Постанова 4824 № 755/17940/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22/-ц/824/5542/2025 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2025 року м. Київ Справа № 755/17940/24 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М., за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка подана представником ОСОБА_2, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року, ухвалене у складі судді Галагана В.І., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: У жовтні 2024 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1. заборгованість у розмірі 215 580 грн. 50 коп. за кредитним договором №б/н від 25.09.2012 року. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що сторонами 25.09.2012 року був укладений кредитний договір № б/н, на підставі якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору, у зв'язку із чим станом на 10.09.2024 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 215 580 грн. 50 коп., яка складається з: 159 756 грн. 78 коп. - заборгованість за кредитом; 55 823 грн. 72 коп. - заборгованість за простроченими відсотками. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1. на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 215 580 грн. 50 коп. та судовий збір у розмірі 3 233 грн. 71 коп., а всього на загальну суму 218 814 грн. 21 коп. Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_1. - ОСОБА_2. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що суд в порушення норм процесуального права ухвалив рішення без належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а також про відкриття провадження у справі. Стверджує, що в мотивувальній частині рішення суд вказав протиріччя щодо підтвердження позовних вимог банку та доказів, якими позивач обґрунтував свої вимоги, а саме спочатку вказав, що «позивач надав: копію Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приват банку, підписаних відповідачем; Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/; розрахунок заборгованості за договором №б/н від 30.09.2022 року», а після зазначив, що «При цьому позивач не надав суду підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Також суду не надано будь-яких відомостей про номер карткового рахунку, дату вручення картки відповідачеві, повідомлення йому пін-коду, строку дії картки саме за цим позовом та наданим розрахунком заборгованості». Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що саме запропоновані Умови та Правила банку правильно розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету від 25 лютого 2012 року, а також у підписаній відповідачем анкеті-заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді неустойки (пені, штрафів, комісії). Стверджує, що позивач в порушення вимог ч.6 ст.95 ЦПК України надав неналежним чином засвідчену копію Анкети-заяви про приєднання Умов і Правил надання банківських послуг, який має нечитабельний, погано скопійований примірник, у якому не зчитується підпис відповідача, а також не зазначив в позовній заяві точної суми наданого кредитного ліміту. У відзиві на апеляційну скаргу, представник АТ КБ «Приват банк» - Хитрова Л.В. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду - залишити без змін. Вказує, що відповідачем не надано доказів, які б спростували надані банком виписки по рахунку та Довідки про розміри встановленого кредитного ліміту та видані картки, а лише формально посилається на недоведеність банком позовних вимог. Як свідчить виписка по рахунку, відповідач користувався зазначеними кредитними картками, власними коштами на них, кредитним лімітом, здійснював відповідні погашення по кредиту, а також за рахунок збільшення розміру кредитного ліміту користувався і послугою «Миттєва розстрочка», що свідчить про прийняття власне діями сторони умов Договору про надання банківських послуг від 25.09.2012 року. Щодо стягнення відсотків за користування вказує, що незважаючи на відсутність в Анкеті - заяві відомостей про усі умови кредитування (розмір процентної ставки, комісії, неустойки, строки і порядок погашення кредиту), відповідач впродовж тривалого періоду часу користувався кредитними коштами, погодився на збільшення розміру встановленого йому кредитного ліміту та частково виконував умови договору щодо погашення кредитної заборгованості, в тому числі і відсотків за користування кредитними коштами. Представник відповідача ОСОБА_3. в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. У судовому засіданні представник позивача Хитрова Л. В. заперечувала проти вимог апеляційної скарги, просила оскаржуване судове рішення залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на такі підстави. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що позивач довів належними та допустимими доказами факт невиконання відповідачем умов кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 215 580 грн. 50 коп., яку належить стягнути на користь позивача. З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується не у повному обсязі. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підтвердження своїх позовних вимог позивач надав: копію Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 25 вересня 2012 року, підписану ОСОБА_1.; Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/; розрахунок заборгованості за договором №б/н від 25 вересня 2012 року; виписку з карткового рахунку ОСОБА_1. за період з 25.09.2012 року по 12.09.2024 року Відповідно до пункту 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у пам`ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, зазначена в заяві. На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав копію Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписану ОСОБА_1. 25.09.2012 року; виписку з карткового рахунку ОСОБА_1. за період з 25.09.2012 року по 12.09.2024 року. Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім'я ОСОБА_1., що складена в.о. керівника напрямку операційного обслуговування АТ КБ «Приватбанк» Куліш О.В. 12.09.2024 року, старт карткового рахунку - 25.09.2012 року, зміна кредитного ліміту 23.09.2013 року - на суму 13 000 грн., 17.12.2013 року - 16 000 грн., 19.07.2018 року - кредитний ліміт зменшено до 0 грн. ( а.с. 56). Згідно з довідкою АТ КБ «Привабанк» про видані ОСОБА_1. кредитні картки, у період з 25.09.2012 року по 15.05.2017 року ОСОБА_1. було видано 9 кредитних карток, остання - з терміном дії до березня 2021 року. ( а.с. 57). Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого представником позивача, заборгованість за тілом кредиту на суму 159 756 грн. 78 коп. виникла за період з 28 січня 2017 року по 30 вересня 2018 року. Також позивач просив стягнути відсотки на підставі ст. 625 ЦК України, нараховані за період з 01.10.2019 року по 28.02.2020 року. на суму 55 823 грн. 72 коп.( а.с. 25). Згідно зі статтею 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України). Відповідно до змісту вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 25 вересня 2012 року відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщений на сайті: www.privatbank.ua., що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: пільговий період користування коштами, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, умови використання кредитних карт, використання карткового рахунку, порядок погашення овердтрафту та відсотків за ним. Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент підписання анкети-заяви взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Оскільки Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, то відсутні підстави стверджувати, що саме з цими умовами та правилами, долученими до позовної заяви, відповідач ознайомився на час підписання анкети-заяви. Як вбачається з матеріалів справи, позивач до позовної заяви додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», в якому зазначено про тарифи карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold», в яких визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. Однак з вказаного витягу вбачається, що він є роздруківкою з Тарифів із сайту позивача за період 2013 - 2015 роки, та не є переліком конкретних умов кредитування, які б містили підпис відповідача про ознайомлення з ними. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими тарифами був ознайомлений відповідач і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказаний документ на момент підписання анкети-заяви містив умови щодо сплати процентів саме у зазначеному витягу з Тарифів, що доданий банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Таким чином, позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи банку не містять підпису позичальника, а тому вимога банку про стягнення зазначених складових заборгованості не підлягає задоволенню. За таких обставин належним та допустимим доказом виникнення зобов'язальних правовідносин між АТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1. слід вважати виключно анкету-заяву та виписку з карткового рахунку, яка містить відомості про надання кредитних коштів. Водночас, інформацію про розмір відсоткової ставки, умови нарахування інших платежів за користування кредитними коштами анкета-заява не містить, а отже питання про стягнення заборгованості слід розглядати виключно в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту. З наданого до суду розрахунку заборгованості за кредитним договором колегія суддів встановила, що заборгованість виникла з 27 січня 2017 року, що підтверджується відсутністю даних про погашення поточної заборгованості за кредитом у повному обсязі. Відповідач не надав відомостей на спростування таких відомостей, в зв'язку з чим суд з врахуванням стандарту «більшої переконливості» дійшов висновку про доведеність зазначеного факту. Подальший аналіз розрахунку заборгованості за період з моменту її виникнення, тобто з 27 січня 2017 року і до дня звернення з позовом дає підстави для висновку, що Банком були нараховані та погашені за рахунок кредиту відсотки на загальну суму 76 116,47 грн, які були включені до загальної суми заборгованості за кредитним договором, заявленій АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 159 756,78 грн. Однак, колегія суддів не визнає таку суму повністю обґрунтованою з огляду на особливості погодження сторонами умов зобов'язальних правовідносин, а саме у зв'язку з неналежністю поданих до суду Умов та Правил надання банківських послуг, непосвідчених підписом позичальника, згідно з якими на тіло кредиту нараховувалися додаткові платежі. З даних банківської виписки та розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 27.01.2017 року по 31.07.2018 року банком щомісяця нараховувались відсотки за ставкою 3,5% на місяць, які були включені до суми наданого кредиту, зазначені у графі «відсотки, погашені за рахунок кредиту», на загальну суму - 76 116 грн. 47 коп. За таких обставин колегія суддів визнає доведеною виключно заборгованість за тілом кредиту у розмірі 83 640,31 грн, що становить різницю між загальною сумою заборгованості по кредиту у розмірі 159 756,78 грн та сумою відсотків, погашених за рахунок кредиту у розмірі 76 116,47 грн, погодження сторонами зобов'язання способу нарахування яких не доведено належним чином. Банком не надано доказів досягнення між сторонами умов кредитного договору про те, що нараховані відсотки будуть