Постанова 4851 № 520/4699/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 травня 2026 р. Справа № 520/4699/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Ширант А.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/4699/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі В/Ч НОМЕР_1 , відповідач), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність В/Ч НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) ОСОБА_1 за період з 26.05.2020 по 31.12.2020 з розрахунку розміру посадового окладу, окладу за військове званням визначеними шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14; з 01.01.2021 по 31.12.2021 з розрахунку розміру посадового окладу, окладу за військове званням визначеними шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14; з 01.01.2022 по 21.11.2022 з розрахунку розміру посадового окладу, окладу за військове званням визначеними шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; - зобов`язати В/Ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) за період з 26.05.2020 по 31.12.2020 з розрахунку розміру посадового окладу, окладу за військове званням визначеними шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; - зобов`язати В/Ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 з розрахунку розміру посадового окладу, окладу за військове званням визначеними шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; - зобов`язати В/Ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2022 по 21.11.2022 з розрахунку розміру посадового окладу, окладу за військове званням визначеними шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. 09.03.2026 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, тобто такі, що об`єктивно, незалежно від волі позивача, унеможливили звернення до суду з дотриманням установленого строку, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин. 17.03.2026 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду визнано неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду, заяву про поновлення строку звернення до суду залишено без задоволення, вимоги ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 визнано невиконаними, позов в частині позовних вимог: - визнати протиправною бездіяльність В/Ч НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) ОСОБА_1 з 19.07.2022 по 21.11.2022 з розрахунку розміру посадового окладу, окладу за військове званням визначеними шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; - зобов`язати В/Ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) за період з 19.07.2022 по 21.11.2022 з розрахунку розміру посадового окладу, окладу за військове званням визначеними шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 повернуто позивачу. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції в частині повернення позову в частині позовної вимоги позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права просив скасувати пункти 1, 2, 4 ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 в частині повернення позовних вимог за період з 19.07.2022 по 21.11.2022, прийняти позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду в повному обсязі та відкрити спрощене позовне провадження щодо всіх позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що частина 1 статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівників до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, втратила чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 11.12.2025 №1-р/2025. Також апелянт вказав, що суд першої інстанції помилково визначив момент початку перебігу строку звернення до суду, оскільки відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України строк обчислюється з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні (ст. 116 КЗпП). В цьому випадку таким письмовим повідомленням є відповідь відповідача №26/1/8678 від 12.12.2025, оскільки на момент подачі позову позивач жодної іншої розгорнутої довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення та індексацію грошового забезпечення від В/Ч НОМЕР_1 не отримував. Відповідач, скориставшись своїм правом, передбаченим статтею 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам статті 242 КАС України, а тому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Відповідно до частини 2 статті 312 КАС України розгляд апеляційної скарги проведено в порядку письмового провадження. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Повертаючи позовну заяву в частині позовних вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) за період з 19.07.2022 по 21.11.2022 суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав знати про порушення своїх прав по оплаті праці (невиплати всього грошового забезпечення) при звільнені у листопаді 2022 року. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. За змістом статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Реалізація цього права передбачає дотримання особою порядку звернення до суду, який визначений процесуальним законом, в тому числі в частині строків звернення до адміністративного суду. Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Згідно з абзацом першим 1 частини 1 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За змістом частини 2 статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Норма статті 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 990/156/23. Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)». Тобто, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Однак після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що суд першої інстанції помилково визначив момент початку перебігу строку звернення до суду, оскільки відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України строк обчислюється з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні (ст. 116 КЗпП). В цьому випадку таким письмовим повідомленням є відповідь відповідача №26/1/8678 від 12.12.2025, оскільки на момент подачі позову позивач жодної іншої розгорнутої довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення та індексацію грошового забезпечення від В/Ч НОМЕР_1 не отримував. Колегія суддів вважає такі доводи апелянта обґрунтованими з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, наказом командира В/Ч НОМЕР_1 від 21.11.2022 № 314 позивач вважається таким, що 21.11.2022 вибув до нового місця служби м. Харків, з 21.11.2022 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Також з наданого позивачем військового квитка вбачається, що станом на даний час від військову службу закінчив та виключений з військового обліку. За змістом частини 2 статті 233 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову, який передбачений частиною 2 статті 233 КЗпП України (в редакції Закону № 2352-IX), слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні), зокрема, грошового атестата. Апелянт посилається на те, що таким письмовим повідомленням у його випадку є відповідь відповідача №26/1/8678 від 12.12.2025, до якої додано довідки: про виплату грошового забезпечення з індексацією №26/1/8658 від 11.12.2025; про виплату допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки №26/1/8656 від 11.12.2025; про виплату грошового забезпечення при виключенні зі списків частини №26/1/8657 від 11.12.2025; довідку-розрахунок нарахованого та виплаченого окладу за військовим званням та посадового окладу №26/1/8659 від 11.12.2025. Відповідно до пункту 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, які затверджені наказом Міністра оборони України від 22.05.2017 № 280, (далі Правила №280) грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, зокрема, у випадку вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини. За змістом пункту 11.3 Правил №280 грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо (друкованим способом або ручкою), підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється в журналі реєстрації вихідної документації. Перший примірник грошового атестата видається під підпис у картці особового рахунку військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі, а другий залишається в діловодстві фінансового органу військової частини. При цьому, з матеріалів справи не вбачається, а судом першої інстанції цього встановлено не було на підставі належних, допустимих та достовірних доказів, коли саме позивачу було вручено грошовий атестат або інший письмовий документ, в якому детально зазначено усі суми, які були нараховані та виплачені апелянту при виключенні зі списків особового складу частини, адже саме з цього моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, обчислюється тримісячний строк для подання адміністративного позову. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, а в подальшому і повернення позовної заяви в частині позовних вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) за період з 19.07.2022 по 21.11.2022. Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується положеннями статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням «Серявін та інші проти України», та пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень. Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Враховуючи вищезазначене, дослідивши фактичні обставини та питання права, які лежать в основі цієї справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення. Відповідно до статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись ст. ст. 294, 308, 311, 312, 320, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року по справі № 520/4699/26 в частині повернення позову щодо: - визнання протиправною бездіяльність В/Ч НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) ОСОБА_1 з 19.07.2022 по 21.11.2022 з розрахунку розміру посадового окладу, окладу за військове званням визначеними шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; - зобов`язання В/Ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) за період з 19.07.2022 по 21.11.2022 з розрахунку розміру посадового окладу, окладу за військове званням визначеними шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №

44. Справу № 520/4699/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині повернення позову направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін