Ухвала КАС ВС № 320/47808/24

УХВАЛА 30 квітня 2026 року м. Київ справа №320/47808/24 адміністративне провадження № К/990/17710/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Уханенка С.А., суддів: Білак М.В., Желєзного І.В., перевірив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сороки Марії Володимирівни на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, - ВСТАНОВИВ : У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просив: - стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в період з 29 травня 2021 року по 03 листопада 2021 року у розмірі 288 522,43 гривень; - зобов`язати Офіс Генерального прокурора здійснити перерахунок заробітної плати позивача за період з 04 листопада 2021 року по 03 листопада 2022 року з розрахунку посадового окладу та надбавки за вислугу років, визначених відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та виплатити суму різниці з урахуванням обов`язкових податків і зборів. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в період з 29 травня 2021 року по 04 листопада 2021 року у розмірі 78738,96 гривень (сімдесят вісім тисяч сімсот тридцять вісім грн 96 коп.). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року змінено. Викладено другий абзац його резолютивної частини в такій редакції: «Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в період з 29 травня 2021 року по 04 листопада 2021 року у розмірі 78029,60 гривень (сімдесят вісім тисяч двадцять дев`ять грн. 60 коп.)» В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року у справі №320/47808/24 залишено без змін. 20 квітня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» представник позивача надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі. Предметом спору у цій справі є стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, а також стягнення заробітної плати позивача за період з 04 листопада 2021 року по 03 листопада 2022 року з розрахунку посадового окладу та надбавки за вислугу років, визначених відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та виплатити суму різниці з урахуванням обов`язкових податків і зборів. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Київським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження. Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послалася на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. В обґрунтування підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що: «у даній справі вирішальним є питання, чи має виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду обчислюватися виходячи із заробітної плати на момент звільнення працівника, чи із заробітної плати на основі посадового окладу, яку він повинен був би отримувати у період невиконання судового рішення. Вирішення цього питання безпосередньо впливає на зміст та ефективність гарантій, встановлених статтею 236 КЗпП України.». Перевіривши викладені доводи, Верховний Суд зазначає, що скаржник намагається поставити питання про різні підходи до обчислення середнього заробітку. Однак стаття 236 КЗпП України не регламентує порядку визначення розміру середнього заробітку, а лише встановлює саму гарантію виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою судами попередніх інстанцій обставин справи та застосуванням ними норм права у конкретній ситуації, а не до наявності виключної правової проблеми. Тому посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України є необґрунтованим і не свідчить про наявність підстав для відкриття касаційного провадження. Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. В обґрунтування підпункту «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що ця справа має виняткове значення для позивача, оскільки безпосередньо стосується реалізації його конституційного права на працю, а також права на отримання належної та справедливої компенсації за період, протягом якого він був позбавлений можливості працювати внаслідок невиконання відповідачем рішення суду про поновлення на роботі. Також скаржник зазначає, що справа має і значний суспільний інтерес, оскільки стосується значної категорії осіб, які були незаконно звільнені з публічної служби та поновлені на посадах за рішеннями судів. У подібних справах часто має місце тривале невиконання судових рішень з боку державних органів, що створює системну проблему у сфері гарантій права на працю та виконання судових рішень. Суд відхиляє твердження скаржника, що ця справа має виняткове значення для позивача, оскільки певні надії та очікування позивача, та зрештою настання несприятливих для останнього результатів у вигляді неотримання бажаного, не свідчить про безумовну винятковість цієї справи, оскільки доводи заявника касаційної скарги не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків для позивача, а твердження скаржника про те, що ця справа становить значний суспільний інтерес, не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи. Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Відтак, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження. З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити. Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сороки Марії Володимирівни на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіС.А. Уханенко М.В. Білак І.В. Желєзний