Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/17354/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа № 295/17354/25Головуючий у 1-й інст. Болейко А. П. Категорія 130Доповідач Миколайчук П.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2026 рокум. Житомир Суддя Житомирського апеляційного суду Миколайчук П.В., із секретарем судового засідання Лупіновою Д.П., за участю захисника Баса А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Богунського районного суду міста Житомира від 25 лютого 2026 року, якою його визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - ВСТАНОВИВ: Зміст постанови суду першої інстанції Постановою Богунського районного суду міста Житомира від 25 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн. Відповідно до постанови про адміністративне правопорушення, 28.11.2025 о 22 год 44 хв ОСОБА_2 у м. Житомирі по вул. Новопівнічна, 18, керував транспортним засобом «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна шкірного покриву обличчя. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу відмовився. Своїми діями водій порушив п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вимоги апеляційної скарги На постанову суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій порушується питання про скасування постанови суду та закриття провадження у справі, у зв`язку її незаконністю, необгрунтованістю, невідповідністю вимогам процесуального та матеріального права. ОСОБА_2 мотивував апеляційну скаргу наступним: - суд не надав належної оцінки поясненням сторони захисту, а в постанові вбачається обвинувальний нахил, де беруться до уваги лише сумнівні докази; - суд зазначив, що ОСОБА_2 згоден, що винен, однак він погоджувався, що потрібно присікати керування в стані алкогольного сп`яніння привів приклад працівників поліції Німеччини стосовно свого товариша, хоча сам нікуди і не збирався їхати, а лише прийшов до автомобіля забрати баклашку з водою; факт керування автомобілем відсутній; - поліцейські не повідомили, що санкція статті передбачає позбавлення права керування транспортним засобом і відповіли, що там на перший раз штраф, тому ОСОБА_2 погодився на складання протоколу, не усвідомлюючи реальну відповідальність; - відмова від огляду була була пов`язана з тим, що вживав за вечерею з дружиною вино; - думка судді про те, що ОСОБА_2 не заперечував, що керував автомобілем, є хибною, як і те, що відповідь на питання, куди прямує, є підтвердженням факту керування; фактично, постанова винесена на припущеннях. Позиції учасників справи В судовому засіданні захисник ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу та пояснив, що ОСОБА_2 вийшов з дому, щоб забрати з автомобіля баклажку з водою, факту керування ним транспортним засобом не було (на відео не видно де і куди рухався автомобіль): ОСОБА_2 перебував у припаркованому автомобілі. На запитання поліцейських він повідомляв, що проживає поруч. ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, його інтереси представляє адвокат Бас А.М., тому суд, відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважав за можливе слухати справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Мотиви та висновки суду апеляційної інстанції Заслухавши пояснення захисника Баса А.М. на підтвердження доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення викладають аргументи щодо наявності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності саме у цьому протоколі, який суд має оцінити у сукупності з іншими доказами у справі. Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Нормами ст. 280 КУпАП визначено, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. За змістом абзаців третього та п`ятого частини другої статті 16 указаного Закону водій зобов`язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. За пунктом 1.3.Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9). В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Пункт 2.5 Правил дорожнього руху України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Стаття 130 КУпАП встановлює відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі Інструкції), а також у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженому Постановою КМУ 17.12.2008 № 1103. За положенням ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до п.п. 2, 3 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів, порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Відповідно до п.п. 6,7 Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За змістом ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується доказами, які досліджувались в суді першої інстанції, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №526597 від 28.11.2025, відповідно якого останній ознайомлений зі ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що свідчить його підпис; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно якого огляд не проводився; направленням на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.11.2025; рапортом поліцейського від 28.11.2025; відеозаписами з портативних відеореєстраторів поліцейських, відповідно яких поліцейський підходить до водія, який знаходиться в автомобілі, та запитує «Куди прямуєте?», на що водій ОСОБА_2 відповідає «Проживаємо тут, за кутом» (22:43 год), тобто ОСОБА_2 не заперечує, що транспортний засіб під його керуванням було зупинено, надалі поліцейський запитує чи щось вживав, на що водій відповідає «Ні», поліцейський просить дихнути на нього і після цього запитує «Що вживали?», на що водій відповідає «2 бокала вина» (22:24 год), потім поліцейський запитує чи готовий водій пройти огляд на стан сп`яніння на місці або в найближчому медичному закладі, на що водій відмовився (22:45 год), поліцейський повідомив, що на ОСОБА_1 буде складено протокол за ч. 1 ст. на неодноразові пропозиції поліцейських пройти огляд на стан 130 КУпАП та роз`яснює права відповідно до ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, з чим ОСОБА_1 погодився (22:47 год), водія відсторонено від керування транспортним засобом шляхом зупинки транспортного засобу в дозволеному місці (22:49 год), надалі поліцейські складають матеріали про адміністративне правопорушення (22:50 год), ОСОБА_1 ознайомлюється з протоколом про адміністративне правопорушення (23:13 год), поліцейським зачитано ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення від 28.11.2025 року (23:15 год) а також повідомляють, що розгляд справи відбудеться в Богунському районному суді м. Житомира, дату і час розгляду справи (23:16 год), водій також зазначав на відео, що згоден що винен, і поліцейські все правильно роблять (23:19 год). Тобто визнав, що керував автомобілем, зупинено правильно, оскільки обговорював з поліцейським про те, що відповідає п. 10 ст. 35 ЗУ "Про Національну поліцію" і про що поліцейський вказав у своєму рапорті. На переконання апеляційного суду, зазначені докази є належними та допустимими, оскільки відповідають вимогам, зазначеним у ст. 251 КУпАП та в своїй сукупності повністю підтверджують правильність висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та відповідають фактичним обставинам справи. Щодо доводів захисника про те, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 автомобілем, апеляційний суд зазначає наступне. На відеозаписі export-8uv3f в достатній мірі зафіксовано, що о 22 год 48 хв на запитання поліцейського, чи не могли на таксі поїхати, водій відповів: «така ситуація: у нас кебаб біля Метро і нада було вивезти баклажку»; о 23 год 19 хв водій зазначив: «питань немає до вас вообще я винуватий, я згоден зі своїми ціми моментами, що я сьогодні зробив. Ви бачите, що у мене такого ніколи не було»; о 22 год 47 хв ОСОБА_1 каже: «попався на вас, можна ж іншими…» (поліцейський повідомив про відеозйомку і водій припинив пропозицію); о 22 год 49 хв ОСОБА_1 повторно запропонував: «якось можемо може поспілкуватися?», поліцейський відповів: «ведеться відеофіксація», на що водій сказав: «все, я зрозумів». Також, о 23 год 15 хв поліцейським було зачитано протокол про адміністративне правопорушення і після зачитування кожного пункту ОСОБА_1 ствердно реагував. Вказане свідчить, що водій на час складання матеріалів про адміністративне правопорушення визнавав, що керував транспортним засобом, протилежних показів не надав ні в протоколі, ні усно. Крім того, після підписання протоколу про адміністративне правопорушення, акту огляду на стан сп`яніння, при спілкуванні з поліцейськими, ОСОБА_1 о 23 год 20 хв сказав, що це йому якийсь знак, що так робити не потрібно. Зазначеним відеозаписом в сукупності з іншими матеріалами справи доводиться факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 за обставин, зазначених у протоколі, та його спроби у зв`язку з цим домовитися з поліцейськими з приводу уникнення відповідальності. Тлумачення захисником спілкування ОСОБА_1 з поліцейськими є суб`єктивним та непереконливим з огляду на те, що жодних заперечень з приводу керування автомобілем на відеозаписі, який послідовно відтворює події за участю ОСОБА_1 , не зафіксовано. Апеляційний суд не погоджується з аргументом сторони захисту про те, що рапорт поліцейського та протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватися допустимим доказом, з огляду на наступне. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність правопорушення. Пунктом 53 постанови ВС у складі колегії суддів КАС від 20.05.2020 у справі №524/5741/16-а, зазначено, що рапорт працівника поліції не може слугувати саме однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень без будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення особою адміністративного правопорушення. Проте зміст рапорту поліцейського та протоколу (який ОСОБА_1 також о 23 год 13 хв самостійно перед підписанням перечитав) з власноручними підписами ОСОБА_4 без зауважень у даній справі відповідає і іншим доказам, тому з огляду на зазначене, рапорт поліцейського і протокол про адміністративне правопорушення, в сукупності з відеозаписом події, також є належним і допустимим доказом вини ОСОБА_1 . На відеозаписі дійсно видно, що поліцейські не повідомили ОСОБА_1 про санкцію ч.1 ст.130 КУпАП в частині позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік, однак, це не виключає обов`язку водія знати та дотримуватися правил дорожнього руху, зокрема і щодо заборони керування транспортними засобами в стані сп`яніння. На відеозаписі також зафіксовано, що ОСОБА_1 перепитував у інспектора, чи позбавлять його права керування транспортним засобом за правопорушення, вчинене вперше, що вказує на розуміння водієм заборони керування автомобілем в стані алкогольного сп`яніння. Крім того, поліцейськими було роз`яснено водію про розгляд справи та винесення рішення саме Богунським районним судом міста Житомира. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає вірними та такими, що обґрунтовані належними та допустимими доказами і будь-яких сумнівів щодо цих доказів не вбачає, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. За таких обставин, апеляційний суд вважає постанову суду законною і обґрунтованою та не знаходить підстав для її скасування. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Богунського районного суду міста Житомира від 25 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення є остаточною й оскарженню не підлягає. СуддяП. Миколайчук