Постанова Закарпатський апеляційний суд № 299/3160/25

Справа № 299/3160/25 П О С Т А Н О В А Іменем України 23 квітня 2026 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді: Собослоя Г.Г. суддів: Мацунича М.В., Джуги С.Д. з участю секретаря судового засідання: Голубєвої Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23 червня 2025 року, постановлену головуючою суддею Бак М.Д. у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту утримання дітей встановив: У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою де заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту утримання дітей падчерок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заяву мотивовано тим, що заявник перебуває в шлюбі з ОСОБА_2 , яка є матір`ю дітей. Діти проживають разом із ОСОБА_2 та заявником, батько дітей - ОСОБА_4 не сплачує аліменти на їх утримання. Дітей утримує заявник, його заробіток є основним джерелом доходів сім`ї. ОСОБА_2 не працює, оскільки здійснює догляд за дитиною, народженою у 2020 році, отримує соціальну допомогу у зв`язку з народженням дитини. Встановлення факту утримання дітей необхідне заявнику для реалізації права на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації. Ухвалою Виноградівського районного суду від 23 червня 2025 року у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , де заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту утримання дітей - відмовлено. Ухвала мотивована тим, що право заявника утримувати падчерок є оспорюваним, а тому, із заяви про встановлення факту утримання дітей вбачається спір про право. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 оскаржив таку в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вказує, що суд безпідставно дійшов висновку про відмову у відкритті провадження в справі. З метою оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, йому необхідно встановити факт перебування на його утриманні двох дітей від попереднього шлюбу дружини. Висновок суду першої інстанції щодо обов`язку батьків спільно утримувати дітей, у зв`язку з чим право заявника утримувати падчерок є оспорюваним, вважає помилковим. ОСОБА_1 в судове засідання незявився, від його дружини ОСОБА_5 надійшла заява в якій вона вказує, що апелянт не може з`явитись до суду у зв`язку з мобілізацією його в квітні місяці до ЗСУ. Просить апеляційну скаргу задовольнити з наведених в ній підстав. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (п. 2 рішення Конституційного Суду України 25 грудня 1997 року по справі № 9зп). Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначає, що одним з аспектів справедливого судочинства є доступ до суду. Наприклад, у справі Беллет проти Франції (Bellet v. France) суд зазначає: «рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві». Проте, в справі Мельник проти України суд також зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у частині першій статті 315 ЦПК України, зокрема суд розглядає заяви про встановлення факту: 1)родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду(частина 4 статті 315 ЦПК України). Суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження у справі керувався тим, що у даному випадку вбачається спір про право, зокрема спір щодо участі одного з батьків у вихованні дітей та/або ухилення від участі у вихованні. Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України). Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною пятою статті 157 цього Кодексу. Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України. За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється. Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує (пункти 73-74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22 (провадження № 14-132цс23). СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість повної відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини. У цій справі заявник просить встановити факт утримання дітей: падчерок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не враховуючи при цьому того, що батько падчерок має обов`язок щодо утримання своїх доньок. Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо відмови у відкритті провадження, оскільки така заява не може бути розглянута в порядку окремого позовного провадження та має розглядатися виключно в загальному позовному провадженні через наявність спору про право. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованої та законної ухвали суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення поданої апеляційної скарги відсутні. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381-384, апеляційний суд ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23 червня 2025 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 05 травня 2026 року. Суддя-доповідач: Судді: