Постанова 4812 № 473/939/26

05.05.26 33/812/197/26 Провадження №33/812/197/26 Категорія: ст. 130 ч. 1 КУпАП Головуючий у першій інстанції Дробинський О. Е. Доповідачка апеляційного суду Ямкова О. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 5 травня 2026 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд в складі: головуючого- судді Ямкової О. О. за участю: секретаря Повертайленко Ю. В. захисника Ванжули Я. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 березня 2026 року, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , - якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, - В С Т А Н О В И В : Згідно постанови судді, 22 лютого 2026 року о 20 годині 00 хвилині у селищі Вознесенське Вознесенського району Миколаївської області на 155км автодороги «Р-55» водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «ВАЗ - 21063», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів та мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Алкотестер 6810» та у медичному закладі Вознесенське комунальне підприємство «КНП ВБЛ ВМР» відмовився, чим порушив пункт 2.5 ПДР, що зафіксовано за допомогою відеозапису. Постановою судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу правопорушення у його діях. Апелянт вважав, що постанова є необґрунтованою, не відповідає вимогам закону, так як судом не встановлений факт керування ним транспортним засобом та одночасно не встановлена законна підстава для зупинки належного йому автомобіля. Посилався на судову практику апеляційних судів та зазначав, що матеріали справи не містять жодних допустимих та належних доказів. До судового засідання суду апеляційної інстанції особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, не з`явився, тому слухання справи відбулося за його відсутністю у присутності захисника Ванжули Я. В. у відповідності до статті 294 КУпАП. Заслухавши пояснення захисника Ванжули Я. В., перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, у їх межах, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, так як висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильними. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Доведення тих чи інших обставин здійснюється на підставі статті 251 КУпАП за допомогою усіх наявних доказів, що містяться у справі та є будь-якими фактичними даними, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Сам розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється відповідним органом, зокрема судом, виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення, наслідком чого є ухвалення постанови у відповідності до положень статті 283 КУпАП, у якій повинен міститися опис обставин, установлених під час розгляду справи та зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення. Відповідно до положень статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом в справі про адміністративне правопорушення. За наведеного, суддя першої інстанції, як на доказ вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, обґрунтовано послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення, відеофіксацію самої події, постанови про притягнення ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 1213 КУпАП, з накладенням штрафу, копій направлення та акту з відмовою від проходження огляду, згідно яких ОСОБА_1 за наявністю ознак алкогольного сп`яніння відмовився від виконання вимоги поліцейських про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки, так і в медичному закладі. Внаслідок цього дії водія ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення ним положення пункту 2.5 ПДР. За змістом пункту 2.9а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під час перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тому на вимогу працівника поліції водій у відповідності до пункту 2.5 ПДР повинен пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. За положеннями статті 266 КУпАП та пунктів 1.3, 1.6, 1.7 розділу І, положень розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція № 1452/735), огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, з фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції, та у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду за допомогою технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові (пункт 7 розділу ІІ Інструкції). Направлення водія для проведення огляду на стан алкогольного чи іншого виду сп`яніння у медичному закладі видається поліцейським, у випадку незгоди водія з результатами показників Драгеру при огляді, що проведений поліцейськими на місці зупинки та/або бажанні пройти такий огляд у медичному закладі. Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису з нагрудної камери поліцейського, ОСОБА_1 роз`яснено наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння та порядок проходження огляду, від якого він відмовився та відмовився від підписання протоколу та інших документів, які складалися поліцейськими (а.с.1-6). Сам протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам статті 256 КУпАП та щодо місця та суті адміністративного правопорушення повністю узгоджуються з даними, які містяться у відеозаписі, здійсненому працівниками поліції на спеціальний технічний засіб, та письмових доказах, доданих до протоколу. Отже, доводи ОСОБА_1 про відсутність у справі про адміністративне правопорушення належних та допустимих доказів, які б підтверджували об`єктивну сторону правопорушення, є неспроможними. За положеннями статті 251 КУпАП докази у справах про адміністративні правопорушення не поділяються на допустимі та не допустимі, а досліджуються усі в своїй сукупності та на їх підставі встановлюється наявність чи відсутність самого адміністративного правопорушення, а також винність даної особи в його вчиненні. Не є слушними посилання ОСОБА_1 про відсутність у справі підтвердження факту керування ним транспортним засобом, оскільки такі дані встановлюються не лише на підставі відеофіксації цієї обставини, а ще і за допомогою сукупності інших доказів, які зібрані у справі уповноваженими на те особами, а саме: постановою про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 1223 КУпАП, за порушення ним, під час керування транспортним засобом «ВАЗ-21083», інших пунктів ПДР пунктів 2.9в, 2.1г, 2.3в, 9.2а ПДР, складеною в цей же день та за цих же самих обставин; усними поясненнями ОСОБА_1 , що зафіксовані на відеозаписі, де він як водій не заперечує свого керування транспортним засобом та після повідомлення йому про відсторонення від керування автомобілем пояснює, що викличе тверезого водія. Суперечливими та безпідставними, у цьому розумінні, є твердження про відсутність у поліцейських законних підстав для зупинки транспортного засобу, що на думку ОСОБА_1 є підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП. По-перше, порушення інших пунктів ПДР під час керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджено шляхом винесення уповноваженою особою відповідної постанови та відсутністю заперечень водія ОСОБА_1 як на відеозаписі події, так і при відмові від підписання процесуальних документів. По-друге, сам факт порушення водієм пункту 2.5 ПДР є достатньою підставою для накладення на нього адміністративного стягнення, передбаченого нормами КУпАП, і не залежить від підстав зупинки транспортного засобу, так як вимагає від уповноважених осіб лише встановлення ними факту керування цією особою таким засобом. Тобто факт порушення водієм інших ПДР не впливає на наявність чи відсутність в його діях складу іншого правопорушення, яке передбачене пунктом 2.5 ПДР, та що є предметом апеляційного перегляду. Посилання ОСОБА_1 на судову практику під час розгляду справ про адміністративні правопорушення іншими апеляційними судами України не є преюдицією під час розгляду судом справи за складеним відносно нього протоколом, так як нормами КУпАП в українській правовій системі не передбачено застосування судами прецендентної практики. З огляду на наведене, встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а висновки судді суду першої інстанції про доведеність вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на сукупності доказів, які знаходяться в матеріалах справи, та спростовують доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі. Тому прийняте суддею рішення є законним та не підлягає скасуванню, про що просить апелянт. Стягнення за вчинення адміністративного правопорушення призначено ОСОБА_1 з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, а вид стягнення та розмір штрафу визначений відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, - залишити без зміни. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуюча О. О. Ямкова