Постанова 4805 № 295/274/26

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №295/274/26 Головуючий у 1-й інст. Воробйова Т. А. Категорія 44 Доповідач Панкеєва В. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді: Панкеєвої В.А., суддів: Григорусь Н.Й., Галацевич О.М., за участю секретаря Добровольської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/274/26 за позовом Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, за апеляційною скаргою представника Житомирської окружної прокуратури, від імені якої діє заступник керівника Житомирської окружної прокуратури Жук Олександр Володимирович на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 24 лютого 2026 року, постановлену під головуванням судді Воробйової Т.А. у м. Житомирі встановив: У січні 2026 року заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України (далі - НСЗУ) звернувся до ОСОБА_1 із позовом, у якому просив стягнути з нього збитки, завдані внаслідок вчинення кримінального правопорушення в сумі 1 469 700,00 грн на користь НСЗУ. 17.02.2026 заступник керівника Житомирської окружної прокуратури подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну на праві приватної власності ОСОБА_1 1/4 ідеальну частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 64,64 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 15202703). Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 24 лютого 2026 року у задоволенні заяви Житомирської окружної прокуратури, від імені якої діє заступник керівника Житомирської окружної прокуратури Жук Олександр Володимирович, про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, заступник керівника Житомирської окружної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду від 24.02.2026 та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, не в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки ухвали не відповідають фактичним обставинам справи та положенням чинного законодавства. Апелянт посилається на правову позицію, викладену в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, відповідно до якої у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, або відчужити належне йому майно, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення. До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи не співмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22). За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. З метою недопущення вчинення ОСОБА_1 відчуження майна, співмірним позовним вимогам та предмету позову є вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на належне йому нерухоме майно. Також зазначає, що обраний вид забезпечення позову є необхідним, доцільним, адекватним, співмірним та пропорційним позовним вимогам, між запропонованим заходом і предметом позову існує чіткий логічний зв`язок. Оскільки у разі відчуження нерухомого майна, яке належить на праві власності відповідачу, буде знівельоване значення судового рішення у випадку задоволення даного позову та зумовить необхідність подальшого вжиття інших додаткових заходів з метою виконання судового рішення. Невжиття заходів забезпечення цього позову може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити ефективний захист державних інтересів, є обґрунтованим. У разі відчуження нерухомого майна, яке належить на праві власності відповідачу, буде знівельоване значення судового рішення у випадку задоволення даного позову та зумовить необхідність подальшого вжиття інших додаткових заходів з метою виконання судового рішення. Обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки накладення арешту не позбавляє відповідача права користуватися майном, а лише обмежує можливість ним розпоряджатися. Даний захід забезпечення позову безпосередньо стосується предмету позову оскільки у разі відчуження нерухомого майна, яке належить на праві власності відповідачу, буде знівельоване значення судового рішення у випадку задоволення цього позову та зумовить необхідність подальшого вжиття інших додаткових заходів з метою виконання судового рішення. Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 24 березня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду на 12:30 год 30 квітня 2026 року. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Від Національної служби здоров`я України надійшла заява з проханням справу розглядати без участі представника. Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, їх неявка не перешкоджає розгляду справи, що відповідає положенням ч.2 ст.372 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вислухавши пояснення прокурора, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Суд першої інстанції мотивував відмову тим, що прокурор не надав конкретних доказів реальної загрози відчуження майна відповідачем, а послався лише на загальні норми процесуального права та обмежився загальними фразами. Надані прокурором докази не підтверджують реальної загрози порушення прав позивача, дозволяючи лише припустити можливість такого розвитку подій, за якого виконання рішення суду буде ускладнено чи існуватиме загроза його невиконання, в той час як судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. А наявність самого по собі спору про стягнення коштів не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке не є предметом спору. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на таке. Згідно ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Заява заступника прокурора обґрунтована тим, що ураховуючи, що підставою звернення прокурора до суду з цим позовом є дії ОСОБА_1 внаслідок яких заподіяно шкоду в розмірі 1 469 700 грн, яка у даній справі підлягає стягненню з відповідача, а тому невжиття заходів забезпечення цього позову може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити ефективний захист державних інтересів, є достатньо обґрунтованим. При цьому, у разі відчуження нерухомого майна, яке належить на праві власності відповідачу, буде знівельоване значення судового рішення у випадку задоволення даного позову та зумовить необхідність подальшого вжиття інших додаткових заходів з метою виконання судового рішення. З метою недопущення вчинення ОСОБА_1 вказаних дій, необхідним, доцільним та співмірним позовним вимогам та предмету позову є вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на належне йому нерухоме та рухоме майно. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 загальною площею 64,64 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 15202703) (а.с.16-19). Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 16.02.2026 №201-20260216-0011202048 оціночна вартість квартири площею 64,64 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_2 становить 2 448 185,60 грн (а.