958 772 грн, оскільки вказаний дохід не було включено позивачем до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, на переконання суду, у контролюючого органу були законні підстави, після отримання в установленому законодавством порядку такої інформації, здійснити документальну позапланову перевірку позивача. Так, як встановлено судом першої інстанції, у термін з 30.07.2024 тривалістю 5 робочих днів, посадовою особою ГУ ДПС у м. Києві на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 20.06.2024 № 4293-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 » проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді переказів на рахунок фізичної особи із використанням електронних платіжних засобів (р2р - платежів) фізичною особою - платником податків за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року, за результатами якої складено акт від 12.08.2024 року № 96462/Ж5/26-15-24-02-08/3208013321. Відповідно до висновків акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 з урахуванням вимог п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПК України, а саме, фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 не задекларовано дохід у вигляді переказів на рахунок фізичної особи із використанням електронних платіжних засобів (р2р - платежів), що підлягає оподаткуванню на загальну суму - 4 958 772,00 грн та відповідно занижено суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за 2023 рік, на загальну суму - 892 578,96 гривень. Згідно із пп. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 ПК України, дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам. У відповідності до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України, платниками податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. За положеннями п. 163.1 ст. 163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є, серед іншого, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Пунктом 164.1 ст. 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України). Пункт 164.2 статті 164 ПК України встановлює перелік видів доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Так, серед іншого до такого доходу віднесені інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу (підпункт 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України). При цьому у статті 165 ПК України наведено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, у статті 166 ПК України передбачені випадки, за яких платник податків може зменшити загальний оподатковуваний дохід на розмір податкової знижки. Відповідно до п. 164.3 ст. 164 ПК України, при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах. Згідно із п. 167.1 ст. 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. Пункти 167.2-167.5 статті 167 ПК України встановлюють випадки, за яких до бази оподаткування застосовується ставка податку, відмінна від загальної. Положеннями пп. «в» п. 176.1 ст. 176 ПК України, платники податку зобов`язані, серед іншого, подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Кодексу таке подання є обов`язковим. Також, п. 179.1 ст. 179 ПК України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. Крім того, пунктом 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. За положеннями пп. 1.1 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України, платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. (пп. 1.2 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України) У відповідності до пп. 1.3 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України, ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Тобто за загальним правилом кожна особа, яка отримує дохід, зобов`язана сплачувати податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та подавати у зв`язку з цим до податкового органу податкову звітність. При цьому Податковий кодекс України відносить до доходів фізичної особи будь-які доходи, отримані платником податків у відповідному періоді, окрім тих, що не підлягають оподаткуванню, чи підлягають зменшенню на суму податкової знижки або ж із застосуванням меншої ставки податку. Вирішуючи питання щодо того, чи може у спірних правовідносинах інформація, надана банківською установою про обсяги отриманих платником податків грошових переказів, бути підставою для висновку податкового органу про порушення таким платником вимог податкового законодавства в частині декларування отриманого у періоді, що перевірявся, загального оподатковуваного доходу, суд виходить з наступного. Так, стаття 83 ПК України встановлює перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок. Підпункт 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 ПК України до таких матеріалів відносить, зокрема, податкову інформацію. Підпунктом 14.1.171 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова інформація - у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію". У статті 1 Закону України «Про інформацію» зазначено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Згідно із ч. 2 ст. 16 Закону України «Про інформацію», правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами. Таким чином, висновки податкового органу за наслідками здійсненого ним контрольного заходу можуть, серед іншого, ґрунтуватись і на податковій інформації, до якої відносяться будь-які відомості та/або дані, що стосуються предмета перевірки. Положеннями пп. 19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України визначено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів. Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом (пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 ПК України). У відповідності до п. 71.1 ст. 71 ПК України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій. Приписами пп. 72.1.3 п. 72.1 ст. 72 ПК України встановлено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від банків, інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей - інформація про наявність та рух коштів на рахунках/електронних гаманцях платника податків, звіти про підзвітні рахунки, подані від фінансових агентів. З аналізу наведених норм права вбачається, що на виконання покладених на них функцій податкові органи вправі звертатись до банків чи інших фінансових установ із запитами щодо отримання інформації про рух коштів на рахунках платника податків. Надана такою установою інформація відноситься до податкової та є підставою для врахування при формуванні висновків про дотримання чи порушення платником податків норм податкового законодавства. При цьому, положення статей 72, 73, 83 ПК України у взаємозв`язку з нормами статей 72-74 КАС України не дають підстав вважати, що отримана податковим органом у порядку, встановленому ПК України, інформація від банківської установи про рух коштів платника податків є недопустимим доказом, оскільки саме така установа уповноважена законом на надання відомостей такого характеру. В той же час, платник податків, який не згоден із відповідністю такої інформації дійсним обставинам справи або ж вважає, що розмір заниженого ним податкового зобов`язання є меншим, вправі подати до контролюючого органу або ж в ході