Ухвала ККС ВС № 335/1486/26

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 травня 2026 року м. Київ справа № 335/1486/26 провадження № 51-1657ск26 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 05 березня 2026 року про повернення апеляційної скарги останнього від 23 лютого 2026 року, встановив: Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 05 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 від 23 лютого 2026 року повернуто особі, яка її подала. Зі змісту касаційної скарги убачається, що ОСОБА_4 не погоджується із зазначеною ухвалою апеляційного суду та порушує питання про її перегляд в касаційному порядку. Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, копію оскарженого судового рішення та додані до скарги документи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав. Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Вимоги до змісту апеляційної скарги встановлені ст. 396 КПК. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначаються: 1) найменування суду апеляційної інстанції; 2) прізвище, ім`я та по-батькові (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; 3) судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив; 4) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтованість із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення; 5) клопотання особи, яка подає скаргу, про дослідження доказів; 6) перелік матеріалів, які додаються. Посилаючись на незаконність судового рішення, особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для його зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи. Кожна із зазначених підстав скасування чи зміни судових рішень є самостійною та потребує зазначення доводів із їх належним обґрунтуванням. Так, коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час кримінального провадження, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й надати доводи тому, як воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі. Для цього сторона має продемонструвати, що вона під час кримінального провадження вжила заходів у межах процесуальних можливостей, наданих їй кримінальним процесуальним законодавством, для виправлення ситуації, що склалася внаслідок стверджуваного порушення. Прохальна частина апеляційної скарги має узгоджуватися з положеннями ст. 407 КПК, оскільки нечітке, суперечливе чи таке, що не відповідає наведеним вимогам, прохання скаржника унеможливлює прийняття судом апеляційної інстанції відповідного рішення згідно вимог закону. Як убачається з оскарженої ухвали, суд апеляційної інстанції вказав на те, що подана ОСОБА_4 апеляційна скарга вищезазначеним вимогам ст. 396 КПК не відповідає, оскільки в цій скарзі не зазначено конкретно, яке судове рішення оскаржується, не відображена суть цього рішення, не вказано, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, а містяться лише загальні формулювання; окрім того, не сформульовані належним чином вимоги апелянта з урахуванням повноважень та компетенції суду апеляційної інстанції, визначених законом, а лише вказано, що останній просить скасувати ухвалу (без зазначення, яку саме ухвалу) та зобов`язати відкрити провадження (без зазначення, яке провадження мається на увазі). Також суд зауважив, що апеляційна скарга надійшла разом із копію ухвали слідчого судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2026 року у справі № 335/1486/26, проте, сам зміст апеляційної скарги не дозволяє зробити однозначний висновок, що саме вищевказана ухвала оскаржується ОСОБА_4 . Разом із цим, як вказав апеляційний суд, кримінальним процесуальним законодавством не передбачено можливості залишення без руху апеляційних скарг, поданих на ухвали слідчих суддів, для усунення недоліків апеляційної скарги. Викладене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 18 листопада 2019 року в справі №686/24639/17. Наявність вищевказаних недоліків, зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перешкодило суду вирішити питання про відкриття апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_4 від 23 лютого 2026 року, а тому апеляційний суд дійшов висновку про необхідність повернення поданої апеляційної скарги ОСОБА_4 , як такої, що не відповідає вимогам ст. 396 КПК. З наведеними в оскарженій ухвалі висновками погоджується і колегія суддів касаційного суду. Крім того, як слушно зазначив суд апеляційної інстанції, згідно з ч. 7 ст. 399 КПК, повернення апеляційної скарги не позбавляє ОСОБА_4 права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на апеляційне оскарження, а у разі пропуску такого строку, то із подачею відповідного клопотання про його поновлення. З огляду на викладене, а також зважаючи на те, що обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_4 не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами провадження, а із касаційної скарги та доданої копії судового рішення вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд постановив: Відмовити ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 05 березня 2026 року про повернення апеляційної скарги останнього від 23 лютого 2026 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3