Ухвала ККС ВС № 156/333/26

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 травня 2026 року м. Київ справа № 156/333/26 провадження № 51-1637 впс 26 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у судовому засіданні подання Волинського апеляційного суду про направлення матеріалів провадження (справа №156/333/26) за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, встановив: До Верховного Суду в порядку ст. 34 КПК надійшло подання Волинського апеляційного судупро направлення матеріалів провадження (справа № 156/333/26) за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, з Іваничівського районного суду Волинської області до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів. Подання мотивовано тим, що інкриміноване останнє за часом діяння було вчинене ОСОБА_4 у м. Львів Львівської області, що не відноситься до територіальної юрисдикції Іваничівського районного суду Волинської області, а тому матеріали кримінального провадження слід направити саме до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів. Учасникам судового провадження повідомлено про час та місце розгляду подання, проте в судове засідання вони не з`явилися, що не перешкоджає його розгляду. Клопотань про відкладення розгляду подання на іншу дату не надійшло. Дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені у поданні, колегія суддів дійшла висновку, що подання не підлягає задоволенню з таких підстав. Пунктом 1 ч. 1 ст. 34 КПК передбачено, що кримінальне провадження може бути передано на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушеннями правил територіальної підсудності. Згідно з ч. 3 цієї ж статті, питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого. Як вбачається з матеріалів провадження, до Іваничівського районного суду Волинської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК. Згідно із формулюванням обвинувачення, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби за мобілізацією у ЗСУ, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), приблизно о 22:00год. 31 грудня 2024 року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 та перебував поза її межами до 26 червня 2025 року, при цьому проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам. Крім того, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 28 серпня 2025 року № 247 (по стройовій частині), солдат ОСОБА_4 з 28 серпня 2025 року (відповідно до окремого розпорядження), прибув у відрядження у військову частину НОМЕР_3 з метою подальшого проходження служби, згідно тимчасового алгоритму дій щодо військовослужбовців, які повернулися із СЗЧ. Однак, приблизно о 14:00год. 01 вересня 2025 року, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), ОСОБА_4 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_3 та перебував поза її межами до 18 лютого 2026 року, при цьому проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби. Солдата ОСОБА_4 було затримано 18 лютого 2026 року працівниками сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК є триваючим та вважається закінченим з моменту прибуття військовослужбовця до військової частини, або затримання, або з`явлення з повинною до органу дізнання, слідчого або військового прокурора, або з`явлення до військової комендатури тощо. При цьому з обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 затримано працівниками Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, отже злочин є завершеним в межах територіальної юрисдикції вказаного органу, тобто, поза межами територіальної юрисдикції судів м. Львова та Львівської області. Враховуючи наведене, підстави для задоволення подання Волинського апеляційного суду та направлення вказаного провадження на розгляд до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів відсутні. Враховуючи викладене, підстав, передбачених ч. 1 ст. 34 КПК, для передачі матеріалів провадження щодо ОСОБА_4 з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів Верховний Суд не вбачає. За таких обставин подання Волинського апеляційного суду слід залишити без задоволення. Водночас колегія суддів звертає увагу на наявність у Волинського апеляційного суду повноважень, передбачених ст. 34 КПК України, на вирішення питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції. Керуючись ст. 34 КПК, Верховний Суд постановив: Подання Волинського апеляційного суду про направлення матеріалів провадження (справа №156/333/26) за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, залишити без задоволення. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3