Постанова 4852 № 280/8945/25

П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 квітня 2026 року справа 280/8945/25 Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. судді Ясенова Т.І., Головко О.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.12.2025 та додаткове рішенням від 16.12.2025 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 09.10.2025 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0569664-2411-0829-UA23060070000082704, №0569663-2411-0829, №0569662-2411-0829-UA23060070000082704, №0569665-2411-0829 , від 20.06.2025. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником об`єктів житлової нерухомості (квартир) загальною площею 115,36 кв.м. Контролюючий орган спірними податковими повідомленнями-рішеннями визначив позивачу податкове зобов`язання за вказаним об`єктом нерухомості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік, без урахування рішення Запорізької міської ради №5 від 28 січня 2015 року Про затвердження Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) щодо пільги у вигляді зменшення бази оподаткування на 120 кв.м. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.12.2025 позов задоволений. Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2025 стягнуті витрати на професійну правову допомогу в сумі 2000грн. В апеляційній скарзі ГУ ДПС у Запорізькій області просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що Запорізька міська рада Рішенням №5 від 28.01.2015 про затвердження Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки), мала право зменшити ставку податку, проте не мала права зменшувати базу оподаткування визначену Податковим кодексом України, та збільшувати пільгову базу оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку. Зазначає, що листом № 5849/0/20-21 від 11.08.2021 Державної регулятивної служби України було встановлено, що рішення Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015 визнано ознаки невідповідності вимогам чинного законодавства та суперечить принципам державної регуляторної політики, визначених статтею Закону №1160. Також просить скасувати додаткове рішення. Посилається на те, що витрати на професійну правову допомогу не підтверджені, є завищеними та неспівмірними зі складністю справи. Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного. ОСОБА_1 є власником чотирьох об`єктів нерухомості, а саме: - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2956850423060, тип об`єкта -квартира, адреса - АДРЕСА_1 , загальна площа 65,54м2, розмір частки - 1/3, дата державної реєстрації -12.07.2024; - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2956850423060, тип об`єкта -квартира, адреса - АДРЕСА_1 , загальна площа 65,54м2, розмір частки - 1/6, дата державної реєстрації -19.06.2024; - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 11630585, тип об`єкта - квартира, адреса - АДРЕСА_2 , загальна площа 50,27м2, частка власності - 1/1, дата державної реєстрації 29.09.2005; - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2269251, тип об`єкта - квартира, адреса - АДРЕСА_3 , загальна площа 32,35 м2, частка власності - 1/1, дата державної реєстрації 21.08.2003. Загальна площа зазначених об`єктів нерухомості становить 115,36 м2. Головним управлінням ДПС у Запорізькій області 20.06.2025 сформовані податкові повідомлення-рішення форми Ф на вищезазначені об`єкти житлової нерухомості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік №0569662-2411-0829-UA23060070000082704 на суму 209,32 грн. №0569663-2411-0829 на суму 1370,46 грн. № 0569664-2411-0829-UA23060070000082704 на суму 881,92 грн. № 0569665-2411-0829 на суму 372,29 грн. Відповідно до підпунктів 266.1.1, 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Відповідно до підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Абзацом сьомим підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Пунктом 266.4 статті 266 Податкового кодексу України встановлені пільги із сплати податку. Відповідно до підпунктів 266.4.1, 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). Сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування. При цьому за приписами пункту 30.9 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору. Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Відповідно до пункту 10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки). Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень. Відповідно до підпункту 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. До повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать, в тому числі, встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом (пп.12.4.1 п.12.4 ст.12 Податкового кодексу України). Отже, виходячи з аналізу наведених норм права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місцевим податком, розмір якого визначається рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості. При цьому, розмір такого податку хоча і визначається рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, проте не може перевищувати 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. В даному випадку спір виник з приводу застосування рішення Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015, яким затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки). До вказаного Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5 (надалі - Положення про податок на майно), внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради №5 від 30.06.2015, №30 від 26.02.2016, №50 від 25.08.2016, №49 від 21.12.2016, №51 від 26.04.2017, №49 від 27.05.2020. Відповідно до Положення про податок на майно, ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, становить 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування, за винятком об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме: - квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв.м; - будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв.м; - різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири /квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток, загальна площа яких не перевищує 370 кв.м) Крім того, згідно з Положенням про податок на майно, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості на 60 кв.м; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості на 120 кв.м; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири /квартир та житлового будинку/будинків, в тому числі їх часток), - на 180 кв.м. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). Ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, становить 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року), за 1 кв.м бази оподаткування. Це рішення не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов`язковим як для позивача, так і для відповідача у справі. Посилання податкового органу на лист Державної регулятивної служби України від 11.08.2021 року вих. №5849/0/20-21 апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки листом не може бути скасовано акт органу місцевого самоврядування. Разом з тим, відповідач вважає, що вказане Положення не може бути застосовано у спірних відносинах як таке, що не відповідає положенням Податкового кодексу України, тому при прийнятті рішень з питань місцевих податків та зборів, у тому числі, податку на нерухому майно, відмінне від земельної ділянки, органам місцевого самоврядування слід керуватися правилами, встановленими Податковим кодексом України. Суд апеляційної інстанції з цього приводу зазначає, що дійсно, виходячи з наведених вище норм права, делеговане міській раді право встановлювати ставки податку на майно повинно реалізовуватися відповідно до вимог Податкового кодексу України, яким визначено ставки податку, об`єкти оподаткування, база оподаткування. Втім, в даному випадку зміст рішення Запорізької міської ради не дає підстав стверджувати, що зазначена в затвердженому цим рішенням Положенні №5 база оподаткування є відмінною від тієї, що визначена Податковим кодексом України. Вказаним Положенням №5 міською радою встановлено ставку податку відносно, зокрема, квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв.м., а саме: нульову ставку. На думку суду апеляційної інстанції, встановлення нульової ставки податку до таких об`єктів житлової нерухомості не суперечить положенням підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України, яким визначено саме граничний (максимальний) розмір ставки податку (1,5% розміру мінімальної заробітної плати), а не її мінімальний розмір. Таким чином, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав стверджувати те, що рішення міської ради суперечить положенням Податкового кодексу України, що, за позицією відповідача, свідчить про неможливість застосування рішення органу місцевого самоврядування у спірних відносинах. Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про необґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими визначено податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік без урахування рішення Запорізької міської ради, яким встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Стосовно вимог апеляційної скарги про скасування додаткового рішення, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення витрат. Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання робіт; 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України, в разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини 7 статті 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом. Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та адвокатом Габуєвим Г.Ю. укладено Договір про надання правової допомоги № 14-25 від 02.05.2025 та на підставі даного договору виписано ордер про надання правничої допомоги Серії АР № 1269697 від 09.10.2025. Згідно додатку 1 до Договору про надання правової допомоги такий вид правової допомоги як складання позовної заяви становить 2000 грн. за один документ Згідно платіжної інструкції №2.345512175.1 від 08.10.2025 позивачем сплачено гонорар за договором про надання правової допомоги №14-25 від 02.05.2025 у сумі 2000 грн. Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих послуг. В свою чергу, доводи податкового органу про непідтвердженність витрат на правову допомогу є безпідставними. З урахуванням обсягу участі адвоката в підготовці позовної заяви, визначена сума покриває витрати адвоката у цій справі. Доводи апеляційної скарги про те, що заяву про стягнення витрат подано з порушенням норм частини 3 статті 143 КАС України, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне. Так, як вбачається з тексту позовної заяви, позивач просив стягнути понесені витрати на правничу допомогу, в розмірі 2000 грн за складання позовної заяви. Проте під час ухвалення рішення судом не вирішено питання про судові витрати в цій частині. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно частини 2 статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Таким чином, заяву про ухвалення додаткового рішення подано у межах встановленого строку. З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.12.2025 та додаткове рішенням від 16.12.2025 без змін. Постанова набирає законної сили з 16.04.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя А.В. Суховаров судді Т.І. Ясенова судді О.В. Головко