Постанова Черкаський апеляційний суд № 695/1375/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 року м. Черкаси Справа № 695/1375/25 Провадження № 22-ц/821/971/26 Категорія: 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л. за участю секретаря: Руденко А.О. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 представник позивача: адвокат Сизько Дмитро Борисович відповідач: ОСОБА_2 розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сизька Дмитра Борисовича на заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01 грудня 2025 року (ухваленого під головуванням судді Степченка М.Ю. в приміщенні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області, повний текст рішення виготовлений 05 грудня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,- в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог 01 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.05.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, оформлений власноручно заповненою ОСОБА_2 розпискою, відповідно до якої він ствердив, що отримав від ОСОБА_1 завдаток у сумі 56 700,00 грн в рахунок укладення майбутніх договорів купівлі-продажу земельних ділянок площею 2,9875 га з кадастровим № 7121580400:04:001:0060, та площею 0,176 га з кадастровим № 7121580400:02:001:0039. Позивачка вказує, що ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання перед нею не виконав та договір купівлі-продажу щодо відчуження їй вищевказаних земельних ділянок не уклав до цього часу. Зазначає, оскільки строки укладення договорів купівлі-продажу вищевказаних земельних ділянок сторонами чітко визначені не було, тому 14.03.2025 вона пред`явила ОСОБА_2 в порядку ст. 530 ЦК України письмову вимогу чіткого змісту, відповідно до якої просила виконати домовленості щодо оформлення договорів купівлі-продажу вказаних земельних ділянок. Натомість, ОСОБА_2 , отримавши вказану вимогу, взятих на себе зобов`язань не виконав взагалі, чим допустив порушення норм чинного законодавства України. Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 113 400,00 грн та понесені судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 56 700,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 605,60 грн. Рішення суду мотивовано тим, що судом установлено, що між сторонами не був укладений договір купівлі-продажу земельних ділянок, який за своєю формою та змістом відповідає вимогам закону, а сторони фактично домовилися укласти такий договір в майбутньому шляхом оформлення розписки про отримання завдатку. Вказаний правочин відповідно до частини четвертої статті 203, частини першої статті 219 ЦК України, не був нотаріально посвідчений і є нікчемним з моменту його укладення, отже отримана відповідачем грошова сума в розмірі 56 700,00 грн є авансом, який підлягає поверненню позивачу. Суд не вбачав підстав для задоволення вимоги позивача щодо додаткової сплати суми в розмірі завдатку в зв`язку з допущенням відповідачем порушення зобов`язання. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 18 березня 2026 року через систему «Електронний суд», представник ОСОБА_1 адвокат Сизько Д.Б., вважаючи оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог незаконним, прийнятим при невідповідності реальним обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просив рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01 грудня 2025 року в частині відмови у стягненні додаткової плати у розмірі завдатку скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що укладеним 13.05.2020 між сторонами письмовим правочином зафіксовано, що зобов`язання ОСОБА_2 продати належні йому земельні ділянки площею 2,9875 га з кадастровим номером 7121580400:04:001:0060, та площею 0,176 га з кадастровим № 7121580400:02:001:0039, ОСОБА_1 забезпечене завдатком, який був отриманий ОСОБА_2 в сумі 56 700,00 грн. Зобов`язання, за яким позивач мала купити належні відповідачу земельні ділянки, а він зобов`язувався ці земельні ділянки їй продати, було забезпечене завдатком, який позивач надала, а відповідач прийняв. Договір купівлі-продажу земельних ділянок не був укладений, оскільки відповідач ухилився від його укладення. Вказує, що за викладеними обставинами , позивач обгрунтовано наполягав на поверненні відповідачем отриманої суми грошових коштів, які за своєю правовою природою є саме завдатком та додатково мав право на стягнення з відповідача ще однієї суми в такому ж розмірі, тобто сплати завдатку в подвійному розмірі. Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив Фактичні обставини справи Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно розписки від 13.05.2020 ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 завдаток у сумі 56 700,00 грн в рахунок укладення майбутніх договорів купівлі-продажу земельних ділянок площею 2,9875 га, кадастровий номер 7121580400:04:001:0060, та площею 0,176 га, кадастровий номер 7121580400:02:001:0039. 