Постанова 4851 № 520/21589/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2026 р.Справа № 520/21589/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. , за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МАКС" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., м. Харків, повний текст складено 12.02.26 року по справі № 520/21589/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МАКС" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання неправомірним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу, ВСТАНОВИВ Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МАКС" (далі по тексту ТОВ «ІМЕКС МАКС», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту ГУ ДПС у Харківській області, відповідач, контролюючий орган), в якому просило суд: - визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 05.08.2025 року про опис майна у податкову заставу. В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність рішення ГУ ДПС у Харківській області від 05.08.2025 про опис майна у податкову заставу, оскільки у розумінні статей 88, 95 ПК України податкова застава, як спосіб забезпечення сплати податкового боргу, може застосовуватися виключно у випадках наявності узгодженого податкового зобов`язання, строк сплати якого настав, а у спірних правовідносинах така умова відсутня, так як податкова вимога ГУ ДПС у Харківській області № 0007717-1309-2040 від 13.06.2025 є предметом судового оскарження, а відповідно не є узгодженою. Звернув увагу, що у Державної податкової служби та підпорядкованих їй головних управлінь зокрема в Харківській та Львівській областях існує заборгованість перед ТОВ «ІМЕКС МАКС» у загальному розмірі - 295 259,80 грн зі сплати судового збору за судовими рішеннями, а тому наявні підстави для зарахування зустрічних вимог згідно зі статтею 601 ЦК України, що унеможливлює стягнення з ТОВ «ІМЕКС МАКС» боргу за податок на прибуток на користь ГУ ДПС у Харківській області. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 по справі № 520/21589/25 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МАКС" (просп. Науки, буд. 54, м. Харків, 61072, код ЄДРПОУ 42831345) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання неправомірним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу - залишено без задоволення. Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 у справі №520/21589/25 та ухвалити нове рішення про задоволення позовної заяви ТОВ «ІМЕКС МАКС» до ГУ ДПС у Харківській області про визнання неправомірним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу № 1990/20-40-13-09-16 від 05.08.2025. Апеляційна скарга мотивована твердженнями про відсутність підстав для прийняття оскаржуваного рішення про опис майна у податкову заставу до моменту вирішення судової справи про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 0007717-1309-2040 від 13.06.2025, так як податкове зобов`язання позивача вважається таким, що не набуло статусу узгодженого, що протиправно залишено поза увагою судом першої інстанції. Крім того, наполягав, що грошові зобов`язання органів ДПС за судовими витратами, встановленими рішенням суду, є такими, що можуть бути зараховані у рахунок зменшення податкового боргу ТОВ «ІМЕКС МАКС». Так, зауважив, що у постанові Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 520/12899/19 судом чітко роз`яснено, що рішення суду про стягнення судових витрат породжує грошове зобов`язання державного органу перед позивачем, і незалежно від способу виконання через бюджетний механізм таке зобов`язання підлягає зарахуванню відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Наголошував, що спірне грошове зобов`язання було самостійно визначене платником податків, а тому, у розумінні статті 56 ПК України, оскарженню не підлягає, так як є узгодженим. Щодо тверджень скаржника про те, що грошові зобов`язання органів ДПС перед ТОВ «ІМЕКС МАКС» за судовими витратами, встановленими рішенням суду, є такими, що можуть бути зараховані у рахунок зменшення податкового боргу, зауважив, що основною умовою для можливості припинення зобов`язання шляхом зустрічного зарахування є дійсність та безспірність вимог, тобто такі вимоги повинні існувати на момент зарахування та між сторонами не має бути спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання та розміру. Однак, виконання судових рішень про стягнення коштів (в т.ч. сплаченого судового збору на користь стягувачів) та погашення платниками податків податкового боргу - є двома різними процедурами, які між собою жодним чином не взаємопов`язані. Відповідно, стягнуті з державних органів кошти за рішенням суду не можуть бути зараховані у рахунок зменшення податкового боргу, що свідчить про безпідставність тверджень представника позивача в цій частині. Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені заздалегідь та належним чином шляхом направлення судових повісток. Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МАКС" (код ЄДРПОУ 42831345) пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи. Позивач перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області як платник податків. У зв`язку з наявністю у позивача податкового боргу, Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято рішення від 05.08.2025 № 1990/20-40-13-09-16 про опис майна у податкову заставу, яким вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків, ТОВ "ІМЕКС МАКС", яке направлялося в Електронний кабінет платника податків (т. 1 а. с. 85 - 86). Позивач, не погодившись із вказаним рішенням контролюючого органу, звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності, оскільки у встановлені ПК України строки платник податків не сплатив суму грошового зобов`язання, самостійно визначену у податковій декларації, яка набула статусу податкового боргу, що відповідно до статті 89 ПК України є визначальною умовою для виникнення права податкової застави, а тому Головним управлінням ДПС у Харківській області правомірно прийнято у відношенні позивача рішення від 05.08.2025 № 1990/20-40-13-09-16 про опис майна у податкову заставу. