Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/8914/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 05 травня 2026 року м. Дніпросправа № 280/8914/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Головко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року (суддя Татаринов Д.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому позивачка просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29 вересня 2025 року № 084050015642 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії згідно із Законом України «Про державну службу»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди її роботи з 03 квітня 2007 року по 27 серпня 2024 року та призначити їй з 22 вересня 2025 року пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків від заробітку, вказаного у довідках про складові заробітної плати станом на серпень 2025 року та про іншу складові заробітної плати за період з 01 січня 2024 року по 27 серпня 2024 року. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 22 вересня 2025 року позивачка звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення на пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII, з урахуванням довідок про заробітну плату. Проте рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 29 вересня 2025 рок у № 084050015642 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв`язку з відсутністю у позивачки права. Позивачка не погоджується з даним рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що порушує її права. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29 вересня 2025 року № 084050015642 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії згідно із Законом України «Про державну службу». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи з 03 квітня 2007 року по 27 серпня 2024 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 вересня 2025 року про переведення на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», з урахуванням висновків суду. У задоволенні інших вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що відповідно до пунктів 10 і 12 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом (01.05.2016) займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України або які станом на 01 травня 2016 року мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України. Коло осіб з числа державних службовців, на яких поширюється дія Закону № 889, визначено статтею 3 Закону № 889, де відсутні посадові особи органів місцевого самоврядування. З 04.07.2001 року набрав чинності Закон України від 07.06.2001 № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон № 2493). Відповідно до частини 7 статті 21 Закону № 2493 пенсії посадовим особам місцевого самоврядування призначають відповідно до Закону № 1058. Під час розгляду документів електронної пенсійної справи, встановлено що ОСОБА_1 складено присягу посадових осіб органів місцевого самоврядування від 03.04.2007 та 03.04.2007 присвоєно 11 ранг посадової особи органів місцевого самоврядування. Отже станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не займає посади державної служби та не має 20 років стажу роботи на цих посадах (стаж державного службовця 11 років 09 місяців 19 днів), стаж з 03.04.2007 відноситься до посад працівників органів місцевого самоврядування, що не передбачено чинним законодавством. Підстави для переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону № 889 відсутні. Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачка є пенсіонером та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно записів трудової книжки Серії НОМЕР_1 від 09 грудня 1986 року та серії НОМЕР_1 від 03 квітня 2007 року позивач (позивачу): - 14 червня 1995 року по 31 грудня 1995 року працювала на посаді програміста секретаріату Вільнянської районної ради народних депутатів. Позивачкою прийнято присягу; - 01 січня 1996 року по 31 серпня 1996 року працювала на посаді завідуючої сектором інформаційно-обчислювального забезпечення, головного спеціаліста Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області; - 01 вересня 1996 року по 29 серпня 1996 року по 29 серпня 1997 року працювала на посаді головного спеціаліста відділу по обслуговуванню Ради та адмінібудвіл Вільнянської районної ради народних депутатів; - 01 вересня 1997 року по 31 грудня 1998 року працювала на посаді головного спеціаліста з комп`ютерної програми та програмного забезпечення секретаріату Вільнянської районної держаної адміністрації Запорізької області; - 01 січня 1999 року по 30 квітня 2003 року головний спеціаліст з комп`ютеризації та програмного забезпечення юридичного відділу секретаріату Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області; - 01 травня 2023 року по 14 серпня 2025 року Головний спеціаліст сектору з питань програмного, правового та комп`ютерного забезпечення апарату Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області; - 01 жовтня 2005 року по 02 квітня 200 року головний спеціаліст відділу кадрової роботи апарату Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області; - 03 квітня 2007 року по 05 травня 2011 року працювала на посаді головного спеціаліста адміністратора відділу по роботі з документами дозвільного характеру Запорізької міської ради. 03 квітня 2007 року та 03 квітня 2009 року позивачу присвоєно ранги посадової особи місцевого самоврядування; - 06 травня 2011 року по 06 листопада 2011 року позивач працювала на посаді державного адміністратора відділу по роботі з документами дозвільного характеру управління розвитку підприємства та дозвільних послуг Запорізької міської ради; - 07 листопада 2011 року по 17 травня 2016 року завідувач сектору державний адміністратор сектору інформаційних технологій та електронного документообігу відділу по роботі з документами дозвільного характеру управління розвитку. 07 листопада 2013 року позивачу присвоєно ранг посадової особи місцевого самоврядування. 07 листопада 2015 року позивачу присвоєно ранг посадової особи місцевого самоврядування; - 18 травня 2016 року по 20 листопада 2018 року позивач працювала на посаді начальника відділу адміністратор відділу інформаційних технологій та електронного документообігу департаменту надання адміністративних послуг та розвитку підприємства Запорізької міської ради; - 27 листопада 2018 року по 27 серпня 2024 року позивач працювала на посаді начальника відділу інформаційних технологій департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради. У зв`язку з тим, що позивачка тривалий час працювала в органах місцевого самоврядування вона 22 вересня 2025 року звернулась до органів пенсійного фонду із заявою про перехід із пенсії за віком відповідно до закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно закону України «Про державну службу». Заява позивачки з урахуванням принципу екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29 вересня 2025 рок у № 084050015642 позивачув відмовлено в переведенні з пенсії за віком відповідно до закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно закону України «Про державну службу» через відсутність необхідного стажу роботи на державній службі станом на 01 травня 2016 року, оскільки робота в органах місцевого самоврядування не належить до державної служби. Не погоджуючись із рішенням відповідача про відмову в перерахунку пенсії, вважаючи його незаконним, позивачка звернулася до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (далі-Закон № 889-VIII), в Прикінцевих та Перехідних положеннях якого закріплено, що Закон № 3723-ХІІ (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII втратив чинність. Відповідно до п. 2 розд. ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу. Пунктами 10, 12 розд. ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Отже, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно ч.1 ст.37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Отже, за наявності в особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно з статтею 46 Закону України «Про державну службу» №889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у пункті 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». В апеляційній скарзі пенсійний орган зазначає, що до стажу державної служби для визначення права на пенсію відповідно до Закону №889 позивачці не зараховуються період роботи в органах місцевого самоврядування, оскільки сфера дії Закону №889 не поширюється на посадових осіб органів місцевого самоврядування. Однак, надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.8 Прикінцевих положень Закону №899, стаж державної служби за періоди роботи до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством. Аналізуючи наведені норми обчислення стажу державної служби за період роботи до 01.05.2016, (до моменту набрання чинності Законом №899) здійснюється відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 (далі - Порядок №283), яким слід керуватися в даному випадку. Згідно п.2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-IIІ від 07.06.2001 (далі - Закон №2493). Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування регулює Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III (далі - Закон № 2493-III). Служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом (ст. 1 Закону № 2493-III). Положення статей 2, 3 Закону №2493 визначають, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування. Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 07.06.2001 №2493-III, дія Закону від 16.12.1993 № 3723-ХІІ поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування. Статтею 46 Закону № 889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у п. 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493-III. Відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом від 10.12.2015 №889-VIII обчислюється відповідно до п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII. Відповідно до п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 (далі - Порядок №283) (чинним до 01.05.2016, тобто в період проходження позивачем служби в органі місцевого самоврядування) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби. Відповідно до абзацу 12 пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування, (2493-14), а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування. Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 07 червня 2001 року №2493-14 «Про службу в органах місцевого самоврядування» дію Закону України «Про державну службу» поширено на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування. Згідно із пунктом 4 Порядку №229 до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Крім того, пунктом 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII встановлено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Отже, вищевказаним законодавством, передбачало віднесення до стажу державної служби часу перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, які визначені Законом №2493. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі №735/939/17, від 19 березня 2019 року у справі №357/1457/17. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що періоди роботи позивачки з 03 квітня 2007 року по 27 серпня 2024 року на посадах в органах державного самоврядування підлягають зарахуванню до стажу державної служби, в силу наведених вище законодавчих вимог, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29 вересня 2025 року № 084050015642 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії згідно із Законом України «Про державну службу» є протиправним, оскільки відповідач при його прийнятті не врахував наведені вище норми матеріального права та не зарахував спірний період роботи позивачки до стажу державної служби, що дає право на пенсію державного службовця. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров суддя О.В. Головко