с.14-15). Наведене свідчить про наявність достатніх правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначений об`єкт нерухомого майна. Заявлений спосіб забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно, цілком співвідноситься з ціною позову 1 469 700 грн, не виходить за його межі, між запропонованими конкретними заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог існує чіткий логічний зв`язок, отже їх застосування забезпечить ефективний захист порушених прав, не призведе до обмеження використання об`єкта нерухомості за функціональним призначенням. Обґрунтовуючи позовні вимоги, заступник прокурора, зазначив, що у жовтні 2020 року ОСОБА_1 , виконуючи обов`язки директора Комунального некомерційного підприємство "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Житомирської обласної ради (далі - КНП "ЦЕМД та МК"), перебуваючи на посаді медичного директора - керівника служби екстреної (швидкої) медичної допомоги КНП "ЦЕМД та МК" та будучи призначеним уповноваженою особою для здійснення закупівель, неналежним чином виконуючи свої службові обов`язки внаслідок несумлінного ставлення до них, недбало ставлячись до покладених на нього функцій, у порушення положень діючого законодавства України, уклав два договори постачання засобів захисного медичного одягу (договори № 391 від 15.10.2020 та № 420 від 23.10.2020) з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за ціною 298,50 грн за одиницю без ПДВ, у кількості 10 000 штук, загальна вартість кожного договору склала 1 492 500,00 грн. Згідно з висновком судової товарознавчої експертизи, середня ринкова вартість відповідного товару на дату укладення договорів становила 121,53 грн без ПДВ. Внаслідок укладення вказаних договорів за цінами, вищими від середньо ринкових, внаслідок чого необґрунтовано збільшено ціну товару, що призвело до спричинення КНП "ЦЕМД та МК" ЖОР матеріальних збитків в розмірі 1 469 700,00 грн. В межах кримінального провадження № 42020061020000167 від 20.11.2020 встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України (службова недбалість). Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 05.11.2025 у справі № 295/3933/23 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження закрито, цивільний позов залишено без розгляду. Апеляційний суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, а також у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, відповідно до яких у справах про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача, та очевидною, а вимога надання заявником додаткових доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника майна, на яке можливе звернення стягнення. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами Відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для Позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. За таких обставин (звернення із позовом про стягнення грошових коштів) саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.Оскільки ризик розпорядження майном є презюмованим у справах про стягнення грошових коштів. Колегія суддів зазначає, що у даній справі позивач просить стягнути збитки від кримінального правопорушення у значному розмірі - 1 469 700,00 грн. Відповідач є фізичною особою. Позов ґрунтується на встановлених у кримінальному провадженні обставинах. Сума позовних вимог є суттєвою та може виявитись непосильною для одноразового виконання за відсутності заходів забезпечення. Щодо співмірності заходів забезпечення позову: оціночна вартість арештованої частини нерухомого майна становить 2 448 185,60 грн, що є порівнянним із розміром позовних вимог - 1 469 700,00 грн. Накладення арешту на частину квартири є пропорційним та не виходить за межі позовних вимог, а тому відповідає принципу співмірності, передбаченому ч.3 ст.150 ЦПК України. Апеляційний суд також зауважує, що арешт майна не позбавляє відповідача права користуватися ним за функціональним призначенням, а лише обмежує право розпорядження, що є мінімально необхідним обмеженням майнових прав відповідача для забезпечення ефективного виконання можливого рішення суду. Між запропонованим заходом забезпечення позову - накладенням арешту на нерухоме майно відповідача - та предметом позовних вимог про стягнення грошових коштів існує чіткий логічний зв`язок, оскільки у разі задоволення позову саме на це майно може бути звернено стягнення в порядку виконавчого провадження. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні заяви про забезпечення позову, застосував завищений стандарт доказування необхідності забезпечення позову, що суперечить вимогам ст. ст.149, 150, 151 ЦПК України та правовим позиціям Верховного Суду, а тому ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Виходячи з предмета та підстав позову, вимог та обґрунтування заяви про забезпечення позову, оцінки відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересів сторін, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що прокурор жодним чином не обґрунтував, що у разі невжиття таких заходів виконання можливого рішення суду у даній справи буде утрудненим чи неможливим. Статтею 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням вищевикладеного, оскаржувана ухвала не може вважатись такою, що постановлена з додержанням норм процесуального закону, а тому підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення заяви заступника прокурора про забезпечення позову. Колегія суддів наголошує, що застосований захід забезпечення позову не є непропорційним обмеженням прав відповідача, оскільки заходи забезпечення мають виключно тимчасовий характер щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача і після вирішення спору по суті, вони будуть скасовані у випадку ухвалення рішення не на користь позивача, відповідач і надалі зможе реалізувати свої права щодо квартири. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав відповідача на період спору зупиняє можливість відчуження нерухомого майна, має запобіжний характер, є співмірним позовним вимогам, достатнім і спрямоване на забезпечення можливості виконання рішення суду, недопущення порушень прав осіб, інтересів яких стосується спір, а також прав третіх осіб. Відповідно до п."в" ч.4 ст.382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Водночас розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 11 травня 2023 року у справі №910/4631/22. Таким чином, питання про відшкодування судових витрат за апеляційний перегляд ухвали підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд ухвалив: Апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської окружної прокуратури Жука Олександра Володимировича задовольнити. Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 24 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Заяву заступника керівника Житомирської окружної прокуратури про забезпечення позову задовольнити. Накласти арешт на належну на праві приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 64,64 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 15202703). Стягувач: Житомирська окружна прокуратура, Житомирська обл., 10014, м. Житомир, вул. Леха Качинського, 2, код ЄДРПОУ: 02909950. Боржник: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 . Строк пред`явлення постанови до виконання по 30 квітня 2029 року. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий В.А. Панкеєва Судді Н.Й. Григорусь О.М. Галацевич Повне судове рішення складено 30 квітня 2026 року.