Ухвала ККС ВС № 748/3833/24

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 травня 2026 року м. Київ Справа № 748/3833/24 Провадження № 51-1584 ск 26 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 30 березня 2026 року із клопотанням про зупинення виконання вироку щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кемерово РФ, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше не судимого, засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 301, ч.1 ст. 301-1, ч.2 ст. 301-1, ч.3 ст. 301-1 КК України. Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 листопада 2025 року ОСОБА_5 засуджено за: - ч.1 ст.301 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік; - за ч.1 ст.301-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності, які здійснюють діяльність із забезпечення розвитку, виховання, навчання, оздоровлення, відпочинку, проведення дозвілля та лікування осіб до 18 років, на строк 3 роки; - за ч.2 ст.301-1 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності, які здійснюють діяльність із забезпечення розвитку, виховання, навчання, оздоровлення, відпочинку, проведення дозвілля та лікування осіб до 18 років, на строк 3 роки; - за ч.3 ст.301-1 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності, які здійснюють діяльність із забезпечення розвитку, виховання, навчання, оздоровлення, відпочинку, проведення дозвілля та лікування осіб до 18 років, на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, з урахуванням вимог положень ст. 72 КК України, остаточно призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності, які здійснюють діяльність із забезпечення розвитку, виховання, навчання, оздоровлення, відпочинку, проведення дозвілля та лікування осіб до 18 років на строк 3 роки. Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів. Згідно з вироком ОСОБА_5 , усупереч моральним засадам суспільства в частині заборони зберігання чи розповсюдження зображень у будь-який спосіб дитини чи особи, яка виглядає як дитина, задіяної у реальній чи змодельованій відверто сексуальній поведінці, або будь-якого зображення статевих органів дитини в сексуальних цілях, заборони поширення та зберігання вульгарно-натуралістичної, цинічної, непристойної фіксації статевих актів, що посягає на основні принципи суспільної моралі у сфері статевих стосунків та знаходиться в явній суперечності з існуючими в суспільстві традиціями, а також завдає шкоди моральному вихованню людей, особливо неповнолітніх, що призводить до деформації моральних уявлень і понять про сексуальні відносини між людьми, діючи в порушення вимог ст. 20 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, ратифікованої Законом України від 20.06.2012 № 4988-VI, ст. 1-3 Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії, ратифікованої Законом України від 03.04.2003 № 716-IV, став на шлях вчинення злочинів проти моральності, які вчинив за таких обставин. Засуджений ОСОБА_5 у невстановлені досудовим розслідуванням день та час, у невстановленому місці, невстановленим способом набув 26 відеофайлів із сценами сексуального характеру за участі дітей. У подальшому, із невстановленого досудовим розслідуванням часу по 16 грудня 2023 року ОСОБА_5 , ігноруючи принципи моральності, духовного і культурного життя суспільства, маючи умисел на зберігання дитячої порнографії без мети збуту чи розповсюдження, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, за місцем свого проживання, використовуючи зовнішній накопичувач зберігав 26 відеофайлів, які згідно з висновком судової мистецтвознавчої експертизи № 3159/24 від 08 серпня 2024 року містять дитячу порнографію. У ході проведення 16 грудня 2023 року працівниками поліції санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 виявлено та вилучено зовнішній накопичувач зі збереженими на ньому вищевказаними відеофайлами, що містять дитячу порнографію. Крім того, ОСОБА_5 у період часу з 01 лютого 2020 року по 30 червня 2023 року, перебуваючи за місцем свого проживання, реалізуючи свій єдиний умисел, спрямований на розповсюдження дитячої порнографії, користуючись комп`ютером із системним блоком, на якому встановлено твердотільний накопичувач та накопичувач на жорстких магнітних дисках, маючи доступ до мережі Інтернет, зі встановленою програмою «eMule» умисно здійснив завантаження 76 відеофайлів зі сценами сексуального характеру за участі дітей, які згідно з висновком судової мистецтвознавчої експертизи № 3159/24 від 08 серпня 2024 року містять дитячу порнографію. Усвідомлюючи зміст вищевказаних файлів та розуміючи, що вони є неприйнятними для розповсюдження з точки зору суспільної моралі, діючи умисно, розмістив вищевказані файли на накопичувачі на жорстких магнітних дисках свого комп`ютера, усвідомлюючи, що користувачі мережі «Інтернет, завдяки встановленому програмному продукту «еМuIе» мають вільний доступ до накопичувача на жорстких магнітних дисках його комп`ютера з розміщеною там дитячою порнографією, здійснив таким чином її розповсюдження серед користувачів мережі «Інтернет» та програми «еМuIе», і в подальшому за місцем свого проживання зберігав з метою розповсюдження та розповсюджував до 16 грудня 2023 року. У ході проведення 16 грудня 2023 року працівниками поліції санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 було виявлено та вилучено системний блок, на якому встановлено твердотільний накопичувач, на якому міститься програма «eMule» та накопичувач на жорстких магнітних дисках зі збереженими на ньому вищевказаними файлами, що містять дитячу порнографію. Крім того, ОСОБА_6 у період часу з 31 січня 2020 року по 20 червня 2023 року, перебуваючи за місцем свого проживання, реалізуючи свій єдиний умисел, спрямований на розповсюдження зображень порнографічного характеру, користуючись комп`ютером із системним блоком, на якому встановлено твердотільний накопичувач та накопичувач на жорстких магнітних дисках, маючи доступ до мережі Інтернет, зі встановленою програмою «eMule» умисно здійснив завантаження 19 відеофайлів із зображеннями порнографічного характеру, які згідно з висновком судової мистецтвознавчої експертизи № 3134/24 від 15 червня 2024 року містять зображення порнографічного характеру, та 1 відеофайл, який згідно з висновком судової мистецтвознавчої експертизи № 3159/24 від 08 серпня 2024 року містить зображення порнографічного характеру. Усвідомлюючи зміст вищевказаних файлів та розуміючи, що вони є неприйнятними для розповсюдження з точки зору суспільної моралі, діючи умисно, розмістив вищевказані файли на накопичувачі на жорстких магнітних дисках свого комп`ютера, усвідомлюючи, що користувачі мережі «Інтернет» завдяки встановленому програмному продукту «еМuIе» мають вільний доступ до накопичувача на жорстких магнітних дисках його комп`ютера з розміщеними там зображеннями порнографічного характеру, здійснив таким чином їх розповсюдження серед користувачів мережі «Інтернет» та програми «еМuIе», в подальшому за місцем свого проживання з метою розповсюдження та розповсюджував до 16 грудня 2023 року. У ході проведення 16 грудня 2023 року працівниками поліції санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 виявлено та вилучено системний блок, на якому встановлено твердотільний накопичувач, на якому міститься програма «eMule», та накопичувач на жорстких магнітних дисках зі збереженими на ньому вищевкзаними файлами, що містять зображення порнографічного характеру. Своїми умисними діями, які полягали в умисному зберіганні дитячої порнографії без мети збуту чи розповсюдження; у зберіганні дитячої порнографії з метою розповсюдження; у розповсюдженні дитячої порнографії; у зберіганні зображень порнографічного характеру з метою розповсюдження та розповсюдженні зображень порнографічного характеру, ОСОБА_5 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.301, ч.1 ст.301-1, ч.2 ст.301-1, ч.3 ст.301-1 КК України. Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 30 березня 2026 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_4 та прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни. Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушенняі особі засудженого та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить оскаржуване судове рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи обвинувальний вирок, не навів належних і достатніх мотивів прийнятого рішення, не перевірив у повному обсязі доводи сторони захисту та істотні обставини кримінального провадження, а також безпідставно призначив покарання у виді позбавлення волі з ізоляцією засудженого від суспільства. Зазначає, що ОСОБА_5 визнав свою вину, сприяв органам досудового розслідування, під час судового розгляду висловлював каяття та просив суворо його не карати, що, на думку захисника, свідчить про наявність підстав для більш м`якого покарання. Захисник вважає, що суди попередніх інстанцій призначили покарання, яке не відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого, навіть з урахуванням застосування положень ст. 69 КК України, а також не врахували можливість застосування до засудженого положень ст. 75 КК України, й безпідставно не дійшли висновку про можливість його виправлення без реального відбування покарання. Окрім цього, захисник наводить дані про особу засудженого, зазначаючи, що він раніше не судимий, має позитивні характеристики, є особою з інвалідністю, має хронічні захворювання, постійне місце роботи, а також здійснює догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю та потребує сторонньої допомоги. Також вказує, що суди не навели належного обґрунтування відмови у застосуванні положень ст. 75 КК України, а доводи сторони захисту про це залишилися без належної оцінки. Мотиви суду Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши копії оскаржуваних судових рішень та інших документів, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке. Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає. Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень та кримінально-правова оцінка його дій за ч. 1 ст. 301, ч.1 ст. 301-1, ч.2 ст. 301-1, ч.3 ст. 301-1 КК України у касаційній скарзі не оспорюються. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Стосовно доводів захисника щодо суворості призначеного ОСОБА_5 покарання, безпідставного неврахування обставин, які пом`якшують покарання, необхідності пом`якшення засудженому покарання, в тому числі із застосуванням положень ст. ст. 69, 75 КК України, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними. Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення. Статтею 75 КК України передбачено, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Місцевий суд, призначаючи ОСОБА_5 покарання, врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до положень ст. 12 КК України відносяться до нетяжких злочинів, тяжкого та особливо тяжкого злочинів; дані про особу засудженого, який раніше не судимий, за місцем роботи характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебував, проживає з матір`ю, яка є особою з обмеженими можливостями та потребує сторонньої допомоги; інших осіб, які б могли здійснювати за нею догляд, немає. Також судом встановлено та враховано наявність обставин, які пом`якшують покарання, а саме визнання вини та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, за відсутності обставин, які обтяжують покарання. Місцевий суд, врахувавши характер діяння і тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, а також відсутність обтяжуючих покарання обставин, дійшов висновку, що основне покарання засудженому за ч.2 ст.301-1, за ч.3 ст.301-1 КК України можливо призначити із застосуванням положень ч.1ст. 69 КК України, а саме нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті за інкриміновані йому кримінальні правопорушення, у виді позбавлення волі, із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Тоді як за ч.1 ст.301 КК України обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді обмеження волі у межах санкції статті, а за ч.1 ст.301-1 КК України - у виді позбавлення волі у межах санкції статті з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. На переконання місцевого суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50, 65 КК України, є справедливим, співмірним, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 , попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що відповідає меті покарання, тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого. Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 , яка за змістом і доводами здебільшого є аналогічною доводам його касаційної скарги у відповідній частині, обґрунтовано спростував доводи апеляційної скарги і не знайшов підстав для пом`якшення ОСОБА_5 покарання чи звільнення останнього від відбування покарання із застосуванням положень ст.ст. 69, 75 КК України. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України. При цьому апеляційний суд зауважив, що ті підстави, на які посилається захисник, як на підстави застосування положень ст. 75 КК України, є такими, що вже були враховані місцевим судом при призначенні покарання з урахуванням положень ст. 69 КК України. Враховуючи це, колегія суддів не вбачає підстав для пом`якшення засудженому покарання як за кожне кримінальне правопорушення окремо, в тому числі і в аспекті більш широкого застосування положень ст. 69 КК України, так і щодо призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, у тому числі в аспекті застосування положень ст. 75 КК України, з огляду на що не вбачає підстав для скасування оскарженої ухвали апеляційного суду, про що просить захисник. Таким чином, оскільки з касаційної скарги захисника, доданих до неї копій судових рішень та інших документів не убачається підстав для її задоволення, згідно з положеннями п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити. Стосовно клопотання захисника про зупинення виконання вироку місцевого суду колегія суддів вбачає необхідним вказати, що таке зупинення можливе виключно після відкриття касаційного провадження за відповідною касаційною скаргою, для чого наразі достатніх підстав не вбачається. Керуючись положеннями п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 30 березня 2026 року. Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3