Постанова Полтавський апеляційний суд № 541/2713/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 541/2713/25 Номер провадження 22-ц/814/910/26Головуючий у 1-й інстанції Шатілова Л. Г. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючий суддя: Триголов В.М. Судді: Дорош А.І., Лобов О.А. Розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Продан Ірини Олександрівни на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17 вересня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В : У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що 11.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №101713488, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 5000,00 на умовах визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначені договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів платіж повернення кредиту та сплати комісії і процентів мав бути внесений відповідачем до 10.11.2021 року (строк кредитування). Відповідач умови договору не виконав у зв`язку із чим у останньго виникла заборгованість у сумі 20015,00 грн, яку позивач за результатами розгляду справи просив стягнути з відповідача разом із судовими витратами. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17 вересня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 101713488 від 11.10.2021 року в загальному розмірі 20015,00 грн., 2422 грн. сплачений судовий збір, та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. Непогодившись із вказаним рішенням його в апеляційного порядку оскаржив відповідач ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим, що рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що задовольняючи вимогу позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції посилався на положення ч.8 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За наведених обставин з урахуванням долучених доказів у їх сукупності, визначаючи пропорційність предмета спору з розміром витрат на правничу допомогу, наданий позивачем розрахунок суми фіксованого гонорару в розмірі 8 000 грн 00 коп. суд вважав обґрунтованим. Однак, з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявленої позивачем вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу погодитися не можна, виходячи з того , що наданими позивачем доказами не підтверджено витрати на правничу допомогу адвоката, оскільки відсутній документ, що підтверджує сплату визначеної суми гонорару, тобто матеріали справи не місять доказів, які б вказували на те, що позивачем дійсно були понесені заявлені витрати на правову допомогу. За таких обставин підстава для присудження до стягнення понесених позивачем у справі витрат на правову допомогу з відповідача відсутня. У зв`язку із викладеним відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17 вересня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. та відмовити у задоволенні вимоги позивача у відповідній частині. З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії: договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладеного між Адвокатським об`єднанням "Апологет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Капітал"; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань АО "Апологет"; ордеру на надання правничої (правової) допомоги; акту № 823 від 06.07.2025 про надання послуг; детальний опис наданих послуг до акту № 823 від 06.07.2025. При постановленні рішення в оскаржуваній частині, районний суд виходив із того, що сума витрат на професійну правничу допомогу, заявлена позивачем є співмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідає критерію реальності та розумності їх розміру. Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, не погоджується із огляду на наступне. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Наведене відповідає позиції Верховного Суду у справі №925/1545/20 від 18.02.2022. У постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №824/9/22 зазначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Відтак, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14ц. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України). При постановленні рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції наведені норми процесуального права та позицію Верховного Суду не застосував, залишивши без належного реагування доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву, щодо відсутності підстав покладення на нього обов`язку із відшкодування таких витрат. Між тим, апеляційний суд, враховуючи, що хоча умови оплати адвокатських послуг є договірними та погодженими на загальну суму 8000,00 грн., вважає, що застосуванню підлягає позиція Великої Палати Верховного Суду, сформована у справі №904/4507/18 від 12.05.2020, за змістом якої такі зобов`язання не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Тому з огляду на малозначність спору та сформовану сталу судову позицію щодо вирішення заявлених позовних вимог фінансових компаній до боржників про стягнення заборгованості, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що постановлений до стягнення розмір правничих витрат у сумі 8000,00 грн. є надмірним, а отже підлягає зменшенню до 3000,00 грн., що відповідатиме принципу пропорційності, критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в оскаржуваній частині слід змінити, зменшивши розмір правничих витрат, постановлених до стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» із 8000,00 грн. до 3000,00 грн. В іншій частині рішення районного суду апеляційним судом не переглядалося. Керуючись ст.ст.367, 368,374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Продан Ірини Олександрівни задовольнити частково. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17 вересня 2025 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрат на правову допомогу з 8000 грн. до 3000 грн. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: В.М. Триголов Судді: А.І. Дорош О.А. Лобов