14.03.2025 ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 з письмовою вимогою, відповідно до якої просила останнього в семиденний строк від дня пред`явлення даної вимоги, тобто до 21.03.2025 укласти з нею відповідні договори купівлі-продажу щодо відчуження на її користь земельних ділянок площею 2,9875га з кадастровим № 7121580400:04:001:0060, та площею 0,176га з кадастровим № 7121580400:02:001:0039. Відповідно до поштового відправлення з номером 1970200109654, письмова вимога була направлена ОСОБА_2 14.03.2025, яке згідно даних, розміщених на офіційному веб-сайті АТ «УкрПошта» (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) було вручене йому 15.03.2025. Доказів того, що відповідач будь яким чином відреагував на вимогу позивача, матеріали справи не містять. Із наявної в матеріалах справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №451018098 від 06.11.2025 вбачається, що земельна ділянка № 7121580400:02:001:0039 перебуває у власності ОСОБА_2 . Із наявної в матеріалах справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №451017576 від 06.11.2025 вбачається, що земельна ділянка № 7121580400:04:001:0060 перебуває у власності ТОВ «Земельний Край». Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає. У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Згідно із частиною другою статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори, що укладаються між суб`єктами цивільних правовідносин. У статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком передбачені вимогами статті 571 ЦК України, зокрема: якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості; сторона винна у порушенні зобов`язання, має відшкодування другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором; у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання, завдаток підлягає поверненню. З огляду на вказані вище норми ЦК України, слід дійти висновку, що завдаток є доказом існування зобов`язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов`язання. Згідно із статтями 546 та 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами. Положення частини другої статті 570 ЦК України встановлюють презумпцію авансу, оскільки, на відміну від завдатку, аванс є лише способом платежу, оскільки він не виконує забезпечувальної функції за нормами частини першої статті 546 ЦК України, а виконує функцію попередньої оплати. Аванс - це визначена грошова сума (попередній платіж) або цінності, які покупець чи замовник передають продавцю чи виконавцю робіт у рахунок майбутніх платежів за передане майно, виконану роботу чи надані послуги (яка включається до загальної ціни товару). У разі розірвання договору за домовленістю сторін або у зв`язку із невиконанням однією зі сторін договору своїх обов`язків сума коштів сплачена як аванс, має бути повернута покупцю. Наприклад, якщо продавець відмовляється передавати товар, покупець має право вимагати розірвання договору та повернення авансу. Зазначене узгоджується із висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2025 року у справі № 713/3486/23, провадження № 61-16373св24. Відповідно до частини першої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. У постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 521/12202/15-ц, зазначено, що враховуючи те, що договору, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства, між сторонами укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана однією зі сторін грошова сума є авансом, який підлягав поверненню, а не завдатком. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши, що між сторонами не був укладений договір купівлі-продажу земельних ділянок, який за своєю формою та змістом відповідає вимогам закону, а сторони фактично домовилися укласти такий договір в майбутньому шляхом оформлення розписки про отримання завдатку, вказаний правочин відповідно до частини четвертої статті 203, частини першої статті 219 ЦК України, не був нотаріально посвідчений і є нікчемним з моменту його укладення, суд дійшов обгрунтованого висновку, що розписка ОСОБА_2 від 13 травня 2020 року про отримання від позивача коштів у розмірі 56 700,00 грн. містить ознаки авансу. Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги, що зобов`язання за яким позивач мала купити належні відповідачу земельні ділянки, а він зобов`язувався ці земельні ділянки їй продати, було забезпечене саме завдатком, відхиляються колегією суддів, оскільки між сторонами не було дотримано умов, визначених статтею 570 ЦК України, а саме не укладено договору купівлі - продажу. Є необгрунтованими і посилання в апеляційній скарзі на те, що договір купівлі-продажу земельних ділянок не був укладений, оскільки відповідач ухилився від його укладення, так як сума грошових коштів, що за своєю правовою природою є авансом, підлягає поверненню особі, яка їх сплатила, незалежно від того, з вини якої сторони не відбулося укладення договору. У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19 (провадження № 12-42гс20) Велика Палата Верховного Суду також зазначила про те, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося. Колегія суддів відхиляє інші доводи апеляційної скарги, оскільки вони аналогічні доводам позовної заяви, були предметом розгляду в суді першої інстанції, отримали належну оцінку в рішенні, та не спростовують встановлених обставин справи. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір у даній справі, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до пункту 1 частини 1статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сизька Дмитра Борисовича - залишити без задоволення. Заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді Ю.В. Сіренко Т.Л. Фетісова