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке. На виконання вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України. Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України. Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. В силу приписів пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. У розумінні пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Відповідно до пункту 11 статті 56 ПК України, не підлягає оскарженню податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків. Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, позивачем до ГУ ДПС у Харківській області подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств № 9127270918 від 08.05.2025 за І квартал 2025 року, в якій самостійно визначено суму податку на прибуток за звітний період 61 452,00 грн. За таких обставин, оскільки платник податків у податковій декларації з податку на прибуток підприємств № 9127270918 від 08.05.2025 самостійно визначив грошове зобов`язання 61 452,00 грн, яке в силу пункту 11 статті 56 ПК України не підлягає оскарженню та відповідно з 08.05.2025 вважається узгодженим, доводи апелянта про неузгодженість такої суми грошового зобов`язання є неприйнятними. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Колегією суддів встановлено, що у зв`язку з несплатою ТОВ «ІМЕКС МАЙКС» самостійно задекларованого грошового зобов`язання, податковим органом на адресу відповідача було надіслано податкову вимогу форми "Ю" № 0007717-1309-2040 від 13.06.2025, в якій зазначено, що станом на 11.06.2025 сума податкового боргу становить 60 557,19 грн. Вимога була направлена та отримана представником позивача 19.06.2025, що підтверджується підписом в повідомленні про вручення поштового відправлення (т.1 а. с. 82 - 83). Відповідно до пункту 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Отже, податковий борг може бути погашений як за рахунок грошових коштів, так і за рахунок майна платника податків. Згідно з пунктом 89.1 статтею 89 ПК України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Пунктом 89.2 статті 89 ПК України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно. Відповідно до пункту 89.3 статті 89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих. Пунктом 95.1 статті 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Отже, враховуючи, що у встановлені ПК України строки платник податків не сплатив суму грошового зобов`язання, самостійно визначену у податковій декларації, яка набула статусу податкового боргу, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що в силу вимог пункту 59.1 статті 59, статті 89 ПК України у ГУ ДПС у Харківській області виникли правові підстави для прийняття відносно ТОВ «ІМЕКС МАКС» рішення про опис майна в податкову заставу від 05.08.2025. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.07.2025 по справі № 440/1000/23. Колегія суддів відхиляє покликання апелянта про можливість зарахування зустрічних однорідних вимог, так як у розумінні висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.01.2025 по справі № 914/2693/23, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Так, механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, за яким рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства, у той час як, порядок стягнення податків та зборів, податкового боргу визначено ПК України. Отже, виконання судових рішень про стягнення коштів (в т.ч. сплаченого судового збору на користь стягувачів) та погашення платниками податків податкового боргу, - є двома різними процедурами, врегульованими різними нормативно-правовими актами та між собою жодним чином не взаємопов`язані, тобто не є однорідними, що унеможливлює їх взаємозарахування. Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 01.06.2023 у справі № 520/13742/22, від 19.05.2020 у справі № 640/11751/19, від 20.04.2021 у справі № 520/12899/19 та від 23.09.2021 у справі № 160/5233/20 є неприйнятними, так як з відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що постанов Верхового Суду від 01.06.2023 у справі № 520/13742/22 та від 20.04.2021 у справі № 520/12899/19 взагалі не існує; а по справах № 640/11751/19 та №160/5233/20 в реєстрі відображені лише ухвали Верховного Суду від 09.11.2022 та від 08.12.2020 про відмову у відкритті касаційного провадження. За таких обставин, враховуючи встановлені під час апеляційного перегляду обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність винесення ГУ ДПС у Харківській області рішення від 05.08.2025 про опис майна ТОВ «ІМЕКС МАКС» у податкову заставу та відсутність підстав для його скасування, що має наслідком прийняття рішення про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МАКС" - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 по справі № 520/21589/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко Повний текст постанови складено та підписано 30.04.2026 року