Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/19901/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/19901/25 Суддя-доповідач Яремчук К.О. 04 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Печеним Є.В. у місті Хмельницькому) від 20 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції В листопаді 2025 року позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року позов задоволено. Зокрема рішенням суду: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції суд першої інстанції вказав і на безпідставність обмеження пенсії позивача максимальним розміром, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і наразі Закон не передбачає обмеження пенсії осіб, які перебувають на військовій службі, максимальним розміром. Короткий зміст апеляційної скарги Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на правомірність обмеження пенсії позивача максимальним розміром, адже Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність". Окрім того, апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої при ухваленні оскаржуваного рішення не дослідив питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, передбаченого приписами частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Інших заяв від учасників справи до суду не надходило. Стислий виклад встановлених обставин Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за вислугу років з 22 травня 2004 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі № 560/8316/25, яке набрало законної сили 13 жовтня 2025 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату позивачеві пенсії з 01 лютого 2023 року на підставі довідки, виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України від 12 березня 2025 року № 11/23173-суд про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій та виплачених сум. На виконання зазначеного рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області проведено перерахунок пенсії позивача з 01 лютого 2023 року (з урахуванням виплачених сум) на підставі довідки, виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України від 12 березня 2025 року № 11/23173-суд про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року. За результатми проведеного перерахунку розмір пенсії позивача з 01 лютого 2023 року склав 35611,38 гривень, однак з урахуванням обмеження максимальним розміром пенсії фактична сума до виплати склала 20930 гривень; з 01 березня 2024 року - 37111,38 гривень, однак до виплати з урахуванням обмеження максимальним розміром пенсії - 23610 гривень; з 01 березня 2025 року - 38611,38 гривень, проте до виплати з урахуванням обмеження максимальним розміром пенсії - 23610 гривень. У листопаді 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою, у якій окрім іншого просив здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 березня 2025 року без обмеження максимальним розміром. Листом від 13 листопада 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомлено позивача, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року y справі № 560/8316/25 не покладено зобов`язань щодо проведення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром, тому розмір пенсії розраховано з урахуванням норм статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (надалі - Закон № 2262-ХІІ), десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI (надалі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року. Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Водночас Законом № 3668-VI внесені зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, які викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ. Відповідно до пункту 2 резолютивної частини цього Рішення зазначені положення втратили чинність з дня його ухвалення, тобто з 20 грудня 2016 року. Конституційний Суд України у Рішенні № 7-рп/2016, визнаючи такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, виходив з того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, мають пріоритетний і безумовний характер. Заходи, спрямовані на забезпечення такого соціального захисту, не можуть бути скасовані чи звужені з огляду на економічну доцільність або соціально-економічні обставини. Обмеження максимального розміру пенсії осіб, яким право на пенсійне забезпечення встановлено Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій, визначених частиною п`ятою статті 17 Конституції України. Таким чином, з 20 грудня 2016 року з урахуванням положень Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 у Законі № 2262-ХІІ відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягали у зміні слів і цифр, є нереалізованими. При цьому положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ) були прийняті для регулювання одних і тих самих правовідносин - обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, та є тотожними за своїм змістом. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (надалі - Закон № 1774-VIII), який набрав чинності з 01 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону № 2262-ХІІ слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року». Однак на момент набрання чинності Законом № 1774-VIII частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ уже була визнана неконституційною та втратила чинність, у зв`язку з чим внесені до неї зміни не могли створити будь-яких правових наслідків. Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону № 2262-ХІІ також не передбачала обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Отже, зміни, внесені Законом № 1774-VIII до норми, яка була визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють правових підстав для обмеження розміру пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Сталою є практика Верховного Суду, відповідно до якої Закон № 2262-ХІІ є спеціальним щодо спірних правовідносин, а тому саме його норми підлягають першочерговому застосуванню. Оскільки питання обмеження максимального розміру пенсій військовослужбовців уже було врегульоване частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-ХІІ, яка визнана неконституційною з 20 грудня 2016 року, відсутні підстави вважати, що з цієї дати виникла ситуація, за якої відповідні правовідносини можуть регулюватися положеннями Закону № 3668-VI. Застосування цього Закону до пенсій осіб, звільнених з військової служби, фактично нівелює правові наслідки Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016, яким установлено, що обмеження пенсій таких осіб максимальним розміром не відповідає статті 17 Конституції України. Таким чином, слід визнати слушними висновки суду першої інстанції про безпідставність застосування пенсійним органом обмеження пенсії позивача максимальним розміром. Оцінюючи доводи апелянта про недотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів враховує таке. Так, право громадян на отримання пенсії в належному розмірі не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відтак, як правило, строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців, який слід обраховувати з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Так, незаперечним є факт, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі № 560/8316/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 01 лютого 2023 року на підставі довідки, виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України від 12 березня 2025 року № 11/23173-суд про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій та виплачених сум. На виконання зазначеного рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області проведено перерахунок пенсії позивача з 01 лютого 2023 року (з урахуванням виплачених сум) на підставі довідки, виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України від 12 березня 2025 року № 11/23173-суд про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій. Встановивши невідповідність розміру отримуваної пенсії, у листопаді 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою, у якій окрім іншого просив здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 березня 2025 року без обмеження максимальним розміром. Листом від 13 листопада 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомлено позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії. Із наведеного слідує, що пенсійним органом з 01 березня 2025 року обмежено розмір пенсії позивача у зв`язку з проведеним перерахунком пенсії на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі № 560/8316/25. При цьому колегією суддів враховано те, що вказане судове рішення набрало законної сили 13 жовтня 2025 року, а тому перерахунок пенсії позивача здійснено апелянтом саме у жовтні 2025 року. Натомість до суду із позовною заявою ОСОБА_1 звернувся у листопаді 2025 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду з моменту, коли йому стало відомо про порушення його прав та інтересів (таким моментом є перерахунок пенсії позивача на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі № 560/8316/25, що мав місце у жовтні 2025 року). З огляду на викладене безпідставно стверджувати, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону. Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим. Висновки щодо розподілу судових витрат Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року - без змін. Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення. Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України). Суддя-доповідач Яремчук К.О. Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.