Постанова 4820 № 687/36/26

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2026 року м. Хмельницький Справа № 687/36/26 Провадження № 22-ц/820/1159/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Гринчука Р.С., П`єнти І.В., Талалай О.І., розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 02 березня 2026 року, суддя Борсук В.О., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановив: У січні 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 16878,80 грн. та судових витрат. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 08.05.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1392-3140. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати в позичальнику кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 1500 грн; строк кредитування - 365 днів; базовий період - 21 день; комісія за видачу кредиту - 15% від суми кредиту; знижена % ставка - 1,45% в день; стандартна % ставка - 1,45% в день. Відповідач підтвердила виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця. Також, згідно з додатковими угодами №1 від 04.06.2024 та №2 від 05.07.2024 сторони домовилися про надання позичальнику додаткових кредитних коштів в розмірі 1200 грн та 1100 грн, відповідно. Відповідач належним чином умов договору не виконала, у зв`язку з чим станом на 26.11.2025 загальний розмір заборгованості за кредитом склав 19153 грн, з яких 3000 грн складає прострочена заборгованість за кредитом, 16153 грн становить прострочена заборгованість за процентами. Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 2274,20 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 16878,80 грн. Позивач просив суд стягнути з відповідача не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом - 3000 грн; прострочену заборгованість за процентами 13878,80 грн, що разом становитиме 16878,80 грн. Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 02.03.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором №1392-3140 від 08.05.2024 в розмірі 8711,51 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом становить 2335,71 грн; прострочена заборгованість за процентами 6375,8 грн. Вирішено питання судових витрат. У мотивувальній частині рішення суд зазначив, що кредитний договір у даній справі укладено 08.05.2024, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому строк дії п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір, у зв`язку з чим в частині нараховання процентів слід здійснити новий розрахунок. В частині вимог щодо стягнення комісії суд зазначив, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлено комісію, відповідна умова кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії є нікчемною, внаслідок чого сума нарахованої комісії у розмірі 225 грн. не може бути стягнута з відповідача на користь позивача. В апеляційній скарзі ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування скарги зазначило, що умовами договору строк кредитування встановлено в 365 днів, який внаслідок укладення додаткових угод було продовжено до 423 днів. Позивач відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту відповідно до ст. 625 ЦК України, а також пені не нараховував. Розмір процентів визначено сторонами за взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, відтак несправедливими умовами договору умови щодо нарахування процентів вважати підстав немає. Суд помилково зазначив, що на спірні правовідносини не поширюється положення п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування», а також дійшов безпідставного висновку про незаконність нарахування комісії з надання кредиту, у зв`язку з чим розрахунок суду є неправильним. Кредитний договір та додаткові угоди до нього укладено в період, коли денна процентна ставка не могла перевищувати 1,5%, відтак зменшення судом процентів з розрахунку 1% в день позбавило кредитора законного права на отримання процентів. Розгляд справи проведено в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що 08.05.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1392-3140. Відповідно до п. 2.2 договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом, комісію за видачу кредиту та інші платежі, передбачені договором, у порядку, передбаченому цим договором. Згідно з п. 4.1, 4.8, 4.10, 4.11, 4.13 договору загальний розмір кредиту становить 1500 грн; базовий період складає 21 календарний день; стандартна процентна ставка становить 1,45% за кожен день користування кредитом; комісія за видачу кредиту становить 15,00% від суми виданого кредиту; строк кредитування 365 днів; дата повернення кредиту 07.05.2025 року. Кредитний договір було підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) С2926. 04.06.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №1392-3140. Відповідно до п.п. 2.1, 2.3, 2.5 додаткової угоди кредитодавець зобов`язався надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 1200 грн. Після надання кредитодавцем позичальнику у кредит додаткових грошових коштів позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю суму грошових коштів в розмірі 1900 грн, яка складається з суми кредиту, яка була надана позичальнику за договором та неповернута на момент укладення цієї додаткової угоди, та суми додаткових грошових коштів, наданих позичальнику у кредит на підставі цієї додаткової угоди. Сторони домовились, що строк кредитування становить 392 дні. Вказана додаткова угода була підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А6622. 05.07.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №1392-3140. Відповідно до п.п. 2.1, 2.3, 2.5 додаткової угоди кредитодавець зобов`язався надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 1100 грн. Після надання кредитодавцем позичальнику у кредит додаткових грошових коштів позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю суму грошових коштів в розмірі 3000 грн, яка складається з суми кредиту, яка була надана позичальнику за договором та неповернута на момент укладення цієї додаткової угоди, та суми додаткових грошових коштів, наданих позичальнику у кредит на підставі цієї додаткової угоди. Сторони домовились, що строк кредитування становить 423 дні. Вказана додаткова угода була підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А5888. Згідно з довідкою про перерахування суми кредиту №1392-3140 від 08.05.2024 позичальнику видано кошти за кредитним договором №1392-3140 від 08.05.2024 та за додатковими угодами до даного договору на номер платіжної карти НОМЕР_1 на суми 1500 грн, 1200 грн та 1100 грн, що також підтверджується довідкою LIQPAY від 08.05.2024 на суму 1500 грн та випискою про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 , витребуваною судом з АТ КБ «Приват Банк». Станом на 26.11.2025 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становив 19153 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 3000 грн; прострочена заборгованість за процентами 16153 грн. Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, провадження №61-7203 св 20, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, провадження №61-8449св19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, провадження №61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України №675-VIII «Про електрону комерцію», (далі Закон №675-VIII). Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону №675-VIII). Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону №675-VIII). Згідно з ч.ч. 6, 8 ст. 11 вказаного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Ст. 12 Закону №675-VIII визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ч. 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. 10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування»). У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит (ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування»). Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування») (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі №204/224/21). На виконання вимог, у тому числі п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» правління Національного банку України постановою від 08.06.2017. №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову правління Національного банку України від 10.05.2007, №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості. У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки і суми належних платежів. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19). Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист справ споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023, доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» п. 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. П. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%. Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 по 22.04.2024 включно денна процентна ставка має бути не більше 2,5%, з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно не більше 1,5%, а з 21.08.2024 не більше 1%. Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися з нормами Закону. У даній справі договір кредитної лінії №1392-3140 було укладено 08.05.2024, строком на 365 календарних днів, з кінцевим терміном повернення коштів 07.05.2025. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 набрав чинності 24.12.2023, отже, до вказаних правовідносин слід застосовувати норми вищезазначеного Закону, а саме п. 17 його Прикінцевих та Перехідних положень. Згідно з умовами укладеного між сторонами кредитного договору та додаткових угод до нього від 04.06.2024, 05.07.2024, якими додатково надано у кредит грошові кошти в розмірі 1200 грн та 1900 грн відповідно та продовжено строк кредитування до 423 днів відповідачу за період з 08.05.2024 по 04.07.2025 включно нараховано проценти із розрахунку процентної ставки 1,45% в день. Аналізуючи вищезазначені умови укладеного між сторонами кредитного договору та розрахунку заборгованості в частині нарахування процентів за користування кредитом, колегія суддів вважає, що нарахування відповідачу процентів з 21.08.2024 по кінець строку кредитування суперечать приписам п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», відтак підлягають перерахунку. Так, за період з 21.08.2024 по 04.07.2025 включно (318 днів), з урахуванням тіла кредиту 3000 грн., проценти за користування складатимуть 9540 грн. (3000 грн.*1%*318 днів). Колегія суддів зауважує, що розмір нарахованої позивачем щоденної процентної ставки 1,45% за період з 08.05.2024 по 20.08.2024 включно, що становить згідно з розрахунком заборгованості 2363,50 грн., узгоджується з Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону України «Про споживче кредитування», відтак перерахунку не підлягає. Разом з тим, при проведенні аналізу змісту договору, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Укр Кредит Фінанс», встановлено, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, який надається ОСОБА_1 та за який встановлено комісію, у зв`язку з чим положення договору №1392-3140 від 08.05.2024 про відкриття кредитної лінії в частині обов`язку позичальника сплатити комісію в розмірі 15% за видачу кредиту в розмірі 225 грн., є нікчемними на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» (постанова Верховного Суду від 09.10.2024 у справі №582/202/22). За вказаних вище обставин, оскільки загальний розмір заборгованості з урахуванням нарахованих процентів складатиме 14678,50 грн. (3000 грн+2363,50 грн+9540 грн-225 грн), в той час як позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням нарахованих процентів 16878,80 грн., колегія суддів вважає позовні вимоги частково обґрунтованими. Суд першої інстанції, правильно відмовивши в задоволенні позову в частині стягнення процентів, допустив неправильне тлумачення норм матеріального права, належного розрахунку та обґрунтування свого рішення, зокрема, зважаючи на вищевказані мотиви, не навів. За наведеного, враховуючи неправильне застосування судом норм матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, з огляду на те, що позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 задоволено частково, на 86,96% (14678,50 грн./16878,80 грн.*100%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції в розмірі 2315,22 грн. (2662,40 грн.*86,96%). Оскільки апеляційна скарга ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволена частково, на 86,96% (14678,50 грн./16878,80 грн.*100%), з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції в розмірі 3472,83 грн. (3993,60 грн.*86,96%). Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково. Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 02 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 14678,50 грн заборгованості за кредитним договором. В решті позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 2315,22 грн. витрат зі сплати судового збору в суді першої інстанції та 3472,83 грн. витрат зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Р.С. Гринчук І.В. П`єнта О.І. Талалай