судового розгляду справи відповідні докази, що спростовують доводи суб`єкта владних повноважень. Це зумовлено специфікою поставленого в провину платнику податків порушення, а саме заниження загального оподатковуваного доходу, у зв`язку з чим контролюючому органу достатньо довести саме факт отримання останнім доходу у періоді, що перевірявся. Поряд з цим, у разі заперечення таких обставин платник податків повинен надати докази, які свідчитимуть про: відсутність такого доходу взагалі; наявність підстав вважати його неоподатковуваним або його зменшення; застосування ставки податку, відмінної від базової тощо. Водночас, у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать про те, що задекларовані платником податків податкові зобов`язання не відповідають дійсності або він не виконав обов`язок щодо подання декларації за наявності об`єкта для декларування, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25 серпня 2022 року у справі № 140/403/19. Так, відповідно до висновків акту перевірки, контролюючим органом встановлено, що згідно наявної податкової інформації платник податків-фізична особа ОСОБА_1 за 2023 рік отримала дохід від фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р - платежі) у сумі 4 958 772,00 грн, який згідно з Податковим кодексом України підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації). Під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки контролюючим органом було використано інформацію, що надійшла від ДПС України листом від 26.03.2024 року № 8651/7/99-00-24-01-02-07 (вх. ГУ ДПС у м. Києві № 4028/8 від 27.03.2024) та інформації від Національного банку України що надійшла листом від 20.03.2024 року № 24-0006/21625/БТ до Державної податкової служби (вх. ДПС № 33529/5 від 22.03.2024 року) щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням електронних платіжних засобів (р2р-платежів) мала взаємовідносини з невстановленими особами від яких отримував доходи, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у вигляді переказів із використанням електронних платіжних засобів (p2р - платежів). Згідно податкової інформації від Національного банку України, яка надійшла до ГУ ДПС у м. Києві листом ДПС України від 26.03.2024 року№ 8651/7/99-00-24-01-02-07 (вх. ГУ ДПС у м. Києві № 4028/8 від 27.03.2024) у періоді з 01.01.2023 по 31.12.2022 на рахунок платника податків фізичної особи ОСОБА_1 надійшло переказів із використанням електронних платіжних засобів (р2р платежів) всього у сумі 4 958 772,00 грн. Відтак, під час податкової перевірки за відомостями наданими у встановленому порядку Національним банком України, встановлено, що у 2023 році наявні значні обсяги переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р - платежі), а саме обсяг зарахувань на банківські рахунки позивача склав 4 958 772,00 грн. Саме інформація, надана у встановленому порядку Національним банком України, слугувала підставою для висновку контролюючого органу про заниження позивачем у періоді, що перевірявся, податку на доходи фізичних осіб. При цьому суд враховує, що у ході розгляду справи позивач не стільки заперечував сам факт отримання ним грошових переказів від третіх осіб, скільки заперечував факт доведення отримання платником саме доходу у певному розмірі. Разом з тим, лист фінансової установи, зокрема який містить інформацію щодо періоду і розміру отриманого особою доходу та дає можливість ідентифікувати таку особу, може бути як підставою для висновків податкових органів при проведенні податкової перевірки в розумінні статті 83 ПК України, так і належним та допустимим письмовим доказом в розумінні статей 73, 74, 94 КАС України під час судового розгляду. Суд встановив, що така інформація була в розпорядженні ДПС України, тому відповідач обґрунтовано використав її під час здійснення контрольного заходу. Крім того, позивачем не заперечується обсяг отриманих коштів та як наслідок, їх рух по банківським рахункам, а лише зазначається, що відповідачем не надано доказів на проведення розрахунків між фізичними особами, та не встановлено банківської установи, через яку здійснювалися грошові перекази у 2023 році. В той же час, позивачем не надано жодного доказу, який спростував би викладені у акті перевірки висновки, зокрема банківські виписки за перевіряємий період та докази, які свідчили б, що отримані кошти не є доходом позивача. У ході судового розгляду позивач не надав доказів, які свідчать про відсутність такого доходу взагалі, наявність підстав вважати його неоподатковуваним або його зменшення; застосування ставки податку, відмінної від базової тощо. Поряд з цим, відповідачем надано докази, які свідчать про рух коштів у вказаних вище сумах, а саме, отриману від НБУ інформацію. Відтак, у зв`язку з ненаданням до перевірки банківських виписок, обсяг річного оподаткованого доходу платника податків, отриманого у вигляді інших доходів, визначений на підставі отриманої інформації, наданої листами Національного банку України від 20.03.2024 року № 24-0006/21625/БТ про надходження на банківські рахунки позивача у 2023 році грошових коштів з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р платежі) у загальній сумі 4 958 772,00 грн. При цьому судом відхиляються твердження позивача з приводу того, що саме контролюючий орган має доводити, що отримані позивачем кошти на картковий рахунок є доходом. Як зазначено судом вище, будь-які кошти, які надходять фізичній особі на її картковий банківський рахунок, є доходом, якщо особа не доведе що ці кошти не підпадають під виключення, які визначені ст.165 ПК України. Тобто в даному випадку саме позивач зобов`язаний пояснити походження коштів та довести, що вони не є "іншим доходом" в розумінні ст.164 ПК України. Посилання позивача про те, що податковий орган не вчинив належних дій з метою перевірки походження вказаних коштів, встановлення осіб, які їх перераховували, не встановив рахунки, з яких надходили ці кошти, та не звертався до банківських установ щодо розкриття банківської таємниці з метою встановлення походження цих коштів є безпідставним, оскільки такі обставини не спростовують факту надходження вищевказаних сум грошових коштів на банківські рахунки, які належать саме позивачу, а не будь-яким іншим особам. Відтак, враховуючи, що за результатами перевірки було встановлено отримання платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 у 2023 році грошових коштів у сумі 4 958 772,00 грн від фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р - платежі), однак вказаний дохід не було включено позивачем до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, у контролюючого органу були законні підстави для донарахування платнику податків-фізичній особі ОСОБА_1 за 2023 рік податку на доходи фізичних осіб у розмірі 892 578,96 грн. (4 958 772,00 х 18% = 892 578,96 грн). Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 16.09.2024 року №103815240208 прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством, відтак підстави для його скасування відсутні. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В. Повний текст виготовлено: 05 травня 2026 року.