включені до суми наданого кредиту. Разом з тим, доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на відсутність в матеріалах справи даних про розмір початкового кредитного ліміту, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до пунктів 60-62, 65 Положення «Про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», затвердженого постановою Правління НБУ № 75 від 04.07.2018 року, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам та органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України. Таким чином, виписка по картковому рахунку відповідача ОСОБА_1., що міститься в матеріалах справи, є належним доказом отримання кредитних коштів саме відповідачем, їх суми та розміру сплачених коштів відповідачем на погашення заборгованості. Звертаючись до суду з позовом, позивач також просив стягнути на його користь заборгованість за відсотками за прострочення повернення кредитних коштів на підставі положень статті 625 ЦК України. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з розрахунком заборгованості, наданим АТ КБ «ПриватБанк», заборгованість за відсотками згідно зі статтею 625 ЦК України позивач нарахував за період з 01 жовтня 2019 року до 28 лютого 2020 року, тобто за період тривалістю 152 дні на суму заборгованості в розмірі 159 756 грн. 78 коп., на загальну суму 55 823 грн. 72 коп. Проте такі вимоги колегія суддів вважає безпідставними, враховуючи наступне. З розрахунку заборгованості вбачається, що період з 01.10.2019 року по 28.02.2020 року позивач вважає періодом прострочення сплати суми заборгованості та на всю суму заборгованості 159 756 грн. 78 коп. нараховує відсотки за ставкою 84% річних. Однак, як встановлено апеляційним судом, даних про погодження позивачем та відповідачем відсоткової ставки у розмірі 84% річних за прострочення сплати заборгованості матеріали справи не містять. Крім того, як вбачається з довідки про видані відповідачу кредитні картки, строк кредитування за карткою, виданою 15.05.2017 року, встановлено до березня 2021 року, а тому у період з 01.10.2019 року по 28.02.2020 року заборгованість не була простроченою. При цьому, як зазначено апеляційним судом, до суми заборгованості по кредиту безпідставно включено відсотки за користування кредитом, тоді як доказів погодження таких умов матеріали справи не містять. Враховуючи, що позовну заяву про стягнення заборгованості пред'явлено у жовтні 2024 року і розрахунок охоплює період по 10.09.2024 року, то за період з квітня 2021 року по лютий 2022 року наявні підстави для нарахування 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України, проте позовних вимог про стягнення відсотків за прострочення повернення кредитних коштів за ставкою, визначеною законом, та за вказаний період позивачем заявлено не було. Виходячи із принципу диспозитивності , закріпленого ч. 1 ст. 13 ЦПК України, згідно з якою суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках, підстав для нарахування відсотків за прострочення виконання зобов'язання за інший період та за іншою відсотковою ставкою колегія суддів не вбачає. З огляду на викладене вище, апеляційний суд вважає, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції на наведене вище уваги не звернув, не з`ясував усі обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про доведеність повного розміру заборгованості, зазначеної позивачем. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; З огляду на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, зокрема, не дослідив належним чином заборгованість за кредитним договором, факт доведення позивачем обсягу прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про доведеність позовних вимог у повному обсязі, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення -скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості за кредитом ( тілом кредиту) на суму 83 640 грн. 31 коп. У задоволенні позовних вимог про стягнення процентів на підставі ст. 625 ЦК України (на суму 55 823 грн. 72 коп.) та процентів за користування кредитом, включених до суми кредиту ( 76 116 грн. 47 коп.) необхідно відмовити. Відповідно до вимог частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позовної заяви позивачем АТ КБ «ПриватБанк» було сплачено судовий збір у розмірі 3233,71 грн. Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволені на 38,8 %, а отже за результатами розгляду спору та часткового задоволення позовних вимог підлягає компенсації позивачу судовий збір у розмірі 1254,68 грн. Сума судового збору за подання апеляційної скарги складає 4850,56 грн, яку ОСОБА_1. сплатив відповідно до платіжної інструкції від 20 січня 2025 року. З врахуванням пропорційності задоволених позовних вимог ОСОБА_1. підлягає компенсації судовий збір на суму 2968,54 грн. Згідно з частиною десятою статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Враховуючи взаємозарахування компенсацій судового збору кожній стороні пропорційно задоволеним позовним вимогам, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1. витрат по сплаті судового збору на суму : 2968,54 - 1254,7 грн. = 1713,84 грн. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка подана представником ОСОБА_2, - задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення: Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 83 640 (вісімдесят три тисячі шістсот сорок) грн. 31 коп. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1713 грн. 84 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду з підстав, визначених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 04 травня 2026 року. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Кирилюк Г.М. Рейнарт І.М.