Постанова ККС ВС № 704/1121/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 року м. Київ справа № 704/1121/22 провадження № 51-4963км23 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , у режимі відеоконференції: захисника ОСОБА_6 , засудженого ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_7 та касаційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_6 на вирок Тальнівського районного суду Черкаської області 19 березня 2025 року й ухвалу Черкаського апеляційного суду від 19 листопада 2025 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Луганська, жителя АДРЕСА_1 , без встановленого місця реєстрації, раніше судимого за вироком Лутугинського районного суду Луганської області від 17 квітня 2013 року за ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України (надалі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна, засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК. Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини За вироком Тальнівського районного суду Черкаської області від 19 березня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією майна. Згідно зі ст. 72 КК ОСОБА_7 зараховано в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 03 жовтня 2022 року по 18 березня 2025 року. Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат і речових доказів. Відповідно до обставин, установлених судом та детально наведених у вироку, 02 жовтня 2022 року близько 22:00 ОСОБА_7 , будучи особою, яка раніше вчинила розбій, умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, з метою незаконного заволодіння майном, проник у домоволодіння потерпілої ОСОБА_8 , що на АДРЕСА_2 . Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_7 із кухонним ножем у лівій руці підійшов до потерпілої ОСОБА_8 , яка лежала на ліжку, і з метою подолання її волі до опору схопив за горло. Потерпіла прокинулася та почала чинити опір, який ОСОБА_7 подолав фізичною силою, перевернувши потерпілу на живіт і зв`язавши їй руки за спиною шторою. Далі він став вимагати віддати йому грошові кошти, демонструючи ніж і погрожуючи насильством щодо потерпілої та її малолітньої дочки ОСОБА_9 , тимчасово відсутньої за місцем проживання. У зв`язку із цим потерпіла була змушена вказати на дерев`яну тумбочку біля ліжка, де зберігалися грошові кошти. Там ОСОБА_7 знайшов її гаманець, з якого відкрито викрав грошові кошти в національній та іноземній валюті - 5000 грн і 100 дол. США, що в перерахунку на національну валюту становить 3656 грн. Потім ОСОБА_7 , побачивши на подвір`ї на електричному скутері (трициклі) марки «Forte S1» малолітню потерпілу ОСОБА_9 , яка повернулася, пішов до неї в гаражне приміщення домоволодіння, схопив ззаду рукою за шию і, погрожуючи застосуванням ножа, який приклав до шиї, подолав волю до опору. Тоді ж він помітив потерпілу ОСОБА_8 , яка вибігла з подвір`я та стала кликати на допомогу. З метою перешкодити останній повідомити про злочин і приховати свої дії ОСОБА_7 наздогнав її, повалив на землю поблизу вказаного домоволодіння і завдав кухонним ножем тілесне ушкодження у вигляді різаної подряпини передньої поверхні шиї, яке є легким, чим подавив волю потерпілої ОСОБА_8 чинити опір. Потім ОСОБА_7 підняв потерпілу ОСОБА_8 і з нею та малолітньою потерпілою ОСОБА_9 повернувся до будинку, де у спальній кімнаті зв`язав шторою руки й ноги потерпілої ОСОБА_8 і прив`язав до поручнів ліжка. Продовжуючи реалізовувати свій умисел, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення ОСОБА_7 обшукав будинок та 03 жовтня 2022 року близько 04:00, викравши з приміщення гаража вказаного домоволодіння електричний скутер (трицикл) марки «Forte S1» вартістю 47 271,93 грн, покинув на ньому місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим на власний розсуд. Черкаський апеляційний суд ухвалою від 19 листопада 2025 року залишив без змін вирок місцевого суду. Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали У касаційній скарзі з доповненнями засуджений, покликаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи, викладені в касаційній скарзі, ОСОБА_7 докладно наводить мотиви незгоди з оцінкою доказів, яку дав місцевий суд, адже, на його переконання, надані стороною обвинувачення докази зібрані з порушеннями, є недостовірними, неналежними й недопустимими та не доводять його винуватості. Зазначає про незаконність його затримання, через відсутність для цього вагомих підстав, уважає недопустимими доказами даних таких протоколів: обшуку від 03 жовтня 2022 року (за місцем його проживання), проведення впізнання зі свідком ОСОБА_10 від 03 жовтня 2022 року, впізнання з потерпілою ОСОБА_8 від 06 жовтня 2022 року, пред`явлення речей для впізнання (ножа) від 20 жовтня 2022 року, і вказує відповідні аргументи в цій частині. Зі свого боку засуджений просить зважити на те, що дані протоколу впізнання ножа за участю ОСОБА_9 не були досліджені в судовому засіданні та з огляду на приписи ст. 23 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не могли бути взяті до уваги як докази його винуватості. Крім того, переконаний, що потерпіла ОСОБА_8 і свідок ОСОБА_11 дали неправдиві показання, а показаннями свідка ОСОБА_12 підтверджується, що потерпілі не повідомляли ім`я особи, яка здійснила на них напад. Також засуджений наполягає на недостовірності відеозаписів з камер спостереження, наданих у цьому провадженні і даних судової трасологічної експертизи від 04 листопада 2022 року № СЕ-19/124-22/11474-ТР, оскільки, на його думку, ці докази є неповними й суперечливими. Між тим місцевий суд відмовив у задоволенні його клопотання про проведення експертизи, спрямованої на встановлення особи, яка була на згаданих відеозаписах, а також повторної судово-медичної експертизи, а тому засуджений стверджує, що судовий розгляд був неповним. Водночас зауважує, що суд безпідставно проігнорував висновок судової молекулярної експертизи від 08 червня 2023 року № СЕ-19-22/39520-БД, що доводить відсутність слідів його крові на знарядді вчинення злочину - ножі. Понад те акцентує на позбавленні права сторони захисту на перехресний допит свідків. Наголошує, що в провадженні не допитано частини свідків обвинувачення, зокрема осіб, які були понятими під час затримання, а свідок обвинувачення ОСОБА_13 взагалі не існує, що, на переконання засудженого, вказує на неповноту судового розгляду. Проте порушення, допущені судом першої інстанції, не перевірені належним чином судом апеляційної інстанції, а тому, підсумовуючи доводи, викладені в касаційній скарзі, вказує на необхідність скасування судових рішень, адже вони є необґрунтованими й незаконними. У касаційній скарзі захисник засудженого - адвокат ОСОБА_6 , покликаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На її переконання, такі слідчі дії, як впізнання за участю свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_14 і потерпілої ОСОБА_8 проведені без дотримання вимог ст. 228 КПК, зокрема під час проведення впізнання з останньою не враховано положень ч. 9 згаданої статті, у зв`язку із чим дані протоколів впізнання слід визнати недопустимими доказами, бо порушено процедуру, передбачену для вказаної слідчої дії. У той же час захисник ставить під сумнів достовірність цієї слідчої дії. Наполягає на неправомірності обшуку, проведеного за адресою проживання ОСОБА_7 , оскільки підстави, передбачені ч. 3 ст. 233 КПК, були відсутні, а тому отримані в ході обшуку дані, суд не мав права прийняти як докази винуватості підзахисного. Захисник уважає, що внаслідок незаконного обшуку відомості судової трасологічної експертизи від 04 листопада 2022 року № СЕ-19/124-22/11474-ТР за доктриною «плодів отруєного дерева» потрібно визнати недопустимим доказом. Також не погоджується з оцінкою судово-медичних експертиз від 04 листопада 2022 року № 05-1-08/248 та від 21 листопада 2022 року № 05-9-01/400 у їх взаємозв`язку. Крім того, наводить аргументи щодо неповноти судового розгляду, через те що не допитано всіх свідків обвинувачення і суд не вжив належних та вичерпних заходів для забезпечення їх допиту. Між тим акцентує на недостовірності показань потерпілої ОСОБА_8 , оскільки в частині наявності на недопалках, вилучених на місці події генетичних ознак ОСОБА_7 , вони спростовуються висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 13 червня 2023 року № СЕ-19-22/39525-БД. Понад те захисник наголошує на порушенні права на захист, адже у судовому засіданні від 31 серпня 2023 року питання про продовження ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою було вирішено за відсутності захисника, участь якого є обов`язковою. Узагальнюючи доводи, викладені в касаційній скарзі, захисник стверджує, що недоліки судового розгляду, допущені місцевим судом, не усунуті в ході апеляційного перегляду, зокрема суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи її апеляційної скарги, які стосуються необґрунтованості вироку місцевого суду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неповноти судового розгляду, не здійснив їх повної та всебічної оцінки, формально погодившись із висновками суду першої інстанції, а тому, на її думку, рішення судів попередніх інстанцій суперечить положенням ст. 370 КПК. Зважаючи на викладене, захисник стверджує про недоведеність винуватості ОСОБА_7 «поза розумним сумнівом». Позиції інших учасників судового провадження У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 і засуджений ОСОБА_7 підтримали подані скарги, як кожен свою окрему, так і одне одного, та просили їх задовольнити, прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника і касаційної скарги засудженого з доповненнями. Мотиви Суду За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту і під часперевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами. Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено. Оспорювання в касаційних скаргах установлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії події, що зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, з огляду на вимоги ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Тому доводи стосовно неповноти судового розгляду і невідповідності висновків суду фактичним обставинам, Суд не перевіряє. Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, покликаються в своїх касаційних скаргах засуджений та його захисник, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Під час перегляду судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій. Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, у тому числі аналогічні викладеним у касаційних скаргах. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів уважає обґрунтованими й такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам. За наслідками апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції констатував, що районний суд, розглянувши матеріали справи, обґрунтовано постановив обвинувальний вирок, зробивши ґрунтовний аналіз доказів, наданих стороною обвинувачення, допитавши обвинуваченого, свідків, експертів, потерпілих, дослідивши письмові докази, зазначивши підстави для прийняття такого рішення. Водночас порушень процесуального порядку дослідження та оцінки доказів, наведених місцевим судом у вироку, суд апеляційної інстанції не встановив, у зв`язку із чим доводи апеляційних скарг у цій частині визнав необґрунтованими. Понад те, апеляційний суд не виявив неповноти судового розгляду, адже під час нього не залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. Так, з положень ст. 94 КПК випливає, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Даючи оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам, а саме показанням потерпілих, свідків, експертів та письмовим доказам у справі, які місцевий суд визнав належними й допустимими, такими, що в сукупності підтверджують визначені ст. 91 КПК обставини, які підлягають доказуванню, і не містять суперечностей, доповнюють один одного, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, яку дав місцевий суд, і дійшов переконання, що указаний вище висновок районного суду є обґрунтованим. Зокрема, у ході апеляційного розгляду апеляційний суд проаналізував доводи сторони захисту щодо неправильного встановлення фактичних обставин унаслідок того, що суд не повною мірою зважив на докази й обставини справи, дав правову оцінку цим доводам і навів вичерпні мотиви прийнятого рішення. На переконання колегії суддів, висновки судів попередніх інстанцій є правильними в тому числі з огляду на наведене нижче. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у його скоєнні. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, установленими на підставі допустимих доказів, і єдиною версією, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням. Суди першої та апеляційної інстанцій врахували цей стандарт і навели мотиви прийнятого рішення. Згідно з фактичними обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій, ОСОБА_7 у вказаний в обвинуваченні день та час проник до домоволодіння ОСОБА_8 . Ці обставини з`ясовані внаслідок оцінки сукупності доказів, наданих стороною обвинувачення, зокрема потерпіла ОСОБА_8 під час досудового розслідування впізнала ОСОБА_7 як особу, що вчинила протиправні дії щодо неї, і назвала низку ознак, за якими саме впізнала нападника. Так само й свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_14 впізнали ОСОБА_7 , що спростовує версію останнього про його відсутність у межах населеного пункту, де вчинено кримінальне правопорушення. Більше того, суди врахували, що показання свідків, зокрема ОСОБА_10 і ОСОБА_14 , підтверджуються відеозаписами з камер спостереження, які безпосередньо досліджені під час судового розгляду. Також винуватість ОСОБА_7 суди обґрунтували показаннями свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_16 , визнаними такими, що узгоджуються між собою, не суперечать іншим письмовим доказам і в сукупності повністю підтверджують фактичні обставини, встановлені в ході судового розгляду. Крім того, суди взяли до уваги, що згідно з даними протоколів слідчих експериментів потерпілі за участю яких проведено ці слідчі дії, повною мірою підтвердили й відтворили обставини, за яких відбувався розбійний напад щодо них. У зв`язку з наведеним Суд уважає обґрунтованими висновки судів про доведеність винуватості ОСОБА_7 «поза розумним сумнівом». Доводи засудженого в частині неправомірності його затримання, на думку Суду, є надуманими, адже відповідно до протоколу затримання від 03 жовтня 2022 року ОСОБА_7 був затриманий у порядку ст. 208 КПК на виконання вимог, передбачених КПК, і забезпечений захисником (т. 1, а. п. 181 - 184). Крім того, захисник висловив незгоду із затриманням у протоколі, що вказує на можливість реалізації ним своїх прав. Варто підкреслити, що затримання ОСОБА_7 було предметом судового контролю. Слідчий суддя врахував підстави й обґрунтованість затримання та ухвалою від 06 жовтня 2022 року застосував до засудженого запобіжний захід у виді тримання під вартою, який з періодичністю неодноразово був продовжений під час досудового розслідування і судового розгляду. Крім того, у матеріалах кримінального провадження є постанова слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, від 07 березня 2025 року про закриття кримінального провадження, зі змісту якої не убачається порушень з боку працівників правоохоронних органів під час затримання ОСОБА_7 (т. 6, а. п. 237-239). Колегія суддів уважає непереконливими аргументи щодо недопустимості як доказів, даних протоколу обшуку від 03 жовтня 2022 року (за місцем його проживання), протоколу проведення впізнання зі свідками ОСОБА_10 і ОСОБА_14 від 03 жовтня 2022 року, протоколу впізнання з потерпілою ОСОБА_8 від 06 жовтня 2022 року, протоколів пред`явлення речей для впізнання (ножа) від 20 жовтня 2022 року, що по суті зазначені в касаційних скаргах захисника і засудженого (з доповненнями). Так, оцінюючи доводи про незаконність і неправомірність обшуку, колегія суддів виходить з такого. За частиною 3 ст. 233 КПК слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами ст. 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. У кожному випадку невідкладного проникнення до іншого володіння особи сторона обвинувачення повинна чітко визначити підстави невідкладності, передбачені ч. 3 ст. 233 КПК. У цій справі апеляційний суд детально проаналізував доводи сторони захисту, що стосуються обставин, за яких відбувся невідкладний обшук, та підстави його проведення з наданням їм правильної правової оцінки, з якої випливає відсутність порушень вимог КПК під час реалізації положень ч. 3 ст. 233 КПК. Зокрема, суд апеляційної інстанції встановив, що невідкладність обшуку обґрунтована метою врятування майна, а саме попередження знищення речових доказів, які зберігали на собі сліди кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення. Більше того, після слідчої дії орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді в порядку статей 233, 234, 237 КПК з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 . Ухвалою від 06 жовтня 2022 року слідчий суддя задовольнив клопотання та надав дозвіл на обшук за місцем проживання засудженого (т. 1, а. п. 137, 138). З урахуванням указаних вище обставин колегія суддів констатує законність здійсненого у цьому кримінальному провадженні обшуку, результати якого суди правомірно поклали в основу доказової бази пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення. Беручи до уваги, що колегія суддів відхилила доводи щодо незаконності проведеного невідкладного обшуку, Суд не убачає підстав для визнання даних висновку судової трасологічної експертизи від 04 листопада 2022 року № СЕ-19/124-22/11474-ТР недопустимим доказом за доктриною «плодів отруєного дерева». Оспорювання засудженим достовірності цієї експертизи перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Колегія суддів уважає безпідставними твердження сторони захисту про недопустимість і недостовірність даних протоколів проведення впізнання як з потерпілою ОСОБА_8 від 06 жовтня 2022 року, так і зі свідками ОСОБА_10 і ОСОБА_14 від 03 жовтня 2022 року. Приписами ч. 1 ст. 228 КПК визначено, що перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи. Як убачається з відповідних протоколів впізнання, учасникам перед слідчою дією було роз`яснено їх права, після чого вони назвали прикмети/ознаки, за якими можуть впізнати особу (т. 1, а. п. 161-163, 164-168; т. 2, а. п. 104). У зв`язку з наведеним факт повідомлення свідками слідчому ознак зовнішності ОСОБА_7 не суперечить приписам кримінального процесуального закону. Даючи оцінку доводам адвоката щодо порушення вимог ч. 9 ст. 228 КПК, колегія суддів зважає на те, що первинне впізнання проведено безпосередньо за зовнішніми ознаками. Як зафіксовано в додатку до протоколу впізнання з потерпілою ОСОБА_8 , а саме на диску, потерпіла без будь-яких даних про голос особи, яку впізнає, впізнала нападника серед інших осіб за такими ознаками, як очі й горбинка на носі, після чого їй було запропоновано впізнати особу за голосом. Отже, зауваження захисника щодо порушень ч. 9 ст. 228 КПК слушні, проте останні не впливають на законність проведення впізнання як слідчої дії в цілому з огляду на те, що потерпіла впізнала нападника за зовнішністю. Твердження засудженого про недопустимість і недостовірність даних протоколу пред`явлення речей для впізнання від 20 жовтня 2022 року колегія суддів уважає безпідставними, адже протокол слідчої дії за участю як потерпілої ОСОБА_9 , так і потерпілої ОСОБА_8 складений відповідно до вимог КПК, у ході слідчої дії потерпілі кожна окремо серед запропонованих варіантів, за участю понятих обрала ніж, який виявився знаряддям вчинення злочину. Більше того, під час проведення впізнання з потерпілою ОСОБА_9 ніж був під одним номером (2), а в ході проведення впізнання з потерпілою ОСОБА_8 - під іншим номером (3), це додатково вказує на те, що потерпілі не змовляючись показали один і той самий варіант серед інших запропонованих, незважаючи на зміну положення знаряддя злочину (т. 3, а. п. 39-41, 43-46). На противагу судженню ОСОБА_7 про недослідження в судовому засіданні протоколу пред`явлення речей для впізнання за участю ОСОБА_9 , колегія суддів бере до уваги журнал й аудіозапис судового засідання від 08 червня 2023 року, якими засвідчено його дослідження, після якого сторона захисту не заперечувала можливості допиту потерпілих згідно з раніше встановленим порядком дослідження доказів (т. 3, а. п. 159-164). Крім того, покликання засудженого на те, що показання потерпілої ОСОБА_8 і свідка ОСОБА_11 сфальсифіковані, є голослівними та суперечать встановленим у справі доказам, які досліджені в сукупності й узгоджуються між собою. Доводи захисника щодо спростування висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 13 червня 2023 року № СЕ-19-22/39525-БД показань потерпілої ОСОБА_8 в частині наявності на недопалках, вилучених на місці події, генетичних ознак ОСОБА_7 не впливають на законність судового рішення, адже дані згаданого висновку не покладено в основу обвинувачення, а винуватість ОСОБА_7 обґрунтовано низкою інших доказів, яким дано належну всебічну оцінку. Понад те, за наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду. Водночас будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону під час отримання доказу автоматично не зумовлює необхідності визнання доказу недопустимим. Однак зі змісту касаційних скарг захисника і засудженого (з доповненнями) не убачається, які саме фундаментальні права останнього були порушені, що мало б наслідком визнання доказів недопустимими. Отже, порушень вимог кримінального процесуального закону, які б у контексті приписів статей 85, 86, 87 КПК були підставою для визнання доказів недопустимими або неналежними, у ході касаційного розгляду не встановлено. Незгода з оцінкою висновків судово-медичних експертиз від 04 листопада 2022 року № 05-1-08/248 та від 21 листопада 2022 року № 05-9-01/400 у їх взаємозв`язку і достовірністю відеозаписів з камер відеоспостереження, а також аргументи про неповноту судового розгляду як наслідок того, що не задоволено клопотання про проведення повторних судово-медичних експертиз і не проведення експертиз відеозаписів, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції, як про це вказано вище. Надання стороною захисту власної оцінки доказам і обставинам справи, відмінної від тієї, що дана судами попередніх інстанцій, саме собою не вказує на неповноту судового розгляду і недостовірність доказів, а переконливого спростування мотивів, викладених у судових рішеннях, касаційні скарги не містять. Доводи засудженого в доповненнях до касаційної скарги про те, що сторона захисту була позбавлена права на перехресний допит свідків, є неспроможними і спростовуються журналами судових засідань від 12, 14 вересня, 19 жовтня, 09, 15 листопада 2023 року і 21 березня 2024 року, з яких видно, що ця сторона скористалася своїм правом на перехресний допит і мала можливість ставити запитання свідкам у тому обсязі, у якому вважала за необхідне. Стосовно невжиття судом заходів для виклику інших свідків сторони обвинувачення колегія суддів виходить із такого. Згідно з ч. 1 ст. 26 КПК сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Як визначено в п. 15 ч. 1 ст. 3 КПК прокурор - особа, яка обіймає посаду, передбачену ст. 15 Закону України «Про прокуратуру», та діє у межах своїх повноважень. Прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється (ч. 1 ст. 36 цього Кодексу). Реалізуючи свої повноваження в судовому засіданні від 09 листопада 2023 року, прокурор відмовився від допиту свідків, які проживали в м. Києві. Надалі у зв`язку з неможливістю забезпечення явки свідків обвинувачення ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_13 і ОСОБА_19 , прокурор не наполягав на їх допиті і вважав за можливе завершити стадію з`ясування обставин та перевірки доказами без допиту вказаних осіб. Враховуючи сприяння суду і вжиття ним відповідних заходів з метою забезпечення можливості допиту зазначених свідків, зокрема шляхом постановлення 15 листопада, 25 грудня 2023 року і 22 лютого 2024 року ухвал про здійснення примусового приводу, які не дали результату, позицію прокурора, який вважав за можливе перейти до судових дебатів без їх допиту, колегія суддів уважає, що нездійснення допиту цих свідків не є істотним порушенням вимог КПК (т. 4, а. п. 135, 189; т. 5, а. п. 110). Передусім згадані свідки були понятими під час затримання, водночас законність затримання встановлена судами попередніх інстанцій іншим процесуальним шляхом. Доводи про порушення права на захист через відсутність захисника під час вирішення питання щодо продовження запобіжного заходу в судовому засіданні від 31 серпня 2023 року колегія суддів уважає не є підставами для скасування судових рішень, які ухвалені по суті висунутого обвинувачення, з огляду на таке. Статтею 412 КПК законодавець визначив, що невід`ємним критерієм істотності порушення вимог кримінального процесу є здатність перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Отже, аналізуючи згадані вище норми кримінального процесуального закону, необхідно з`ясувати, як ті чи інші вказані порушення вплинули на законність ухваленого судом рішення, водночас необхідно зважати на «рівень істотності» відхилень від вимог норми кримінального процесуального права. Як убачається із журналу й аудіо/відеозапису судового засідання від 31 серпня 2023 року захисник ОСОБА_6 брала участь у режимі відеоконференції і, незважаючи на те, що не була присутня протягом всього судового засідання, під час якого вирішувалося клопотання про продовження строку тримання під вартою, все ж висловила свою думку про необґрунтованість поданого клопотання і необхідність застосування до підзахисного більш м`якого запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, яку враховано в ухвалі за наслідками розгляду цього клопотання, а отже, формальне порушення, за конкретних обставин цього кримінального провадження, на думку Суду, не вплинуло на законність остаточного судового рішення (т. 4, а. п. 1-8, 9). На переконання колегії суддів, інші доводи засудженого і його захисника зводяться до незгоди з оцінкою, викладеною в судових рішеннях, і не впливають на законність судових рішень та доведення винуватості ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні. За результатами касаційного розгляду колегія суддів установила, що апеляційний суд, керуючись статтями 404, 405, 407, 412-414 КПК, переглянув вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 , зокрема за його скаргою з доповненнями і скаргою його захисника, ретельно перевірив зазначені в них доводи, проаналізував їх, дав на них переконливі відповіді, указавши в ухвалі підстави для визнання цих доводів необґрунтованими. Суд вважає, що перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до правил кримінального процесуального закону, постановлена ухвала не суперечить приписам статей 370, 419 КПК, а тому аргументи сторони захисту про істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону є безпідставними. Отже, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які перешкодили чи могли перешкодити судам попередніх інстанцій повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, Суд не встановив, а тому касаційна скарга засудженого з доповненнями й касаційна скарга його захисника задоволенню не підлягають задоволенню. Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд ухвалив: Вирок Тальнівського районного суду Черкаської області від 19 березня 2025 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 19 листопада 2025 року щодоОСОБА_7 залишити без зміни, а його касаційну скаргу з доповненнями і касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3