Постанова 4851 № 520/22324/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 р. Справа № 520/22324/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., м. Харків, повний текст складено 29.12.25 по справі № 520/22324/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретного управлінського волевиявлення, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі по тексту ІНФОРМАЦІЯ_4 , перший відповідач), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту ІНФОРМАЦІЯ_5 , другий відповідач), ІНФОРМАЦІЯ_6 (далі по тексту ІНФОРМАЦІЯ_7 , третій відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови внесення запису до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів запису про виключення з військового обліку ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ); - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) внести запис до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ). Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 по справі № 520/22324/24 позов - залишено без задоволення. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 по справі № 520/22324/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 по справі № 520/22324/24 - скасовано. Прийнято постанову, якою позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови внесення запису до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів запису про виключення з військового обліку ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви про внесення ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, як особи, яка виключена з військового обліку військовозобов`язаних за п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) розглянути заяву про внесення ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, як особи, яка виключена з військового обліку військовозобов`язаних за п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та прийняти рішення за наслідками такого розгляду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. 26.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій просив суд першої інстанції встановити судовий контроль за виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 у справі № 520/22324/24 та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_10 (ІКЮО (ЄДРПОУ) НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 подати звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 по справі № 520/22324/24 у тридцятиденний строк. В обґрунтування вимог вказаної заяви стверджував, що оскільки постановою апеляційного суду, яка набрала законної сили, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_9 розглянути заяву про внесення ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, як особи, яка виключена з військового обліку військовозобов`язаних за п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та прийняти рішення за наслідками такого розгляду, у суб`єкта владних повноважень відсутній інший вид правомірної поведінки, окрім як внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів запис про виключення ОСОБА_1 з військового обліку. Однак, враховуючи, що на виконання постанови суду у даній справі ІНФОРМАЦІЯ_5 вказаних дій не вчинив, наявні підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 по справі № 520/22324/24 заяву представника ОСОБА_1 від 26.11.2025 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - залишено без задоволення. Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права просить суд апеляційної інстанції : - скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 в адміністративній справі № 520/22324/24; - задовольнити заяву представника ОСОБА_1 від 26.11.2025 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 у справі № 520/22324/24; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_10 (ІКЮО (ЄДРПОУ) НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 подати звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 у справі № 520/22324/24 у тридцятиденний строк. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції протиправно залишено поза увагою той факт, що позивача було виключено з військового обліку, а надалі протиправно повторно зараховано на військовий облік без будь-яких на те правових підстав, як і не враховано того, що заява ОСОБА_1 , як виключеного з військового обліку, фактично й не розглядалась, оскільки позивач продовжує перебувати на військовому обліку, що стане наслідком для повторного звернення до суду з метою захисту порушених прав ще з 2024 року. Наголошував, що після визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.02.2023 № 96/1650 стає очевидно, що ІНФОРМАЦІЯ_10 (як правонаступник ІНФОРМАЦІЯ_1 ), зобов`язаний внести до Реєстру актуальні зміни щодо дійсної постанови військово-лікарської комісії «непридатний» та виключити ОСОБА_1 з військового обліку. Разом з цим, всупереч наведеному, третій відповідач не вжив конкретних заходів з метою виконання постанови від 26.02.2025, а позивач перебуває на військовому обліку в якості військовозобов`язаного, але вже в іншому територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, що свідчить про категоричне ігнорування посадовими (службовими) особами ІНФОРМАЦІЯ_6 своїх обов`язків, та слугує підставою для встановлення судового контролю. Сторони правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою суду від 10.12.2025 та від 24.12.2025 було витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 докази отримання копії постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 у справі № 520/22324/24 та вжиття організаційно-правових заходів, спрямованих на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 у справі № 520/22324/24. 29.12.2025 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_6 надійшли докази розгляду звернення заявника. Відповідно до наданого до суду листа від 10.04.2025 № 6130 рішенням компетентної військової посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_3 - т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 майора ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_12 з 30.04.2024 перейменовано у ІНФОРМАЦІЯ_7 , а тому звернення, адресоване до неіснуючого органу, не може бути розглянуте. Крім того, повідомлено, що відповідно до Порядку № 1487 військовий облік ведеться за зареєстрованим місцем проживання. З наданої копії паспорта вбачається, що заявник зареєстрований у Харківській області, а відомості про реєстрацію в м.Одеса відсутні. За даними Реєстру (АІТС «Оберіг») заявник не перебував і не перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_13 . Також встановлено відсутність належних підтверджуючих документів проходження ВЛК та невідповідність наданого тимчасового посвідчення і довідки ВЛК відомостям Реєстру, що ставить під сумнів їх дійсність. У зв`язку з цим правові підстави для внесення відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку відсутні. Для приведення облікових даних у відповідність до законодавства позивачу запропоновано особисто звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_11 , попередньо записавшись в електронну чергу, з метою уточнення та актуалізації даних. Згідно з листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.04.2025 № 943/7910 на скаргу представника заявника від 24.03.2025, яка надійшла для розгляду до ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено, що на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 520/22324/24 від 26.02.2025 в ІНФОРМАЦІЯ_14 розглянуто заяву ОСОБА_1 . Відповідь ІНФОРМАЦІЯ_11 вих. № 6130 від 10.04.2025 на вищезгадану заяву направлено на адресу ОСОБА_1 . На звернення представника заявника листом від 07.05.2025 № 943/9310 ІНФОРМАЦІЯ_15 повідомлено, що згідно з даними єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин ОСОБА_1 не перебуває на обліку в жодному з підпорядкованих Одеському ОТ ЦК та СП територіальних центрів комплектування. За вимогами чинного законодавства постановка на військовий облік тільки при особистій явці до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У зв`язку з цим запропоновано ОСОБА_1 особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_16 за місцем реєстрації. Листом від 08.08.2025 № 14594 ІНФОРМАЦІЯ_17 повідомив заявника, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 та ухвалено нове, яким позов задоволено частково. Суд зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_7 розглянути заяву про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів як щодо особи, виключеної з військового обліку, і прийняти обґрунтоване рішення, зазначивши, що сумніви у достовірності поданих документів не звільняють орган від обов`язку розгляду заяви по суті. Водночас, відповідно до Порядку № 1487 та Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» внесення змін до Реєстру здійснюється за умови особистого звернення військовозобов`язаного з підтвердними документами. Оскільки особистого звернення не було, заява, подана поштою, не відповідає вимогам законодавства, а надані документи не містять окремого номера запису в Реєстрі. У зв`язку з цим, заявнику запропоновано особисто звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем реєстрації або перебування для уточнення та актуалізації облікових даних. Тож, на заяву про внесення ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, як особи, яка виключена з військового обліку військовозобов`язаних за п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» суб`єктом владних повноважень на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 у справі № 520/22324/24 було надано дві відповіді, а саме: лист ІНФОРМАЦІЯ_6 від 10.04.2025 № 6130 та лист ІНФОРМАЦІЯ_6 від 08.08.2025 № 14594, згідно з якими уточнення відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку військовозобов`язаного, а заявник на військовому обліку ані у ІНФОРМАЦІЯ_18 , ані у ІНФОРМАЦІЯ_14 не перебував та не перебуває. Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, поданої у порядку статті 382 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 у справі № 520/22324/24 суб`єкт владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_9 був обтяжений обов`язком розглянути заяву про внесення ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, як особи, яка виключена з військового обліку військовозобов`язаних за п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та прийняти рішення за наслідками такого розгляду і таке рішення було прийнято у формі листа ІНФОРМАЦІЯ_11 від 10.04.2025 № 6130 про відмову у виключенні заявника з військового обліку та у формі листа ІНФОРМАЦІЯ_11 від 08.08.2025 № 14594 про відмову у виключенні заявника з військового обліку, а тому постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 слід визнати виконаною. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке. Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 року звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012). Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури". Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України. Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах. Відповідно до частин 2, 4 вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З 19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України від 21 листопада 2024 року № 4094-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі - Закон № 4094-ІХ), яким статтю 382 КАС України викладено у новій редакції, а КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3. При цьому, згідно із пунктом 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-IX, справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом. Так, згідно із частиною 1 статті 382 КАС України (в редакції Закону № 4094-IX), суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Відповідно до частини 1-3 статті 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. Розгляд звіту про виконання судового рішення повинен бути здійснено судом з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності Законом № 4094-ІХ, в порядку письмового провадження. Усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 9901/598/19, які були підтримані в ухвалі від 03 березня 2025 року по справі 160/5259/20. Слід також зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення. В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи. За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 802/357/17-а, звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення. Крім того, Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Колегією суддів встановлено, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 по справі № 520/22324/24 набрала законної сили з дати її прийняття 26.02.2025. На виконання рішення суду у даній справі ІНФОРМАЦІЯ_9 був зобов`язаний розглянути заяву про внесення ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, як особи, яка виключена з військового обліку військовозобов`язаних за п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та прийняти рішення за наслідками такого розгляду. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, на виконання вимог резолютивної частини рішення від 26.02.2025 по справі № 520/22324/24 третій відповідач розглянув заяву про внесення ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, як особи, яка виключена з військового обліку військовозобов`язаних за п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та прийняв рішення за наслідками такого розгляду у формі листа ІНФОРМАЦІЯ_11 від 10.04.2025 № 6130 про відмову у виключенні заявника з військового обліку та у формі листа ІНФОРМАЦІЯ_11 від 08.08.2025 № 14594 про відмову у виключенні заявника з військового обліку. Водночас, позивач, обґрунтовуючи свою заяву, подану у порядку статті 382 КАС України, стверджує, що у ІНФОРМАЦІЯ_1 , як суб`єкта владних повноважень при виконанні постанови суду у даній справі, відсутній інший вид правомірної поведінки, окрім як внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів запис про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, чого зроблено не було. Однак, колегія суддів зауважує, що резолютивна частина постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 по справі № 520/22324/24 не містить будь-яких зобов`язань в частині внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів запису про виключення ОСОБА_1 з військового обліку. Більше того, з мотивувальної частини постанови від 26.02.2025 по справі № 520/22324/24 чітко вбачається, що судом апеляційної інстанції не надавалась оцінка наявності або відсутності підстав для внесення ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, як особи, яка виключена з військового обліку військовозобов`язаних за пунктом 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», оскільки ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), як суб`єктом владних повноважень, відповідна заява позивача не розглянута та відповідне рішення не прийнято. Будь-яких інших судових рішень у даній справі, які б містили зобов`язання із внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів запису про виключення ОСОБА_1 з військового обліку судами не приймалось, а сторони на такі обставини не посилаються. Частиною 2 статті 382 КАС України визначено, що за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За таких обставин, враховуючи, що із наданих третім відповідачем до матеріалів справи доказів слідує, що останнім на виконання вимог резолютивної частини рішення суду у даній справі розглянуто заяву про внесення ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, як особи, яка виключена з військового обліку військовозобов`язаних за п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та прийнято рішення за наслідками такого розгляду, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 по справі № 520/22324/24 є фактично виконаною. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 у справі № 520/22324/24 та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 подати звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 по справі № 520/22324/24 у тридцятиденний строк, що має наслідком прийняття рішення про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги позивача. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що покладені в основу спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 по справі № 520/22324/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко