Постанова КАС ВС № 140/31326/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 травня 2026 року м. Київ справа № 140/31326/23 адміністративне провадження № К/990/41114/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М., розглянув у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції справу №140/31326/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мандрик Владислав Володимирович, на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року (головуючий суддя Валюх В.М.), та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Гайдара А.В., суддів: Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г.), УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діяв адвокат Мандрик Владислав Володимирович, звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), в якому просив: 1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) у розмірі до 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.02.2023 по 31.08.2023. 1.2. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу вказану додаткову винагороду за період з 01.02.2023 по 31.08.2023.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що проходить військову службу у В/ч НОМЕР_2 та включно по січень 2023 року отримував додаткову винагороду у розмірі до 30000,00 грн, передбачену Постановою № 168. 2.1. У відповідь на адвокатський запит представника позивача з приводу припинення виплати означеної додаткової винагороди починаючи з 01.02.2023 командиром В/ч НОМЕР_2 листом від 15.09.2023 № 5/28/2140 надано відповідь, за змістом якої представнику роз`яснено, що відповідно до наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44 «Про внесення змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», змінився порядок виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168, та з 01.02.2023 визначається розділом ХХХІV указаного Порядку. Отже, з урахуванням внесених змін до Постанови № 168, які набрали чинності з 01.02.2023, та приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 участі в бойових діях не приймав, на охорону об`єктів критичної інфраструктури не направлявся, то у В/ч НОМЕР_2 відсутні підстави для виплати останньому означеної додаткової винагороди. 2.2. Не погоджуючись із позицією відповідача, позивач наголосив на тому, що Постанова № 168 не містить будь-яких виключень щодо можливості позбавлення військовослужбовця Державної спеціальної служби транспорту додаткової винагороди, натомість вказує на необхідність встановити такі обставини: 1) перебування на військовій службі у період дії воєнного стану; 2) перебування на військовій службі у статусі військовослужбовця у воєнізованому формуванні органів, перелік, яких наведений у пункті 1 цієї Постанови (у ситуації позивача - Державної спеціальної служби транспорту). 2.3. Враховуючи, що позивач відповідає наведеним умовам, то, на його переконання, за ним зберігається право на виплату додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн, яку протиправно не було нараховано та виплачено відповідачем у період з 01.02.2023 по 31.08.2023 Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 з 24.06.2022 проходить військову службу у В/ч НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 28.08.2023 № 5050, записами у військовому квитку, витягом з наказу (по стройовій частині) від 24.06.2022 № 153.

4. У період з червня 2022 року по січень 2023 року позивач отримував додаткову винагороду в розмірі 30000 грн відповідно до Постанови № 168 (в червні 2022 року пропорційно дням проходження військової служби, в сумі 7000 грн), з 01.02.2023 позивачу не виплачується додаткова винагорода, що підтверджується витягами з особової картки за 2022-2023 роки.

5. Листом від 15.09.2023 № 5/28/2140 відповідач, у відповідь на адвокатський запит, повідомив, що за період служби по 31.01.2023 В/ч НОМЕР_1 здійснювала нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн відповідно до Постанови №

168. Проте, з урахуванням внесених до Постанови № 168 змін, які набрали чинності з 01.02.2023, та оскільки позивач участі в бойових діях не приймав, на охорону об`єкта критичної інфраструктури не направлявся, то відсутні підстави для виплати позивачу додаткової винагороди за вказаний період. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

6. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.04.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2024, у задоволенні позовних вимог відмовлено. 6.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з 01.02.2023 (у зв`язку із внесенням змін до Постанови № 168 та введенням в дію наказу Міністра оборони України від 25.01.2023 № 44, яким затверджені зміни до Порядку № 260, що застосовуються з 01.02.2023) відсутні підстави для виплати позивачу ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн, оскільки відсутнє документальне підтвердження виконання позивачем у період з 01.02.2023 по 31.08.2023 бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями), в т.ч. наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями. 6.2. Суди попередніх інстанцій врахували, що об`єкт, охорону якого здійснював позивач у спірний період в складі сил і засобів В/ч НОМЕР_1 , в переліку об`єктів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1833-034 відсутній, так само відсутній цей об`єкт в переліку об`єктів критичної інфраструктури, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1229-рс-ОП, як то передбачено пунктом 6 роз`яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 11.04.2023 №423/1932 щодо окремих питань виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №

168. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

7. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мандрик В.В., звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із цією касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2024, справу № 140/31326/23 направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. 7.1. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій на підставі пунктів 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України. 7.2. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник посилався на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування: (І) абзацу 24 пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який, з погляду касатора, неправильно витлумачений судами попередніх інстанцій в частині визначення умов, необхідних для виплати додаткової винагороди згідно з Постановою № 168 у розмірі 30000,00 грн військовослужбовцям військових частин та підрозділів Державної спеціальної служби транспорту, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань виключно «з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (у тому числі об`єктів транспортної інфраструктури); (ІІ) частини другої статті 10 Закону України «Про критичну інфраструктуру», яка, за доводами касатора, застосована судами попередніх інстанції без урахування того, що у межах секторів критичної інфраструктури здійснюється категоризація об`єктів критичної інфраструктури, що не виключає можливості протиповітряного прикриття та наземної оборони кожної з таких категорій: І категорія критичності - особливо важливі об`єкти, які мають загальнодержавне значення, значний вплив на інші об`єкти критичної інфраструктури та порушення функціонування яких призведе до виникнення кризової ситуації державного значення; ІІ категорія критичності - життєво важливі об`єкти, порушення функціонування яких призведе до виникнення кризової ситуації регіонального значення; ІІІ категорія критичності - важливі об`єкти, порушення функціонування яких призведе до виникнення кризової ситуації місцевого значення; ІV категорія критичності - необхідні об`єкти, порушення функціонування яких призведе до виникнення кризової ситуації локального значення. 7.3. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із частиною другою статті 353 КАС України, касатор наполягав на тому, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мали істотне значення, на підставі недопустимих доказів, а їх висновки базуються на головному (нічим необґрунтованому) аргументі відповідача про те, що об`єкт, охорону якого здійснював позивач у спірному періоді у складі сил і засобів В/ч НОМЕР_1 , відсутній в переліку об`єктів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1833-034 та в переліку об`єктів критичної інфраструктури, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1229-рс-ОП. 7.4. При цьому суди попередніх інстанцій не з`ясовували: 1) чи виконувалися позивачем бойові накази (розпорядження) з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів протягом спірного періоду; 2) якщо так, то на підставі яких бойових наказів (розпоряджень); 3) на підставі яких документів відповідач дійшов висновку, що відповідні об`єкти не віднесені до «критичної» інфраструктури чи яку «категорію критичності» мали такі об`єкти, якщо вона виявилася недостатньою для здійснення виплати позивачу означеної додаткової винагороди; 4) чи здійснювалась виплата означеної додаткової винагороди іншим підрозділам, які виконували завдання з оборони тих же об`єктів, якщо так, то на яких підставах. 8. 28.10.2024 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи №140/31326/23 між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Мартинюк Н.М., судді: Жук А.В., Мельник-Томенко Ж.М.

9. Ухвалою Суду від 06.11.2024 відкрито касаційне провадження № К/990/41114/24 за цією касаційною скаргою.

10. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12.09.2025 № 1102/0/78-25 (у зв`язку з перебуванням судді Мартинюк Н.М. у відпустці по вагітності та пологах, що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг), визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Соколов В.М., Загороднюк А.Г.

11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 29.04.2026 прийнято справу до провадження, закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статей 340 та 345 КАС України. Позиція інших учасників справи

12. Не погодившись із доводами касаційної скарги, В/ч НОМЕР_1 подала Суду письмовий відзив, за змістом якого просила відмовити у задоволенні касаційної скарги з мотивів її необґрунтованості, оскаржувані судові рішення - залишити без змін. 12.1. В/ч НОМЕР_1 зауважила, що згідно з пунктом 6 роз`яснень Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 11.04.2023 № 423/1932 щодо окремих питань виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у зв`язку з введенням в дію наказу Міністра оборони України від 25.01.2023 № 44, перелік об`єктів критичної інфраструктури затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1229-рс-ОП «Про затвердження переліку об`єктів критичної інфраструктури (І категорії критичності), які потребують першочергового прикриття від повітряних ударів противника». Перелік об`єктів державного значення, що підлягають охороні та обороні в умовах надзвичайного стану і особливого періоду військовими частинами Державної спеціальної служби транспорту затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 №1833-034 «Про затвердження переліків об`єктів державного значення, що підлягають охороні та обороні в умовах надзвичайного та особливого періоду». 12.2. Підкреслюючи, що об`єкти критичної інфраструктури, які підлягають охороні та обороні підрозділами В/ч НОМЕР_1 , зазначені в переліку об`єктів, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1229-рс-ОП та постановою Уряду від 13.12.2000 № 1833-034, в яких указано їхнє місце розташування, що становить державну таємницю, В/ч НОМЕР_1 наголосила на тому, що у спірний період [з 01.02.2023] позивач здійснював оборону та охорону об`єкта № 122 згідно бойового розпорядження командира 1 ОБР від 08.03.2022 року № 10Т та наказів командира В/ч НОМЕР_1 № 182 від 08.07.2022 та № 180 від 29.06.2023, а з 29.07.2023 оборону та охорону об`єкта № 126 згідно бойового розпорядження командира 1 ОБР від 08.03.2022 № 10Т та наказу командира В/ч НОМЕР_1 № 210 від 29.07.2023. Проте об`єкти, охорону яких здійснював позивач, не відноситься ані до об`єктів критичної інфраструктури, ані до переліку об`єктів державного значення, що підлягають охороні та обороні в умовах надзвичайного стану і особливого періоду, які визначені затвердженими Кабінетом Міністрів України переліками, в т.ч. за місцем знаходження, а є додатковими об`єктами, охорону яких здійснювала В/ч НОМЕР_1 . 12.3. Отже, з погляду В/ч НОМЕР_1 , відсутня одна із необхідних умов для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн відповідно до Порядку № 260 та роз`яснень Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 11.04.2023 № 423/1932, а саме віднесення об`єктів, охорону яких здійснював позивач, до переліку об`єктів критичної інфраструктури (І категорії критичності), які потребують першочергового прикриття від повітряних ударів противника. 12.4. Реагуючи на доводи касатора в частині обґрунтування порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при зборі доказів, В/ч НОМЕР_1 пояснила, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1229-рс-ОП «Про затвердження переліку об`єктів критичної інфраструктури (І категорії критичності), які потребують першочергового прикриття від повітряних ударів противника» та постанова Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1833-034 «Про затвердження переліків об`єктів державного значення, що підлягають охороні та обороні в умовах надзвичайного та особливого періоду», бойові розпорядження є документами що становлять державну таємницю, яким присвоєно ступінь секретності інформації і робота з ними вимагає спеціального допуску, а тому ці документи не можуть бути розголошені. Висновки Верховного Суду, оцінка висновків судів попередніх інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

13. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Водночас суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

15. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

16. Спір у цій справі виник у зв`язку із невиплатою військовослужбовцю Державної спеціальної служби транспорту додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі 30000,00 грн з 01.02.2023.

17. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Державну спеціальну службу транспорту» від 05.02.2004 № 1449-ІV Державна спеціальна служба транспорту є спеціалізованим військовим формуванням, що входить до системи Міністерства оборони України, призначеним для забезпечення стійкого функціонування транспорту, будівництва нових та/або відновлення пошкоджених об`єктів єдиної транспортної системи України в інтересах оборони держави, об`єктів і споруд загальновійськового та спеціального призначення, а також об`єктів нерухомості та інфраструктури у сфері управління Міністерства оборони України.

18. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

19. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

20. Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

21. Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України [зобов`язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

22. Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

23. На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

24. Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у первинній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

25. У Постанові № 168 Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, підстави та розмір додаткової винагороди, однак не визначив порядку та умов реалізації цитованих приписів указаної постанови щодо виплати означеної додаткової винагороди.

26. З огляду на те, що конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови № 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, Кабінет Міністрів України постановою від 07.07.2022 № 793, доповнено Постанову № 168 пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, , передбачених цією постановою, визначаються «керівниками відповідних міністерств та державних органів».

27. Згодом пункт 1 Постанови № 168 був змінений згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 217, від 22.03.2022 № 350, від 01.04.2022 № 400, від 01.07.2022 № 754, від 07.07.2022 № 793, від 20.01.2023 № 43 та інш.

28. Зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 (яка, набирає чинності з дня її опублікування [19.07.2022] та застосовується з 24.02.2022) у пункті 1 [Постанови № 168]: « 1) в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць».

29. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 № 836 (яка, набирає чинності з дня її опублікування [11.08.2023] та застосовується в частині виплати додаткової винагороди з 01.06.2023), серед іншого, пункт 1 Постанови № 168 викладено у новій редакції, згідно з якою: «

1. Установити, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць […]».

30. Тобто з набранням чинності Постанови № 836 військовослужбовці Державної спеціальної служби транспорту не входять до переліку осіб, яким пунктом 1 Постанови № 168 передбачено на період воєнного стану додаткову винагороду в розмірі до 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць.

31. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 № 43, яка набрала чинності з 21.01.2023, пункт 2-1 Постанови № 168 викладено в такій редакції: « 2-1. Установити, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000,00 грн». 32. 31.01.2023 набрав чинності наказ Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 177/39233, зареєстровано в Міністерстві юстиції 30.01.2023 за № 177/39233, яким доповнено Порядок № 260 новим розділом «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану». Пунктом 3 цього наказу встановлено, що він набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01.02.2023.

33. Отже, спірні правовідносини з 01.02.2023 регулювалися розділом «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку № 260, яким запроваджено новий підхід до виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, та впроваджено більшу диверсифікацію розміру додаткової грошової винагороди та порядку її виплати залежно від характеру і місця виконання бойових завдань чи заходів.

34. Пунктом 2 розділу XXXIV Порядку № 260 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з Постановою № 168 виплачується в таких розмірах: «… 30000,00 грн - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління); з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями».

35. Згідно з пунктом 3 розділу XXXIV Порядку № 260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

36. Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: (І) бойовий наказ (бойове розпорядження); (ІІ) журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); (ІІІ) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

37. Відповідно до пункту 8 розділу XXXIV Порядку № 260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: (І) командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; (ІІ) керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

38. Отже, з 01.02.2023 виплата додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн відповідно до Постанови № 168 передбачена лише для військовослужбовців, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань), зміст яких конкретизовано у пункті 2 розділу XXXIV Порядку № 260.

39. Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зауважує, що суди попередніх інстанцій не відповіли на головне питання, з якого власне й виник спір, що спонукав позивача звернутися з цим позовом до суду. Йдеться про те, які саме завдання і де виконував військовослужбовець ОСОБА_1 у період з 01.02.2023 по момент звернення з цим позовом до суду та чим це підтверджується.

38. Отже, з 01.02.2023 виплата додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн відповідно до Постанови № 168 передбачена лише для військовослужбовців, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань), зміст яких конкретизовано у пункті 2 розділу XXXIV Порядку № 260.

39. Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зауважує, що суди попередніх інстанцій не відповіли на головне питання, з якого власне й виник спір, що спонукав позивача звернутися з цим позовом до суду. Йдеться про те, які саме завдання і де виконував військовослужбовець ОСОБА_1 у період з 01.02.2023 по момент звернення з цим позовом до суду та чим це підтверджується.

40. В обсязі встановлених у цій справі обставин суди установили лише те, що ОСОБА_1 проходить військову службу у В/ч НОМЕР_1 , у якому розмірі та у які періоди він отримував додаткову винагороду відповідно до Постанови № 168 та яку відповідь надав відповідач на адвокатський запит представника позивача.

41. Суди не встановлювали які конкретно завдання, на яких об`єктах та на підставі яких наказів (розпоряджень) виконував ОСОБА_1 протягом заявленого періоду та, відповідно, не оцінювали чи підпадають такі завдання під бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) у розумінні пункту 2 розділу XXXIV Порядку № 260.

42. Відсутність аналізу цих обставин та відповідних доказів суперечить принципам адміністративного судочинства, зокрема обов`язку суду встановити дійсні обставини справи.

43. Оскільки основні аспекти спірних правовідносин залишилися нез`ясованими судами попередніх інстанцій, то це свідчить про неповноту дослідження обставин справи та необґрунтованість висновків щодо відсутності у позивача права на отримання додаткової винагороди у спірному періоді та передчасність висновків судів попередніх інстанцій по суті спору.

44. Держава не може відмовити особі у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам, що висуваються цими нормами для проведення таких виплат. Для цього суди мають перевірити чи існують норми, які передбачають виплату, а також чи відповідає особа умовам для проведення таких виплат.

45. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

46. Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами.

47. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

48. Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

49. Недотримання судом принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час збирання та дослідження зібраних у справі доказів унеможливлює встановлення фактичних обставин для правильного її вирішення.

50. За правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

51. В силу приписів частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

52. На підставі вищевикладеного Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх визначених законом заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті спору.

53. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їхніх висновків в цілому по суті спору.

54. Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

55. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

56. Ураховуючи приписи статті 353 КАС України, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

57. Суду першої інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

58. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мандрик Владислав Володимирович, задовольнити частково.

2. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року скасувати, а справу № 140/31326/23 направити на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов